ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3143/21 Справа № 205/213/20 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря   - Солодової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на додаткове рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А., Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задоволено.

24 листопада 2020 року представник позивача – адвокат Верба А.П. звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 17250,00 грн та поштові витрати – 102,00 грн.

Додатковим рішенням ухвалено додаткове рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А., Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 17250,00 грн (сімнадцять тисяч двісті п`ятдесят гривень) та поштові витрати в сумі 102,00 грн (сто дві гривні).

В своїй апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» не погоджується з додатковим рішенням суду та посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Інші учасники процесу своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подачі відзиву на апеляційну скаргу, не скористались.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду - змінити в частині розміру витрат на правничу допомогу, стягнутої з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 , а в іншій частині додаткове рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача було надано копію договору про надання правової допомоги від 09 січня 2020 року, квитанцію від 15 квітня 2020 року на 10000,00 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 , акт виконаних робіт від 12 листопада 2020 року на суму 17250,00 грн.

Враховуючи фактичні обставини справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що заявлена стороною позивача сума витрат за надання правничої допомоги в розмірі 17250,00 грн відповідає вимогам ч. 4 ст. 137 ЦПК України та підлягає стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 , а також поштових витрат в сумі 102,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з додатковим рішенням суду в частині розміру витрат на правничу допомогу, стягнутої з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 , з наступних підстав.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, до ухвалення рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2020 року по суті представником позивача — ОСОБА_2 була надана заява про розгляд справи у його відсутність. Також, в цій заяві ОСОБА_2 просив питання про судові витрати вирішити після ухвалення рішення по суті.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2020 року було розглянуто без участі сторін. Доказів отримання позивачем та його представником копії рішення суду першої інстанції матеріали справи не містять.

А тому, твердження апелянта про те, що представник позивача — ОСОБА_2 пропустив п`ятиденний строк для подачі відповідної заяви є безпідставними та спростовуються вищенаведеними обставинами справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в силу положень частини 8 статті 141 ЦПК України представником позивача своєчасно подано відповідну заяву та докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин першої – четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, суд першої інстанції вірно встановив, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача було надано копію договору про надання правової допомоги від 09 січня 2020 року, квитанцію від 15 квітня 2020 року на 10000,00 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 , акт виконаних робіт від 12 листопада 2020 року на суму 17250,00 грн.

Однак, враховуючи надані представником позивача докази, суд першої інстанції безпідставно стягнув з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 17250,00 грн за надання правничої допомоги, в той час як доведеною та документально підтвердженою сумою таких витрат є лише 10000,00 грн, відповідно до квитанції від 15 квітня 2020 року.

Докази оплати ще на суму 7250,00 грн в матеріалах справи відсутні, а тому не можуть бути стягнуті з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 в якості витрат за надання правничої допомоги.

Однак, суд першої інстанції на вищезазначене не звернув уваги, у повному обсязі обставини справи не встановив та не перевірив.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду - зміні в частині розміру витрат на правничу допомогу, стягнутої з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 , у зв`язку з чим необхідно стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

В частині стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 поштових витрат в сумі 102,00 грн. додаткове рішення суду є законним та підлягає залишенню без змін. Доводи апелянта про те, що вказані поштові витрати стягнуто безпідставно, є необгрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків АТ “Укрпошта”.

Колегією суддів встановлено, що апелянтом сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн.

Водночас, колегія суддів позбавлена можливості стягнути судові витрати, сплачені за апеляційний перегляд, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в частині розподілу судових витрат не передбачена законодавством.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити АТ КБ “ПриватБанк” про його право звернутися до суду апеляційної інстанції з клопотанням про повернення судового збору за подання апеляційної скарги як помилково сплачений.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» – задовольнити частково.

Додаткове рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 грудня 2020 року змінити в частині розміру витрат на правничу допомогу, стягнутої з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

В іншій частині додаткове рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

       Головуючий:                                                                В.С. Городнича

Судді:                                                                        О.В. Лаченкова

                                                                               М.Ю. Петешенкова