Справа №2-8/10р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

07 травня  2010 року           Шевченківський   районний   суд м. Львова

в  складі: головуючої – судді:                Свірідової В.В.

при  секретарі                                          Дмитраш І.І.

з  участю  адвоката                                 ОСОБА_1

розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні  в залі  суду в місті Львові  справу  за  позовною  заявою  ТзОВ „РІККО” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ЛКП „Янів-405”, третіх осіб – ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання  спірного каналу №1 таким, що технічно призначений для приміщення, яке  знаходиться  на  першому  поверсі будинку АДРЕСА_1, визнання  права на використання спірного каналу, зобов»язання ЛКП „Янів-405” ліквідувати одночасне використання  за різними призначеннями спірного каналу №1 в АДРЕСА_1 шляхом припинення його використання будь-ким, окрім ТзОВ „РІККО”,  заборони  ОСОБА_3, ОСОБА_4 використовувати спірний канал №1 та стягнення судових витрат  та зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4  до  ТзОВ „РІККО”, ВАТ ?ьвівгаз”, ЛКП „Янів-405”, з  участю третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6 про зобов”язання до вчинення дій, стягнення  матеріальної  та  моральної шкоди,   судових  витрат, -

 у с т а н о в и в:

 позивач ТзОВ „РІККО”  звернулося  до суду  01 березня  2006 року  з  позовом до ОСОБА_3, третя особа - ЛКП „Добробут-401”, в якому  просив зобов”язати відповідачку в примусовому порядку переобладнати відведення від кухонного вогнища продуктів  згорання із вентиляційного каналу №2 у димовий канал №1 та стягнути  судові витрати  з  відповідача. В подальшому  позовні  вимоги  ТзОВ  неодноразово  уточнювались  і остаточно позивач 17.02.2010 року  звернувся  до  суду з  додатковою позовною заявою до  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ЛКП „Янів-405”, третіх осіб – ОСОБА_5, ОСОБА_6  в  якій просив  визнати спірний канал №1 таким, що технічно призначений  для  приміщення, яке  знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, визнання  права на  використання спірного каналу, зобов”язання ЛКП „Янів-405” ліквідувати  одночасне  використання  за  різними призначеннями спірного каналу №1 в будинку АДРЕСА_1 шляхом припинення його використання будь-ким, окрім ТзОВ „РІККО”, та заборонити ОСОБА_3, ОСОБА_4 використовувати  спірний  канал №1  та  стягнути  з   них  судові  витрати  по  справі.

 В обгрунтування позовних  вимог зазначив, що  між ТзОВ „РІККО” та ОСОБА_3 виник  конфлікт по відведенню ОСОБА_3  у  вентиляційний  канал №2 продуктів  згорання від  кухонного  вогнища  зі  своєї  квартири  АДРЕСА_1.  Дана квартира знаходиться на другому поверсі,тобто,над приміщенням  якому знаходиться ТзОВ „РІККО”,яке  розташовано на  першому  поверсі  будинку.  У  відповідності  до  розрізу вентиляційних  каналів, в будинку №21 по  вул.Джерельній  входить 6 вентиляційних каналів січення 15х15 см. кожен. Із шести каналів в приміщення ТзОВ „РІККО” доходить тільки  два вентиляційні канали, позначені на плані цифрами №2 і №4. У квартиру №17 опускається 4 канали, два  із них позначені на плані цифрами №2 і №4  є  приходящі і опускаються до  рівня приміщення ТзОВ „РІККО”. У відповідності до поверхневого плану у квартирі АДРЕСА_1 повинна  була  бути  розміщена газова плитка, витяжка над якою  мала би бути  врізана  у  вентиляційний канал №1, оскільки  останній доходить тільки до квартири №17. Однак, відповідачі  порушуючи ці технічні правила,  замість  газової  плитки встановили  кухонне вогнище, в якому  відвід  продуктів  згорання  відведений  не у  димовий, а у вентиляційний канал №2, який використовується ТзОВ „РІККО” за призначенням, як вентиляційний канал.  Вважає, що таке порушення технічних умов не недопустимим, оскільки  становить загрозу життю та здоров”ю людей, які знаходяться  в  приміщеннях 1 та 3 поверхів  і може  призвести  до  отруєння  чадним  газом  останніх.  

07.06.2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду  з  зустрічною позовною заявою до  ТзОВ „РІККО” про усунення  перешкод  в користуванні  майном  та  відшкодування завданої майнової та моральної шкоди.

 В подальшому позовні вимоги неодноразово доповнювались  і остаточно 17  вересня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4  уточнили  позовні  вимоги   та  звернулися з  позовними  вимогами   до ТзОВ „РІККО”, ВАТ „Львівгаз”, ЛКП „Янів-405”, з  участю третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6  в  яких  просили зобов”язати  ЛКП „Янів-405”  від”єднати технічні засоби примусової вентиляції, протиправно  встановлені в приміщенні, що належить ТзОВ „РІККО” за адресою АДРЕСА_1,  зобов”язати ЛКП „Янів-405” представити  до ВАТ  «Львівгаз» документ  про відсутність порушень правил  експлуатації  газових  приладів у квартирі АДРЕСА_1, зобов”язати ТзОВ „РІККО” подати  до суду технічну документацію про здійснене від”єднання  витяжної  вентиляції  з примусовим спонуканням  від  каналів  у  АДРЕСА_1 стягнути з ТзОВ „РІККО” 318,60 грн. на  відшкодування  матеріальної шкоди, 7000 грн. на відшкодування моральної  шкоди та  зобов”язати ВАТ „Львівгаз” поновити  газопостачання у приміщенні квартири АДРЕСА_1  за  умови  усунення  причин та умов, які сприяли  відключення  газопостачання  у  вищевказане  помешкання   та судові витрати по справі.

В обгрунтування  позовних вимог  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4  покликаються   на   те, що впродовж   літа 2005 року  в  салоні  гральних  автоматів „Клондайк”, що  належить відповідачу ТзОВ „РІККО” і  розташований  в м.Львові на вул. Джерельній, 21, на  першому  поверсі, при  проведенні  ремонтних  робіт   ТзОВ  було встановлено  вентилятори, які  виведені  у  вентиляційну  шахту, що  грубо  порушує  їхні охоронювані законом  права  та інтереси  як  власників  квартири АДРЕСА_1 Робота  цих  приладів створює  небезпеку  для  життя  та   здоров”я  мешканців  квартири  та  будинку. На неодноразові  звернення  засновників ТзОВ „РІККО” жодних   дій стосовно покращення  ситуації  зроблено не було. Комісією, яка була створена   ЛКП „ Добробут-401”, було  встановлено факт  зворотної тяги  у  вентиляційному каналі  і  10 січня 2006 року дано  письмове  попередження  керівництву ТзОВ „РІККО”  щодо  ліквідації  вентиляторів  у домовентиляційних  каналах.  Крім того, комісія у складі ЛКП „Добробут-401” та працівників з питань наглядово-профілактичної діяльності  ГУ МНС України у Львівській  області, встановила  факт порушення вимог „Правил безпеки газопостачання  України” та складено відповідний акт. Однак, працівниками ВАТ „Львівгаз” 28.02.2006 року  кухонне  вогнище  в  їхній квартирі було   безпідставно відключено від  газопостачання  та письмово  пояснено,  що витяжна труба  кухонного вогнища підключена до вентиляційного  каналу  приміщення ТзОВ „РІККО”.  Вентиляри ТзОВ „РІККО” з  невідомих причин  відключені не  були і  чад та сигаретний  дим  далі продовжував  потрапляти у помешкання, що створило реальну  загрозу  здоров”ю та  життю мешканців. Внаслідок неправомірних  дій ТзОВ „РІККО” ними  були понесені певні витрати на лікування матері ОСОБА_5, 1928 року народження в сумі 318,60грн. Позивачі  не  мають  можливост  в повній  мірі  використовувати  захищені  законом права приватної власності на належне їм майно. Вважають, що   їм   заподіяна  моральна  шкода, оскільки  з  2006  року   кухонне  вогнище  в  їх  квартирі  відключене, квартира  не  обігрівається, в  зимовий  період  вони  постійно  знаходяться  у  промерзлому  та  сирому  приміщення, постійно  хворіють,  а  тому  моральну  шкоду   вони  оцінюють  в 7000 гривень.

В  судовому  засіданні  представники  позивача  ТзОВ „РІККО”  ОСОБА_7 та  ОСОБА_8  позовні  вимоги   підтримали, давши  аналогічні  пояснення, зазначені  в  первісному  позові  та  уточненнях   до  нього.  У  задоволенні  зустрічного  позову  ОСОБА_3, ОСОБА_4  до  ТзОВ   просять  відмовити  за  безпідставністю, оскільки  вважають, що  саме  неправомірними  діями    мешканців  квартири  АДРЕСА_1  і  завдається  шкода  товариству  та  ним  самим.

        Відповідачі  по  первісному  позову  та  позивачі  по  зустрічному  позову  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4 в  судовому  засіданні просять  відмовити  у  задоволення  первісного  позову товариства , а  їх  зустрічний  позов  задовольнити. Вважають, що  саме  неправомірними  діями  товариства нанесена  їх  сім”ї  матеріальна  та  моральна  шкода, та  вже  тривалий  час  відключено  газопостачання  у  їх  помешкання,  оскільки представники  товариства  незаконно, без  будь-яких  погоджень  та  технічних  умов,  зробити  переобладнання   у  вентиляційному   отворі   приміщення  на  першому  поверсі  будинку.  

Третя  особа  на  стороні  відповідачів  по первісному  позову  ОСОБА_5  в  судовому  засіданні  просила  встановити   справедливість  та    підключити   у   їх  помешкання  газ.

 Третя  особа  на  стороні  відповідача  ОСОБА_6  в  судові  засідання  не  з”являвся, представив  суду  заяву  про розгляд  справи  у  його  відсутності.(а.с.224).

Представник  відповідача ЛКП „Янів-405” ОСОБА_9 у  попередніх  засіданнях   щодо  задоволення  позовних  вимог  сторін   поклався  на   думку  суду  та  пояснив, що  ТзОВ „РІККО”  самовільно  встановило  у  вентиляційному  отворі  більш  потужний  вентилятор, який    був  до  того.  Дозвіл  та  таке  переобладнння  ЛКП  не  надавав.

Представник  відповідача  по  зустрічному  позову  ВАТ „Львівгаз”  ОСОБА_10  в  судовому  засіданні  зустрічний  позов  ОСОБА_3  не   визнала  та  пояснила,  що   відключення  від  газопостачання  мешканців  квартири  АДРЕСА_1 було  обов”язковим  заходом, оскільки    була  загроза   їх  життя та  здоров”ю.  Причиною  даного  відключення  було неправомірне  переобладнання  у  вентиляційному  отворі  в  приміщенні   на  першому  поверсі, яке  належало   ТзОВ  „РІККО”.  ВАТ „Львівгаз”  зможе  відносити  газопостачання  у  помешкання  ОСОБА_3  за  умови   усунення  причин  та  умов, які  сприяли   відключенню   газопостачання  у  дане  помешкання.  

 Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, з’ясувавши  дійсні обставини справи, права та  обов’язки сторін, дослідивши  зібрані  по справі докази, суд приходить  до  висновку, що  у  задоволенні  первісного  позову  слід  відмовити  за  безпідставністю, а  зустрічний  позов   задовольнити  частково  з  наступних  підстав.  

          Відповідно до вимог  ст. 3 ЦПК України  кожна особа  має право в порядку, встановленому  цим  Кодексом, звернутися  до  суду  за  захистом  свої порушених, невизнаних  або  оспорюваних  прав, свобод  чи  інтересів.  

Відповідно  до  витягу  з  реєстру  прав  власності  на  нерухоме майно,виданого ОКП ЛОР „Бюро технічної  інвентарізації  та  експертної  оцінки”  від  23.05.2006  року  (а.с.257) ТзОВ  „РІККо”  є  власником  нежитлового  приміщення  загаьною  площею 119,1  кв.м., розташованого   на  першому   поверсі  по   АДРЕСА_1

Відповідно  до  свідоцтва  про  державну  реєстрацію  юридичної  особи,  дане  ТзОВ  „РІККО”  зареєстровано 13.01.1994  р. (а.с.256).

Згідно  довідки  Головного  управління  статистики  у  Львівській  області   ТзОВ „РІККО” у  Єдиному  державному  реєстрі  підприємств та  організацій  зареєстровано  з  23.06.2004  року,  та   одним  з  видів    його  діяльності   зазначено „азартні   ігри  та  ігри  на  гроші”(а.с.258).

Предметом  діяльності  товариства,відповідно  до  Статуту  п.2.2.3. є  надання  послуг  у  сфері  грального   бізнесу  (а.с.259-269).

З  довідки  з  місця  проживання  про  склад  сім”ї  і  реєстрацію, виданої  ЛКП ”Янів-405” 25.01.2010  року  № 124  вбачається, що  ОСОБА_3  та  ОСОБА_4  є  співласниками    житлового  приміщення-квартири АДРЕСА_1 У  даній  квартирі  також  зареєстровані  та  проживають  ОСОБА_5,1928 року народження -  мати  ОСОБА_3, та  син ОСОБА_6, 1987 року народження.  ОСОБА_5   зареєстрована  за  даною  адресою  з  1947  року, ОСОБА_3- з  1957  року, відповідно  її  діти  зареєстровані  за  даною  адресою   з  часу  народження. (а.с.226).

 В  судовому  засіданні  встановлено,  що  будинок  АДРЕСА_1  перебував  на  балансі ЛКП  „Добробут-401”  до 29  грудня 2008  року, а  з  часу  прийняття  рішення  виконавчим  комітетом  Львівської  міської  ради  (  від 29  грудня 2008  року  № 1441)   зазначений   вище  будинок  передано  та  знаходиться   на   баланті  ЛКП  „Янів-405”  (а.с.185-188).

Судом  встановлено,  що  з  часу  поселення  у  квартиру  АДРЕСА_1  мешканці  даної   квартири  жодних  переобладнень  у  своєму  помешканні  не   робили, не  підключались   до  жодних  вентиляційних  чи  димових  каналів. Постійно  користувались  кухонним  вогнищем  з  часу  поселення  у  помешкання.

Однак,   судом  також  встановлено,  що  з  часу проведення  ремонтних  робіт  ТзОВ  „РІККО”  та  переобладнення  приміщення  на  першому  поверсі  будинку  АДРЕСА_1  під  салон   гральних  апаратів, а  саме  встановлення  потужнього  вентилятора,  з  кінця  2005  року,  у  помешканні  ОСОБА_3 -  квартирі  №  17  поступав   дим,   була  постійна  загазованість  приміщення.

У  зв”язку  з  конфліктною  ситуацією , яка  виникла  між  мешканцями  квартири  №  17  та    представниками  ТзОВ „РІККО” , оскільки    родина  ОСОБА_3  вимагала  та  пропонувала    представникам  ТзОВ „РІККО”   переобладнати  приміщення    відповідно  до  технічних  вимог, оскільки   табачний  дим, який   поступав    в  квартиру  №  17  по  вентиляційному  каналу  потрапляв  у  їх помешкання   та   відповідно  наносилась  шкода  їх  здоров”ю,     ВАТ  „Львівгаз”  відключив  28  лютого  2006  року  поступлення  газу  у  квартиру  АДРЕСА_1 (а.с.51) .

З  листа  Головного  управління  МНС  України  від 28.02.2006  року (а.с.63)  вбачається, що  із  неодноразовим  виходом  на  місце  працівників  управління  з  питань  наглядово-профілактичної  діяльності  ГУ МНС  України у  Львівській  області  і  ЛКП „Добробут-401”, та  вивчення  представлених  ЛКП  матеріалів  по  перевірці  технічного  стану  вентиляційних  та  димових  каналів  квартири №17  та  приміщень  ТзОВ „РІККО”  за  адресою  АДРЕСА_1, виявлено  факт  підключення  в  один  канал  опалювальних  приладів  і  вентиляційних  приладів  з штучним  спонуканням (при включенні  вентиляторів  в  кухонному  вогнищі  створюється  зворотна  тяга), що є порушенням  вимог  п.4.5.18 „Правил  безпеки  системи  газопостачання  України”. Дану  обставину  стверджено  і  актом   комісії  від  20.02.2006  р. (а.с.64).

З  акту  комісії  ЛКП „Добробут-401 „  від  20.12.2005  р. (а.с.66)  вбачається, що  в  результаті  встановлення  у  вентиляційному  каналі  в  приміщенні  ТзОВ „РІККО”  по  вул.Джерельній,21  вентилятора  утворюється  зворотна  тяга  в  кухонному  вогнищі  квартири  №  17   на  2  поверсі  даного  будинку.   Працівниками  ЛКП  дано  письмове  попередження  керівництву  ТзОВ „РІККО” щодо  відключення  вентилятора.

З  висновку  експерта  № 42  судової  будівельно-технічної  експертизи  від 27 лютого 2007  року   (а.с.122-127)  вбачається,  що  (п.6)  експлуатація  вентиляторів  в  системі  витяжної  вентиляції  із  штучним спонуканням, а  також використання  одного і  того ж  каналу 1  як  димового  так  і  вентиляційного   являється  основними  причинами  задимленості  і  загазованості  приміщення  квартири №  17  житлового будинку  по  вул.Джерельній,21  в  м.Львова; (п.7)  при  експлуатації  системи  вентиляції  із  штучним  спонуканням  без  демонтажу  вентиляторів, які знаходяться  в  приміщення  ТзОВ  „РІККО”  технічної  можливості  для  підключення  до каналів  вентиляційного  блоку  немає; (п.8)  пропонувати  позивачу  ТзОВ „РІККО”  розробити  проект  на   „Влаштування  витяжної  вентиляції  із  штучним  спнуканням  приміщень  по  АДРЕСА_1”  із  погодженням  у  встановленому  порядку.

З  висновку  експерта  №  2134   додаткової  судової  будівельно-технічної  експертизи  від  17  березня 2009  року (а.с.166-169)  вбачається, що  технічно не  надається  можливим  робота  вентиляційного  каналу  з примусовим  вентилятором,  який  підключений   в  канал  під  №  1  з   приміщення  ТзОВ „РІККО”  тому,  що  канал  під  №  1  використовується, як  димовий  квартирою  №  17  до  якого  підключене  кухонне  вогнище  відповідно  до  будівельних  норм  і  правил  в  п.3.68 розділу  „Печної  отопление”  СниП 2.04.05.-91* .

  Отже,судом  безспірно  встановлено,  що   ТзОВ  „РІККО” без  будь  яких  технічних  проектів, погоджень, в  приміщенні  на  першому  поверсі    будинку  АДРЕСА_1   встановило   потужній   вентилятор,  що  і  став  причиною  загазованості  квартири  АДРЕСА_1.  Про  дані  обставини   в  судовому    засіданні   підтримали    представники  відповідачів  ЛКП „Янів-405”  та  ВАТ  „Львівгаз”, не  заперечили  і   представники  ТзОВ  „РІККО”.

 У відповідності до ст.386 ЦК  України  власник, який  має підстави передбачати  можливість порушення  свого  права  власності  іншою  особою, може звернутись  до  суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його права,  або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання  такому порушенню. Власник , права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової  та  моральної шкоди.

Статтею 391 ЦК України врегульовано, що власник майна має право вимагати усунення  перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження  своїм  майном.

З  статті 1167  ЦК  України  вбачається, що  моральна  шкода, завдана  фізичній особі неправомірними  рішеннями, діями чи бездіяльнсітсю  відшкодовується   особою,  яка  її  завдала, за  наявності  її  вини.

         Оскільки  судом  безспірно  встановлено, що  діями  ТзОВ  „РІККО”  родини  ОСОБА_3  нанесено  моральну  шкоду, яка  полягала  у  душевних  стражданнях, яких  позивачі  ОСОБА_3, ОСОБА_4 зазнали у  зв”язку з  протиправною  поведенікою  щодо  них  та  членів  їх  сім”ї.  Моральна  шкода  відшкодовується  незалежно  від  майнової  шкоди, яка  підлягає  відшкодуванню, що  передбачено  статтею 23  ЦК  України.

Враховуючи  обставини  справи, те, що    родина  ОСОБА_3  з  2006  року  була  позбавлення  можливостю  користуватись  кухонним  вогнищем, у  них  відключено  газ  у  зв”язку  з  неправомірними  діями  представників  ТзОВ „РІККО”, що  в  свою  чергу  потягло  постійний  холод  та  сирість  в  помешканні, вік  та  стан  здоров”я    мешканки   квартири   ОСОБА_5, яка  вимушена  проживати  у   таких  умовах,  стан  здоров”я  ОСОБА_4, суд  вважає  за  доцільне  стягнути  з  ТзОВ  „РІККО”    за   заподіяну  моральну  шкоду  кошти  в  сумі  5000  грн.

       Згідно  ст.1166  ЦК  України   майнова  шкода,завдана  неправомірними  рішеннями, діями  чи  бездіяльністю  особистим  немайновим  правам  фізичної  особи   відшкодовується  у  повному  обсязі  особою, яка  її  завдала.

       В  судовому  засіданні  не  знайшло  свого  підтвердження  ті  обставини, що  на  лікування  третьої  особи  ОСОБА_5  було  витрачено  кошти . Чи  саме  дані  кошти  були  витрачені  відповідачами  чи  самою  третьою  особою, яка  не  пред”являє  самостійних  вимог  до    товариства, суду   позивачами   доказів   не  представлено.  А  тому  у  задоволенні  позовних  вимог  щодо  стягнення  коштів   у  зв”язку  із   заподіяннням   матеріальної   шкоди  в  сумі 318,60  грн. слід  відмовити  за  безпідставністю.

Отже,на  підставі  наведеного  вище  у  задоволенні  первісного  позову  ТзОВ  „РІККО”  слід  відмовити  за  безпідставністю, а  позов  ОСОБА_5  задовольнити  частково.

Зобов”язати ЛКП „Янів-405” з  участю представників ВАТ „Львівгаз” від”єднати технічні  засоби  примусової  вентиляції, протиправно  встановлені  в  приміщенні, що  належить ТзОВ „РІККО” за  адресою  АДРЕСА_1.Зобов”язати ЛКП „Янів-405” представити до ВАТ  „Львівгаз” документ про  відсутність порушень правил експлуатації газових приладів у квартирі АДРЕСА_1. Зобов”язати ВАТ „Львівгаз” поновити газопостачання у приміщенні квартири АДРЕСА_1 за умови усунення причин та умов, які сприяли   відключення  газопостачання  у  вищевказане  помешкання.Стягнути з ТзОВ „РІККО” в користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 за заподіяну  моральну шкоду кошти в сумі 5 000 гривень.

Відповідно  до  вимог  ст.88 ЦПК  України стягнути  з  ТзОВ „РІККО” в користь ОСОБА_3, ОСОБА_4  судові  витрати  по  справі, а саме 874 грн. – за  проведення експертизи, 17 грн.- судовий  збір  та  30 грн. за  ІТЗ, а всього -  921 грн.

  Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 61,86, 88, 209, 212, 213-215, 218  ЦПК України, ст.ст.  23,386,391,1166,1167 ЦК  України, суд, -    

в и р і ш и в:

у  задоволенні  позовної заяви ТзОВ „РІККО” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ЛКП „Янів-405”, третіх осіб – ОСОБА_5, ОСОБА_6 про  визнання спірного каналу №1 таким, що технічно призначений для приміщення, яке  знаходиться на першому поверсі АДРЕСА_1, визнання права на використання спірного каналу, зобов”язання ЛКП „Янів-405” ліквідувати одночасне використання за різними призначеннями спірного каналу №1 в АДРЕСА_1 шляхом припинення його використання  будь-ким, окрім ТзОВ „РІККО”, заборони ОСОБА_3, ОСОБА_4 використовувати спірний канал №1 та стягнення судових  витрат – відмовити   за  безпідставністю  позовних вимог.

 Зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТзОВ „РІККО”, ВАТ „Львівгаз”, ЛКП „Янів-405”, з  участю третіх осіб  ОСОБА_5, ОСОБА_6 про зобов”язання до вчинення дій, стягнення матеріальної та моральної шкоди та судових витрат задовольнити частково.

Зобов”язати ЛКП „Янів-405” з  участю представників ВАТ „Львівгаз” від”єднати технічні  засоби  примусової  вентиляції, протиправно  встановлені  в  приміщенні, що  належить ТзОВ „РІККО” за  адресою  АДРЕСА_1.

Зобов”язати ЛКП „Янів-405” представити до ВАТ  „Львівгаз” документ про відсутність порушень правил експлуатації газових приладів у квартирі АДРЕСА_1

Зобов”язати ВАТ „Львівгаз” поновити газопостачання у приміщенні квартири АДРЕСА_1 за умови усунення причин та умов, які сприяли   відключення  газопостачання  у  вищевказане  помешкання.

Стягнути з ТзОВ „РІККО” в користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 за заподіяну  моральну шкоду кошти в сумі 5 000 (п”ять тисяч гривень).

У задоволенні позовних вимог стосовно стягнення матеріальної шкоди  з ТзОВ „РІККО”  в  користь  позивачів  відмовити.

Стягнути  з  ТзОВ „РІККО” в користь ОСОБА_3, ОСОБА_4  судові  витрати  по  справі, а саме 874 грн. – за  проведення експертизи, 17 грн.- судовий  збір  та  30 грн. за  ІТЗ, а всього -  921 грн.

   Рішення  може  бути  оскаржена  в  апеляційному   порядку  до   апеляційного  суду  Львівської   області  через  Шевченківський   районний  суд  м.Львова  шляхом  подачі в 10-денний  строк  з  дня проголошення  рішення  заяви про  апеляційне оскарження  і  подання після  цього протягом  20 днів  апеляційної скарги, з  подачею  її  копії  до апеляційної інстанції   або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

          Суддя                                                    В.В.Свірідова