ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/582/20 Номер провадження 11-кп/814/207/21Головуючий у 1-й інстанції Миркушіна Н. С. Доповідач ап. інст. Томилко В. П.

Категорія:ч.1 ст. 185 КК

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Томилка В.П.,

суддів: Нізельковської Л.В., Захожая О.І.

з секретарем судового засідання Гавриленко Л.М.

з участю: прокурора Акулової С.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

та її представника-адвоката Остахова П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_2 на вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 22 червня 2020 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та зареєстрований в АДРЕСА_1 , мешканець АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, повна середня загальна освіта, неодружений, офіційно не працює, в порядку ст.89 КК України не судимого,-

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та за цією статтею призначити йому покарання у виді штрафу на прибуток держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850, 00 грн.

Стягнуто на користь держави кошти в сумі 628,04 грн. в рахунок відшкодування витрат на залучення експерта для проведення експертизи.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 27.03.2020 року на мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A50», об`ємом пам`яті 4/128 Гб.

Вирішено питання речових доказів.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 22 березня 2020 року близько 09 год. перебуваючи в будинку своєї знайомої ОСОБА_2 який розташований за адресою АДРЕСА_3 скориставшись відсутністю в кімнаті ОСОБА_2 та інших осіб, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає і його дії залишаються непоміченими для сторонніх осіб, діючи умисно, з корисливих спонукань, таємно, шляхом вільного доступу викрав належний ОСОБА_2 мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A50», об`ємом пам`яті 4/128 Гб., вартістю 5796,67 грн. згідно висновку експерта № 795 від 06.04.2020 року та грошові кошти в сумі 1000 грн. із гаманця, який знаходився на підвіконнику у кухні.

Після цього ОСОБА_1 вийшов із будинку із викраденим майном, таким чином розпорядившись викраденим ним чужим майном на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 6 796,67 грн.

Не погоджуючись з вироком суду потерпіла ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просить вирок суду скасувати та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки.

В обгрунтування апеляційних вимог вказує, що обвинувачений не розкаявся в скоєному та не сприяв активному розкриттю злочину, судом не взято до уваги те, що ОСОБА_1 раніше судимий за крадіжку.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши потерпілу та її представника-адвоката Остахова П.В., які підтримали апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого, який заперечував проти апеляційної скарги потерпілої, думку прокурора про законність та обгрунтованість вироку суду, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом частини 3 статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як вбачається із змісту вироку, суд у порядку статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорювались.

Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, суд з`ясував у обвинуваченого ОСОБА_1 чи правильно він розуміє зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив обмеження права оспорювання обставин в апеляційному порядку. Обвинувачений не заперечував проти скороченого дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України кваліфіковані вірно.

Що стосується доводів апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_2 стосовно невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, відповідно до ст. 50 і 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а при його призначенні суд повинен враховувати як ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу винуватого, так і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як зазначено у правовій позиції в постанові ВСУ від 04 квітня 2011 року у справі № 5-1кс11, норми Особливої частини КК мають базуватися на нормах Загальної частини цього Кодексу. Це спеціально зазначено законодавцем у ст. 65 КК України, в якій установлено загальні засади призначення покарання і згідно якої суд призначає покарання не тільки в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, і, зважаючи на ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

З кримінального провадження вбачається, що призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст. 66 КК України, суд першої інстанції визнав щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжуюють покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.

Судом першої інстанції, при призначенні покарання обвинуваченого, також враховано, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості, за місцем проживання характеризується посередньо, щиро розкаявся в скоєному та активно сприяв розкриттю злочину, а також враховуючи думку потерпілої ОСОБА_2 , яка в письмовій заяві до суду першої інстанції вказала, що при визначенні міри покарання покладається на розсуд суду.

При визначенні виду і розміру кримінального покарання суд першої інстанції дотримався також і європейських стандартів кримінального судочинства, а саме принципів «nulla poena sine lege» (ніякого покарання без закону), закріпленого у ч. 1 ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, згідно якого «не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення», і «пропорційності», коли призначене особі покарання не повинно бути непропорційним втручанням держави у права людини (остаточне рішення ЄСПЛ від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12).

Застосовуючи до обвинуваченого покарання у виді штрафу, судом взято до уваги відсутність у обвинуваченого негативних характеристик. В зв`язку з вищевикладеним, районний суд обгрунтовано дійшов висновку про можливість його виправлення без реального відбування покарання.

Таким чином, зважаючи на характеризуючи дані про обвинуваченого, колегія суддів приходить до переконання, що при визначенні обвинуваченому виду і розміру покарання, суд першої інстанції дотримався загальних засад призначення кримінального покарання, зокрема принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, в повній мірі врахував положення ст. 65 КК України, що знайшло своє відображення у вироку з наведенням відповідних мотивів, тому призначене обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, характеру й тяжкості вчиненого ним діяння, інформації про його особу, є справедливим за своїм видом і розміром, а також є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Ураховуючи вищенаведене, вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим й підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.376,404, 405, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 22 червня 2020 року стосовно ОСОБА_1 - -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С У Д Д І:

В.П.Томилко. О.І. Захожай. Л.В. Нізельковська.