ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Станковська Г.А., розглянувши апеляційну скаргу представника апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 22 березня 2021 року, -

У С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено йому стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати, що становить 454,00 (чотириста п`ятдесят гривень 00 копійок) в дохід держави.

Згідно постанови суду, ОСОБА_1 , 27.02.2021 року о 03 год. 05 хв., в смт. Берегомет вул. Центральній Вижницького району керував транспортним засобом «Рено Лагуна» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в установленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Результат огляду становить 1,64 проміле. Своїми діями порушив п.2.9«а» Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП.

На вказану постанову суду, представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, без всебічного дослідження усіх доказів та без надання їм належної оцінки.

ЄУНСС №713/430/21 Головуючий у І інстанції: Кириляк А.Ю.

Провадження №33/822/178/21 Суддя-доповідач: Станковська Г.А.

Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП

Стверджує, що відео було зроблено не з бодікамери поліцейського від 27.02.2021 р. та у відеозаписі, який наданий працівниками поліції до Вижницького районного суду відсутня дата його запису.

Запевняє, що відеозапис виконувався не безперервно, тому неможливо встановити чи було поліцейським дотримані вимоги ст. 266 КУпАП щодо порядку проведення огляду водія на стан сп`яніння, щодо обов`язковості наявності свідків такого огляду чи відмови від нього, а тому вважає, що є всі підстави для визнання такого доказу недопустимим, так як його було здобуто незаконним шляхом.

Зазначає, що такі докази не узгоджуються між собою та викликають сумніви в їх належності, допустимості і в своїй сукупності не підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши доводи апеляційної скарги представника апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_4, яка прохала в суді апеляційної інстанції скасувати постанову районного суду й закрити провадження за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Так, згідно до п.2.9а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за невиконання зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.

Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за наведених в постанові обставин, підтверджені сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, які покладені в основу прийнятого судом рішення, є правильними і доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Заперечення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не можуть бути взяті судом до уваги та доводяться наступними доказами.

Так, винуватість ОСОБА_1 доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №379393 від 27 лютого 2021 року. З якого вбачається, що 27.02.2021 р. о 03 год. 05 хв. в смт. Берегомет, по вул. Центральна, водій керував транспортним засобом «Рено Лагуна» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Результат огляду 1,64 проміле, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, чітко викладено суть правопорушення. Крім того, викладені в ньому обставини були засвідчені підписами двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..

Також, згідно протоколу, у ОСОБА_1 було тимчасово вилучено посвідчення водія НОМЕР_2 видане 05.02.2019 р., тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом не видано. Вказаний протокол підписаний ОСОБА_1 особисто.

Будь-яких пояснень в протоколі ОСОБА_1 не висловив, як і не надав пояснення на окремому аркуші, зі змістом ст. 63 Конституції України ознайомлений, протокол власноручно підписав.

Відповідно до розділу І п.6. Інструкції №1452/735 - огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

З акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачаться, що огляд був проведений у зв`язку з виявленими у ОСОБА_1 ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Огляд був проведений за допомогою приладу «Драгер» у присутності свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Роздруківкою приладу «Драгер» встановлено, що результат огляду склав - 1.64‰, з яким погодився ОСОБА_1 , підписавши роздруківку приладу та акт огляду власноручно, без жодних заперечень щодо результатів висновку чи зауважень до проведення не надав.

Результат стану сп`яніння ОСОБА_1 , також підтверджено поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відібраними при проведенні його огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що вищенаведені докази є належними та допустимими й доводять ту обставину, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зазначеному місці та у зазначений в протоколі час в стані алкогольного сп`яніння.

Що стосується доводів апелянта про те, що відео було зроблено не з бодікамери поліцейського, а на наявному відеозаписі, який міститься в матеріалах справи відсутня дата його запису, то такі твердження сторони захисту не заслуговують на увагу суду.

Слід зазначити, що такі доводи представника апелянта були предметом дослідження судом першої інстанції, який в свою чергу розцінив їх, як спосіб уникнення відповідальності за скоєне, з якими погоджується й суд апеляційної інстанції.

Окрім того, вина ОСОБА_1 повністю доведена матеріали справи, які підтверджують стан сп`яніння останнього, при цьому були надані для ознайомлення представнику апелянта, однак будь-яких зауважень, доповнень чи пояснень до них ОСОБА_4 надано не було. Більш того, матеріали справи не містять жодних клопотань про те, що ОСОБА_1 не згідний із результатами проведеного огляду та бажає повторно пройти дослідження на стан сп`яніння.

За таких обставин, твердження апелянта ОСОБА_4 в частині того, що в його діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України, не заслуговують на увагу суду та є нічим іншим, як способом уникнення відповідальності останнього.

Крім того, згідно постанови серії БАБ №238576 від 27 лютого 2021 року, водій ОСОБА_1 керуючи т/з «Рено Лагуна» обладнаний засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки, а також закінчився термін дії посвідчення водія, чим порошив п.п.2.3в та п.2.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 126 КУпАП, що і стало наслідком зупинки цього транспортного засобу, а в подальшому було виявлено, що ОСОБА_1 перебуває з ознаками алкогольного сп`яніння. Вказана постанова не оскаржена і вступила в законну силу.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підстав не довіряти наявним в матеріалах справи доказам немає, так як і поясненням свідків, оскільки останні є випадковими та не зацікавленими в результаті розгляду справи і висловлюють своє суб`єктивне бачення процесу.

У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Таким чином, працівниками поліції проведено огляд у відповідності до ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу чи швидкість реакції.

Районним судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, а висновки суду першої інстанції про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які знаходяться в матеріалах справи та спростовують доводи апелянта викладені в скарзі.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 , як того вимагає представник апелянта ОСОБА_4 - немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника апелянта ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 22 березня

вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького Г.А. Станковська

апеляційного суду