ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/5656/20 Номер провадження 22-ц/814/932/21Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року м. Полтава

       Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді - доповідача   Дорош А.І.

Суддів:    Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі:  Коротун І. В. 

учасники справи:

представник позивача –адвокат Риль В.Є.

представник відповідача ОСОБА_1

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 лютого 2021 року, ухвалене суддею Предоляк О.С., повний текст рішення складено – дата не вказана

у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_3 , третя особа: Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, про визнання зобов`язання припиненим, скасування записів про державну реєстрацію права та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И В:

10 вересня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 , третя особа: Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, про визнання зобов`язання припиненим, скасування записів про державну реєстрацію права та їх обтяжень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 січня 2008 року між нею та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено договір про іпотечний кредит № PLRHGI0000002994, відповідно до умов якого позивач отримала 30 009 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 січня 2013 року. У забезпечення виконання умов вказаного договору про іпотечний кредит 25 січня 2008 р. між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ “ПриватБанк” укладено договір іпотеки № PLRHGI0000002994 та укладено договір поруки між банком та відповідачем ОСОБА_3 від 25 січня 2008 р. № PLRHGI0000002994, яким той поручився перед банком за виконання ОСОБА_2 своїх зобов”язань за вищевказаним договором про іпотечний кредит. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17 вересня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 3 453,02 доларів США, штраф за прострочення виконання умов договору у сумі 4 276,57 грн. та судовий збір у сумі 1346,97 грн. Посилаючись на те, що зобов`язання за кредитним договором нею повністю виконані 22 червня 2020 року шляхом сплати визначеної судом суми через виконавчу службу та внаслідок цього зобов`язання припинені, але АТ КБ “ПриватБанк” продовжує нараховувати відсотки та вимагає сплатити заборгованість за кредитним договором, яка нарахована після ухвалення вказаного судового рішення та відмовляється повертати отримані від позивача оригінали правовстановлюючих документів на іпотечне майно, позивач просить визнати припиненими зобов`язання за договором про іпотечний кредит № PLRHGI0000002994, укладеним 25 січня 2008 року між нею та АТ КБ «ПриватБанк».

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04 лютого 2021 року позов  ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_3 , третя особа: Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання зобов`язання припиненим, скасування записів про державну реєстрацію права та їх обтяжень - задоволено частково.

Визнано договір про іпотечний кредит № PLRHGI0000002994 від 25.01.2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_2 припиненим у зв`язку з його виконанням.

Визнано договір іпотеки № PLRHGI0000002994 від 25.01.2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_2 припиненим у зв`язку з виконанням основного зобов`язання.

Скасовано запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 6464997 від 25.01.2008 та у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер обтяження 6465033 від 25.01.2008 на нерухоме майно - 3-х кімнатну квартиру, загальною площею 65,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1681,60 грн.

Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

В решті позову - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що належним доказом виконання зобов`язання у вказаній справі є постанова державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 07 липня 2020 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто, у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду. Зазначена постанов відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» не оскаржена. Оскільки зобов`язання, яке виникло на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2019 року у справі № 524/8632/17, виконано повністю, суму боргу сплачено, що сторонами не заперечується, позивач після ухвалення рішення суду нових кредитних коштів не отримувала, а також враховуючи те, що станом на дату судового розгляду справи по суті дані щодо наявності заборгованості позивача перед АТ КБ “ПриватБанк” у Єдиному реєстрі боржників та Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні, суд дійшов висновку, що зобов`язання між сторонами за договором про іпотечний кредит № PLRHGI0000002994 від 25 січня 2008 року є припиненими, позивач виконала рішення суду про стягнення з неї кредитної заборгованості. Суд відхилив позовні вимоги до відповідача ОСОБА_4 , оскільки наявними у справі матеріалами не підтверджено порушень з його боку прав та законних інтересів позивача, враховуючи, що зобов`язання перед банком виконане саме позивачем.

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що факт наявності заборгованості у розмірі 319,93 доларів США вбачається із позовної заяви про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором про іпотечний кредит № PLRHGI0000002994 від 25 січня 2008 року у справі №524/1200/21. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17.09.2019 року стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за вказаним договором станом на 22.08.2017 року. Кредитний договір не було визнано припиненим чи розірваним. Повне виконання рішення суду першої інстанції та погашення заборгованості проведено лише 22.06.2020 року, тобто погашення заборгованості, про яке заявляє ОСОБА_2 , відбулося у червні 2020 року, в той час коли заборгованість стягнута станом на серпень 2017 року. Крім того, звертає увагу, що кредит видано у валюті долар США, а погашення відбулося у гривні, тому на час виконання рішення суду курс валют змінився в сторону збільшення і коштів, що надійшли в гривні, було меншу, ніж розмір боргу, визначений в доларах США у рішенні суду. Отже, вважає, що враховуючи наявність заборгованості за кредитним договором (внаслідок несвоєчасного виконання рішення суду), відсутні правові підстави для визнання зобов`язань за кредитним договором виконаними. Також зазначає, що позивачем не доведено факту повного та належного виконання умов укладеного договору та своєчасного погашення заборгованості. Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 25 січня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № PLRHGI0000002994, відповідно до умов якого позивач отримала 30 009 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25 січня 2013 року (а.с. 9-13).

У забезпечення виконання умов вказаного договору про іпотечний кредит 25 січня 2008 р. між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ “ПриватБанк” укладено договір іпотеки №PLRHGI0000002994 та укладено договір поруки між банком та відповідачем ОСОБА_3 від 25 січня 2008 р. № PLRHGI0000002994, яким той поручився перед банком за виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за вищевказаним договором про іпотечний кредит (а.с. 6-8).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 3 453,02 доларів США, штраф за прострочення виконання умов договору у сумі 4 276,57 грн. та судовий збір у сумі 1346,97 грн. (а.с. 14-22).

Вказане рішення суду перебувало на примусовому виконанні у Автозаводському відділі державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми).

Постановою державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 07 липня 2020 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2019 р. у справі № 524/8632/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 85 531 грн. 31 коп. заборгованості та штраф за прострочення виконання умов договору у розмірі 4 276 грн. 57 коп. і 1346 грн. 97 коп. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору на підставі п. 9 ч. 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто, у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду (а.с. 30).

Однак, як вбачається з наданих позивачем відповідей банку на її звернення від 26 березня 2020 р. вих. № 20.1.0.0.0/7-200323/6292, від 15 травня 2020 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-200512/3511, від 04 серпня 2020 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-200729/5796 АТ КБ “ПриватБанк” після ухвалення рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17 вересня 2019 р. у справі № 524/8632 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з позивача продовжував нараховувати відсотки за кредитом (а.с. 31-34).

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», використало право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, штрафу за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку. Такими діями банк як кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена ч. 1 ст. 1048 ЦК України, до дня звернення кредитора з позовом до позичальника до суду або направлення йому вимоги про дострокове повернення усієї суми кредиту.

При цьому судом першої інстанції враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц провадження № 14-154цс18.

Судом першої інстанції встановлено, що належним доказом виконання зобов`язання у вказаній справі є постанова державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 07 липня 2020 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто, у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду. Зазначена постанова відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» не оскаржена.

Таким чином, оскільки зобов`язання, яке виникло на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2019 року у справі № 524/8632/17 виконано повністю, суму боргу сплачено, що сторонами не заперечується, позивач після ухвалення рішення суду нових кредитних коштів не отримувала, а також ураховуючи те, що станом на дату судового розгляду справи по суті дані щодо наявності заборгованості позивача перед АТ КБ “ПриватБанк” у Єдиному реєстрі боржників та Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні, суд дійшов висновку, що зобов`язання між сторонами за договором про іпотечний кредит № PLRHGI0000002994 від 25 січня 2008 року є припиненими, оскільки позивач виконала рішення суду про стягнення з неї кредитної заборгованості.

Відповідач, у свою чергу, не надав доказів наявності невиконаних зобов`язань за договором про іпотечний кредит № PLRHGI0000002994 від 25 січня 2008 року, із самостійними позовними вимогами про стягнення заборгованості, у тому числі, на підставі ст.ст. 625, 1048 ЦК України до суду не звертався.

Отже, позовні вимоги до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання зобов`язання припиненими визнані судом першої інстанції є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст. 526, 530, 623, 624, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язань (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у листопаді 2017 року АТ КБ «ПриаватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 22.08.2017 року.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2019 року, що залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 08 січня 2020 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № PLRHGI0000002994 від 25 січня 2008 року станом на 22 серпня 2017 року у розмірі – 3 453,02 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 17 вересня 2019 року складає – 85 531,31 грн., штраф за прострочення виконання умов договору у розмірі 4 276,57 грн., а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1346,97 грн.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що звернувшись до суду з позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, АТ КБ «ПриватБанк» фактично змінив строк виконання зобов`язання.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

З матеріалів справи також вбачається, що постановою державного виконавця Автозаводського ВДВС у м. Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 07.07.2020 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 524/8632/17 від 29.04.2020 року щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» коштів у розмірі 86 878, 28 грн. в зв`язку з повним фактичним погашенням боргу (а.с. 30).

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідносини, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України, встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки ОСОБА_2 виконано рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, повністю сплачено суму боргу, то зобов`язання між сторонами згідно договору про іпотечний кредит № PLRHGI0000002994 від 25 січня 2008 року є припиненими.

Доводи апеляційної скарги щодо збільшення розміру заборгованості у зв`язку зі зміною курсу валют, враховуючи валюту кредитування ОСОБА_2 , не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 вересня 2019 року з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит № PLRHGI0000002994 від 25 січня 2008 року, визначену за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення у грошовій одиниці - гривня. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено стягнення із сторін договору курсової різниці у разі збільшення або зменшення курсу іноземної валюти до національної грошової одиниці, що буде створювати повторне стягнення за тим же зобов`язанням, що є неприпустимим.

Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині звернення банку до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, оскільки вказана позовна заява надійшла та зареєстрована Автозаводським районним суду м. Кременчук 16 лютого 2021 року, тобто після ухвалення рішення у даній справі.

При цьому, відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України є відповідальністю не договірною, а встановленою законом, тому наявність позовних вимог до відповідача про стягнення заборгованості на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України не є підставою для відмови у задоволенні вимоги про визнання зобов`язання припиненим.

Крім того, доводи апеляційної скарги щодо необхідності врахування правових позицій, висловлених Верховним Судом у справах, що виникли з кредитних правовідносин, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини в інших справах не є тотожними.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вище вказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 – 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду  цивільних справ, - 

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» – залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04 лютого 2021 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2021 року.

СУДДІ:        А. І. Дорош                         О. А. Лобов                        В. М. Триголов