ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21650/20

провадження № 2/753/233/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2021 р.суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2020 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовної заяви позивач АТ КБ "Приватбанк" вказав, що у зв`язку з порушенням умов договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки та порядку, виникла заборгованість, яка станом на 12 листопада 2020 року становить 14 618, 70 грн. Також до позовної заяви представником додано клопотання про огляд веб-сайту, в якому просив суд здійснити огляд та фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та правил надання послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк» за посиланням https://privatbank.ua.terms.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 грудня 2020 року цивільну справу № 753/21650/20 передано судді Шаповаловій К.В.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без викликлу сторін.

Відповідачу ОСОБА_1 двічі надсилалась ухвала про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та додатками за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач отримав вказане поштове відправлення (ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками) 16 лютого 2021 року, що підтверджується розпискою на повідомленні про вручення поштового відправлення. У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Також сторони не подали заперечень щодо розгляду справи без виклику сторін. Позивач у позовній заяві вказував про можливість розгялду справи за відсутності його представника у спрощеному провадженні без повідомлення сторін.

Щодо клопотання позивача про огляд вебсайту суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною першою статті 85 ЦПК України визначено, що письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.

Згідно із частиною сьомою статті 85 ЦПК України у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

Відповідно до статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео-та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви додано копії письмових доказів, зокрема, копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг, у якому наявний розділ 2.1.1 зазначених Умов, та зазначено про те, що оригінали письмових доказів знаходяться у позивача.

Оскільки представником позивача не наведено достатнє обґрунтування необхідності огляду доказу за місцезнаходженням, та не надано достатніх даних, що дають підстави припускати, що цей засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, у задоволенні клопотання представника позивача про огляд веб-сайту необхідно необхідно відмовити.

Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, приходить до наступного висновку.

АТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовною заявою, в якій вказав, що відповідач 28 січня 2016 року підписав заяву № б/н, відповідно до якої отримав кредит у виді кредитного ліміту у розмірі 10 000, 00 грн. на платіжну карту. В подальшому кредитний ліміт було збільшено до 17 000, 00 грн. Відповідач зобов`язався повертати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Станом на 12 листопада 2020 року борг відповідача перед позивачем становить 14 618, 70 грн. що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13 166, 35 грн та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 1452, 35 грн, Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» вказану заборгованість та судові витрати в сумі 2102 гривня 00 копійок судового збору. Крім того, 27 лютого 2018 року відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, в якому зазначена, зокрема, така інформація: сума/ліміт кредиту по картці «Універсальна» до 50000 грн., по картці «Універсальна Gold» - до 75000 грн.; строк договору - 240 місяців; строк кредитування - до 240 місяців; мета отримання кредиту - споживчі потреби; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом (на картковий рахунок); процентна ставка у межах пільгового періоду - 0,00001% річних; процентна ставка за межами пільгового періоду: по картці «Універсальна» - 43,2%, по картці «Універсальна Голд» - 42%; тип процентної ставки - фіксована (може бути змінена за згодою кредитодавця та споживача шляхом укладання додаткової угоди до договору про споживчий кредит); загальні витрати за кредитом: по картці «Універсальна» - 53185 грн. 77 коп., по картці «Універсальна Gold» - 61687 грн. 16 коп.; кількість та розмір платежів, періодичність внесення - щомісяця до 25 числа поточного місяця 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн.; пеня не - застосовується; штраф за прострочення більш, ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою - 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - по картці «Універсальна» - 86,4%, по картці «Універсальна Gold» - 84% (а.с. 15-16). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На підтвердження умов кредитування АТ КБ «Приватбанк» надало суду копію анкети-заяви відповідача ОСОБА_2 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» (а.с.13-14), витяг з Тарифів (а.с. 17), копія паспорту споживчого кредиту, довідку про зміну умов кредитування, розрахунок заборгованості та виписку щодо руху коштів по банківський карті, що видавалась на підставі підписання анкети-заяви.

Анкета-заява містить анкетні дані, контактну інформацію та підпис відповідача- ОСОБА_1 .

Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, видав кредитні кошти із встановленим кредитним лімітом, відповідно до заявки відповідача. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Зважаючи на викладені обставини, суд вважає доведеними факт отримання відповідачем кредитних коштів у позивача, користування вказаними коштами та наявність непогашеної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13166,35 грн. Факт користування кредитними коштам крім того підтверджується також випискою за договором б/н станом на 16 листопада 2020 року за кредитною картою, що видавалась на підставі підписаної анкети-заяви, а також розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що відповідач вносив кошти на погашення заборгованості (а.с.6-10, 80-87).

При цьому, досліджуючи обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України). Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).

У анкеті-заяві від 28 січня 2016 року, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення відсотків, крім самого розрахунку заборгованості, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 (55) днів пільгового періоду» і Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що розміщені на банківському сайті www.privatbank.ua, як невід`ємні частини укладеного договору, а також на підписаний особисто позичальником паспорт споживчого кредиту.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 (55) днів пільгового періоду» та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 (55) днів пільгового періоду» і Умови та Правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування, враховуючи, що вони не підписані відповідачем.

Крім того, інформація на самому сайті та роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки зміст цього документа повністю залежить від волевиявлення і дій лише однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Також, суд вважає, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

При цьому, згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведена правова позиція сформульована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права. Крім того, така ж позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 191/2648/17.

Щодо посилання позивача на підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, як на підставу обгрунтованості заявлених вимог, слід вказати наступне. Згідно із частиною другою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. У наданому до позовної заяви паспорті споживчого кредиту від 27 лютого 2018 року містяться тарифи щодо двох продуктів - «Універсальна» та «Універсальна ГОЛД», які передбачають різні відсоткові ставки для таких карт. Однак, позивачем не надано доказів того, яку саме картку отримав відповідач із даного переліку, який стосується видів карт «Універсальна». Також, підписана відповідачем анкета-заява не містить умов про те, що паспорт споживчого кредиту є складовою договору банківського обслуговування. Крім того, суд звертає увагу на те, що наданий позивачем до позовної заяви паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем 27 лютого 2018 року, містить зауваження про те, що інформація зазначена в ньому зберігає чинність та є актуальною лише до 14 березня 2018 року, паспорт підписаний відповідачем через 2 роки після підписання анкети-заяви, на підставі якої він отримав кредитні кошти у банку. Більш того, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в ньому, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Також, у розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що наведені у ньому обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, підписання паспорта споживчого кредиту, який містить узагальнену інформацію про умови кредитування щодо різних типів кредитних продуктів є передумовою укладення кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача і цей документ не є складовою укладеного договору.

Таким чином, суд вважає, що банк на виконання умов Закону України «Про споживче кредитування» ознайомив відповідача, як споживача, з інформацією, необхідною для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, вказавши при цьому, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту. Більш того, відомості, що вказані в паспорті споживчого кредиту та витязі із Тарифів обслуговування карт «Універсальна» «Універсальна, 30 (55) днів пільгового періоду», які надані позивачем на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, і які на думку позивача є частиною укладеного договору, містять суперечності і не збігаються між собою, що також свідчить про неможливість встановлення обставин про конкретні запропоновані умови відповідачу. Суд зауважує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Зважаючи на викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Таким чином, оскільки анкета-заява, яка підписана відповідачем, не містить посилання на конкретні умови кредитування, нарахування відсотків та порядок повернення кредиту, а тому саме по собі підписання відповідачем паспорта споживчого кредиту, який не є складовою частиною укладеного договору, без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не підтверджує узгодження сторонами умов кредитування. Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на те, що позивачем не підтверджено належними доказами можливість нарахування відсотків за користування кредитом, у розмірі, зазначеному в розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у сумі 1452,35 грн, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір у разі часткового задоволення позовних вимог покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а отже, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволені в розмірі 13166,35 грн, з відповідча на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1893,17 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81,141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 28 січня 2016 року станом на 12 листопада 2020 року у сумі 13 166 (тринадцять тисяч сто шістдесят шість) гривень 35 (тридцять п`ять) копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1893,17 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .

Суддя К.В. Шаповалова