Справа № 22ц-2029/2010 Головуючий у першій інстанції – Жук М.І.
Категорія – цивільна Доповідач – Бойко О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
26 травня 2010 року м .Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Бойко О.В.,
суддів - Мамонової О.Є., Лазоренка М.І.,
при секретарі - Кравченко В.В.,
з участю – сторін та їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 19 березня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Національної акціонерної страхової компанії “Оранта”, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, вказуючи на те, що внаслідок ДТП, що сталася 30.06.2009 року, в м.Чернігові, з вини ОСОБА_3, автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, в результаті чого йому заподіяно матеріальну та моральну шкоду. А тому ОСОБА_2, після уточнення позовних вимог, просив стягнути на свою користь з НАСК “Оранта” 3 429 грн. 11 коп. матеріальної шкоди, яка становить різницю між витратами, понесеними ним на відновлення пошкодженого автомобіля та сплаченою страховою компанією сумою страхового відшкодування та стягнути з ОСОБА_3 7 246 грн. 70 коп. втрати товарної вартості пошкодженого автомобіля та 4 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 19 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість з причини неправильного та неповно встановлених обставин, які мають значення для справи, а також порушення судом норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що попередній розгляд справи відбувся за відсутності відповідача ОСОБА_3, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Також суд першої інстанції безпідставно не застосував ст.1192 ЦК України, яка підлягала застосуванню в даному випадку.
Безпідставним є висновок суду про те, що внаслідок ДТП не мала місця втрата товарної вартості автомобіля позивача.
Не взяв суд до уваги та не дав належної правової оцінки обґрунтуванню завданої йому винними діями відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні позивач та його представники підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3, його представник та представник відповідача НАСК „Оранта” апеляційну скаргу не визнали, просили в її задоволенні відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню з ухвалення нового рішення, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції виходив з того, що враховуючи те, що в матеріалах справи є висновок спеціаліста, згідно якого вартість відновлювального ремонту складає 10 400 грн. 55 коп., та інший висновок спеціаліста, згідно якого вартість відновлювального ремонту складає 7847 грн. 69 коп., а сторони не усунули протиріч шляхом проведення судової експертизи, то суд погодився з висновком спеціаліста, відповідно до якого страхова компанія вже сплатила позивачу суму вартості відновлювального ремонту у розмірі 6 971 грн. 44 коп. та який об”єктивно відображає всі витрати на ремонт та придбання матеріалів. Також суд прийшов до висновку, що в результаті ДТП втрата товарної вартості автомобіля позивача не настала та, що в результаті ДТП позивачу не заподіяна моральна шкода.
Апеляційний суд не може погодитись з висновком суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди.
По справі встановлено, що 30 червня 2009 року за участі автомобіля НОМЕР_1, під керуванням відповідача ОСОБА_3 та належного позивачу автомобіля НОМЕР_2 сталась дорожньо-транспортна пригода. Автомобілю позивача завдано механічних пошкоджень.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2009 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні даної ДПТ та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17грн. (а.с.9).
Відповідно до ст.61 ч.4 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої її ухвалено, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
ОСОБА_3 застрахував свою цивільно-правову відповідальність у НАСК “Оранта” згідно полісу №ВВ/8161674 від 04.09.2008 року і страхова компанія 02.09.2009 року відшкодувала позивачу страхове відшкодування у розмірі 6 971 грн. 44 коп., що становить вартість відновлювального ремонту, без врахування ПДВ, що підтверджується копією платіжного доручення №3488 від 02.09.2009 року (а.с.58).
Апеляційний суд погоджується з рішенням суду в частині відмови позивачу в задоволенні позовних вимог до НАСК „Оранта” про стягнення матеріальної шкоди.
Доводи апелянта про необхідність стягнення з НАСК „Оранта” 3 429 грн. 11 коп. як різницю між виплатою, яку здійснила страхова компанія у розмірі 6 971 грн. 44 коп. та реально понесені ним витрати на ремонт автомобіля у розмірі 10 400 грн. 55 коп., не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки страховою компанією позивачеві у відповідності до вимог закону, ремонтної калькуляції, розрахунку розміру страхового відшкодування проведені відповідні виплати. Суду не надано доказів про те, що позивач, отримавши 02.09.2009 року кошти від страхової компанії, у встановленому законом порядку вирішував питання з страховою компанією з приводу відшкодування йому реально понесених витрат на ремонт, надавши вчасно всі необхідні документи. Докази оплати понесених витрат на ремонт не були надані і суду 1 інстанції.
Заслуговують на увагу доводи апелянта стосовно необхідності відшкодування йому вартості втрати товарного вигляду автомобіля в результаті ДТП.
Відповідно до п. 32.7 ст.32 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик не відшкодовує шкоду, пов’язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, тому відповідно до ст. 22 ЦК України, така шкода підлягає відшкодуванню винною особою.
Як вбачається з висновку спеціаліста №409 експертного автотоварознавчого дослідження дорожнього транспортного засобу від 13 серпня 2009 року втрата товарної вартості автомобіля складає 7 246,7 грн. (а.с.12-17).
Відповідачем ОСОБА_3, який є винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, розмір втрати товарної вартості автомобіля нічим не спростовувався, а його заперечення з приводу відсутності втрати товарної вартості є тільки припущенням.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_3 втрати товарної вартості автомобіля в розмірі 7 246,7 грн. Дана сума підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача.
Позивач також просить стягнути з відповідача ОСОБА_3, завдану йому моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, та переживаннях, по”язаних з аварією, та неможливістю використовувати тривалий час належний йому автомобіль, розмір якої оцінює в 4 000 грн.
Відповідно до ч.2 п.22.3 ст.22 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, моральну шкоду, спричинену душевними стражданнями, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, повинна відшкодувати потерпілому особа, яку визнано винною у ДТП.
Враховуючи обставини справи, пояснення позивача з приводу понесених моральних страждань результаті ДТП, апеляційний суд вважає, що позивач все ж таки зазнав моральних страждань, розмір яких визначає у сумі 500 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1166, 1187-1188 ЦК України, ст.ст. 22, 32 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 19 березня 2010 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 7 246 грн. 70 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: