ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/319/21 Справа № 205/1096/19 Головуючий у першій інстанції:  Приходченко О. С. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого –                        Красвітної Т.П.,

суддів:                                Свистунової О.В., Єлізаренко І.А,

при секретарі                        Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі  ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1  до державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»), Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації», треті особи:  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої  ОСОБА_4 , Управління-служба у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради, про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації та зобов`язання поновити запис про державну реєстрацію, –

ВСТАНОВИЛА:

У січня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що їй та третім особам – ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності від 16 червня 2000 року, виданого Виконкомом міської ради народних депутатів належить квартира АДРЕСА_1 . 12 жовтня 2007 року в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №0310/1007/88-391 від 12 жовтня 2007 року між позивачем, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведобанк», було укладено договір іпотеки №0310/1007/88-391-Z-1, згідно з умовами якого власники нерухомого майна передали в іпотеку банкові належну їм квартиру. 22 січня 2019 року позивачеві стало відомо, що державним реєстратором ОКП «Софіївське БТІ» Волос О.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ПАТ «Альфа-Банк». Підставою виникнення права власності зазначено повідомлення про звернення стягнення та договір іпотеки. ОСОБА_1 звернулася до банку із вимогою повернути належну їй квартиру, проте відповідач зазначену вимогу залишив без задоволення. Крім цього, позивач дізналася, що новий власник ініціював процедуру виселення. Окремого договору про відчуження або задоволення вимог з банком вона не укладала. Застереження про відчуження предмету іпотеки без згоди власників у самому договорі відсутнє. Вважає, що рішення державного реєстратора про перереєстрацію права власності є протиправним, власники предмету іпотеки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , застережень не укладали, вимог та листів не отримували, будь-яких договорів з АТ «Альфа-Банк» не укладали і взагалі цивільно-правових відносин з банком не мають. Дана квартира – це єдине місце проживання позивача та третіх осіб, у тому числі, малолітньої дитини, права якої грубо порушені як державним реєстратором, так і АТ «Альфа-Банк». Тому позивач, уточнивши позовні вимоги, просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29954022 від 16.01.2019 року, прийняте державним реєстратором ОКП «Софіївське БТІ» Волос О.В.; скасувати державну реєстрацію права власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 та зобов`язати державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» Волос О.В. та ОКП «Софіївське БТІ» поновити запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на вказану квартиру шляхом внесення відповідного запису в реєстр речових прав та їх обтяжень (а.с. 38-45 т.1).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ІДПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток ОСОБА_1 , ОКП «Софіївське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління-службі у справах дітей Новокодацької районної у м. Дніпрі ради (а.с. 132-137 т.2). У зв`язку з неотриманням судових повісток АТ «Альфа-Банк» за відомою суду адресою, сповіщення вказаного відповідача здійснено шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади. Посилання позивача на неможливість присутності у судовому засіданні у зв”язку з реабілітацією після хірургічної операції — є недоведеними; належними письмовими доказами неможливість бути присутньою у судовому засіданні не підтверджена.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними в справі доказами, що 12 жовтня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №0301/1007/88-391, відповідно до умов якого банк надав боржнику кредити у сумі 44100,00 доларів США, а боржник зобов`язався повернути наданий кредит і сплати проценти за користування в сумі, строки та на умовах, передбачених кредитним договором (а.с. 20-21 т.1).

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за вказаним вище кредитним договором, 12 жовтня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником ПАТ «Сведбанк»), ОСОБА_2 (позичальник) ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (іпотекодавці) укладено іпотечний договір №0301/1007/88-391-Z-1, відповідно до умов якого іпотекодавці передали банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 ) (а.с.20-21 т.1).

Предмет іпотеки належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності б/н від 16.06.2000 року, виданого Виконкомом міської Ради народних депутатів та зареєстрованого КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі за №421п під реєстровим №263-413 (пункт 2 іпотечного договору).

Згідно пункту 3 іпотечного договору №0301/1007/88-391-Z-1 від 12.10.2007 року предмет іпотеки має загальну площу 46,1 кв. м., житлову площу 27,7 кв. м.

Пунктом 12 іпотечного договору №0301/1007/88-391-Z-1 від 12.10.2007 року погоджено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет та задоволення вимог іпотекодержателя:

- за рішенням суду;

- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене в пп. 12.3.1. та 12.3.2. цього пункту Договору.

За змістом пункту 12.3.1 іпотечного договору №0301/1007/88-391-Z-1 від 12.10.2007 року задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України “Про іпотеку”. Відповідно до статті 37 Закону України “Про іпотеку” у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої у цьому підпункті п.12.3 Договору, договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки. При цьому, вважається, що предмет іпотеки набувається у власність Іпотекодержателя за ціною, що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта суб`єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності визначається Іпотекодержателем. При оцінці предмету застави незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені діючим законодавством на момент оцінки.

Якщо фактичний розмір заборгованості Іпотекодавця за Основним зобов`язанням, менший за вартість, вказану у висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності, Іпотекодержатель перераховує різницю на поточний рахунок іпотекодавця протягом 60 банківських днів з моменту набуття у власність предмета іпотеки.

Сторони з розумінням змісту статті 37 Закону України “Про іпотеку” свідчать, що право Іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту 12.3 цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавців/позичальника, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцями/позичальником в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов`язання.

Рішенням Позачергових загальних зборів акціонерів від 15 жовтня 2007 року Акціонерний комерційний банк "ТАС-Комерцбанк" змінив своє найменування на Відкрите акціонерне товариство "Сведбанк", який виступає правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях АКБ "ТАС-Комерцбанк", який у свою чергу виступає правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях АКБ "Київ-Приват", який виступає правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях АКІБ "Інтелект", створеного конференцією засновників від 21 вересня 1991 року та зареєстрованого Національним банком України 31 жовтня 1991 року (реєстраційний номер 69) (далі - "Банк"), та діє у відповідності до положень Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про акціонерні товариства", інших чинних законодавчих актів України (а.с. 144-147 т.2).

Рішенням Позачергових Загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Сведбанк" у зв`язку з приведенням Статуту у відповідність до норм Закону України "Про акціонерні товариства" змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", яке виступає правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях ВАТ "Сведбанк" (а.с. 144-147 т.2).

29 жовтня 2010 року між ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», ОСОБА_2 (позичальник), ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (іпотекодавці), було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до договору іпотеки №0301/1007/88-391-Z-1 від 12.10.2007 року (а.с. 116-117 т.1).

За змістом пункту 4 договору про внесення змін та доповнень №1 від 29.10.2010 року, сторони домовились викласти пункт 12.3. Договору іпотеки, зокрема, в наступній редакції:

«12.3. Згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладеним в пп. 12.3.1. та 12.3.2. цього пункту Договору:

12.3.1. Сторони домовились, що передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки здійснюється згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі наступного застереження: задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється шляхом набуття права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов`язання;

сторони цього Договору дійшли згоди, що правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки є зазначене в цьому Договорі застереження, яке за своїми правовими наслідками передбачає передачу Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов`язання;

предмет іпотеки набувається у власність Іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена на підставі висновку суб`єкта оціночної діяльності. При цьому, Сторони домовились, що суб`єкт оціночної діяльності визначається Іпотекодержателем;

у випадку перевищення вартості Предмету іпотеки, що вказана у висновку суб`єкта оціночної діяльності над розміром заборгованості Іпотекодавця за Основним зобов`язанням, Іпотекодержатель перераховує згідно діючого законодавства України різницю на поточний рахунок Іпотекодавця;

сторони, з розумінням змісту статті 37 Закону України “Про іпотеку” свідчать, що право Іпотекодержателя зареєструвати право власності на Предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту п.12.3. цього Договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій Іпотекодавця».

Також встановлено, що 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта-Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого ПАТ «Сведбанк» продало (відступило), а ПАТ «Дельта-Банк» купив та прийняв право вимоги, в тому числі, за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року №0301/1007/88-391 та іпотечним договором №0301/1007/88-391-Z-1 від 12.10.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за реєстровими номерами 1306, 1307 (а.с. 96-110 т.2).

Факт передачі прав вимоги до ПАТ «Дельта-Банк» за вказаним вище договором купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року підтверджується також копією акту-приймання-передачі прав вимоги від 25.05.2012 року, складеного між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта-Банк», а також копією додатку №1 “Перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги” до договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року (а.с. 111, 112-115 т.2).

15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта-Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого ПАТ «Дельта-Банк» продало (відступило), а ПАТ «Альфа-Банк» купив та прийняв право вимоги, в тому числі, за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року №0301/1007/88-391 та іпотечним договором №0301/1007/88-391-Z-1 від 12.10.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. за реєстровим номером 937 (а.с. 116-122 т.2).

Факт передачі прав вимоги до ПАТ «Альфа-Банк» за вказаним вище договором купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 року підтверджується також копією акту-приймання-передачі прав вимоги від 15.06.2012 року, складеного між ПАТ «Дельта-Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», а також копією Переліку договорів до договору купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 року (а.с. 123, 124-126 т.2).

У зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до ОКП «Софіївське БТІ» із заявою про здійснення реєстрації права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 37, 38 Закону України «Про іпотеку».

Державним реєстратором ОКП «Софіївське БТІ» Волос О.В. 22.01.2019 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Альфа-Банк» (а.с. 16-18 т.1).

Банком для проведення державної реєстрації права власності було надано: повідомлення ПАТ «Альфа-Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням №41843-102б/б від 21.05.2018 року; кредитний договір №0301/1007/88-391 від 12.10.2007 року; іпотечний договір №0301/1007/88-391-Z-1 від 12.10.2007 року серія та номер 502(а.с. 16 т.1).

Місце проживання позивача ОСОБА_1 та третіх осіб ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зареєстроване у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями їх паспортів (а.с. 22-24 т.1).

Також у вказаній вище квартирі зареєстроване місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої Відділом формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 09.08.2018 року (а.с. 25 т.1).

Матеріали справи не містять доказів наявності у позивача ОСОБА_1 іншого житлового нерухомого майна, окрім спірної квартири, що також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №227683710 від 12.10.2020 року (а.с. 78-79 т.2).

Згідно статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

За положеннями частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Приписами статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом України від 25 грудня 2008 року №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

За змістом статті 18 вказаного Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ №1127 від 25 грудня 2015 року (далі – Порядок №1127), який набрав чинності на момент прийняття оскаржуваного рішення державним реєстратором, встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону та Порядком.

Відповідно до пункту 61 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Отже, на державного реєстратора під час вчинення такої реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку №1127, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення, ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Судом встановлено, що державним реєстратором Волос О.В. під час прийняття оскаржуваного рішення не було перевірено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації, оскільки державним реєстратором проведено державну реєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк» за відсутності необхідних для оскаржуваної реєстрації прав документів, передбачених пунктом 61 Порядку №1127, а саме не додано документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-ти денного строку з моменту отримання іпотекодавцями та боржником, письмової вимоги іпотекодержателя.

Банком не надано належних та допустимих доказів на підтвердження належного повідомлення позивача щодо вимог про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, а також щодо проведення оцінки предметів іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, що передбачено статтею 37 Закону України «Про іпотеку»

Заперечуючи проти задоволення вимог позову, банк вказував, що надав нотаріусу всі документи, які необхідні для реєстрації предмета іпотеки.

Так, в матеріалах справи наявна копія письмового повідомлення ПАТ «Альфа-Банк», адресована позичальнику ОСОБА_2 та іпотекодавцям ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням №41843-102б/б від 21.05.2018 року (а.с. 108-110 т.1).

Однак, у справі відсутні докази отримання вказаного вище повідомлення №41843-102б/б від 21.05.2018 року адресатами.

При цьому, Закон пов`язує початок перебігу 30-ти денного строку з моментом отримання іпотекодавцями та боржником, письмової вимоги іпотекодержателя.

Надані АТ «Альфа-Банк» копії довідок ТОВ “Темапол” (служби доставки «Express Mail») від 20.11.2018 року №230-К, №231-К, №232-К, не є підтвердженням отримання позивачем повідомлення №41843-102б/б від 21.05.2018 року, оскільки із вказаних довідок неможливо встановити, які саме документи направлялися (а.с. 111-112 т.1).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого як Законом України «Про іпотеку», так і Порядком №1127 щодо надіслання боржнику та іпотекодавцям повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі й шляхом набуття права власності, - колегія приходить до висновку, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк» проведена всупереч норм чинного законодавства, а тому наявні підстави для часткового задоволення позову та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №29954022 від 16.01.2019 року про державну реєстрацію права власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1747812912101).

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 березня 2019 року у справі №306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19).

Разом з тим, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження №11-474апп19).

Загальна площа спірної квартири становить 46,1 кв.м., тобто не перевищує 140 кв. метрів. (а.с. 52 т.1).

Отже, на квартиру, яка не перевищує 140 кв. метрів, використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя та є предметом іпотеки у забезпечення вимог за кредитним договором, укладеного в іноземній валюті, не може бути звернуто стягнення шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем у зв`язку із дією Закону №1304-VII.

Місце проживання позивача ОСОБА_1 та третіх осіб ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зареєстроване у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями їх паспортів (а.с. 22-24 т.1).

Встановлено, що позивач зареєстрована у спірній квартирі та використовує її як місце свого постійного проживання; іншого житла не має та згоди на відчуження квартири не надавала.

Таким чином, у державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» Волос О.В. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану вище квартиру за АТ «Альфа-Банк».

Матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 іншого житлового нерухомого майна, окрім спірної квартири, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №243499428 від 08.02.2021 року, №243499086 від 08.02.2021 року, №243498178 від 08.02.2021 року, які долучені до матеріалів справи.

Посилання відповідача АТ «Альфа-Банк» на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 фактично не проживали у спірній квартирі тривалий час спростовується наданими суду письмовими доказами, відповідно до яких місце проживання вказаних фізичних осіб зареєстроване у квартирі АДРЕСА_1 в передбаченому Законом порядку, що підтверджується копіями їх паспортів (а.с. 22-24 т.1).

Отже, реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк» була проведена всупереч вимогам договору про іпотеку та вимогам чинного законодавства, зокрема статей 35, 37 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 

Право або інтерес позивача, який вважає себе власником спірного нерухомого майна, може бути порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права власності іншої особи. При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції на час виникнення спірних правовідносин та звернення з даним позовом до суду).

Такі висновки узгоджуються також з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №915/127/18 (провадження №12-184гс18).

Тому колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29954022 від 16.01.2019 року, прийняте державним реєстратором ОКП «Софіївське БТІ» Волос О.В. Вимога про зобов`язання державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» Волос О.В. та ОКП «Софіївське БТІ» поновити запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на спірну квартиру шляхом внесення відповідного запису в реєстр речових прав та їх обтяжень є передчасною, оскільки рішення в частині скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису №29954022 від 16.01.2019 року про державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на спірну квартиру, станом на цей час, не виконане, а рішення про відмову позивачу у поновленні запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 ,  ОСОБА_3  та ОСОБА_2  на спірну квартиру державним реєстратором не ухвалювалось.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

За положеннями статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, колегія приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 2305,20 грн., що складаються із сплаченого позивачем судового збору при подачі позову в сумі 768,40 грн. (а.с. 1 т.1), за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 384,20 грн. (а.с. 28 т.1) та за звернення з апеляційною скаргою в розмірі 1152,60 грн. (а.с. 18 т.2).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2020 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги  ОСОБА_1 до державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»), Обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації та зобов`язання поновити запис про державну реєстрацію – задовольнити частково.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №29954022 від 16.01.2019 року про державну реєстрацію права власності Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1747812912101).

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді