ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року м.Харків Справа № 21/89б/2011(913/630/20)

Провадження №13/913/630/20

Господарський суд Луганської області в складі головуючого судді Яресько Б.В., при секретарі Лещенко В.Г. розглянувши в судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профкапітал»

до відповідача-1 Приватного акціонерного товариства "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" (92500, Луганська область, Міловський район, смт. Мілове, пров. Заводський, 3)

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодський елеватор" (92500, Луганська область, Міловський район, смт. Мілове, пров. Заводський, 3)

до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Біловодська" (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 9)

про визнання недійсними договорів переведення боргу.

За участю:

Від позивача (в режимі відеоконференції) - Белкін Л.М., довіреність № б/н від 27.06.2020 р.;

Від відповідача - представник прибув;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" в особі керуючого санацією Кандаурової Анни Павлівни (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодський елеватор" (далі - відповідач-2), Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Біловодська" (далі - відповідач-3) про визнання недійсними договорів переведення боргу, за яким просить суд визнати недійсним договір переведення боргу від 28 квітня 2011 року №01-04-11; визнати недійсним договір переводу боргу від 26 грудня 2014 року №63/1-20/14; судові витрати покласти на відповідача-1 як сторону, внаслідок якої виник даний спір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що, позивач за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №UA-EA-2020-04-10-000007-b від 05.05.2020 р. уклав договір від 04.06.2020 р. №000007/Ю відступлення прав вимоги з Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик".

Відповідно до пункту 1 цього договору, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, згідно додатку № 1 до договору, надалі за текстом - Боржники, включали права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або іншими договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, відповідно реєстру у додатку № 1 до договору, надалі за текстом - Основні договори, надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених договором.

Сторони домовились, що відступлення Банком Новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань Боржників за Основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремими договорами відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави, які укладаються між Сторонами одночасно із укладенням договору, та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до додатку № 1 до договору від 04.06.2020 № 000007/Ю, Банк відступив Позивачу зокрема і право вимоги боргу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Біловодська". Первісно цей борг виник внаслідок надання Банком кредиту Закритому акціонерному товариству "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" на підставі Генерального кредитного договору № 08-09-07/1 від 25.09.2007, в межах якого укладено окремі кредитні договори, у т.ч. кредитний договір № 08-09-07/1 від 25.09.2007. В наступному, згідно договору переведення боргу від 28 квітня 2011 року № 01-04-11, зобов`язання Відповідача - 1 за кредитним договором переведено, за згодою Банку, на Товариство з обмеженою відповідальністю "Біловодський елеватор". Згідно з пунктом; 1.1 договору від 28 квітня 2011 року № 01-04-11, Первісний боржник передає, а Новий боржник приймає на себе зобов`язання Первісного боржника перед Кредитором щодо повернення кредитних коштів за:

Генеральним кредитним договором № 08-09-07 від 25.09.2007 із залишком заборгованості за кредитом у сумі 6.222.000 USD та відсотками у сумі 136.759,12 доларів США, у т.ч. за укладеними в його межах: кредитним договором №08-09-07/1 від 25.09.2007 у сумі 4.748.750 USD із залишком заборгованості за кредитом у сумі 4.748.750 доларів США та відсотками у сумі 104.903,63 доларів США;

В подальшому, згідно договору переводу боргу від 26 грудня 2014 року № 63/1-20/14, зобов`язання Відповідача-2 за кредитним договором переведено, за згодою Банку, на Відповідача-3. Зокрема, згідно з пунктом 1.1.1 договору від 26 грудня 2014 року №63/1- 20/14, Боржник передає, а Новий боржник приймає на себе зобов`язання Боржника перед Кредитором щодо повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, штрафів пені, збитків за: кредитним договором № 08-09-07/1 від 25.09.2007 та додатковими договорили до нього, що укладений в межах генерального кредитного договору № 08-09-07 від 25.09.2007 та додатковими угодами до нього.

На момент підписання договору розмір основного зобов`язання (сума кредиту) становить 4.748.750 дол. США.

Заборгованість за процентами становить 39.030,82 дол. США.

Початкова сума кредиту становила 4.748.750 дол. США.

Таким чином, до Відповідача-3 фактично перейшов борг Відповідача-1, який виник за Генеральним кредитним договором №08-09-07 від 25.09.2007 та який відступлений Позивачу як Новому кредитору.

Позивач вважає, що договір переведення боргу від 28.04.2011 р. № 01-04-11 здійснено зокрема з порушенням ч. 1 ст. 233 Цивільного Кодексу України, та є удаваним з підстав зазначених у позові.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2020 р. позовну заяву в межах справи про банкрутство передано на розгляд судді Яресько Б.В., в провадженні якого перебуває справа №21/89б/2011 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ".

Ухвалою від 18.11.2020 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження в межах справи про банкрутство № 21/89б/2011, та призначив розгляд справи в підготовчому засіданні на 07.12.2020 р.

Однак, у зв`язку із перебуванням судді Яресько Б.В. на лікарняному (з 04.12.2020р. по 04.01.2021р.) судове засідання 07.12.2020 року не відбулося.

14.12.2020 р. судом одержана заява відповідача 1 ПрАТ «Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький Степ» вих. № 02-02/435 від 03.12.2020 р. про зупинення провадження по справі № 21/89б/2011(913/630/20) до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/12130/20 та набрання законної сили судовим рішенням по справі № 910/12130/20.

15.12.2020 р. судом одержаний відзив на позовну заяву від відповідача 1 ПрАТ «Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький Степ» в якому відповідач 1 повністю заперечує проти позову.

22.12.2020 р. судом були одержані заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі від позивача.

04.01.2021 р. судом була одержана відповідь на відзив відповідача 1 від позивача.

Ухвалою суду від 25.01.2021 р. суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача ПрАТ «МЗРО «Стрілецький Степ» щодо зупинення провадження у справі до вирішення Господарським судом м. Києва справи № 910/12130/20 та відклав розгляд справи на 09.02.2021 р.

Проте, судове засідання 09.02.2021 р. не відбулось, в зв`язку із перебуванням судді Яресько Б.В. у відпустці, про що було здійснено телефонограму та повідомлено сторін, що про дату та час наступного судового засідання буде повідомлено додатково ухвалою.

Ухвалою від 11.02.2021 р. суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 18 лютого 2021 року.

15.02.2021 п. на електронну адресу суду надійшло клопотання арбітражного керуючого ПрАТ "МЗРО " Стрілецький степ" від 15.02.2021 р. №02-02/102, за яким повідомив суд, що не зможе взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 18.02.2021 р. Також, просить суд визнати поважними причини неявки керуючого санацією - арбітражного керуючого Кандаурової А.П. в судове засідання, призначене на 18.02.2021 р. та просить суд перенести судове засідання на іншу дату.

16.02.2021 р. на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача від 16.02.2021 р. №б/н про проведення судового засідання без участі позивача, за яким просить суд провести судове засідання без участі представника позивача.

18.02.2021 р. в судове засідання представники сторін не прибули.

Ухвалою від 18.02.2021 р. суд закрив підготовче провадження у справі №21/89б/2011(913/630/20) та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.03.2021 р.

02.03.2021 р. на адресу суду надійшло клопотання позивача від 25.02.2021 р. №б/н про відкладення розгляду справи, за яким позивач просить суд відкласти розгляд справи, призначену на 10.03.2021р., на іншу дату.

05.03.2021 р. на електронну пошту суду надійшло клопотання відповідача-1 №02-02/123 від 03.03.2021 р., за яким відповідач-1 просить суд задовольнити клопотання; визнати поважними причини неявки керуючого санацією ПрАТ "МЗРО "Стрілецький Степ", арбітражного керуючого Кандаурової А.П.; відкласти розгляд справи, призначену на 10.03.2021р., на іншу дату.

09.03.2021 р. на електронну пошту суду надійшло клопотання Ансіл Інвестмент Компані Лімітед від 05.03.2021 р. №б/н, за яким заявник просить суд відкласти розгляд справи, призначену на 10.03.2021р., на іншу дату.

10.03.2021 р. в судове засідання представники сторін не прибули.

Ухвалою суду від 10.03.2021 р. суд відклав розгляд справи по суті на 22 березня 2021 року.

22.03.2021 р. на електронну пошту суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

22.03.2021 р. на електронну пошту суду надійшло клопотання №02-02/155 від 22.03.2021 р. керуючого санацією ПрАТ "МЗРО "Стрілецький Степ", за якою просить суд визнати поважними причини неявки керуючого санацією ПрАТ "МЗРО "Стрілецький Степ", та перенести розгляд справи, призначений на 22.03.2021 р., на іншу дату.

22.03.2021 р. в судове засідання представники сторін не прибули, суд відклав розгляд справи на 05.04.2021 р.

02.04.2021 р. від відповідача 1 ПрАТ «МЗРО «Стрілецький Степ» надійшло клопотання про перенесення судового розгляду справи по суті на іншу дату.

05.04.2021 р. від відповідача 2 ТОВ «Біловодский елеватор» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

05.04.2021 р. у судовому засіданні в режимі відеоконференції прийняв участь представник позивача, інші учасники не прибули.

З врахуванням спливу строку вирішення справи по суті, суд відмовляє в задоволенні клопотань відповідачів щодо відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

25.09.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Хрещатик» (далі - Банк) та позичальником - Закритим акціонерним товариством «Міловський завод рафінованої олії «Стрілецький Степ» (Відповідач № 2) був укладений генеральний кредитний договір № 08-09-07 з кредитним лімітом 12000000 доларів США з строком до 25.09.2010 р.

Забезпеченням кредитного договору була іпотека нерухомого майна, що є власністю відповідача № 2 загальною заставною вартістю 37528570 грн., та основних засобів загальною власністю 30786650 грн. Сторонами був укладений договір іпотеки № 08-09-07/Z1 від 25.09.2007 р. за яким в іпотеку було передане нерухоме майно.

У подальшому в межах зазначеного генерального кредитного договору № 08-09-07 від 25.09.2007 р. між Банком та Відповідачем № 2 була укладена низка кредитних договорів з додатковими угодами.

28.04.2011 р. між ЗАТ «МЗРО «Стрілецький Степ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Біловодський елеватор» та ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» був укладений договір переведення боргу № 01-04-11 за яким Відповідач 2 передав, а Відповідач 3 прийняв на себе зобовязання перед Банком щодо повернення кредитних коштів за генеральним кредитним договором № 08-09-07 від 25.09.2007 р. та іншими кредитними договорами на загальну суму 6358759,12 доларів США.

17.05.2011 р. Відповідач 2 та Банк уклали договір про внесення змін до договору іпотеки № 08-09-07/Z за яким у зв`язку з переведенням боргу ЗАТ «МЗРО «Стрілецький Степ» на ТОВ «Біловодський елеватор» за договором переведення боргу № 01-04-11 від 28.04.2011 р., зміною власника предмета іпотеки на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених 09.04.2011 р. іпотекодавець був замінений з ЗАТ «МЗРО «Стрілецький Степ» на ТОВ «Біловодський елеватор».

22.11.2011 р. ухвалою Господарського суду Луганської області, за заявою СТОВ "АВІС" порушено провадження у справі №21/89б/2011 про банкрутство ЗАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

26.12.2014 р. ТОВ «Біловодський елеватор», ТОВ «Агрофірма «Біловодська» та ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» був укладений договір переведення боргу № 63/1-20/14 за яким Відповідач 2 передав, а Відповідач 3 прийняв на себе зобовязання перед Банком щодо повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, штрафів, пені, збитків за кредитними договорами в межах генерального кредитного договору № 08-09-07 від 25.09.2007 р.

13.04.2016 р. Ухвалою Господарського суду Луганської області введено процедуру санації , керуючим санацією ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" призначено арбітражного керуючого Кандаурову А.П.

05.12.2016 до Господарського суду Луганської області від керуючого санацією Кандаурової А.П. надійшла заява про визнання договорів купівлі-продажу майна боржника недійсними в порядку пункту 11 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в якій арбітражний керуючий Кандаурова А.П. остаточно просила суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.04.2011 року, укладений між ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та ТОВ "Біловодський елеватор", щодо будівлі комбікормового заводу, розташованого за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, буд. 1;

- визнати за ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" право власності на будівлі комбікормового заводу розташованого за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, буд. 1;

- зобов`язати ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" повернути ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" будівлі комбікормового заводу, розташованого за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, 1;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.04.2011 року, укладений між ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та ТОВ "Біловодський елеватор", щодо нежилого приміщення, розташованого за адресою: Луганська область, смт. Біловодськ, вул. ім. Гуньяна, буд. 51а;

- зобов`язати ТОВ "Біловодський елеватор" повернути ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" нежиле приміщення розташоване за адресою: Луганська область, смт. Біловодськ, вул. ім. Гуньяна, буд. 51а.

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.04.2011 року, укладений між ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та ТОВ "Біловодський елеватор", щодо майнового комплексу, розташованого за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Мілове, пров. Заводський, буд. 3;

- зобов`язати ТОВ "Біловодський елеватор" повернути ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" майновий комплекс, розташований за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Мілове, пров. Заводський, буд. 3;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.04.2011 року, укладений між ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та ТОВ "Біловодський елеватор", щодо комплексу, розташованого за адресою: смт. Мілове, вул. Міловська, 66;

- зобов`язати ТОВ "Біловодський елеватор" повернути ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" комплекс, розташований за адресою: смт. Мілове, вул. Міловська, буд. 66.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.06.2017 у справі № 21/89б/2011 відмовлено у задоволенні заяв керуючого санацією Приватного акціонерного товариства "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" арбітражного керуючого Кандаурової Анни Павлівни про визнання недійсними в порядку пункту 11 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" договорів купівлі-продажу майна банкрута від 09.04.2011, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Біловодський елеватор".

Не погодившись з ухвалою прийнятою судом першої інстанції, до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась керуючий санацією ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" арбітражний керуючий Кандаурова А.П., яка просила скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 07.06.2017 у справі №21/89б/2011 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заяв про визнання договорів від 09.04.2011 купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017, зокрема, апеляційну скаргу керуючого санацією ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" Кандаурової А. П. задоволено, оскаржувану ухвалу скасовано; заяву керуючого санацією ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" Кандаурової А.П. про визнання договорів недійсними задоволено; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.04.2011, укладений між ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та ТОВ "Біловодський елеватор", щодо будівлі комбікормового заводу, розташованого за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Біловодськ, вул. ім. Хорунжого, буд. 1; визнано за ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" право власності на будівлі комбікормового заводу; зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" повернути ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" будівлі комбікормового заводу; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.04.2011, укладений між ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та ТОВ "Біловодський елеватор", щодо нежилого приміщення, розташованого за адресою: Луганська область, смт. Біловодськ, вул. ім. Гуньяна, буд. 51а; зобов`язано ТОВ "Біловодський елеватор" повернути ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" зазначене нежиле приміщення; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.04.2011, укладений між ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та ТОВ "Біловодський елеватор", щодо майнового комплексу, розташованого за адресою: Луганська область, Міловський район, смт. Мілове, пров. Заводський, буд. 3; зобов`язано ТОВ "Біловодський елеватор" повернути ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" зазначений майновий комплекс; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.04.2011, укладений між ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" та ТОВ "Біловодський елеватор", щодо комплексу, розташованого за адресою: смт. Мілове, вул. Міловська, 66; зобов`язано ТОВ "Біловодський елеватор" повернути ПрАТ "Міловський завод рафінованої олії "Стрілецький степ" зазначений комплекс.

ТОВ «Біловодський елеватор» та Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами на зазначену постанову Донецького апеляційного господарського суду.

18.06.2018 р. Верховний Суд розглянув зазначені касаційні скарги та постановив залишити їх без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі №21/89б/2011 залишити без змін.

04.06.2020 р. ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» та ТОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-04-10-000007-b від 05.05.2020 р. за лотом GL16N617663 уклали договір № 000007/Ю про відступлення прав вимоги за яким Банк відступив позивачу належні Банку, а Позивач набув права вимоги Банка до позичальників та/або іпотекодавців згідно Додатку № 1 до договору за кредитними договорами відповідно реєстру у Додатку № 1.

Відповідно до Додатку № 1 до договору від 04.06.2020 № 000007/Ю (позиції 851-962) Банк відступив позивачу право вимоги боргу до ТОВ «Агрофірма «Біловодська» за генеральним кредитним договором № 08-09-07 від 25.09.2007 р. який був первісно укладений Банком та відповідачем № 1 - ПрАТ «МЗРО «Стрілецький Степ».

02.10.2020 р. була припинена юридична особа ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», номер запису про припинення в Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1000741110128000175.

Позивач звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд визнати недійсним договір переведення боргу від 28 квітня 2011 року №01-04-11; визнати недійсним договір переводу боргу від 26 грудня 2014 року №63/1-20/14.

Свої вимоги позивач обґрунтовує, зокрема, наступним.

Укладення договору переведення боргу від 28.04.2011 р. № 01-04-11 здійснювалось разом з укладенням договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 09.04.2011 та внесення відповідних змін до договору іпотеки № 08-09-07/Z1, внаслідок чого зобовязання перед Банком перейшли до Відповідача № 2 разом з правом власності на майно, яким було забезпечено їх виконання, що і було передбачено в п. 2.1. договору переведення боргу № 01-04-11 від 28.04.2011 згідно якого зобовязання повинно виконуватися в обсязі, порядку та на умовах, визначених кредитними договорами.

За заявою Відповідача № 1 відповідно до Постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 р. по справі № 21/89б/2011 майно, яке було передане Відповідачем № 1 у власність Відповідача № 2 на момент укладення договору переведення боргу від 28.11.2011 р. не стало власністю Відповідача № 2 і відповідно умова збереження виконання Генерального кредитного договору № 08-09-07 від 25.09.2007 р. не виконується, про зазначені обстави Відповідач № 2 та Банк дізналися лише 13.12.2017 р.

Позивач зазначає, що таким чином при укладенні договору переведення боргу від 28.11.2011 р. Банк був введений Відповідачем № 1 в оману стосовно належності майна.

Умови укладення договору переведення боргу від 28.11.2011 р. необхідно розглядати з врахуванням наслідків визнання судом недійсними договорів купівлі-продажу майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного Кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Позивач зазначає, що з врахуванням визнання за Відповідачем № 1 права власності постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 р. по справі № 21/89б/2011 договір переведення боргу від 28.11.2011 р. був укладений Банком на невигідних умовах, оскільки Банк отримав взагалі незабезпечений кредит. Таким чином, договір був укладений з порушенням ч. 1 ст. 233 Цивільного Кодексу України.

Позивач зазначає, що поведінка Відповідача щодо оспорювання укладених угод та повернення майна є явно недобросовісною, що суперечить вимозі добросовісності відповідно до п. 6 ст. 3 Цивільного Кодексу України.

Верховний Суд в постанові від 18.06.2018 р. по справі № 21/89б/2011 дійшов висновку, що безоплатне відчуження нерухомого майна відбулося у вигляді переведення боргу, тим самим фактично визнав, що договір переведення боргу від 28.04.2011 р. № 01-04-11 приховував незаконну, як визнали суди, передачу майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Такими чином, за висновком Касаційного господарського суду договір переведення боргу від 28.04.2011 р. № 01-04-11 є удаваним, таким, що прикривав відчуження майна, отже до договору переведення боргу слід застосувати ті ж наслідки, що і до договору відчуження. Оскільки договору купівлі-продажу визнані недійсними, то і договір переведення боргу від 28.04.2011 р. № 01-04-11 слід визнати недійсним.

Позивач також зазначає, що згідно принципу «Jura novit curia» саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із описаних вище і встановлених фактів.

Якщо ж договір переведення боргу від 28.04.2011 р. № 01-04-11 буде визнаний недійсним, то і наступний договір переводу боргу від 26.12.2014 р. № 63/1-20/14 повинен бути визнаний недійсним, оскільки не буде предмета такого договору.

Відповідач № 1 проти задоволення позову заперечує в повному обсязі.

Так Відповідач № 1 зазначає, що він правомірно діяв звертаючись за захистом своїх прав, що підтверджується зокрема судовими рішеннями якими були визнані недійсними договори відчуження майна Відповідача № 1.

Доводи позивача, що Банк не мав волі, та був введений в оману при укладенні спірного договору не відповідає дійсності та не може бути підставою для визнання оспорювального договору недійсним.

Позивачем не надано будь яких доказів існування тяжких обставин, під впливом яких Банк перебував під час укладення оспорювального договору.

Оспорювальний правочин дійсно був вчинений з метою переведення боргу з Відповідача № 1 на іншу особу та є підставою для виникнення прав і обов`язків сторін, характерних для даного виду правочинів, отже - не може вважатися удаваним.

Висновок Верховного суду на який посилається позивач стосується виключно порядку розрахунків за договорами купівлі-продажу від 09.04.2011 р. та їх наслідків для фінансового стану Відповідача № 1. Оспорювальний правочин не досліджувався судами на предмет його удаваності.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач зазначає, що при укладенні договору переведення боргу від 28.11.2011 р. Банк був введений Відповідачем № 1 в оману стосовно належності майна, та діяв на невигодних умовах.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, із договору.

Частиною 1 статті 626 цього Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 - 3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Із викладеного убачається, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, а в разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Положеннями статей 203, 215, 229, 230 ЦК України передбачено недійсність правочинів із вадами волі, коли волевиявлення учасника правочину не відповідає його внутрішній волі, у тому числі якщо внутрішня воля сторони сформувалася неправильно під впливом обману. Суд ураховує, що йдеться про обман, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом обману необхідно, щоб сторона була введена в оману саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості стосовно природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Наявність умислу в діях відповідачів, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Позивач вважає, що при укладенні договору переводу боргу від 26 грудня 2014 року №63/1-20/14 Відповідач № 2 діючи умисно вів в оману Банк стосовно права власності на майно, яким забезпечується виконання зобов`язань за кредитними договорами.

Суд звертає увагу, що факт обману, та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману - в даному випадку це ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», яке на час розгляду справи є ліквідованою.

З огляду на зазначені вказані доводи позивача судом відхиляються.

Позивач стверджує, що за висновком Касаційного господарського суду договір переведення боргу від 28.04.2011 р. № 01-04-11 є удаваним, таким, що прикривав відчуження майна, отже до договору переведення боргу слід застосувати ті ж наслідки, що і до договору відчуження. Оскільки договору купівлі-продажу визнані недійсними, то і договір переведення боргу від 28.04.2011 р. № 01-04-11 слід визнати недійсним.

Відповідно до приписів статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Тобто за удаваним правочином сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють один правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. А тому такий правочин може бути визнаний судом недійсним лише у тому разі, коли буде встановлено, що правочин, який сторони насправді вчинили, не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який підлягав встановленню судом у цій справі є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договорів дарування та з`ясування питання про те, чи не укладені ці угоди з метою приховати іншу угоду та яку саме.

В Постанові від 18.06.2018 р. по справі № 21/89б/2011 Верховний Суд не визнавав договір переведення боргу від 28.04.2011 р. № 01-04-11 як удаваний, який був вчинений для приховування іншого правочину. Предметом розгляду Верховного Суду були зокрема укладені сторонами в письмовому вигляді договори купівлі-продажу нерухомого майна, факт приховування яких нічим не підтверджується.

Крім того, судом встановлено, що позивачем - ТОВ «Фінансова компанія «Профкапітал» з ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» був укладений договір № 00007/Ю від 04.06.2020 р. про відступлення прав вимоги за яким позивач в день укладення цього договору набуває усі права кредитора за основними договорами згідно Додатку № 1, зокрема і право вимоги до Відповідача № 3 щодо оплати зобов`язань за кредитними договорами.

На момент переходу до позивача права вимоги 04.06.2020 р. боржником за зазначеними кредитними договорами був відповідач № 3 відповідно до договору переведення боргу від 28 квітня 2011 року №01-04-11 та договору переводу боргу від 26 грудня 2014 року №63/1-20/14, а відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017 р. по справі № 21/89б/2011 право власності на майно яке зазначено в договорах іпотеки було визнано за Відповідачем № 1.

Зазначені істотні обставини вочевидь повинні були відомі сторонам договору № 00007/Ю від 04.06.2020 р. про відступлення прав вимоги, та мали значення для прийняття рішення позивачем щодо придбання права вимоги, та для визначення ціни договору.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Позивачем не доведено суду яким чином саме його права та законні інтереси які виникли у нього з 04.06.2020 р. були порушені договором переведення боргу від 28 квітня 2011 року №01-04-11 та договором переводу боргу від 26 грудня 2014 року №63/1-20/14.

Стосовно інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 120, 129, 176, 232, 234, 235-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 12.04.2021 р.

Суддя Б.В.Яресько