Справа № 352/744/20

Провадження № 22-ц/4808/581/21

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року        м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

               судді-доповідача        Девляшевського В.А.,

                       суддів:                Бойчука І.В., Фединяка В.Д.,

                       секретаря                Єлісевич О.М.,

                       з участю :                представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

                                               відповідача – ОСОБА_3 ,        

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача – Загвіздянська сільська рада ОТГ Тисменицького району Івано-Франківської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на ухвалу Тисменицького районного суду, постановлену головуючою суддею Хоминець М.М. 18 лютого 2021 року,

в с т а н о в и в:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача – Загвіздянська сільська рада ОТГ Тисменицького району Івано-Франківської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 18 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача – Загвіздянська сільська рада ОТГ Тисменицького району Івано-Франківської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишено без розгляду згідно поданої позивачем заяви (а.с. 110).

07 грудня 2020 року ОСОБА_3 подав до суду заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, внаслідок необґрунтованих дій позивача та просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь 5800 грн витрат на правову допомогу (а.с. 115-116).

Ухвалою Тисменицького районного суду від 18 лютого 2021 року заяву ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 4400 грн.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що подання заяви про залишення позову без розгляду — це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. ОСОБА_1 , пред`являючи до суду позов про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, вважав, що його право порушено. Представник позивача зазначає, що відповідачем не надано докази, які б свідчили про зловживання стороною позивача чи його представником процесуальними правами. Крім того, відповідачем в порушення вимог ч. 1 ст. 134 ЦПК України у відзиві на позовну заяву не зазначено попередній розрахунок суми судових витрат. Враховуючи вказане, просить оскаржену ухвалу скасувати.

ОСОБА_3 своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляв, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечив, вважаючи, ухвалу суду першої інстанції про стягнення в його користь понесених ним витрат на правову допомогу законною і обгрунтованою.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Постановляючи ухвалу про стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з необгрунтованості дій позивача, який після пред`явлення позову відчужив спірну земельну ділянку, а тому скористався своїм правом на залишення заявленого позову без розгляду. Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

У заяві про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5800 грн заявник не зазначив, які дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишенням позову без розгляду.

Разом з цим, з системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Така правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 01.06.2020 у справі №607/8664/19 та від 26.09.2018 у справі №148/312/16-ц.

З огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що відповідно частин 1,2 статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що 13.05.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, однак відповідний попередній розрахунок суми судових витрат, які очікує понести відповідач, не було надано.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_3 на вказані обставини та положення закону належної уваги не звернув. Отже, судове рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення питання, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви.

Керуючись ст. 268, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тисменицького районного суду від 18 лютого 2021 року скасувати. Заяву ОСОБА_3 про відшкодування витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Суддя-доповідач:                                                        В.А. Девляшевський

Судді:                                                                        І.В. Бойчук

                                                                               В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 09 квітня 2021 року.