Справа № 1-75/2010 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

   28.05.2010 року Сколівський районний суд Львівської області  в складі:

   головуючого – судді           Янка Б.Я .;

   при секретарі                       Корнуті Т.Б. ;

   з участю прокурора             Коциби Р.Л. ;

   та адвоката                           ОСОБА_1

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сколе справу про обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, призовника, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

   за ч. 1 ст. 296 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

   Підсудний ОСОБА_2 в ніч з 12 на 13 березня 2010 року близько 23.00 – 00.00 год. в АДРЕСА_1 в житловому будинку ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті хуліганських спонукань в присутності громадян, грубо порушуючи громадський порядок і проявляючи явну неповагу до суспільства, умисно вчинив дії, що супроводжувалися особливою зухвалістю та виразилися в тому, що він в присутності ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_4 і, виражаючись нецензурними словами, взяв останнього руками за светр, різко потягнув до себе і умисно наніс йому удар кулаком правої руки в область обличчя. Після цього підсудний ОСОБА_2 наніс сидячому на ліжку ОСОБА_4 ще два-три удари кулаком в обличчя, а потім, потягнувши його на коридор і поваливши на підлогу, став наносити лежачому на правому боці ОСОБА_4 удари ногами по спині, по правому плечі, по пахвовій лінії справа. В результаті таких злочинних дій підсудний ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, пошкодив светр, чим вчинив хуліганство.  

   В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винним себе визнав повністю та пояснив, що він дійсно в ніч з 12 на 13 березня 2010 року близько 23.00 – 00.00 год. в АДРЕСА_1 в житловому будинку ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_4 і, виражаючись нецензурними словами, наніс йому удар кулаком правої руки в обличчя. Потім він знову наніс останньому два-три удари кулаком правої руки в обличчя, потягнув його на коридор, повалив на підлогу і став наносити лежачому удари по різних ділянках тіла. При цьому також виражався нецензурними словами.

   Вина підсудного ОСОБА_2 також знайшла своє підтвердження в ході судового засідання і підтверджується наступними доказами.

   Так, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що в ніч з 12 на 13 березня 2010 року близько 23.00 – 00.00 год. він знаходився в житловому будинку гр. ОСОБА_3 в АДРЕСА_1. В цей час він зробив зауваження підсудному ОСОБА_2, щоб той тихіше розмовляв у своїй кімнаті, на що ОСОБА_2 у відповідь почав виражатися нецензурними словами, схопив його за светр, потягнув до себе і вдарив кулаком в обличчя. Потім, підсудний ОСОБА_2 ще наніс йому два-три удари в обличчя, а згодом штовхнув на підлогу. Лежачому на підлозі він ще наніс йому декілька ударів ногами по різних ділянках тіла.  

   Крім того, вина підсудного ОСОБА_2 стверджується наступними письмовими доказами по справі:

-   Протоколом огляду місця події та схемою до нього від 16.03.2010 року, де вказане місце вчинення хуліганських дій (а. с. 4-5);

-   Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 23.03.2010 року, проведених з участю ОСОБА_2, який на місці в присутності двох понятих показав та розказав, де, коли та яким чином він вчинив хуліганські дії (а. с. 34-39);

-   Висновком судово-медичного експерта № 34 від 25.03.2010 року, згідно з яким у ОСОБА_4 були виявлені синці та садна на голові та тілі, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а. с. 42-43).

   Суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 296 КК України – хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.    

   Обтяжуючих вину підсудного ОСОБА_2 обставин у вчиненні злочину, передбачених ст. 67 КК України, суд не вбачає.

   При визначенні міри покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину, особу підсудного, який повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у скоєному, а також той факт, що потерпілий ОСОБА_4 просить його суворо не карати, оскільки вони помирилися.

   З урахуванням наведених обставин суд вважає за необхідне застосувати   до підсудного ОСОБА_2 при обранні міри покарання ст. 75 КК України – звільнення від відбування покарання з випробуванням та згідно ст. 76 КК України покласти на нього певні обов’язки.

   Речовий доказ – светр, який знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів Сколівського РВ ГУМВС України у Львівській області – повернути потерпілому ОСОБА_4.  

   Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

    ОСОБА_2  за ч. 1 ст. 296 КК України до двох років обмеження волі.

   Згідно ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнити від відбування даного покарання з випробуванням, якщо він протягом двох оків іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені судом на нього обов’язки.

   Згідно ст. 76 ч. 1 п. п. 2, 3, 4 КК України зобов’язати засудженого ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи та періодично з’являтися у вказані органи для реєстрації.

   Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

   Речовий доказ: светр – повернути потерпілому ОСОБА_4.  

   Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області протягом п’ятнадцяти днів з моменту його проголошення, або з моменту вручення копії вироку засудженому, який перебуває під вартою.

Суддя                                                                                           Б.Я. Янко