ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа № 170/266/18

Позовне провадження Провадження № 2/170/1/21

Рядок - 47

Шацький районний суд Волинської області

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2021 року смт Шацьк

Шацький районний суд Волинської області у складі

головуючого - судді Жевнєрової Н.В.,

за участю секретаря - Остапчук Н.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Шацьк цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася в суд з указаним позовом до ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 26 березня 2021 року провадження у справі в частині двох позовних вимог ОСОБА_3 , а саме: про визнання права власності на Ѕ частину грошових коштів, розміщених на рахунку ОСОБА_4 в АТ «Ощадбанк», та про виділення ОСОБА_3 в натурі Ѕ частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , закрито, у зв`язку з прийняттям судом відмови позивача від указаних вимог.

На розгляді суду залишилися сформульовані представником позивача три позовні вимоги: про поділ об`єкта права спільної сумісної власності подружжя, а саме, об`єкта незавершеного будівництва, зі ступенем готовності до експлуатації 95%, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та виділення ОСОБА_3 в натурі частини вказаного об`єкта, що відповідає розміру її частки Ѕ у праві спільної сумісної власності, що позначена синім кольором відповідно до варіанту поділу, зазначеного у висновку експерта №8122-8123 від 31.10.2019, та визнання права ОСОБА_3 на вказану частину майна; про визнання права забудовника ОСОБА_3 на виділену їй в натурі частину зазначеного об`єкта незавершеного будівництва; про визнання права власності ОСОБА_3 на Ѕ частину земельної ділянки з кадастровим номером №0725755100:03:001:1736, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_3 з уточненнями обґрунтовано тим, що 05 вересня 1987 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 був укладений шлюб, який 14 вересня 2015 року на підставі рішення Шацького районного суду Волинської області розірваний. За час шлюбу у них народилися: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3, та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до посвідченого нотаріусом договору купівлі-продажу від 24 січня 2002 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за спільні кошти із сімейного бюджету придбали житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований у АДРЕСА_1 . Згідно з договором вказаний будинок дерев`яний, загальною площею 92,0 кв.м, житловою 60,1 кв.м, біля будинку хлів, вбиральня, колодязь, огорожа. Договір купівлі-продажу будинку оформили на одного з подружжя - ОСОБА_4 , і відповідно будинок був оформлений також на нього, тому саме він звернувся в Шацьку селищну раду із заявою про надання дозволу на будівництво житлового будинку та господарських будівель в селищі Шацьк.

Рішенням виконавчого комітету Шацької селищної ради Шацького району Волинської області №60 від 23.06.2005 ОСОБА_4 було дозволено будівництво житлового будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці розміром 0,10 га, на місці старого будинку. Так як земельна ділянка під будинком та біля будинку не була приватизованою, а лише була передана в оренду попереднім власникам, відповідач ОСОБА_4 звернувся в Шацьку селищну раду Шацького району Волинської області із заявою про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 . На підставі договору купівлі-продажу будинку від 24.01.2002 та технічного звіту по інвентаризації земельної ділянки в АДРЕСА_1 , рішенням Шацької селищної ради Шацького району Волинської області №24/14.9 від 14.05.2009 ОСОБА_4 було передано безоплатно у власність вищевказану земельну ділянку загальною площею 0.2365 га, в тому числі: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,15 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0865 га.

На підставі вказаного рішення Шацької селищної ради №24/14.9 від 14.05.2009 ОСОБА_4 оформив на своє ім`я право власності на вказану в рішенні земельну ділянку та отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , площею 0.15 га, кадастровий номер земельної ділянки №0725755100:03:001:0479, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель.

Таким чином, саме під час шлюбу, на кошти із сімейного бюджету було розпочато будівництво житлового будинку на місці (на земельній ділянці), де був побудований старий, придбаний в шлюбі ОСОБА_4 і ОСОБА_3 будинок в АДРЕСА_1 . На даний час будинок збудований, однак не зданий в експлуатацію, тому він є об`єктом незавершеного будівництва і об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між сторонами в рівних частках. Оскільки поділу підлягає об`єкт незавершеного будівництва, то позивач просить також визнати за нею право забудовника на виділену їй Ѕ частину об`єкта незавершеного будівництва.

Крім того позивач вважає, що на підставі положень ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України щодо переходу до особи, яка набула право власності на житловий будинок, права власності на земельну ділянку, на якій він розміщений, до неї переходить право власності на Ѕ частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , тому просить суд визнати за нею таке право.

У зв`язку з наданням відповідачем ОСОБА_4 суду документів, про проведення ним у жовтні 2018 року поділу спірної земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та присвоєння виділеній земельній ділянці, на якій розміщений спірний об`єкт незавершеного будівництва, адресного номера 55Є та іншого кадастрового номера, позивач уточнила свої позовні вимоги в частині адреси, за якою розташоване майно, що, на її думку, підлягає поділу, та вказала кадастровий номер №0725755100:03:001:1736 виділеної земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Крім того після проведення у справі призначених судом експертиз та визначення експертом ступеня готовності до експлуатації об`єкта незавершеного будівництва, що становить 95%, а також встановлення технічної можливості його поділу відповідно до розміру часток співвласників по Ѕ та визначення варіанту такого поділу, позивач уточнила свої позовні вимоги і просила суд провести поділ об`єкта права спільної сумісної власності подружжя, а саме, об`єкта незавершеного будівництва, зі ступенем готовності до експлуатації 95%, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та виділити їй в натурі частину вказаного об`єкта незавершеного будівництва, що відповідає розміру її частки Ѕ у праві спільної сумісної власності, що позначена синім кольором відповідно до варіанту поділу, зазначеного у висновку експерта №8122-8123 від 31.10.2019, та визнати її право власності на вказану частину майна; а також визнати її право забудовника на виділену їй в натурі вказану частину об`єкта незавершеного будівництва.

Відповідач ОСОБА_4 подав суду відзив на позовну заяву.

Під час розгляду справи судом представник відповідача адвокат Москалюк О.О. повідомила суду про визнання відповідачем ОСОБА_4 позовної вимоги позивача ОСОБА_3 про поділ об`єкта права спільної сумісної власності подружжя, а саме, об`єкта незавершеного будівництва, зі ступенем готовності до експлуатації 95%, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та виділення ОСОБА_3 в натурі частини вказаного об`єкта незавершеного будівництва, що відповідає розміру її частки Ѕ у праві спільної сумісної власності, що позначена синім кольором відповідно до варіанту поділу, зазначеного у висновку експерта №8122-8123 від 31.10.2019, і про визнання права ОСОБА_3 на вказану частину майна, а також про визнання відповідачем позовної вимоги про визнання права позивача як забудовника на виділену їй в натурі частину об`єкта незавершеного будівництва.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на Ѕ частку земельної ділянки з кадастровим номером №0725755100:03:001:1736, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , поданий відповідачем відзив на позов обґрунтовано тим, що у 2009 році на підставі рішення Шацької селищної ради Шацького району Волинської області від 14 травня 2009 року №24/14.9 ОСОБА_4 було передано безоплатно у власність (в порядку приватизації) земельну ділянку загальною площею 0,2365 га, в тому числі: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,15 га та для ведення особистого селянського господарства 0,0865 га. На підставі вказаного рішення відповідачу було видано державний акт на право власності на дану земельну ділянку серії ЯИ №000554, згідно з яким земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0725755100:03:001:0479. Оскільки відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України (в редакції станом на час набуття права) спірна земельна ділянка є особистою власністю відповідача, то позовна вимога про визнання за позивачем права власності на Ѕ її частки задоволенню не підлягає. Застосування до вказаних правовідносин положень ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України щодо переходу до особи, яка набула право власності на житловий будинок, права власності на земельну ділянку, на якій він розміщений, є безпідставним і передчасним, оскільки позивач просить визнати право позивача на виділену в натурі частину об`єкта незавершеного будівництва і право власності на житловий будинок у позивача ще не виникло. Тому відповідач просить суд у задоволенні вказаної позовної вимоги відмовити.

У відповіді на відзив в частині зазначеної позовної вимоги позивач зазначає, що викладені у відзиві доводи відповідача про те, що спірна земельна ділянка не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки набута відповідачем у приватну власність в результаті реалізації його права на приватизацію є помилковими з огляду на таке.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України у справі №6-2710цс 15 від 16 грудня 2015 року, земельна ділянка, приватизована одним із подружжя у період шлюбу для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя. Разом з тим, виходячи зі ст. 30 ЗК України 1992 року, згідно з якою при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об`єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у разі будівництва подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає й в учасників спільної власності на ці будівлі та споруди. Аналогічне право в учасників спільної власності на будівлі і споруди виникає при приватизації земельних ділянок, на яких останні знаходяться. Отже ОСОБА_3 , набувши право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 24 січня 2002 року, як на об`єкт спільного майна подружжя, набула право власності на земельну ділянку, розташовану за цією адресою, яка в подальшому була приватизована відповідачем ОСОБА_4 . Тому позивач вважає, що дана земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, а не приватною власністю ОСОБА_4 , і відповідно підлягає поділу.

У запереченні відповідач ОСОБА_4 зазначає, що вказаний позивачем у відповіді на відзив правовий висновок ВС неможливо в повній мірі застосувати до спірних правовідносин, що виникли у позивача з відповідачем, оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку, що був розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92,0 кв.м, був укладений та посвідчений нотаріусом 24 січня 2002 року. Тобто на час набуття права власності на будинок діяв Земельний кодекс України 2001 року, який відповідно до п. 1 прикінцевих положень набув чинності 01.01.2002 року, а згідно з п. 2 цих же прикінцевих положень Земельний кодекс України 1992 року втратив свою чинність. Тому ст. 30 цього кодексу не може бути застосована до спірних правовідносин. Відповідно до ст. 120 ЗК України 2001 року (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Оскільки земельна ділянка, на якій був розташований придбаний подружжям житловий будинок, не була ні у власності, ні у користуванні (оренді) попереднього власника даного будинку, то відповідно і відповідач не набув ні права власності, ні права користування даною земельною ділянкою. В 2005 році, після отримання дозволу на будівництво, відповідач почав будівництво нового житлового будинку на місці старого будинку. Право власності на земельну ділянку, на якій здійснювалось будівництво нового будинку, відповідач набув лише в 2009 році (в порядку приватизації), тому відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України вона є особистою приватною власністю відповідача. Позивач просить визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки, на якій будується на даний час новий житловий будинок, а тому в даному випадку слід застосовувати саме ст. 120 ЗК України в редакції, чинній на даний час.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 120 ЗК України 2001 року (в редакції чинній на даний час) до особи, яка набула право власності на житловий будинок або його частину, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Проте в даному випадку позивач не набула права власності на житловий будинок, чи його частину, вона також не заявляє позовних вимог про визнання за нею права власності на 1/2 частку житлового будинку, а тому підстав для надання їй у приватну власність земельної ділянки, відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, немає. До позивача перейде право власності на спірну земельну ділянку чи її частину лише в тому випадку, коли вона набуде права власності на житловий будинок, чи його частину, який розміщений на даній земельній ділянці.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Вічинюк А.А. просив позовні вимоги з уточненнями задовольнити повністю.

Представник відповідача адвокат Москалюк О.О. повідомила суду про визнання відповідачем ОСОБА_4 позовної вимоги про поділ об`єкта права спільної сумісної власності подружжя, а саме, об`єкта незавершеного будівництва, зі ступенем готовності до експлуатації 95%, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та виділення ОСОБА_3 в натурі частини вказаного об`єкта незавершеного будівництва, що відповідає розміру її частки Ѕ у праві спільної сумісної власності, що позначена синім кольором відповідно до варіанту поділу, зазначеного у висновку експерта №8122-8123 від 31.10.2019, і визнання права ОСОБА_3 на вказану частину майна, а також про визнання відповідачем позовної вимоги про визнання права позивача як забудовника на виділену їй в натурі частину об`єкта незавершеного будівництва. Однак щодо задоволення позовної вимоги про визнання права власності на Ѕ частку земельної ділянки з кадастровим номером №0725755100:03:001:1736, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , представник заперечувала з підстав, викладених у відзиві та запереченні. Крім того представник звернула увагу суду на те, що рішення Шацької селищної ради про надання ОСОБА_4 у приватну власність в порядку приватизації земельної ділянки для будівництва і обслуговування їх спільного житлового будинку позивач ОСОБА_3 не оскаржувала. Тому представник відповідача просила у задоволенні вказаної вимоги позивача відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Під час оцінки доводів позивача суд керується положеннями СК України та ЦК України щодо правового захисту права власності, спільної сумісної власності подружжя.

За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

З урахуванням встановлених судом обставин та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що будівництво об`єкта незавершеного будівництва (житлового будинку з господарськими будівлями), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено сторонами у період перебування у шлюбі, тому на нього поширюється режим спільного сумісного майна, що сторони на момент завершення судом встановлення обставин справи і перевірку їх доказами не заперечували.

За змістом ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), прийняття його до експлуатації та державної реєстрації права власності на нього.

Системне тлумачення категорій «об`єкт нерухомого майна» (ч. 1 ст. 181, п. 6 ч. 1 ст. 346, статей 350 та 351 ЦК України ) та «об`єкт незавершеного будівництва» (ст. 331 ЦК України) дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю особливого роду, фізичне створення якої розпочате, але не завершене, що допускає встановлення відносно неї суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та у порядку визначених цивільним законодавством.

Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком за своїм юридичним статусом, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України дає підстави дійти висновку, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців, суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. Здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

Наведене дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, за визначених законом умов, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною із сторін.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постановах від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, від 28 жовтня 2019 року у справі №308/2695/16-ц.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 200 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 05 вересня 1987 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Шацького районного суду Волинської області від 14 вересня 2015 року, що набрало законної сили.

На підставі посвідченого нотаріусом договору купівлі-продажу від 24 січня 2002 року ОСОБА_4 за спільні кошти подружжя придбав житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований у АДРЕСА_1 . Згідно з договором вказаний будинок дерев`яний, загальною площею 92,0 кв.м, житловою 60,1 кв.м, біля будинку хлів, вбиральня, колодязь, огорожа.

Рішенням виконавчого комітету Шацької селищної ради Шацького району Волинської області №60 від 23.06.2005 ОСОБА_4 за його заявою було надано дозвіл на будівництво житлового будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,10 га, на місці старого будинку; зобов`язано його виготовити і погодити в установленому порядку проект забудови земельної ділянки, проект будівництва житлового будинку та господарських споруд.

За заявою ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу будинку від 24.01.2002 та технічного звіту по інвентаризації земельної ділянки в АДРЕСА_1 , рішенням Шацької селищної ради Шацького району Волинської області №24/14.9 від 14.05.2009 ОСОБА_4 було передано безоплатно у власність вищевказану земельну ділянку загальною площею 0,2365 га, в тому числі: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,15 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0865 га.

На підставі вказаного рішення Шацької селищної ради №24/14.9 від 14.05.2009 ОСОБА_4 16.10.2009 управлінням Держкомзему у Шацькому районів Волинської області видано державний акт серії ЯИ №000553 на право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 , площею 0,15 га, з кадастровим номером №0725755100:03:001:0479, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, який зареєстровано 16.10.2009 реєстратором Шацького районного відділу ВРФ ДП «Центр ДЗК».

Згідно з будівельним паспортом №100/8/2-16, виданим відділом містобудування, архітектури Шацької РДА 12.10.2016, на реконструкцію індивідуального житлового будинку та будівництво господарських будівель і споруд щодо об`єкта будівництва в АДРЕСА_1 , замовником є ОСОБА_4 .

Рішенням виконавчого комітету Шацької селищної ради Шацького району Волинської області від 17.11.2018 №99.7 «Про присвоєння адресного номера земельній ділянці» земельній ділянці площею 0,1275 га, з кадастровим номером №0725755100:03:001:1736, яка утворилася внаслідок поділу земельної ділянки площею 0,15 га, з кадастровим номером №0725755100:03:001:0479, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, присвоєно адресний номер: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з поділом у жовтні 2018 року спірної земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та присвоєнням земельній ділянці, на якій розташований спірний об`єкт незавершеного будівництва, адресного номера 55Є, відповідач ОСОБА_4 надав суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що свідчать про те, що ОСОБА_4 з 03.10.2018 є власником земельної ділянки площею 0,1275 га, з кадастровим номером №0725755100:03:001:1736, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності серії ЯИ №000553, виданий 16.10.2009 управлінням Держкомзему у Шацькому районів Волинської області.

За клопотанням позивача у справі призначено і проведено судові експертизи: судову будівельно-технічної експертизу (висновок експерта №8122-8123 від 31.10.2019); судову земельно-технічну та оціночно-земельну експертизи (висновок експерта №8121 від 11.11.2019); судову оціночно-будівельну експертизу (висновок експерта №8120 від 22.11.2019).

Відповідно до висновку судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №8121 від 11.11.2019, ринкова вартість (експертно-грошова оцінка) земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1275 га, з кадастровим номером №0725755100:03:001:1736, становить 171 800,0 грн. Отже ринкова вартість Ѕ частки вказаної земельної ділянки становить 85 900,0 грн.

Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи №8120 від 22.11.2019, дійсна (ринкова) вартість незавершеного будівництвом об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату проведення експертизи становить 1 684 000,0 грн. Отже дійсна (ринкова) вартість кожної частини об`єкта дослідження згідно з варіантом поділу, яка відповідає Ѕ частині вказаного незавершеного будівництвом об`єкта, становить 842 000,0 грн.

Згідно з висновком експерта №8122-8123 від 31.10.2019, ступінь готовності до експлуатації об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , становить 95%. Враховуючи вимоги державних будівельних норм і правил та готовність об`єкта дослідження до експлуатації, експерт дійшов висновку, що поділ вказаного незавершеного будівництвом житлового будинку відповідно до розміру часток співвласників, що ставить по Ѕ, є технічно можливий. На розгляд суду експерт виносить такий варіант поділу:

Одному співвласнику експерт пропонує виділити (синій колір на схемі розподілу, додаток №2): тамбур (1) площею 5,35 кв.м, котельню (2) площею 3,97 кв.м, коридор (3) площею 13,09 кв.м, спальню (7) площею 9,50 кв.м, кухню (10) площею 27,68 кв.м, коридор (11) площею 10,26 кв.м, спальню (14) площею 25,13 кв.м, тобто частину об`єкта незавершеного будівництва загальною площею 94,98 кв.м, а також 1/2 частину господарської будівлі.

Іншому співвласнику експерт пропонує виділити (зелений колір на схемі розподілу, додаток №2): спальню (4) площею 8,82 кв.м, спальню (5) площею 15,22 кв.м, коридор (6) площею 6,93 кв.м, спальню (8) площею 11,17 кв.м, спальню (9) площею 9,07 кв.м, санвузол (12) площею 13 кв.м, спальню (13) площею 30,78 кв.м, тобто частину об`єкта незавершеного будівництва загальною площею 94,99 кв.м, а також 1/2 частину господарської будівлі та 1/2 частину огорожі.

Поділ об`єкта дослідження проведено згідно з ідеальними частками (1/2 і 1/2). Грошова компенсація за відхилення від ідеальних часток відсутня.

Для забезпечення поділу в натурі незавершеного будівництвом житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , під дві ізольовані квартири необхідно провести такі перепланування:

демонтувати віконний блок у приміщенні (7) і на його місці встановити вхідний дверний блок;

влаштувати перегородку між приміщенням (3) і приміщенням (4) на першому поверсі, при цьому демонтувати існуючу перегородку з дверним блоком між цими ж приміщеннями;

встановити дверний блок між приміщенням (4) і приміщенням (5) на першому поверсі;

демонтувати існуючі дверні блоки між приміщенням (6) і (3), приміщенням (6) і (7) та приміщенням (6) і (10);

встановити дверний блок між приміщенням (2) і приміщенням (7) на першому поверсі;

встановити дверний блок між приміщенням (7) і приміщенням (10) на першому поверсі;

влаштувати перегородку між приміщенням (11) і приміщенням (12) на другому поверсі, при цьому демонтувати існуючу перегородку з дверним блоком між цими ж приміщеннями;

влаштувати сходову клітку в приміщенні (4) з першого поверху до приміщення (12) другого поверху.

Так як технічний паспорт на об`єкт дослідження експерту не надано, а в будівельному паспорті відсутня інформація щодо будівельних матеріалів, використаних при проведенні реконструкції житлового будинку, то експерт не мав можливості визначити кошторисну вартість робіт з переобладнання індивідуального житлового будинку на дві ізольовані квартири. Тому експерт вважає, що витрати з демонтажу-монтажу перегородок та демонтажу-монтажу дверних блоків ймовірно можна вважати рівноцінними з влаштуванням сходової клітки.

Експерт також вказав, що кожному співвласнику слід влаштувати у виділених їм в натурі частинах об`єкта незавершеного будівництва автономні інженерні мережі та для здійснення переобладнань виділених в натурі приміщень об`єкта незавершеного будівництвом житлового будинку, під дві ізольовані квартири, з влаштуванням автономних інженерних мереж, кожному співвласнику необхідно розробити проектну документацію та погодити її в установленому законом порядку.

Таким чином із зазначеного висновку експерта вбачається, що довести до кінця будівництво житлового будинку, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом здійснення співвласниками відповідних переобладнань під дві ізольовані квартири, технічно можливо.

Тому суд вважає за можливе здійснити поділ вказаного об`єкта незавершеного будівництва та визначити окремі частини, що підлягають виділу його співвласникам і за згодою сторін виділити позивачу ОСОБА_3 в натурі частину вказаного об`єкта незавершеного будівництва, що відповідає розміру її частки Ѕ у праві спільної сумісної власності (синій колір на схемі розподілу, додаток №2 до висновку експерта №8122-8123 від 31.10.2019), а відповідачу ОСОБА_4 виділити в натурі частину вказаного об`єкта незавершеного будівництва, що відповідає розміру його частки Ѕ у праві спільної сумісної власності (зелений колір на схемі розподілу, додаток №2 до висновку експерта №8122-8123 від 31.10.2019), а також слід визнати право на зазначену частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною із сторін.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що вимога позивача про поділ об`єкта права спільної сумісної власності подружжя, а саме, об`єкта незавершеного будівництва, зі ступенем готовності до експлуатації 95%, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та виділення позивачу в натурі частини вказаного об`єкта незавершеного будівництва, що відповідає розміру її частки Ѕ у праві спільної сумісної власності, що позначена синім кольором відповідно до варіанту поділу, зазначеного у висновку експерта №8122-8123 від 31.10.2019, і визнання права ОСОБА_3 на вказану частину майна, а також вимога позивача про визнання її права як забудовника на виділену їй в натурі частину об`єкта незавершеного будівництва є обґрунтованими, викладені в позові обставини підтверджуються наданими суду доказами, визнання відповідачем вказаних двох позовних вимог не суперечить вимогам закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому визнання позову відповідачем в цій частині слід прийняти, та вказані позовні вимоги задовольнити.

Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації (а отже і на його частину в результаті поділу майна) в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими чинним нормативними актами не передбачено. Відповідний висновок міститься у поставі КЦС ВС від 25 березня 2020 року у справі №760/21223/17-ц.

За згодою сторін, для забезпечення поділу в натурі вказаного незавершеного будівництвом житлового будинку, під дві ізольовані квартири, відповідачу ОСОБА_4 слід провести такі перепланування: влаштувати сходову клітку в приміщенні (4) з першого поверху до приміщення (12) другого поверху; решту зазначених експертом перепланувань слід провести позивачу ОСОБА_3 .

Оскільки сторони погодилися з висновком експерта щодо витрат на здійснення переобладнання об`єкта, то за згодою сторін витрати з указаних експертом демонтажу-монтажу перегородок та демонтажу-монтажу дверних блоків об`єкта незавершеного будівництва слід покласти на позивача ОСОБА_3 , а витрати з улаштування сходової клітки слід покласти на відповідача ОСОБА_4 .

Крім того позивачу ОСОБА_3 та відповідачу ОСОБА_4 слід влаштувати у виділених їм в натурі частинах об`єкта незавершеного будівництва автономні інженерні мережі та для здійснення переобладнань виділених в натурі приміщень, під дві ізольовані квартири, з влаштуванням автономних інженерних мереж, кожному з них слід розробити проектну документацію та погодити її в установленому законом порядку.

Юридичним наслідком поділу майна завжди є припинення права спільної власності між колишніми співвласниками майна. Тому у зв`язку з поділом об`єкта спільної сумісної власності та виділенням його частин в натурі право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вказаний об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , слід припинити.

Судом встановлено, що право забудовника на об`єкт незавершеного будівництва, зі ступенем готовності до експлуатації 95%, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , має відповідач ОСОБА_4 .

Тому у зв`язку з поділом вказаного об`єкта між його співвласниками та виділом кожному з них його частини приміщень в натурі, слід залишити за відповідачем ОСОБА_4 право забудовника на виділену йому в натурі частину приміщень об`єкта незавершеного будівництва (зелений колір на схемі розподілу, додаток №2 до висновку експерта №8122-8123 від 31.10.2019), і визнати за позивачем ОСОБА_3 право забудовника на виділену їй в натурі частину приміщень об`єкта незавершеного будівництва за вказаною адресою (синій колір на схемі розподілу, додаток №2 до висновку експерта №8122-8123 від 31.10.2019).

Поряд з цим судом установлено, що на підставі рішення Шацької селищної ради Шацького району Волинської області від 14 травня 2009 року №24/14.9 відповідачу ОСОБА_4 було передано безоплатно у власність (в порядку приватизації) земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2365 га, в тому числі: для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,15 га та для ведення особистого селянського господарства 0,0865 га. На підставі вказаного рішення відповідачу було видано державний акт на право власності на дану земельну ділянку серії ЯИ №000554, згідно з яким земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0725755100:03:001:0479.

У жовтні 2018 року за ініціативою власника ОСОБА_4 було проведено поділ вказаної земельної ділянки, і утвореній земельній ділянці, площею 0,1275 га, з кадастровим номером №0725755100:03:001:1736, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований спірний об`єкт незавершеного будівництва, присвоєно адресний номер 55Є, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Підстава виникнення 03.10.2018 права власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку - державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №000553, виданий 16.10.2009 управлінням Держкомзему у Шацькому районів Волинської області.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України (в редакції станом на час набуття права) особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу, зокрема, одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Отже, спірна земельна ділянка є особистою власністю відповідача, тому позовна вимога про визнання за позивачем права власності на Ѕ частку вказаної земельної ділянки задоволенню не підлягає.

Посилання позивача ОСОБА_3 на те, що, набувши право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 24 січня 2002 року, як на об`єкт спільного майна подружжя, вона набула право власності на земельну ділянку, розташовану за цією адресою, яка в подальшому була приватизована відповідачем ОСОБА_4 , тому вважає земельну ділянку спільною сумісною власністю подружжя, а не приватною власністю ОСОБА_4 , суд вважає безпідставними з огляду на таке.

В обґрунтуванні своєї позиції позивач посилається на правовий висновок Верховного Суду України у справі №6-2710цс 15 від 16 грудня 2015 року про те, що земельна ділянка, приватизована одним із подружжя у період шлюбу для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя. При цьому позивач вказує, що, виходячи зі ст. 30 ЗК України 1992 року, згідно з якою при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об`єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у разі будівництва подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає й в учасників спільної власності на ці будівлі та споруди. Аналогічне право в учасників спільної власності на будівлі і споруди виникає при приватизації земельних ділянок, на яких останні знаходяться.

Проте суд вважає, що вказаний позивачем правовий висновок Верховного Суду України у справі №6-2710цс 15 від 16 грудня 2015 року не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, так як договір купівлі-продажу житлового будинку, що був розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92,0 кв.м, був укладений та посвідчений нотаріусом 24 січня 2002 року, тобто набуття права власності на будинок відбулося в період дії Земельного кодексу України 2001 року, який відповідно до п. 1 прикінцевих положень набув чинності 01.01.2002 року, а згідно з п. 2 цих же прикінцевих положень Земельний кодекс України 1992 року втратив свою чинність. Тому положення ст. 30 Земельного кодексу України 1992 року не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Згідно з положеннями ст. 120 ЗК України 2001 року (в редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. Оскільки земельна ділянка, на якій був розташований придбаний подружжям житловий будинок, не була ні у власності, ні у користуванні (оренді) попереднього власника даного будинку, то відповідно і відповідач ОСОБА_4 не набув ні права власності, ні права користування вказаною земельною ділянкою. В 2005 році, після отримання дозволу на будівництво, відповідач розпочав будівництво нового житлового будинку на місці старого будинку. Право власності на земельну ділянку, на якій здійснювалось будівництво нового будинку, відповідач набув лише в 2009 році (в порядку приватизації), тому відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України зазначена земельна ділянка є особистою приватною власністю відповідача.

Позивач просить визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки, на якій будується на даний час новий житловий будинок, тому в даному випадку застосуванню підлягають норми ст. 120 ЗК України в редакції, чинній на даний час.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 120 ЗК України 2001 року (в редакції чинній на даний час) до особи, яка набула право власності на житловий будинок або його частину, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Проте в даному випадку позивач не набула права власності на житловий будинок, чи його частину, вона також не заявляє позовних вимог про визнання за нею права власності на 1/2 частку житлового будинку.

Отже, застосування до вказаних правовідносин положень ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України щодо переходу до особи, яка набула право власності на житловий будинок, права власності на земельну ділянку, на якій він розміщений, є безпідставним і передчасним, оскільки позивач просить визнати право позивача на виділену в натурі частину об`єкта незавершеного будівництва і право власності на житловий будинок у позивача ще не виникло.

Тому підстав для надання їй у приватну власність частини спірної земельної ділянки немає і в задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

При поданні позову в суд позивачем згідно з наданими квитанціями від 08.05.2018 та 19.07.2018 сплачено судовий збір в розмірі 3 524 грн. (2 000+1 524=3 524) (т. 1 арк.1, 89), за мінімальними ставками згідно із законом, оскільки на час подачі позову не було визначено вартість спільного майна, яке підлягає поділу судом. Остаточний розмір судового збору слід встановити рішенням суду по суті спору.

Судовий збір за дві позовні вимоги майнового характеру, від яких позивач відмовився і провадження за якими ухвалою суду закрито, становить 1 563,80 грн (704,80(мін. ставка)+859 (171 800:2х1%=859)=1 563,80). Вказані витрати на підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України несе позивач, тому їх слід відняти від сплачених під час подачі позову, залишок становить 1 960,20 грн (3 524-1 563,80=1 960,20).

Судовий збір за позовну вимогу майнового характеру, у задоволенні якої судом відмовлено, становить 859 грн (171 800:2х1%=859). Вказані витрати на підставі п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України несе позивач, тому їх слід відняти від попереднього залишку, залишок становить 1 101,20 грн (1960,20-859 =1 101,20).

Судовий збір за двома позовними вимогами, майнового і немайнового характеру, які задоволено судом, становить 9 124,80 грн (859 грн (1 684 000:2х1%=8 420)+704,80=9 124,80), з яких 1 101,20 грн. вже сплачено позивачем під час подачі позову в суд.

Вказану суму судового збору 1 101,20 грн. на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім того стягненню з дохід держави підлягає решта судового збору в розмірі 8 023,60 грн (9 124,80-1 101,20=8 023,60), тому вказану суму на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача в дохід держави.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, складаються з витрат на професійну правничу допомогу і витрат, пов`язаних із залученням експертів та проведенням експертиз.

Витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертиз у справі, становлять: у зв`язку з проведенням судової будівельно-технічної експертизи 7 536 грн (3 768+3768=7536) (висновок експерта №8122-8123 від 31.10.2019); у зв`язку з проведенням судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертиз 4 710 грн (висновок експерта №8121 від 11.11.2019); у зв`язку з проведенням судової оціночно-будівельної експертизи 4710 грн (висновок експерта №8120 від 22.11.2019).

Усі вказані витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертиз у справі, в розмірі 16 956 грн. оплачені позивачем ОСОБА_3 , що підтверджується наданими суду квитанціями від 29.07.2019 (т. 2 арк. 64).

При вирішенні питання про розподіл вказаних витрат, на підставі вимог статей 141, 142 ЦПК України, суд враховує, чи пов`язані ці витрати з вирішеними судом позовними вимогами позивача, у том числі, із задоволеними позовними вимогами.

Тому оскільки після закриття провадження у справі за двома позовними вимогами, розглядаючи решту три позовні вимоги, суд дійшов висновку про задоволення двох із них, з якими пов`язані лише витрати у зв`язку з проведенням у справі судових будівельно-технічної експертизи у розмірі 7 536 грн та оціночно-будівельної експертизи у розмірі 4 710 грн., то розподілу між сторонами підлягають лише вказані витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертиз у справі, в розмірі 12 246 грн. (7 536+4 710=12 246). Зазначені витрати слід покласти на позивача і відповідача в рівних частках, по 6 123 грн. на кожного.

Тому з відповідача ОСОБА_4 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_3 понесені позивачем витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертиз у справі, в розмірі 6 123 гривні.

Представник позивача адвокат Вічинюк А.А. надав суду остаточний розрахунок судових витрат, які позивач понесла у зв`язку з розглядом справи, у якому, зокрема, вказує, що витрати на професійну правничу допомогу, згідно з актом надання юридичних послуг від 10.08.2019 та квитанцією від 27.02.2018, становлять 13 000 грн.

На підставі положень статей 141, 142 ЦПК України, у зв`язку із закриттям провадження у справі за двома позовними вимогами через відмову позивача від цих вимог та у зв`язку із задоволенням двох позовних вимог і відмовою у задоволенні однієї вимоги, з відповідача ОСОБА_4 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_3 понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2/5 від їх суми, заявленої представником, тобто в розмірі 5 200 грн. (13 000:5х2=5 200).

На підставі статей 355, 368, 372 ЦК України, статей 60, 61, 68, 69, 70, 71 СК України,керуючись статтями 81, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Провести поділ об`єкта права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, об`єкта незавершеного будівництва, зі ступенем готовності до експлуатації 95%, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 :

виділити ОСОБА_3 в натурі частину вказаного об`єкта незавершеного будівництва, що відповідає розміру її частки Ѕ у праві спільної сумісної власності, а саме: тамбур (1) площею 5,35 кв.м, котельню (2) площею 3,97 кв.м, коридор (3) площею 13,09 кв.м, спальню (7) площею 9,50 кв.м, кухню (10) площею 27,68 кв.м, коридор (11) площею 10,26 кв.м, спальню (14) площею 25,13 кв.м, тобто частину об`єкта незавершеного будівництва загальною площею 94,98 кв.м, а також 1/2 частину господарської будівлі за вказаною адресою, і визнати право ОСОБА_3 на виділену частину майна.

виділити ОСОБА_4 в натурі частину вказаного об`єкта незавершеного будівництва, що відповідає розміру його частки Ѕ у праві спільної сумісної власності, а саме: спальню (4) площею 8,82 кв.м, спальню (5) площею 15,22 кв.м, коридор (6) площею 6,93 кв.м, спальню (8) площею 11,17 кв.м, спальню (9) площею 9,07 кв.м, санвузол (12) площею 13 кв.м, спальню (13) площею 30,78 кв.м, тобто частину об`єкта незавершеного будівництва загальною площею 94,99 кв.м, а також 1/2 частину господарської будівлі та 1/2 частину огорожі за вказаною адресою, і визнати право ОСОБА_4 на виділену частину майна.

Для забезпечення поділу в натурі об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , під дві ізольовані квартири, ОСОБА_3 провести такі перепланування:

демонтувати віконний блок у приміщенні (7) і на його місці встановити вхідний дверний блок;

влаштувати перегородку між приміщенням (3) і приміщенням (4) на першому поверсі, при цьому демонтувати існуючу перегородку з дверним блоком між цими ж приміщеннями;

встановити дверний блок між приміщенням (4) і приміщенням (5) на першому поверсі;

демонтувати існуючі дверні блоки між приміщенням (6) і (3), приміщенням (6) і (7) та приміщенням (6) і (10);

встановити дверний блок між приміщенням (2) і приміщенням (7) на першому поверсі;

встановити дверний блок між приміщенням (7) і приміщенням (10) на першому поверсі;

влаштувати перегородку між приміщенням (11) і приміщенням (12) на другому поверсі, при цьому демонтувати існуючу перегородку з дверним блоком між цими ж приміщеннями

Витрати з указаних демонтажу-монтажу перегородок та демонтажу-монтажу дверних блоків об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , покласти на ОСОБА_3 .

Для забезпечення поділу в натурі об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , під дві ізольовані квартири, ОСОБА_4 провести такі перепланування:

влаштувати сходову клітку в приміщенні (4) з першого поверху до приміщення (12) другого поверху.

Витрати з указаного влаштування сходової клітки об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 покласти на ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 влаштувати у виділених їм в натурі частинах об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , автономні інженерні мережі.

Для здійснення переобладнань виділених в натурі приміщень об`єкта незавершеного будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , під дві ізольовані квартири, з влаштуванням автономних інженерних мереж, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розробити проектну документацію та погодити її в установленому законом порядку.

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на об`єкт незавершеного будівництва, готовність до експлуатації 95%, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право забудовника на виділену їй в натурі частину приміщень об`єкта незавершеного будівництва, зі ступенем готовності до експлуатації 95%, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 : тамбур (1) площею 5,35 кв.м, котельню (2) площею 3,97 кв.м, коридор (3) площею 13,09 кв.м, спальню (7) площею 9,50 кв.м, кухню (10) площею 27,68 кв.м, коридор (11) площею 10,26 кв.м, спальню (14) площею 25,13 кв.м, тобто частину об`єкта незавершеного будівництва загальною площею 94,98 кв.м, а також 1/2 частину господарської будівлі за вказаною адресою.

Залишити за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право забудовника на виділену йому в натурі частину приміщень об`єкта незавершеного будівництва, зі ступенем готовності до експлуатації 95%, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 : спальню (4) площею 8,82 кв.м, спальню (5) площею 15,22 кв.м, коридор (6) площею 6,93 кв.м, спальню (8) площею 11,17 кв.м, спальню (9) площею 9,07 кв.м, санвузол (12) площею 13 кв.м, спальню (13) площею 30,78 кв.м, тобто частину об`єкта незавершеного будівництва загальною площею 94,99 кв.м, а також 1/2 частину господарської будівлі та 1/2 частину огорожі за вказаною адресою.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частку земельної ділянки з кадастровим номером №0725755100:03:001:1736, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в розмірі 8 023,60 грн (вісім тисяч двадцять три гривні 60 копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1 101,20 грн (одна тисяча сто одна гривня 20 копійок); витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 200 грн. (п`ять тисяч двісті гривень); витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертиз у справі, в розмірі 6 123 грн (шість тисяч сто двадцять три гривні).

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 02.04.2021.

Суддя Н.В.Жевнєрова