ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/458/21 Справа № 199/5202/17 Головуючий у першій інстанції: Скрипник О.Г. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А,

при секретарі Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 лютого 2018 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про виселення із зняттям з реєстраційного обліку, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 13.12.2016 ПАТ КБ «Приватбанк» отримав у власність, загальною площею 58,60 кв.м., житловою площею 37,40 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки, від 07.05.2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Суслова Н.Б. та зареєстрований у державному реєстрі під номером 2576. Після отримання права власності на вказану нерухомість, позивач здійснив намагання отримати доступ до житла, однак перешкодою для вчинення зазначених дій стало реєстрації та проживання відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення з квартири, загальною площею 58,60 кв.м., житловою площею 37,40 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що ним було направлено на адресу відповідача претензію про добровільне звільнення приміщення та зняття з реєстраційного обліку, проте відповідач вимоги не виконав. Тому, позивач просить виселити ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири, без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 лютого 2018 року задоволено позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про виселення.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; скасовано рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2018 року; в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про виселення відмовлено.

Постановою Верхового Суду від 24 червня 2020 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково; постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 13.12.2016 ПАТ КБ «Приватбанк» отримав у власність квартиру, загальною площею 58,60 кв.м., житловою площею 37,40 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки, від 07.05.2008 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Суслова Н.Б. та зареєстрований у державному реєстрі під номером 2576.

Після отримання права власності на вказану нерухомість, позивач здійснив намагання отримати доступ до житла, однак перешкодами для вчинення зазначених дій стали реєстрація та проживання відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вказаній квартирі, загальною площею 58,60 кв.м., житловою площею 37,40 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про добровільне звільнення приміщення та зняття з реєстраційного обліку, проте відповідач вимоги не виконав.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК України після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Як проголошено у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Прокопович проти Росії» (рішення від 18 листопада 2004 року, заява № 58255/00) Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання.

Отже, за змістом указаних рішень Європейського суду з прав людини тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 02 грудня

2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява

№ 30856/03) також визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема, бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої уваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При вирішенні справ суди відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» повинні застосовувати Конвенцію та практику цього Суду як джерело права.

Отже, при визначенні передбачених законом підстав для виселення особи, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою.

Апеляційним судом встановлено, що відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, ВКО №014537, реєстр 2573, 07.05.2008, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б., належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №240939008 від 19.01.2021, (а.с.194-196).

Виходячи з викладеного, встановивши, що ОСОБА_1 з 2008 року є власником спірної квартири та зареєстрована і проживає у ній з 02.10.2009 року, про що свідчить відомості обліку та моніторингу про реєстрацію місце проживання (а.с.193); враховуючи, що відповідач іншого житла у власності чи користуванні не має, що підтверджується витягом з Реєстру прав власності, - колегія дійшла висновку, що тривалий час спірна квартира є єдиним житлом відповідача, яка вважає його своєю домівкою.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що позивачем є юридична особа, а відповідач не має іншого житла; враховуючи, що до постановлення оскаржуваного рішення місцевим судом відповідач звернулась з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про скасування запису про реєстрацію за банком права власності на вищевказану квартиру, що підтверджується копією ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.01.2018 року у справі №199/9121/17 про відкриття відповідного провадження (а.с. 86-87), та на час постановлення оскаржуваного рішення розгляд цивільної справи №199/9121/17 завершений по суті не був, - колегія дійшла висновку, що, у даному випадку, оскаржуване рішення про виселення відповідачки без надання іншого житлового приміщення є втручанням у право особи на повагу до її житла; судом не встановлено, що таке втручання є «необхідним у демократичному суспільстві». Судом не встановлено «нагальної суспільної необхідності» у виселення відповідачки з квартири, такий спосіб захисту інтересів банку не є співрозмірним із переслідуваною законною метою.

Колегія наголошує, що задоволення позову призведе до набуття відповідачкою положення безхатченка, що також є неприйнятним у громадському суспільстві. Натомість банком, зокрема, не наведено обгрунтування щодо неможливості укладення з відповідачкою договору найму (оренди) спірної квартири, тощо.

Надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, враховуючи зміст постанови Верхового Суду від 24 червня 2020 року, яка ухвалена судом касаційної інстанції у даній справі, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, належної оцінки представленим у справі доказам не надав, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке підлягає скасуванню.

За змістом ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, з Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2400,00 грн., що понесені останньою на сплату судового збору при подачі апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого суду з ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про виселення із зняттям з реєстраційного обліку - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 2400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді