Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #93315663


Ухвала

13 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 203/99/20

провадження № 61-5145ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 09 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Касаційна скарга, подана ОСОБА_1 не може бути прийнята Верховним Судом до розгляду, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скаргине додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Водночас в прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_1 просить відстрочити сплату судового збору, посилаючись на її скрутний майновий стан.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи

і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ «SHISHKOV v. RUSSIA» від 20 лютого

2014 року, пункт 111).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 не надано доказів, які підтверджують її майновий стан та відсутність можливості сплатити судовий збір, підстави для відстрочення сплати судового збору відсутні.

Отже, ОСОБА_1 слід сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та

у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті

в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час подання позову - 2020 рік) за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір

у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подання касаційної скарги розмір судового збору становить

4 786, 51 грн (159 550, 49 грн * 1,5% * 200 %).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/

Печерс. р-н, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055).

На підтвердження сплати судового збору скаржнику необхідно надати до суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку

і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини п`ятої статті 392 ЦПК України якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

ОСОБА_1 узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає виключні підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України,

у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи разом із документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Крім того, касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження. ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги частини п`ятої статті 272 ЦПК України. Зазначає, що з повним текстом оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції ознайомився її представник 26 лютого 2021 року при ознайомленні з матеріалами справи.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша стаття 44 ЦПК України).

Рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

ЄСПЛ вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення

у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури,

в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Згідно із частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо

в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Дніпровським апеляційним судом прийнято постанову 14 січня 2021 року, тому останнім днем строку на касаційне оскарження (з урахуванням вихідних днів)

є 15 січня 2021 року, а касаційну скаргу подано 29 березня 2021 року.

Зазначена ОСОБА_1 причина пропуску процесуального строку не може бути визнана поважною, оскільки останньою не надано будь-яких належних доказів, які

б підтверджували факт отримання нею чи її представником копії постанови Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2021 року саме 26 лютого 2021 року,

а не раніше.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Отже, ОСОБА_1 необхідно надати суду заяву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження в якій зазначити інші підстави для поновлення строку, разом із належними доказами на підтвердження обставин, що перешкоджали подати касаційну скаргу до15 січня 2021 року.

Керуючись статтями 185, 260, 392, 393ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору при поданні касаційної скарги на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2021 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 січня 2021 рокузалишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки передбачені статтею 393 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснощоков



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація