АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № - 22 а - 1940 Головуючий по 1-й інстанції
2006 року Хоролець В.В.
Суддя-доповідач: Триголов В.М.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня місяця 18 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: судді Триголова В.М. Суддів: Дорош А.І., Омельченко Л.М. при секретарі: Буряк С.А. з участю адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_2
на рішення Великобагачанського райсуду Полтавської області від 25 квітня 2006 року
по справі за позовом ОСОБА_2до ВАТ „Укрнафта" НГВУ „Полтаванафтогаз" про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду;
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2. звернулася з вищевказаними позовними вимогами до суду, посилаючись на те, що наказом начальника НГВУ „Полтаванафтогаз" ВАТ „Укрнафта" № НОМЕР_1 від 01.07.2005 року з 04.07.2005 року була звільнена з роботи з посадиІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 за п.1 ст.40 КЗпроП України у зв'язку з скороченням штату працівників. Вважала звільнення незаконним, так як підстав для її звільнення за п.1 ст.40 КЗпроП України не було.
Про звільнення дізналась в день звільнення і про скорочення штату та її звільнення з роботи відповідач не попереджав за два місяці.
Відповідач не обговорював з нею питання переведення на іншу роботу і останню їй не пропонував.
Позивачка зазначала, що згоду на звільнення її з роботи профком надав з порушенням діючого законодавства.
Просила поновити її на роботі, стягнути середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 960 грн. 93 коп., 7295 грн. 95 коп. середньомісячного заробітку за час вимішеного прогулу, 9500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 600 грн. для відшкодування витрат за надання юридичної допомоги..
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, посилаючись на їх безпідставність.
Рішенням Великобагачанського райсуду Полтавської області від 25 квітня 2006 року позовні вимоги задоволено частково.
Поновлено позивачці строк звернення до суду за захистом трудових прав.
Стягнуто з ВАТ „Укрнафта" на користь ОСОБА_2. середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 960 грн. 93 коп., 600 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 150 грн. за надання юридичної допомоги, а всього 1710 грн. 93 коп..
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ВАТ „Укрнафта" 59 грн. 50 коп. судовий збір.
В апеляційному порядку вказане рішення оскаржила ОСОБА_2., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального закону, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Не звернув суд увагу на те, що її відповідач персонально не повідомив за два місяці про конкретну дату звільнення з роботи у зв'язку з скороченням штату.
Не вірним є висновок суду про те, що згода профкому на її звільнення є незаконною.
Не звернув уваги суд покази свідків в судовому засіданні, які підтверджували факт того, що після попередження про наступне вивільнення працівників, адміністрація запевняла останніх, що скорочення не буде.
Не дав суд оцінки тому факту, що відповідач порушив вимоги ч.4 ст.252 КЗпроП України про заборону звільняти працівників, які обиралися до складу профспілкових органів з ініціативи власника або уповноваженого ним органу протягом року після закінчення строку на який обирався цей склад.
Поскільки вона до 23.02.2005 року була членом цехового комітету відділу робітничого постачання і перестала ним бути з підстав закінчення строку обрання, відповідач не мав права її звільняти з роботи.
Апелянт просить скасувати рішення в частині відмови заявлених нею позовних вимог та ухвалити нове яким їх задовольнити у повному обсязі.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах позовних вимог прийшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з слідуючих підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, та не заперечувалось сторонами, що позивачка працювала ІНФОРМАЦІЯ_1 „Полтаванафтогаз" ВАТ „Укрнафта".
Наказом № НОМЕР_1 від 01.07.2005 року начальника НГВУ „Полтаванафтогаз" була звільнена з роботи у зв'язку з скороченням штатів за п.1 ст.40 КЗпроП України з 04.07.2005 року.
Вірно судом встановлено, що на підприємстві НГВУ „Полтаванафтогаз" дійсно відбулось скорочення штату працівників, у тому числі посади на якій працювала ОСОБА_2..
01.02.2005 року ОСОБА_2. була попереджена про наступне вивільнення працівників вказаного підприємства у зв'язку з скороченням штату з 01.04.2005 року та звільнена з роботи за згодою профспілкового комітету.
Разом з тим, висновок місцевого суду про те, що позивачка була звільнена відповідачем з роботи на законних підставах є невірним.
Відповідно до вимог ч.4 ст.252 КЗпроП України, звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів, не допускається протягом одного року після строку виборних повноважень.
Відповідно до наданої до суду головою профспілкового комітету НГВУ „Полтаванафтогаз" довідки та пояснень свідка ОСОБА_3., який працював заступником голови профкому НГВУ „Полтаванафтогаз", позивачка ОСОБА_2. до 23 лютого 2005 року була членом цехового комітету профспілки всього ВРП і тільки 23 лютого 2005 року закінчились її повноваження.
Отже, відповідач, протягом року після закінчення повноважень члена цехкому профспілки ОСОБА_2., не мав права звільняти останню з роботи за ініціативою власника або уповноваженого ним органу.
Колегія суддів вважає, що звільнення позивачки ОСОБА_2. було проведено з порушенням вимог ч.4 ст.252 КЗпроП України, а тому рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час висушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу необхідно задовольнити, а позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди необхідно задовольнити частково.
ОСОБА_2. необхідно поновити на роботу касиром НГВУ „Полтаванафтогаз" в ІНФОРМАЦІЯ_2з 4.07.2005 року, визнавши наказ про її звільнення незаконним.
З ВАТ „Укрнафта" на користь ОСОБА_2. її середньомісячний заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 4 липня 2005 року до дня ухвалення цього рішення в розмірі 10510 грн. 83 коп. (35,39 х 24= 849,36; 849,36 х 12 = 10192,32; 35,39 х 9 = 318 грн. 51 коп.; 10192,32 + 318 грн. 51 коп. = 10510 грн. 83 коп.
Неправомірні дії відповідача стосовно ОСОБА_2. призвели до моральних страждань останньої, що визначились в погіршенні стану здоров'я, втрати нормальних життєвих зв'язків.
Незаконне звільнення з роботи, невиплата заробітку на час звільнення призвели до моральної шкоди ОСОБА_2., яку суд апеляційної інстанції оцінює в 1500 грн. та в рахунок відшкодування якої суд апеляційної інстанції вважає необхідним стягнути вказану суму з відповідача ВАТ „Укрнафта" на користь позивачки.
В іншій частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 854 грн. 16 коп. підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 116; 117; 232; 235; 236; 2371 КЗпроП України, ст.ст. 303; ч.1 п.2 ст. 307; п.п. 3,4 ч.1 ст.309; ч.2 ст. 314 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.
Рішення Великобагачанського райсуду Полтавської області від 25 квітня 2006 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2до ВАТ „Укрнафта" про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди та стягнення з ВАТ „Укрнафта" на користь ОСОБА_2 в рахунок її відшкодування шістсот гривень, - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2до ВАТ „Укрнафта" про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.
Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ начальника НГВУ „Полтаванафтогаз" ВАТ „Укрнафта" № НОМЕР_1 від 01 липня 2005 року в частині звільнення з роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2.
Поновити ОСОБА_2на роботу ІНФОРМАЦІЯ_1 в НГВУ „Полтаванафтогаз" ВАТ „Укрнафта" з 4 липня 2005 року
негайно.
Стягнути з ВАТ „Укрнафта" на користь ОСОБА_2середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 4.07.2005 року до 18 липня 2006 року в розмірі 10510 (десять тисяч п'ятсот десять) грн.. 83 коп. з яких негайному виконанню підлягає стягнення середньомісячного заробітку в розмірі 854 грн. 16 коп. на користь ОСОБА_2. (вісімсот п'ятдесят чотири).
Стягнути з ВАТ „Укрнафта" на користь ОСОБА_2в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2. до ВАТ „Укрнафта" про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В іншій частині рішення Великобагачанського райсуду Полтавської області від 25 квітня 2006 року залишити без змін.
Рішення набирає чинності з дня проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий суддя: Триголов В.М.
Судді: Дорош А.І. Омельченко Л.М.