ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 травня 2010 р.                                                                                    № 21/112  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддівШевчук С.Р.

Демидової А.М.

Кролевець О.А.

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Спецдорсервіс"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 р.

у справі                                   № 21/112

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Спецдорсервіс"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укрметалпром"

простягнення 174 000,00 грн.

за участю представників:

позивача: Кобець І.А.

відповідача: Мурза М.В.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія (надалі –"ТОВ ДБК") "Спецдорсервіс" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма (надалі – "ТОВ ВКФ") "Укрметалпром" про стягнення 174 000,00 грн. заборгованості за  договором поставки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з поставки оплаченого позивачем згідно договору товару та порушенням ст.ст. 526, 530, 693, 712 ЦК України.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 10.09.2009 р. (суддя Белов С.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ ВКФ "Укрметалпром" 174 000,00 грн. боргу та судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано наявністю підстав для застосування норм ст. 1212 ЦК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 р. (судді Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду скасовано; в позові відмовлено повністю.

Постанову суду мотивовано порушенням позивачем норм ст.ст. 33, 34 ГПК України та недоведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ТОВ ДБК "Спецдорсервіс" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 р. та залишити в силі рішення господарського суду Чернігівської області від 10.09.2009 р.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним господарським судом норм ст.ст. 102, 105 ГПК України під час розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ ДБК "Спецдорсервіс" та  ТОВ ВКФ "Укрметалпром" укладений усний правочин, на виконання якого позивач повинен був здійснити попередню оплату за поставку будівельних матеріалів згідно рахунку № УМП-000247 від 04.06.2008 р. на суму 464 556,77 грн., а відповідач, в свою чергу, поставити будівельні матеріали.

Згідно до ст.11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Частина 2 статті 205 ЦК України передбачає, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи дані норми законодавства, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо виникнення між сторонами відносин поставки.

На підставі банківських виписок по рахунку позивача судами також встановлено, що позивачем перераховано відповідачу з 15.07.2008 р. по 05.08.2008 р. попередню оплату в загальній сумі 174 000,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної № УМП-0165 від 15.07.2008 р. відповідачем відвантажено позивачу товару на суму 216 552,82 грн.

Місцевий господарський суд, посилаючись на непідписання вказаної видаткової накладної з боку ТОВ ДБК "Спецдорсервіс" та керуючись нормами ст. 33 ГПК України та ст. 1212 ЦК України, дійшов висновку про невиконання відповідачем зобов’язань з поставки оплаченого у липні-серпні 2008 року товару та наявності підстав для стягнення 174 000,00 грн.

Втім, нормами ст. 33 ГПК України визначено обов’язок кожної сторони доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому доказами у справі, згідно ст. 32 ГПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до видаткової накладної № УПМ-0136 від 05.06.2008 р. позивачу відпущено щебінь фракції 20-70 мм та асфальт марки К3-7 на загальну суму 248 004,00 грн. відповідно до довіреності № 982156 від 05.06.2008 р. на ім’я ОСОБА_1.

Крім того, згідно видаткової накладної № УМП-0165 від 15.07.2008 р. у відповідності до довіреності ЯПЖ № 982168 від 15.07.2008 р., виданої на ОСОБА_1 на отримання товару (щебню) в кількості 3 000 тонн, відповідачем було відпущено щебінь на загальну суму 216 552,82 грн.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що надані відповідачем первинні бухгалтерські документи, реєстр документів відпуску товарів зі складу за липень 2008 року документально відображають наявність господарської операції по відпуску відповідачем позивачу товару (щебню) на загальну суму 216 552,82 грн.

Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини справи щодо належного виконання відповідачем своїх зобов’язань, а також той факт, що позовні вимоги повинні бути доведені і не можуть базуватись на припущеннях, колегія суддів погоджується з висновком щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Відповідно до п.1 Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. у справі № 1-1/2010 "В аспекті конституційного подання: –визначення у положенні пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України як однієї з основних засад судочинства "забезпечення … касаційного оскарження рішення суду" у системному зв’язку з положеннями частини першої статті 8, статті 125 Основного Закону України означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду; законом можуть бути передбачені й інші форми оскарження та перегляду рішень судів загальної юрисдикції". Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельна компанія "Спецдорсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 р. у справі № 21/112 залишити без змін.

Згідно ст.ст. 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010 р. постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя               С. Шевчук

Судді:                                                         А. Демидова

                О. Кролевець