РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/16768/19

                Провадження № 2/638/2808/21

08.04.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря Запорожець Д. Д.

з участю судового розпорядника Зміївської О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, -

ВСТАНОВИВ:

       Акціонерне товариство «Альфа-Банк» 30.10.2019 року в особі представника – адвоката Дем`янець Я. В. звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме просить суд: застосувати наслідки недійсності нікчемного іпотечного договору трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого 24.12.2015 року приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І. за реєстр. №1971 шляхом скасування державної реєстрації права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за відповідачем 2 – ОСОБА_2 та реєстрації права власності на неї за відповідачем 1 – ОСОБА_1 . Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.02.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», повним правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №839/3/27/38/7-48 на фінансування будівництва, придбання (інвестування) житла відповідно до договору пайової участі №98-85/Л від 22.09.2006 року, що укладений між позичальником та споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж». В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань, банк 20.02.2007 року уклав з позичальником іпотечний договір №839/4/27/38/7-96, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левковець О.Л., зареєстрований в реєстрі №202, за умовами якого позичальник передав кредитору в іпотеку майнові права на незакінчену будівництвом квартиру, будівельний АДРЕСА_2 . У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань з погашення кредиту 21.03.2017 року банк звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки, яку, заочним рішенням від 08 серпня 2017 року у справі № 638/138/17 задоволено, постановлено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №839/3/27/38/7-48 від 20 лютого 2007 р. в розмірі 112464,66 доларів США, що складає 2976068,41 коп. звернути стягнення за іпотечним договором №839/4/27/38/7-96, згідно якого в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру, будівельний номер АДРЕСА_3 , які в подальшому, в зв`язку з введенням будинку в експлуатацію, були змінені на квартиру АДРЕСА_4 . Під час підготовки документів для примусового виконання зазначеного рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, банком отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №№ 160101527 та 160102600 від 19.03.2019 року, відповідно до яких виявилось, що ОСОБА_1 здійснено реєстрацію права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності бн, виданого Харківською міською радою 20.09.2012 року - реєстраційний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 37675515 від 10.10.2012 року; 24.12.2015 року ОСОБА_1 , в забезпечення зобов`язань за договором кредиту ОСОБА_3 передала зазначену квартиру в іпотеку ОСОБА_2 на підставі іпотечного договору за реєстр. №1971, посвідченого 24.12.2015 року приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. (реєстраційний запис про іпотеку №12743756 від 24.12.2015 року, реєстраційний запис про обтяження №12743906 від 24.12.2015 року); на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, Стрельченко О.В. від 24.10.2016 року за номером 32007467, 22.10.2016 року зареєстровано право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (підстава: іпотечний договір за реєстр. №1971, посвідчений 24.12.2015 року приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І.), що унеможливлює виконання зазначеного рішення суду. Позивач наголошує, що АТ «Укрсоцбанк» своєї згоди ОСОБА_1 на передачу квартири в іпотеку ОСОБА_2 не надавав, в той час, як ОСОБА_1 приховала факт обтяження квартири іпотекою банку, а приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. не здійснено належної перевірки наявності обтяжень квартири. За таких обставин оспорюваний іпотечний договір є таким, що укладений з грубим порушенням норм Закону України «Про іпотеку», а отже нікчемним правочином, що є підставою для застосування наслідків його недійсності шляхом скасування державної реєстрації права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за відповідачем 2 – ОСОБА_2 та реєстрації права власності на неї за відповідачем 1 – ОСОБА_1 . Просить суд позов задовольнити.

Представник Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - адвокат Дем`янець Я. В. в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву з проханням проводити судовий розгляд за її відсутністю, вимоги позову підтримує у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2  в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялася своєчасно та належним чином. Водночас, відповідачем до суду подано клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, згідно якого  ОСОБА_2  наголошує, що позивач оспорює іпотечний договір, укладений 24 грудня 2015 року між  ОСОБА_2  та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І. за реєстровим № 1971, а також реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 , яка була проведена 22 жовтня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Стрельченко О. В., а тому позивач мало право пред`явити свій позов про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину не пізніше 24 грудня 2018 року та 22 жовтня 2019 року відповідно. Оскільки з позовом позивач звернувся до суду 28 жовтня 2019 року, є очевидним, що строк позовної давності сплив. Також відповідачем подано повідомлення про необхідність врахування постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №922/3537/17. Крім того, ОСОБА_2 подала до суду відзив, відповідно до якого просить суд у задоволенні позову відмовити, оскільки майнові права на об`єкт незавершеного будівництва визначено предметом іпотеки Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», тобто вже після укладення іпотечного договору. Упозивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» не має та не може бути жодних майнових прав на квартиру, будівельний номер АДРЕСА_5 , оскільки укладений 20 лютого 2007 року між ним та боржником ОСОБА_1 іпотечний договір є нікчемним в силу ст. 215 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялася своєчасно та належним чином. Незважаючи на факт ознайомлення її представника – адвоката Таш`яна Р. І. з матеріалами цивільної справи, відзиву чи будь-яких письмових пояснень щодо позову до суду не подала.

Суд, дослідивши письмові доводи сторін, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено матеріалами справи, 20 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який в подальшому змінив організаційно-правову форму на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», повним правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено договір кредиту №839/3/27/38/7-48, відповідно до пункту 1.2 якого, кредит надається позичальнику на наступні цілі: фінансування будівництва, придбання (інвестування) житла відповідно до Договору пайової участі №98-85/Л від 22.09.2006 року, що укладений між позичальником та Споживчим товариством «Житлово-будівельний кооператив «Авантаж» (а. с. 173-176).

20 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», який в подальшому змінив організаційно-правову форму на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», повним правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та громадянкою України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено іпотечний договір №839/4/27/38/7-96, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левковець О.Л., зареєстрований в реєстрі №202, згідно пункту 1.1 якого, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту №839/3/27/38/7-48 від 20.02.2007 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру, будівельний АДРЕСА_6 (а. с. 177-178).

Згідно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.08.2016 року по справі №638/138/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №839/3/27/38/7-48 від 20 лютого 2007 року в розмірі 112464,66 доларів США, що складає 2976 068 (два мільйони дев`ятсот сімдесят шість тисяч шістдесят вісім) грн. 41 коп., звернуто стягнення за іпотечним договором №839/4/27/38/7-96, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Левковцем О.Л., зареєстрований в реєстрі №202, згідно якого в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» було передано нерухоме майно, а саме майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру, будівельний номер АДРЕСА_6 , які в подальшому в зв`язку з введенням будинку в експлуатацію були змінені на квартиру АДРЕСА_1 , вирішено питання про розподіл судових витрат, в решті задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відмовлено (а. с. 38-41).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08.08.2018 року №133632554 існують наступні записи: 1) реєстраційний запис до Державного реєстру іпотек за реєстраційним номером 4521913, зареєстрований приватним нотаріусом Левковець О.Л. 20.02.2007 року, підстава обтяження: іпотечний договір, іпотекодержатель: Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»; 2) реєстраційний запис до Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 4521635, зареєстрований приватним нотаріусом Левковець О.Л. 20.02.2007 року, підстава обтяження: іпотечний договір, об`єкт обтяження: квартира ,майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру, загальною площею 138, 23 кв. м. на 14 поверсі, будівельна адреса: АДРЕСА_7 , тип обтяження: заборона на нерухоме майно (а. с. 42).

З інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №160101527 та №160102600 від 19.03.2019 року вбачається, що: 1) ОСОБА_1 здійснено реєстрацію права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності б/н від 20.09.2012 року, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради (реєстраційний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 37675515 від 10.10.2012 року; 2) 24.12.2015 року ОСОБА_1 в забезпечення зобов`язань за договором кредиту ОСОБА_3 передала зазначену квартиру в іпотеку ОСОБА_2 на підставі іпотечного договору за реєстр. №1971, посвідченого 24.12.2015 року приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. (реєстраційний запис про іпотеку №12743756 від 24.12.2015 року, реєстраційний запис про обтяження №12743906 від 24.12.2015 року); 3) на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. від 24.10.2016 року за номером 32007467, 22.10.2016 року зареєстровано право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_8 за ОСОБА_2 (підстава виникнення права власності: іпотечний договір за реєстр. №1971, посвідчений 24.12.2015 року приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І.) (а. с. 43-46).

Матеріали справи містять наведений вище іпотечний договір від 24.12.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за реєстр. №1971, посвідчений 24.12.2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. (а. с. 47-52).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Приписами статті 8 Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (статті 4 ЦПК України).

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Судом достеменно встановлено, що 20.02.2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №839/3/27/38/7-48 та іпотечний договір №839/4/27/38/7-96, при цьому в цей же день – 20.02.2007 року здійснено державну реєстрацію іпотеки, отже з 20.02.2007 року банк набув усіх прав та обов`язків іпотекодержателя (в тому числі й пріоритет прав), а ОСОБА_1 – іпотекодавця відповідно.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено підстави припинення іпотеки, до яких належать: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. У вказаній статті закріплено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.08.2017 року у справі №638/138/17 набрало законної сили.

Суд наголошує, що наведене судове рішення є підставою звільнення позивача від доказування того факту наявності заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №839/3/27/38/7-48 від 20.02.2007 року в розмірі 112464,66 доларів США, що складає 2976068,41 грн., а також від доказування факту зміни номеру квартири, що є предметом іпотеки з будівельного №85 на №93 після введення будинку в експлуатацію, адже вказані обставини, встановлені наведеним судовим рішенням, у відповідності до статті 82 ЦПК України є преюдиційними фактами, тобто фактами, що встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Отже, з огляду на викладене та відповідно до положення статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.08.2017 року у справі №638/138/17.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно частини 1 статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про іпотеку» зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню.

Згідно частини 4 статті 16 Закону України «Про іпотеку» після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Як наголошує позивач – Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та не заперечувалось відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , нотаріально посвідчені угоди про припинення іпотеки між АТ «Укрсоцбанк» (іпотекодержателем) і ОСОБА_1 (іпотекодавцем) не укладались, а записи про обтяження у Державному реєстрі речових прав все ще містяться. Також відсутні будь-які рішення, що набрали законної сили чи будь-які спори про визнання іпотечного договору від 20.02.2007 року недійсним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що жодної з передбачених законом підстав припинення іпотеки станом на момент посвідчення оспорюваного іпотечного договору не настало, а отже банк досі є іпотекодержателем предмету іпотеки з вищим пріоритетом.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про іпотеку»,іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Як стверджує позивач – Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та не заперечувалось відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , АТ «Укрсоцбанк» своєї згоди ОСОБА_1 на передачу квартири в іпотеку ОСОБА_2 не надавав, в той час, як ОСОБА_1 приховала факт обтяження квартири іпотекою банку, а приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. не здійснено належної перевірки наявності обтяжень квартири.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-4 статті 203 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним

Згідно приписів частини 5 статті 216 Цивільного кодексу України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9, судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень») (пункт 10 Постанови).

Щодо заяви відповідача ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу позовної давності, суд наголошує наступне.

Позивачем при викладенні фактичних обставин у позовній заяві звернуто увагу, що АТ «Укрсоцбанк», як іпотекодержатель трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , що підтверджено рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2017 року у справі №638/138/17, яке набрало сили, під час отримання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 08.08.2018 року дізнався про порушене право іпотекодержателя, а отже саме з цього часу розпочався перебіг трирічного строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 наголошує, що позивач оспорює іпотечний договір, укладений 24 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І. за реєстровим №1971, а також реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 , яка була проведена 22 жовтня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Стрельченко О. В., а тому позивач мав право пред`явити свій позов про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину не пізніше 24 грудня 2018 року та 22 жовтня 2019 року відповідно.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав і протягом часу її дії особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Суд вважає, що Акціонерне товариство «Альфа-Банк» пред`явило свій позов у межах строків позовної давності, адже відправна дата, від якої позивач відраховує початок перебігу строку, - 08.08.2018 року є невірною, так як інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08.08.2018 року №133632554 ще містить записи про обтяження предмету іпотеки, де іпотекодержателем є Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», натомість уже в інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.03.2019 року містяться відомості, з яких позивач об`єктивно міг дізнатися про порушення свої прав та інтересів та укладення наступного іпотечного договору. До суду ж позов надійшов 30.10.2019 року, про що свідчать вхідний реєстраційний штам суду та протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями, тобто строки позовної давності позивачем дотримані.

Суд приходить до обґрунтованого висновку, що про укладення 24 грудня 2015 року іпотечного договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , чи реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 , яка була проведена 22 жовтня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Стрельченко О. В., раніше позивач об`єктивно знати не міг, адже як вбачається із ухваленого Дзержинським районним судом м. Харкова 08.08.2016 року рішення по справі №638/138/17, вказані обставини судом не досліджувались, хоча при наявності вказаних у суду відомостей вони б беззаперечно були у ньому відображені.

Таким чином, судом встановлено, що позивач міг об`єктивно довідатися про порушення своїх прав та інтересів лише з отриманням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, пов`язаних з виконанням рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.08.2016 року по справі №638/138/17, адже підстав для здобуття відомостей з Державного реєстру раніше у позивача не було, протилежного стороною відповідача не доведено.

Отже, позивачем строк позовної давності не пропущений, позов поданий в межах трирічного строку звернення за судовим захистом з моменту, так як позивач довідався про порушення свого права у березні 2019 року, відтак, порушене відповідачами право позивача підлягає захисту у заявлений Акціонерним товариством «Альфа-Банк» спосіб.

Суд також відхиляє доводи відповідача ОСОБА_2 про необхідність врахування висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №922/3537/17, оскільки у вказаній постанові Верховного Суду, на яку посилається відповідач, інші фактичні обставини справи.

Доводи відповідача ОСОБА_2 , що майнові права на об`єкт незавершеного будівництва визначено предметом іпотеки Законом України від 25 грудня 2008 року №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», тобто вже після укладення іпотечного договору, у зв`язку з чим у позивача не має майнових прав на квартиру, жодним чином не обґрунтовані, адже судовим рішенням від 08.08.2016 року по справі №638/138/17 звернуто стягнення за іпотечним договором №839/4/27/38/7-96, згідно якого в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» було передано нерухоме майно, а саме майнові права на незакінчену будівництвом трикімнатну квартиру, будівельний номер АДРЕСА_6 , які в подальшому в зв`язку з введенням будинку в експлуатацію були змінені на квартиру АДРЕСА_1 , тобто факт зміни правового режиму майна – предмету іпотеки доказуванню не підлягає, так як є преюдиційним.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.ч. 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що оспорюваний іпотечний договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 24.12.2015 року приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І. за реєстр. №1971, є таким, що укладений з порушенням норм Закону України «Про іпотеку», а отже є нікчемним правочином, що є підставою для застосування наслідків його недійсності шляхом скасування державної реєстрації права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та реєстрації права власності на неї за ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позовні вимоги Акціонерного товариства «Альфа-Банк» підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями ст.ст. 11-13, 81, ч. 1 ст. 141, ст. 265 ЦПК України, ст. 15, 16, 203, 215, 216, 256, 257, 261 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - задовольнити.

Застосувати наслідки недійсності нікчемного іпотечного договору трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого 24.12.2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. за реєстр. №1971 шляхом скасування державної реєстрації права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та реєстрації права власності на неї за ОСОБА_1 .

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_1 , ІН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_9 , та ОСОБА_2 , ІН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_10 , на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп., тобто по 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: