КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/19684/14-ц Головуючий у суді І інстанції Маліновська В.М.

Провадження № 22-ц/824/5693/2021 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

У Х В А Л А

7 квітня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Таймлайн-Групп» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 4 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з указаним заочним рішенням, 19 лютого 2021 року відповідач ОСОБА_1 через представника - адвоката Бородкіна Д.І. звернувся з апеляційною скаргою із пропуском строків, встановлених процесуальним законодавством, та без додержання вимог статті 356 ЦПК України.

В апеляційній скарзі було порушено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку з тим, що відповідач не був присутній в судовому засіданні 4 листопада 2020 року та не отримував копію ухвали про залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Про наявність такої ухвали та про можливість апеляційного оскарження заочного рішення він дізнався лише після отримання копії даної ухвали разом зі звітом про надання адвокатської допомоги від представника Соболівського А.М. 2 лютого 2021 року. Також зазначено, що скаржник не отримував заочне рішення суду від 23 жовтня 2015 року та повідомлення про судові засідання, а про наявність цього судового спору дізнався тільки у серпні 2020 року після ознайомлення з матеріалами справи.

Оскільки наведені підстави визнано апеляційним судом неповажними для поновлення пропущеного строку, ухвалою Київського апеляційного суду від 3 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з належними доказами або зазначенням інших підстав, які підтверджують поважність причини пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження, а також усунення інших недоліків апеляційної скарги, а саме: подання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі та виправлення дати судового рішення, яке є предметом апеляційного оскарження у даній справі.

Із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що копію зазначеної ухвали уповноваженому представнику відповідача - ОСОБА_4 було вручено 15 березня 2021 року за адресою, вказаною ним в апеляційній скарзі.

25 березня 2021 року вказаний представник направив до апеляційного суду виправлену редакцію апеляційної скарги, засвідчену копію квитанції про сплату судового збору та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку мотивував тим, що ОСОБА_1 не отримував та не міг отримати заочне рішення суду поштовим відправленням, рекомендоване повідомлення про вручення якого міститься в матеріалах справи, оскільки в цей період перебував за межами України, де працював з 2013 року, а підпис, який стоїть на рекомендованому повідомленні, йому не належить. Про результат розгляду заяви про перегляд заочного рішення та залишення її без задоволення, про порядок та строки оскарження заочного рішення суду відповідач дізнався лише 2 лютого 2021 року зі звіту свого представника - адвоката Соболівського А.М. Вказаний звіт представником Соболівським А.М. було подано лише 2 лютого 2021 року з причин його перебування у листопаді, грудні 2020 року та у січні, лютому 2021 року у відпустці за власним бажанням. Окрім того, у період перебування представника у відпустці, а саме 10 січня 2021 року останній отримав травму головного мозку і перебував на лікуванні в медичному закладі, а в подальшому - на амбулаторному лікуванні. Саме зазначені обставини стали причиною пропуску строку ознайомлення відповідача із результатами розгляду його заяви та пропуску представником Соболівським А.М. строків на апеляційне оскарження рішення суду, внаслідок чого ОСОБА_1 був змушений залучити нового представника для підготовки та подання апеляційної скарги. Представник звертає увагу, що ОСОБА_1 є лікарем, не має юридичної освіти та не знайомий із можливостями моніторингу результатів судового розгляду, зокрема функціонуванням системи Єдиного державного реєстру судових рішень чи функціоналом сервісу «Судова влада», а тому єдиний відомий для нього спосіб доступу до результатів розгляду його заяви було отримання ухвали суду на поштову адресу відповідно до вимог ЦПК України, однак вказану ухвалу він не отримав до цього часу. Після отримання інформації 2 лютого 2021 року від свого представника про результати розгляду заяви та постановлену 4 листопада 2020 року ухвалу, відповідач здійснював пошук особи, яка зможе надати йому правову допомогу та, відповідно, подати апеляційну скаргу на заочне рішення суду. В період пандемії та через значне робоче навантаження на лікарів, ОСОБА_1 зміг передати всі матеріали новому представнику та узгодити з ним необхідність подання апеляційної скарги лише 11 лютого 2021 року, який у свою чергу зміг підготувати та подати 19 лютого 2021 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, оскільки підготовка апеляційної скарги та ознайомлення з матеріалами справи потребували часу.

Дослідивши матеріали цивільної справи та обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до апеляційного провадження з наступних підстав.

Так, однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Станом на момент ухвалення рішення суду першої інстанції процедура апеляційного оскарження рішення була врегульована, зокрема, положеннями статей 292, 294, 297 ЦПК України від 18 березня 2004 (далі - ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У пункті 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя стаття 3 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 287 ЦПК України у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Статтею 44 ЦПК України у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги,закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 жовтня 2015 року Шевченківським районним судом м. Києва за відсутності всіх учасників справи було ухвалено заочне рішення про часткове задоволення позову ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ «Таймлайн-Групп» про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 202-206, т. 1).

Копію зазначеного рішення відповідач ОСОБА_1 отримав поштою 17 листопада 2015 року за адресою свого зареєстрованого місця проживання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 219, т. 1).

13 лютого 2020 року уповноважений представник відповідача - адвокат Захаревска Н.П. ознайомилася з матеріалами справи з одночасним здійсненням її фотокопій, що підтверджується заявою та розпискою останньої (а.с. 224-225, т. 1).

Проте, лише 2 липня 2020 року уповноважений представник відповідача - адвокат Адвокатського об`єднання «Бонюк і партнери» Соболівський А.М. звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення (а.с. 226-231, т. 1).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 4 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с. 21-22, т. 2).

При цьому представник відповідача - адвокат Адвокатського об`єднання «Бонюк і партнери» Соболівський А.М. був присутній в судовому засіданні під час проголошення повного тексту вказаної вище ухвали, про свідчить протокол судового засідання від 4 листопада 2020 року (а.с. 19-20, т. 2).

За змістом частини першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Отже, ОСОБА_1 був обізнаний через свого представника про наявність ухвали суду щодо залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, її змістом, порядком та строками оскарження саме 4 листопада 2020 року, проте з апеляційною скаргою звернувся тільки 19 лютого 2021 року, тобто через три з половиною місяці після проголошення повного тексту зазначеної ухвали.

Наведені представником відповідача обставини про те, що про результат розгляду заяви щодо перегляду заочного рішення та залишення її без задоволення, про порядок та строки оскарження заочного рішення суду відповідач дізнався лише 2 лютого 2021 року зі звіту свого представника Соболівського А.М. і до цього часу вказану ухвалу суду він не отримував неможливо віднести до поважних підстав для поновлення процесуального строку, оскільки всі процесуальні дії чи бездіяльність уповноваженого представника створюють так само наслідки й для учасника справи, інтереси якого він представляє в суді, пов`язані із вчиненням чи невчиненням відповідних процесуальних дій, а несвоєчасне отримання копії судового рішення саме по собі не може бути визнано поважною причиною пропуску строку, оскільки, як наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням по справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження про те, що перебування представника відповідача - адвоката Соболівського А.М. за власним бажанням у період часу з 5 листопада 2020 року по 2 лютого 2021 року у відпустці без збереження заробітної плати, а також його перебування на стаціонарному лікуванні в медичному закладі з 10 січня 2021 року протягом п`яти днів стали об`єктивною перешкодою для своєчасного апеляційного оскарження рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Соболівський А.М. під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення в суді першої інстанції представляв інтереси ОСОБА_1 на підставі ордеру на надання правової допомоги серії КВ № 849749, виданого 22 жовтня 2019 року Адвокатським об`єднанням «Бонюк і партнери» згідно договору про надання правової допомоги б/н від 22 жовтня 2019 року (а.с. 17, т. 1).

Відповідно до вимог статті 15 Закону України № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Адвокатське об`єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об`єднання. Від імені адвокатського об`єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об`єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об`єднання. Адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Таким чином неможливість виконання одним із адвокатів адвокатського об`єднання чи залучених адвокатів взятих цим об`єднанням перед клієнтом зобов`язань щодо надання правової допомоги не є тією обставиною, з якою закон пов`язує можливість поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки адвокатське об`єднання здійснює свої процесуальні права і виконує процесуальні обов`язки щодо представництва сторони на підставі укладеного договору як юридична особа, а не окремими адвокатами індивідуально як самозайнятими особами.

Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Разом з тим, представник відповідача надав апеляційному суду копію довідки Адвокатського об`єднання «Ей Енд БІ Едвокейтс» про перебування Соболівського А.М. відповідно до наказу від 11 березня 2020 року № 82, який був продовжений на час дії карантинних заходів, у відпустці без збереження заробітної плати за угодою сторін у період з 5 листопада 2020 року по 23 березня 2021 року, тоді як інтереси ОСОБА_1 у даній справі представляв адвокат Адвокатського об`єднання «Бонюк і партнери».

Зазначене у сукупності свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку представника сторони відповідача та користування ним своїми процесуальними правами, що є порушенням вимог частини першої статті 44 ЦПК України, а тому не можна вважати, що апеляційна скарга була подана у розумні строки, чи сторона вживала заходи для того щоб дізнатися про стан відомого їй провадження, чи навела обставини, які об`єктивно перешкоджали їй своєчасно подати апеляційну скаргу.

Наведені висновки щодо застосування норм процесуального права відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 27 грудня 2018 року у справі № 361/10422/14-ц(провадження № 61-32655 св 18).

В заяві не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало відповідачу або його уповноваженим представникам реалізувати право на апеляційне оскарження заочного рішення протягом встановленого законом, а також розумного строку після відмови у перегляді заочного рішення, а посилання на те, що про наявність відповідної ухвали відповідач дізнався лише після отримання її копії разом зі звітом про надання адвокатської допомоги від представника - адвоката Соболівського А.М. 2 лютого 2021 року є недостатньою підставою для поновлення пропущеного строку та свідчить про свідоме зволікання стороною з поданням апеляційної скарги.

Не зайвим буде зазначити, що із відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що перебувають у відкритому доступі, вбачається, що ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 4 листопада 2020 року було надіслано судом в день її постановлення,зареєстровано 5 листопада 2020 року та оприлюднено 6 листопада 2020 року.

Отже, з цієї дати вказане судове рішення було відкритим для безоплатного цілодобового доступу, у зв`язку з чим, в разі такої потреби, представники відповідача, навіть незважаючи на факт обізнаності з його змістом в судовому засіданні, також мали реальну можливість ознайомитися з ухвалою від 4 листопада 2020 року та вчасно подати апеляційну скаргу при належній турботливості, обачності та заінтересованості в апеляційному перегляді справи.

Юридична необізнаність відповідача є суб`єктивною обставиною для вирішення питання поновлення пропущеного строку та не являється належним доказом того, що перешкоджало його уповноваженим представникам звернутись з апеляційною скаргою вчасно, тобто у десятиденний строк після постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Колегія суддів враховує, що згідно пункту 3 розділу ХII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Утім, представником відповідача не додано до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження жодних доказів (документів) на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження з підстав, зазначених у його заяві, зокрема, на підтвердження причин пропуску відповідного строку, які зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, а також, що ОСОБА_1 є лікарем та був задіяним в боротьбі з пандемією коронавірусної хвороби (COVID-19), що вказує на необґрунтованість доводів про те, що відповідач через значне робоче навантаження не мав змоги до 11 лютого 2021 року знайти представника та узгодити з ним необхідність подання апеляційної скарги, який у свою чергу зміг її підготувати та подати лише 19 лютого 2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 року № 343 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови була дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

При цьому як було зазначено в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, за наведених представником обставин отримання копії ухвали відповідачем 2 лютого 2021 року останнім днем подання апеляційної скарги буде 12 лютого 2021 року відповідно до пункту 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги.

Інших причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції, які можливо визнати поважними, представником ОСОБА_1 - адвокатом Бородкіним Д.І. не зазначено.

У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статті 358 цього Кодексу.

За таких обставин, надаючи оцінку доводам сторони відповідача щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та наявним у матеріалах справи доказам в їх сукупності та співставленні, колегія суддів вважає, що такі причини є неповажними, а відтак з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України, відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тастаттями 357, 358 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Таймлайн-Групп» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Копію ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати відповідачу разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами, якщо такі подавалися. Копію апеляційної скарги залишити у справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених в частині другій статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: С.А. Голуб

Д.О. Таргоній