КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/3102/21 Провадження № 11-кп/824/2077/2021 Головуючий в суді першої інстанції: Родіонов С.О. Доповідач: Трясун Ю.Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Трясуна Ю.Р.,

суддів Мосьондза І.А.,

Новов С.О.,

секретаря судового засідання Чугай М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою захисника Осадька Олександра Олексійовича в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 05 березня 2021 року у кримінальному провадженні № 12021100050000133 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, -

за участю прокурора Гапон О.Є.,

захисника Осадька О.О.

В С Т А Н О В И Л А :

В апеляційній скарзі захисник Осадько О.О. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою обрати щодо обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжний захід не пов`язаний з обмеженням волі або зменшити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 05 березня 2021 року, строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено на 60 днів, а саме до 03 травня 2021 року включно.

Таке рішення суд мотивував з урахуванням того, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час суттєво не зменшились.

В доводах апеляційної скарги захисник зазначає, що не погоджується із ухвалою суду першої інстанції, вважає її необґрунтованою та незаконною.

Апелянт звертає увагу на те, що в наданих стороною обвинувачення матеріалах відсутні будь-які об`єктивні дані про те, що ОСОБА_1 у подальшому могла б переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, а також незаконно впливати на інших учасників цього кримінального провадження.

Крім того як зазначає захисник, під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 стороною обвинувачення не було надано жодних доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

В апеляційній скарзі апелянт також вказує на те, що встановлений ОСОБА_1 розмір застави, а саме 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є завідомо непомірним для неї.

При цьому, на думку захисника, стороною обвинувачення не було надано доказів гіпотетичної наявності можливості у обвинуваченої сплатити такий розмір застави.

Крім того, як зазначає апелянт, при визначенні розміру застави судом не було враховано, що у ОСОБА_1 на утриманні перебуває мати-пенсіонер, а у самої обвинуваченої діагностовано тяжку невиліковну хворобу.

Під час апеляційного розгляду захисник Осадько О.О.підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурор заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника Осадька О.О. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.

Під час розгляду клопотання суд встановив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час суттєво не зменшились та продовжують існувати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 . Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В той же час, в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відтак, колегія суддів погоджується з тим, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо продовження строків тримання під вартою розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні строків тримання під вартою ОСОБА_1 суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченої під вартою.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Крім того, твердження захисника про те, що ОСОБА_1 має на утриманні матір пенсіонерку та хворіє на невиліковну хворобу самі по собі не можуть слугувати підтвердженням її належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків, з якими закон пов`язує можливість застосування або продовження такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Щодо доводів апеляційної скарги про зменшення розміру застави, то апеляційний суд зазначає, що в даному апеляційному провадженні оскаржується саме ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 05 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою, в той час як рішення про застосування, в порядку ч. 3 ст. 183 КПК України, застави, як альтернативного запобіжного заходу, прийняте в рамках розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, відтак питання про зменшення розміру застави не може бути переглянуто в межах даного апеляційного провадження.

Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.

За сукупності таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі судового провадження забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.

Керуючись ст.ст. 376 ч. 2, 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника Осадька О.О. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 05 березня 2021 року, якою строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено на 60 днів, а саме до 03 травня 2021 року включно, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

Ю.Р. Трясун І.А. Мосьондз С.О. Новов