ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4343/21 Справа № 0417/2-1617/2011 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Заворотного К.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 06 січня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до Публічного акціонерного товариства “Акцент-банк”, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

       У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом АТ КБ “Приватбанк” до ПАТ “Акцент-банк”, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

       В обґрунтування вимог заяви  ОСОБА_1  посилався на те, що  11 липня 2012 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська було видано виконавчий лист про солідарне стягнення з  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2  на користь ПАТ КБ “Приватбанк” заборгованість за кредитним договором № 2007-164 від 14 серпня 2008 року у розмірі 483 570 грн. 94 коп.; стягнення солідарно з ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2  на користь ПАТ КБ “Приватбанк” судовий збір у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.; стягнення солідарно з ПАТ “Акцент-банк”,  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2  на користь ПАТ КБ “Приватбанк” 200 грн.; стягнення солідарно з ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2  на користь ПАТ КБ “Приватбанк” суму у розмірі 1950 грн. за надання юридичних послуг та витрат пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців в галузі права. Строк пред`явлення до виконання вказаного виконавчого листа - до 04 липня 2012 року.  15 липня 2020 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська був виданий повторно виконавчий лист №2-1617/11, при наявності у стягувача АТ КБ “Приватбанк” оригінала виконавчого листа у справі №2-617/11 від 11 липня 2012 року, який не втрачений.  15 липня 2020 року судом було помилково видано повторно  виконавчий лист №2-1617/11. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати виконавчий лист №2-1617/11, виданий Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська від 15 липня 2020 року таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 06 січня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 . Визнано виконавчий лист, виданий 15 липня 2020 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська на виконання заочного рішення від 24 червня 2011 року у справі №2-1617/2011 за позовною заявою ПАТ КБ “Приватбанк” до ПАТ “Акцент-Банк”, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, таким, що не підлягає виконанню.

В апеляційній скарзі АТ КБ “Приватбанк” просить ухвалу суду від 06 січня 2021 року скасувати та відмовити у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа у даній справі таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

       Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

       Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Відповідно до ч.1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

       Згідно ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

       Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

       Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

       Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

       Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

       Відповідно до положень ст. 22 Закону України “Про виконавче провадження” в редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа від 11 липня 2012 року, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

       Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 23 Закону України “Про виконавче провадження” строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

       Тобто після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

       Згідно зі ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” в редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

       З матеріалів справи вбачається, заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2011 року було задоволено позовні вимоги ПАТ КБ “Приватбанк”. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” заборгованість за кредитним договором №2007-164 від 14 серпня 2008 року у розмірі 483570 грн. 94 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” судовий збір у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. Стягнуто солідарно з ПАТ “Акцент-Банк”, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” 200 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” суму у розмірі 1950 грн. за надання юридичних послуг та витрат пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців в галузі права (т.1 а.с.55, 56).

       11 липня 2012 року на виконання зазначеного рішення суду Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська було видано виконавчий лист №2-1617/2011 (т.1 а.с.87, 88).

       З копії виконавчого листа №2-617/11 від 11 липня 2012 року, вбачається, що останній містить відмітки державних виконавців про те, що виконавчий лист неодноразово надходив на виконання до відділів державної виконавчої служби, приймався ними до виконання та повертався стягувачу з відміткою на підставі чого він підлягає поверненню, а саме: 25 жовтня 2013 року, 20 жовтня 2014 року, 03 жовтня 2016 року та 2017 році.

       11 жовтня 2017 року ПАТ КБ “Приватбанк” звернувся до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, та державний виконавець відкрив виконавче провадження в силу ст. 23 Закону України “Про виконавче провадження” в межах строку пред`явлення до виконання виконавчого документу (т.1 а.с.84).

       Ухвалою Індустріального районного суд м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року було визнано виконавчий лист, виданий 11 липня 2012 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська на виконання заочного рішення від 24 червня 2011 року у справі №2-1617/2011 за позовом ПАТ КБ “Приватбанк” до ПАТ “Акцент-банк”, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, таким, що не підлягає виконанню (т.1 а.с.90).

       На виконання ухвали суду від 09 серпня 2018 року постановою державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 10 жовтня 2018 року було закінчено виконавче провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” (т.2 а.с.4).

       Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 червня 2020 року ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ПАТ КБ “Приватбанк” до ПАТ “Акцент-Банк”, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено (т.2 а.с.104-106).

       13 липня 2020 року представник АТ КБ “Приватбанк” звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із заявою про видачу виконавчого листа №0417/2-1617/2011 у справі за позовом ПАТ КБ “Приватбанк” до ПАТ “Акцент-Банк”, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (т.2 а.с.109).

       15 липня 2020 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було видано виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” заборгованість за кредитним договором №2007-164 від 14 серпня 2008 року у розмірі 483570 грн. 94 коп.; стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” судовий збір у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.; стягнення солідарно з ПАТ “Акцент-Банк”, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” 200 грн.; стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ “Приватбанк” суму у розмірі 1950 грн. за надання юридичних послуг та витрат пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців в галузі права.

       Звернувшись із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 посилався на те, що судом першої інстанції помилково було видано повторно виконавчий лист 15 липня 2020 року.

       У справі встановлено, дійсно АТ КБ “Приватбанк” судом було двічі видано виконавчий лист - 11 липня 2012 року та 15 липня 2020 року, на виконання одного і того ж заочного рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2011 року у справі за позовом АТ КБ “Приватбанк” до ПАТ “Акцент-банк”, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

       Стягувач АТ КБ “Приватбанк” із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку із його втратою до суду не звертався.

       Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню із вказаних підстав.

       Посилання АТ КБ “Приватбанк” в апеляційній скарзі на недоведеність вимог заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є необґрунтованими.

       Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права є безпідставними.

       Доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи є необґрунтованими.

       Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до незгоди з ухвалою суду, та не спростовують правильність ухвали суду першої інстанції.

       За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 06 січня 2021 року залишити без змін.

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” - залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 06 січня 2021 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

       Головуючий суддя

       Судді