ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/749/21 Справа № 199/5979/19 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

                суддів         - Деркач Н.М., Куценко Т.Р.

                за участю секретаря – Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Заверуха Наталія Іванівна про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів, витребування майна, скасування запису про реєстрацію права власності, поновлення права власності

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до відповідачів, в обґрунтування якого зазначив, що 02.03.2005 року він на підставі свідоцтва про право на спадщину реєстр №3-566 став власником квартири АДРЕСА_1 . 22.08.2008 року позивач уклав з ЗАТ КБ"ПриватБанк" (кредитор), правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк" договір про іпотечний кредит №DNUHGI0000003608, додаткову угоду до договору про іпотечний кредит №DNUHGI0000003608 та іпотечний договір №DNUHGI0000003608, згідно до якого він надав в іпотеку вказану квартиру. Відповідно до п. 8.1 Додаткової угоди, банк зобов`язався надати позивачу кредитні кошти шляхом: перерахування на рахунок № НОМЕР_1 на строк з 09.09.2008 р. по 22.02.2018 включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 32938,74 доларів США. У відношенні позивача, як боржника, в рамках виконавчого провадження №56666435 відкритого 25.06.2018 р. Індустріальним відділом державної виконавчої служби на підставі виконавчого листа № 199/11613/13-ц від 04.12.2015, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , 10.04.2019 р. з прилюдних торгів, організатором яких було державне підприємство «Сетам», було реалізовано іпотечну квартиру, про що складено відповідний протокол №397983 від 10.04.2019 р. Переможцем торгів став ОСОБА_2 , що підтверджується актом від 17.04.2019 р. про реалізацію арештованого майна за виконавчим провадженням. За результатами проведення вказаних торгів складено протокол про проведення прилюдних торгів від 10.04.2019 р. та акт державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна від 14.04.2019 р. На підставі акту державного виконавця приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровська області Заверухою Н.І. видано ОСОБА_2 свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 493 від 19.04.2019 р. 24.05.2019 р. квартиру ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу продав ОСОБА_3 . Про реалізацію квартири позивачу стало відомо лише 11.06.2019 р. після того, як він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження. З проведенням електронних торгів та продажем його квартири він незгоден, оскільки вказані дії не відповідають закону. Позивач посилався на те, що акт складений на реалізацію нерухомого майна, а повинен бути «акт про реалізацію предмета іпотеки», чим порушено ч.2 ст.47 Закону України «Про іпотеку»; за відсутністю акта про реалізацію предмета іпотеки приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровська області Заверухою Н.І. видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, чим порушено ч.5 ст.47 Закону України «Про іпотеку»; виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа, строк пред`явлення якого закінчився, а ухвала про поновлення строку не набрала законної сили внаслідок відкриття апеляційного провадження, чим порушено п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції станом на момент відкриття виконавчого провадження 25.06.2018 р.; позивачу не було надано, направлено постанову про відкриття ВП, а тому державний виконавець не мав права вчиняти виконавчі дії, тому що позивач так і не одержав постанову про відкриття виконавчого провадження; у матеріалах ВП відсутні будь-які докази повідомлення позивача, як боржника, про дату, час і місце проведення прилюдних торгів; постанова від 07.08.2018 р. про опис та арешт майна боржника не відповідає п.п.2 абз.3 ч.5 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», тому що у постанові відсутня інформація: площа кімнат, матеріали стін, кількість поверхів, інформація про підсобні приміщення та споруди, рік будівництва; огляд квартири проведено без входження експерта (оцінщика) до квартири. Суб`єкт оцінювання не проводив всередині огляд (обстеження) об`єкту оцінки, що є не припустимим для оцінки нерухомого майна, оскільки внутрішній стан приміщення прямо впливає на ринкову вартість об`єкту; відсутній у матеріалах ВП договір на проведення оціночних робіт; прилюдні торги проведені з порушенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; відсутність згоди органу опіки та піклування, оскільки у квартирі проживав неповнолітній син позивача - ОСОБА_4 , що є порушенням норм Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей». Враховуючи викладене, позивач просив суд визнати недійсними прилюдні торги від 10 квітня 2019 року, проведенні Державним підприємством «Сетам» з реалізації квартири АДРЕСА_1 , визнати недійсним протокол проведення електронних торгів від 10.04.2019 р. №397983 з реалізації квартири, визнати недійсним акт від 17 квітня 2019 року про реалізацію нерухомого майна - спірної квартири; визнати недійсним свідоцтво від 19 квітня 2019 року про придбання ОСОБА_2 нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер:493, посвідчене приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу, Дніпропетровська області Заверухою Наталією Іванівною; витребувати з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про право власності 31705099 від 24.05.2019 за ОСОБА_3 ; у реєстрі прав власності на нерухоме майно поновити право власності за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) на спірну квартиру (том 1 а.с.1-8,28-31,71-77).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Заверуха Наталія Іванівна про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів, витребування майна, скасування запису про реєстрацію права власності, поновлення права власності — відмовлено (том 2 а.с. 88-95).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (том 2 а.с. 103-110).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що в провадженні Амур-Нижньожніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебувала на розгляді цивільна справа №199/11613/13-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа: Амур-Нижньодніпровський РВ у м.Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про звернення стягнення на майно та виселення. Рішенням суду від 22.01.2014 року було у рахунок погашення заборгованості перед публічним акціонерним товариством комерційним банком “ПриватБанк” ОСОБА_1 за договорами кредиту № DNUHGI0000003608 від 22 лютого 2008 року в розмірі 93150,16 доларів США, яка складається з: 32603,89 доларів США - заборгованість за кредитом; 19361,60 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4143,80 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 32575,35 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 31,29 доларів США – штраф (фіксована частина); 4434,23 доларів США – штраф (процентна складова), звернути стягнення згідно іпотечного договору № DNUHGI0000003608 від 22 лютого 2008 року на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 37,10 кв.м., житловою площею 21,10 кв.м., шляхом проведення прилюдних торгів, з початковою ціною, яка встановлюється на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження.

25 червня 2010 року до Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області звернувся представник ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Постановою головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Коломойця К.В. від 25.06.2018 року було відкрито виконавче провадження № 56666435 з виконання виконавчого листа № 199/116113/13-ц, виданого 04.12.2015 року про звернення стягнення на предмет іпотеки – вищевказану квартиру.

Постановою головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Коломойця К.В. від 07.08.2018 року описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 . У постанові на виконання вимог ст.. 56 Закону «Про виконавче провадження» зазначено, що загальна площа квартири 37,1 кв.м., житлова – 21,1 кв.м., квартира розташована на 1 поверсі двоповерхового будинку та складається з: 1 – коридор, 2-житлова, 3-комора, 4-коридор, 5-санвузол, 6-кухня.

10.04.2019 р. ДП “СЕТАМ” проведені електронні торг за лотом № 336668 з реалізації предмета іпотеки, а саме однокімнатної квартири загальною площею 37,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

15.03.2019 року повідомлення ДП «СЕТАМ» про проведення електронних торгів було направлено банку, відділу державної виконавчої служби та ОСОБА_1 .

Судом 1 інстанції також встановлено, що Звіт про оцінку майна № 2111.2/18 був складений 26 листопада 2018 року. Оцінка вартості квартири не оскаржена в судовому порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», а також не може бути підставою для визнання торгів недійсними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його цивільних прав, свобод та інтересів.

Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності, тощо.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на електронних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення електронних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення електронних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на електронних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з електронних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України в постанові від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15.

Для застосування наслідків недотримання вимог при проведенні електронних торгів, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Порядку проведення електронних торгів та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Відповідно до правових висновків, висловлених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №465/650/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі №522/10127/14-ц правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, тобто правочин.

Враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав, установлених частиною першою статті 215 ЦК України.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі №6-2988цс15 та від 22 лютого 2017 року у справі №6-2677цс16 головною умовою, яку повинні встановити суди при вирішенні питання про визнання прилюдних торгів недійсними, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

З матеріалів справи вбачається, що Постановою головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Коломойця К.В. від 25.06.2018 року було відкрито виконавче провадження № 56666435 з виконання виконавчого листа № 199/116113/13-ц, виданого 04.12.2015 року про звернення стягнення на предмет іпотеки – вищевказану квартиру (том 1 а.с. 40 зворот, 41).

Постановою головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Коломойця К.В. від 07.08.2018 року описано та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 . У постанові на виконання вимог ст.. 56 Закону «Про виконавче провадження» зазначено, що загальна площа квартири 37,1 кв.м., житлова – 21,1 кв.м., квартира розташована на 1 поверсі двоповерхового будинку та складається з: 1 – коридор, 2-житлова, 3-комора, 4-коридор, 5-санвузол, 6-кухня. (том 1 а.с. 41 зворот, 42).

Згідно Звіту про оцінку вартості майна № 2111.2/18, житлової однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 37,1, житловою 21,1 кв. вартість квартири склала 360 240 грн. без врахування ПДВ (том 1 а.с 43-44).

З протоколу про проведення електронних торгів “397983 вбачається, що електронні торги завершені 10.04.2019 р. Ціна продажу склала 311 245 грн. Переможцем торгів став ОСОБА_2 (том 1 а.с. 137-138)

Згідно акту про реалізацію нерухомого майна від 17.04.2019 р., переможцем торгів став ОСОБА_2 . Майно придбане за 311 248 грн. (том 1 а.с. 50,136).

Із наявних у матеріалах справи документів про проведення електронних торгів, не вбачається порушення правил проведення електронних торгів, як і не вбачається підстав для визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів, визнання недійсним акту про реалізацію нерухомого майна та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, оскільки порушення цивільних прав та інтересів позивача ОСОБА_1 апеляційним судом не встановлено.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду 1 інстанції з приводу того, що порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення електронних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) не є підставою для визнання торгів недійсними, оскільки такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Вирішення питання про дотримання порядку та законності закінчення виконавчого провадження з виконання рішення, а також прийняття рішення державним виконавцем про наявність підстав для відкриття чи повернення виконавчого документа стягувачу не стосуються правил проведення прилюдних торгів і також мають самостійний спосіб оскарження.

Так, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Наведені правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 і були враховані судом першої інстанції.

Відповідно до п.2 розділу VII Порядку, реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку, з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку».

При цьому ч.3 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» визначено, що Організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку прилюдних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, а у разі проведення електронних торгів - також на веб-сайті проведення електронних торгів, повідомлення про проведення таких торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання абз.4 п. 2 розд.VІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Мінічстерства юстиції України від 29.09.2016 р. № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 р. за № 1301/29431, державне підприємство “Сетам” було повідомлено щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів, реєстраційний номер лоту № 336668 (уцінено лот № 330198) (том 2 а.с. 14).

Зокрема з роздруківки з офіційного Веб-сайту ДП “Сетам” вбачається, що організатором прилюдних торгів було розміщено інформацію щодо проведення електронних торгів з продажу предмета іпотеки, також у повідомленні зазначено інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів (том 2 а.с. 11-13).

Таким чином, враховуючи вище викладене, доводи апеляційної скарги з приводу того, що судом 1 інстанції не встановлено та не витребувано у ДП “Сетам” інформації щодо здійснення дій з публікування в місцевих друкованих засобах масової інформації об`єкту продажу, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі доводи є безпідставними.

Зі справи вбачається, що електронні торги були проведені ДП «Сетам» у відповідності з Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1301/29431 (далі - Порядок), була дотримана відповідачем процедура підготовки та проведення торгів, в тому числі опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна.

Доводи в апеляційній скарзі щодо незастосування судом 1 інстанції вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" колегія суддів до уваги не приймає, виходячи з наступного.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті № 1304-VII підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону № 898-IV, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII Про захист прав споживачів (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

З матеріалі справи вбачається, що кредитні кошти ОСОБА_1 кредитодавцем надавалися не на придбання квартири, що є предметом іпотеки, а відтак положення вищезгаданого закону на дані правовідносини сторін не поширюються (том 1 а.с.33-35, 36-38).

Щодо посилань апелянта на те, що суд не з`ясував наявність правової підстави для примусової реалізації майна, то вони є безпідставними. Так, ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2020 року заяву АТ КБ «ПриватБанк» про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчих листів – задоволено. Поновлено АТ КБ «ПриватБанк» строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів з виконання рішення суду від 22 січня 2014 року по цивільній справі №199/11613/13 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, виселення. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню – відмовлено. Зазначена ухвала постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.04.2021 року — залишена без змін.

Інші доводи апеляційної скарги, висновків суду 1 інстанції не спростовують і не містять посилань, які б вказували на незаконність постановленого у справі рішення та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», № 4909/04, п. 58, від 10.02. 2010 року).

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки місцевим судом повно та всебічно з"ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: