Ухвала

Іменем України

12 квітня 2021року

м. Київ

справа № 212/10222/19

провадження № 61-5772ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , в якому просила стягнути солідарно з останніх на свою користь грошові кошти в розмірі 37 020, 20 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Місцевий суд, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 , виходив з того, що отримавши у спадщину після смерті матері нерухоме майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 , до позивача також перейшли обов`язки спадкодавця, як попереднього власника майна, щодо його належного утримання та сплати комунальних послуг.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнено солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збитки в сумі 37 020, 20 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідачі є особами, які фактично споживали комунальні послуги, оскільки зареєстровані та проживали у даній квартирі, а тому відповідно до вимог законодавства зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Проте відповідачами, як споживачами комунальних послуг належним чином не виконувались обов`язки по оплаті за надані комунальні послуги, в зв`язку з чим утворилась заборгованість.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви зазначала, що 05 грудня 2019 року ОСОБА_2 не зверталась до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовними вимогами про відшкодування збитків, оскільки перебувала в Російській Федерації, що підтверджено відповіддю Державної прикордонної служби України.

11 серпня 2020 року ОСОБА_2 також не зверталась і до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, з тих самих підстав - перебувала в Російській Федерації, що підтверджено відповіддю Державної прикордонної служби України, наданою станом на 11 серпня 2020 року.

30 листопада 2020 року вона звернулася до Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із заявою про вчинення адвокатом Голівером П. В. кримінального правопорушення, передбаченого статтею 400-1 КК України і за цією заявою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12020045730000408 та розпочато досудове розслідування. Суть її звернення зводиться до того, що адвокат Голівер П. В. не міг укласти з позивачем договір про надання правничої допомоги, надавати ОСОБА_2 консультацію, отримувати від неї оплату своїх послуг, оскільки остання перебуває в Російській Федерації.

Також, вказувала і на те, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на теперішній час знаходиться інша цивільна справа № 212/1419/20 за позовом відповідачів по цій справі до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування його державної реєстрації, визнання недійсним договору дарування нерухомого майна та скасування його державної реєстрації права власності та свідоцтва про право власності, визнання права власності. У цій справі, адвокат Голівер П. В., не маючи повноважень приймає участь у якості представника відповідача.

Крім того, посилаючись на інформаційну довідку № 53, видану КОМДІС «Нова-Ком», вказувала, що заборгованість станом на 01 вересня 2019 року за спірною квартирою становила 36 634, 04 грн, тоді, як позивач сплатила 37 020, 20 грн за комунальні послуги. Відповідачі в період з 01 жовтня 2016 року по 01 березня 2019 року сплачували комунальні послуги на загальну суму 29 091,32 грн. Зазначала, що ОСОБА_2 не було надано суду довідки або розрахунку за який період утворилась заборгованість, яку вона сплатила.

На думку заявника, відповідачами по справі не були порушені права та інтереси ОСОБА_2 , між позивачем та відповідачами не виникали правовідносини, які мали договірний характер, тому вважає, що відповідачі не повинні солідарно відшкодовувати ОСОБА_2 збитки.

Вважала, що надані нею докази (витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідь Державної прикордонної служби України) підтверджують наявність нововиявлених обставин, з урахуванням того, що ці обставини не були встановлені судом і мають істотне значення, оскільки значною мірою могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обставини на які посилається ОСОБА_1 не є нововиявленими обставинами, оскільки вони були відомі відповідачу під час розгляду справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а тому не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2021 року.

У клопотанні, доданому до касаційної скарги, заявник просить звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги, посилаючись на важкий майновий стан, в підтвердження чого надає копію відомості з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 19 березня 2021 року, копію постанови про арешт коштів боржника ВП № 64398329 від 05 лютого 2021 року, копію податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік. Крім того, зазначає, що на її утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір», частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, за певних умов та у порядку, передбаченому законом, може своєю ухвалою за її клопотанням зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Враховуючи обставини, викладені заявником у клопотанні, та надані у їх обґрунтування докази, наявні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2021 року необхідно відмовити з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 423 ЦПК України, рішення суду, якими закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При цьому при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, що існують на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).

Судам необхідно розрізняти також нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, незадоволення певних клопотань про витребування доказів, призначення експертизи тощо) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Не є нововиявленими обставинами також ті обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі, або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Обґрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_1 посилалась, як на доказ, який підтверджує наявність нововиявлених обставин, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження 12020045730000408 від 30 листопада 2020 року щодо адвоката Голівера П. В. та відповідь Державної прикордонної служби України, які на її думку мають істотне значення для ухвалення законного рішення, оскільки відомості, які зазначені у наданих доказах, не були відомі під час розгляду справи.

Апеляційний суд дійшов до висновку, що обставини на які посилалась ОСОБА_1 , не є нововиявленими обставинами, оскільки вони були відомі відповідачу під час розгляду справи у судах першої і апеляційної інстанцій, а тому не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Правомірність дій відповідача при виконанні судового рішення, а також правомірність рішень державного виконавця у виконавчому провадженні щодо примусового виконання судового рішення виходять за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, а тому не можуть оцінюватися судом апеляційної інстанції при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами.

Встановивши, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 не є нововиявленими, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Згідно частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Керуючись статтями 136, 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про відшкодування збитків відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко