ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2010 р. м. Вінниця Справа № 2-а-1845/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,
при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні
за участю:
позивача : ОСОБА_1
представника відповідача : Чернюка Миколи Васильовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Громадянки Камеруну ОСОБА_1
до: Ленінського районного відділу Вінницького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області
про: скасування рішення
О Б С Т В И Н И С П Р А В И :
Заявлено позов громадянки Камеруну ОСОБА_1 до Ленінського райвідділу Вінницького міського управління головного управління МВС України у Вінницькій області про скасування рішення від 1.03.2010 року про видворення за межі України.
Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що у позивачки відсутні підстави, що дають право перебувати на території України, проте, це не відповідає дійсності, оскільки, згідно наказу Вінницького Національного медичного університету ім.. М.І. Пирогова, остання поновлена в списках студентів та уклала контракт щодо подальшого навчання.
В судовому засідання позивачка позов підтримала, просила скасувати оскаржуване рішення в цілому.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в позові відмовити, зазначивши про те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому є правомірним та не підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
В С Т А Н О В И В:
1 березня 2010 року інспектором СГІРФО Ленінського РВ ВМУ МВС України у Вінницькій області прийнято рішення, затверджене Начальником Ленінського РВ ВМУ МВС України у Вінницькій області, про видворення за межі України громадянки Камеруну ОСОБА_1 та заборону подальшого в’їзду в Україну терміном на 6 місяців, мотивоване наступним.
ОСОБА_1 прибула в Україну в 2006 році на підставі запрошення на навчання у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова. Термін дії реєстрації закінчився 1.02.2009 року. Стосовно його продовження в ОВС не зверталась.
За порушення ч. 1 ст. 203 КУпАП поточного року притягнута до адміністративної відповідальності.
Наказом № 82 від 26.02.2010 року ОСОБА_1 була відрахована з числа студентів за академічну заборгованість та невиконання умов контракту.
ОСОБА_1 не працює, дозвіл на працевлаштування в Україні відсутній, власного житла, приймаючої сторони, законних джерел існування в Україні в цілому та у м. Вінниці, зокрема, не виявлено. У шлюбі з громадянином України не перебуває, ніхто з близьких та родичів не є громадянином України.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про його скасування, вважаючи його таким, що порушує її права, свободи та інтереси.
Визначаючись щодо позовних вимог виходить з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” ( Закон №3929), відповідно до статті 1 якого іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Відповідно до Конституції України іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах, умови яких встановлюються спеціальним законодавством про статус іноземців та осіб без громадянства, перебувають в Україні, наділені такими ж правами та обов’язками, як і громадяни України. Наведене положення кореспондує положенню спеціального закону.
Зокрема, згідно із статтею 2 Закону №3929, іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачене Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Наявність прав іноземців прямо пов'язана із законністю їх перебування на території України, а в разі порушення певних встановлених державою умов їх перебування останні несуть відповідальність відповідно до зазначеного законодавства, яка поділяється на загальну та спеціальну.
Так, у випадках, коли іноземець чи особа без громадянства після закінчення строку перебування в Україні або після відмови у продовженні такого строку без поважних причин не виїхали з України, такі особи можуть бути визнані незаконними мігрантами і щодо них відповідно до статті 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” може бути прийнято рішення про видворення за межі України.
Статтею 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” визначено підстави видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України.
А саме, це: якщо іноземець чи особа без громадянства вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного їм покарання чи виконання адміністративного стягнення; якщо їх дії грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства; якщо їх дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
За сукупністю наведених обстави, суд дійшов висновку, що станом на 1.03.2010 року у відповідача були підстави для прийняття рішення про видворення позивачки за межі України.
Разом з тим, при вирішені даного спору, суд виходить з наступного.
Пунктом 8 статті 3 КАС України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Зміст позову - це вид судового захисту, за яким позивач звертається до суду.
Право на захист —це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносинах.
Завдання правосуддя це розгляд та вирішення правового спору, захист порушених суб’єктивних прав, свобод чи інтересів особи.
Ознакою спору є мета його учасників - доведення правомірності своїх інтересів, їх захист усупереч інтересам протилежної сторони. Особа-позивач очікує на захист своїх суб’єктивних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з наказу Вінницького національного медичного університету ім.. М.І.Пирогова № 144 від 23.04.10 р. гр. Камеруну ОСОБА_1 поновлена в списках студентів 4 курсу стоматологічного факультету, як така, що ліквідувала академічну заборгованість та борг по оплаті за навчання. Крім того, з нею підписано індивідуальний контракт № 37аст/10 від 22.04.2010 р. та встановлено вартість навчання.
Таким чином, станом на день розгляду даної справи ОСОБА_1 має підстави перебувати на території України, а існування рішення про видворення за межі України, яке має бути виконано, як таке, що є чинним –порушить її право на освіту та, відповідно, свободи та інтереси.
Враховуючи викладене та завдання адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення про видворення за межі України, з метою усунення перешкод у реалізації права позивачки на навчання.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення про видворення за межі України громадянки Камеруну ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01 березня 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь громадянки Камеруну ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) 3,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 20.05.10
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна
19.05.2010