Справа №574/875/20 Головуючий у суді у 1 інстанції -

Номер провадження 11-п/816/73/21 Суддя-доповідач - Рунов В. Ю.

Категорія - Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - Рунова В. Ю.,

суддів - Криворотенка В. І., Філонової Ю. О.,

з участю секретаря судового засідання -  Сітало Я. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми подання голови Конотопського міськрайонного суду Сумської області Буток Т. А. щодо направлення кримінального провадження № 574/875/20 на розгляд іншого суду,

установила:

21.10.2020 з Сумського апеляційного суду до Конотопського міськрайонного суду Сумської області надійшло для розгляду кримінальне провадження за заявою засудженого ОСОБА_1 про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 15.12.2004 за нововиявленими обставинам, відповідно до ухвали від 09.10.2020.

25.03.2021 до Сумського апеляційного суду надійшло подання голови Конотопського міськрайонного суду Сумської області щодо направлення вказаного кримінального провадження на розгляд іншого суду, яке обґрунтоване тим, що після заявлених суддями міськрайонного суду самовідводів, які були задоволені відповідними ухвалами цього суду, неможливо утворити склад суду для розгляду кримінального провадження.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду подання голови місцевого суду, сторони судового провадження в судове засідання не з`явились, будь-яких заяв чи клопотань від них про відкладення судового розгляду не надходило, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд у відсутності сторін кримінального провадження, явка яких не є обов`язковою з огляду на вимоги ч. 4 ст. 34 КПК.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши подання голови суду, колегія суддів вважає, що подання задоволенню не підлягає з таких підстав.

Так, судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, а суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1-2 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно ч. 1 ст. 6 цього Закону, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом, а згідно ч. 1-2 ст. 8 цього Закону ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

Відповідно ч. 4-5 ст. 15 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційною (автоматизованою) системою у порядку, визначеному процесуальним законом. Справи розподіляються, крім іншого, з урахуванням заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

Кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду (п. 2 ч. 1 ст. 34 КПК). Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала (ч. 2 ст. 34 КПК). Спори про підсудність між судами не допускаються (ч. 5 ст. 34 КПК).

Згідно подання голови суду станом на 18.03.2021 в Конотопському міськрайонному суді працює 9 суддів, із яких суддя Шергіна Ю. О. згідно рішення ВРП від 02.03.2021 перебуває у відрядженні до Ковельського міськрайонного суду Волинської області для здійснення правосуддя на один рік, а інші судді Гетьман В. В., Семенюк І. М., Буток Т. А., Галян С. В., Ярмак О. М., Кравченко В. О. заявили самовідводи, які були задоволені відповідними ухвалами суддів цього суду. При цьому підставами для самовідводів судді вказали п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, згідно якого суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Такою упередженістю зокрема, суддя Буток Т. А. вважала наявність «обставин, викладених в заяві засудженого про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, яка перебуває у провадженні на даний час, які є ідентичними тим обставинам в заяві ОСОБА_1 , що раніше була розглянута за її участю, де вона висловила власну правову позицію, що унеможливлює її участь при повторному розгляді».

Аналогічні підстави були наведені і в заявах про самовідвід інших суддів.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, а згідно ч. 1 ст. 80 цього Кодексу за наявності підстав, передбачених ст. 75-79 КПК, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. При цьому відвід повинен бути вмотивованим (ч. 5 ст. 80 КПК) і одночасно необхідно зауважити, що підстави недопустимості повторної участі судді в кримінальному провадженні наведені у ст. 76 КПК і їх перелік є вичерпним.

Аналізуючи зазначені вимоги закону, колегія суддів приходить до переконання, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду конкретної справи, а мета самовідводу – запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді, оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод). При цьому незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. Незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів, які повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення (Висновок № 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів).

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях ЄСПЛ (зокрема, справа «Мироненко та Мартиненко проти України», п. 66, 69, 70), згідно яких наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за допомогою об`єктивного та суб`єктивного критеріїв. У кожній окремій справі необхідно визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об`єктивний критерій, необхідно з`ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді. У справі «Білуха проти України» (рішення від 09.11.2006) ЄСПЛ констатував, що наявність безсторонності відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49). При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п. 52).

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Саме така позиція відображена у п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, та ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22.02.2013.

Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням РСУ від 04.02.2016 № 1, роз`яснено, що суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється у ефективному відправленні судочинства і виступає мірою реалізації завдань справедливого суду. Моральна складова суддівської етики вимагає від суддів дотримання правил поведінки, які включають в себе як загальновизнані норми моралі, що існують в суспільстві, так і стандарти, що регулюють службову діяльність, тобто вимоги, встановлені законодавством до професії, та стандарти, що стосуються позаслужбової поведінки й іншої дозволеної діяльності. Лише високопрофесійна, моральна, етична поведінка судді здатна викликати повагу до суду та забезпечити впевненість учасників судового процесу і відвідувачів суду в неупереджених результатах розгляду справи. Відчуття упередженості – це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. Зловживання правом на самовідвід не допускається. У цьому контексті зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи. Заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у разі неможливості ухвалення суддею об`єктивного рішення у справі.

Пунктом 1.5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» (Лісабон, 10.07.1998) встановлено, що суддя зобов`язаний підтримувати високий рівень компетентності, необхідний для вирішення справ у кожному конкретному випадку, оскільки від рішення судді залежать гарантії та права особи.

Таким чином, під час розгляду подання голови суду колегією суддів було встановлено, що судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області Гетьман В. В., Семенюк І. М., Буток Т. А., Галян С. В., Ярмак О. М., Кравченко В. О. не дотримались наведених вище правил заявлення самовідводів, оскільки у висловлених ними мотивах відсутній об`єктивний критерій їхньої безсторонності.

Зокрема, викладені у заявах суддів про самовідводи єдиної однотипної для усіх підстави – винесення судового рішення за аналогічними заявами засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку суду, не є тією обставиною, що виключає участь судді в кримінальному провадженні (ст. 75 КПК), у тому числі і з підстав недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні (ст. 76 КПК). При цьому колегія суддів наголошує, що перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не містить будь-яких заборон для повторної участі суддів у розгляді цього питання з огляду на норми процесуального права, передбаченими ст. 15 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»; § 6 «Відводи» глави 3 і главою 34 «Провадження за нововиявленими або виключними обставинами» КПК, у тому числі і по кількості звернень із відповідною заявою засудженим ОСОБА_1 . Тобто, чинним законодавством України не передбачена заборона для звернення засудженими до суду із заявами з одних і тих же підстав щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а так само, відсутня заборона і для суддів щодо розгляду таких судових справ за клопотанням з подібними доводами засудженого.

Крім того, колегія суддів вважає, що наведені суддями підстави для самовідводу не свідчать про будь-яку упередженість чи безсторонність цих суддів, їх побічну чи пряму зацікавленість або ж наперед сформовану правову позицію щодо майбутніх результатів розгляду зазначеного вище кримінального провадження, наявність певних виключно суб`єктивних внутрішніх переконань щодо порушених засудженим питань, неможливість ухвалення суддями місцевого суду об`єктивного рішення у справі, сумнівів у сторін чи інших осіб щодо неупередженості визначеного у порядку ст. 35 КПК складу суду та забезпечення суддями довіри до судової влади України, збереження та підвищення її авторитету. При цьому у колегії суддів викликає здивування і той факт, що судді міськрайонного суду заявили собі самовідводи у той час, коли засуджений ОСОБА_1 безпосередньо ніяких застережень чи побоювань щодо їх упередженості чи безсторонності не висловлював, неможливості ухвалення цими суддями об`єктивного, умотивованого і обґрунтованого рішення за наслідками розгляду його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (у тому з приводу повторної участі цих суддів) під будь-який сумнів не ставив.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість і безпідставність подання голови суду, внаслідок чого вважає за необхідне відмовити у його задоволенні. Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 106 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу), про свідчить дисциплінарна практика ВРП.

Керуючись ст. 34 КПК України,

постановила:

В задоволенні подання голови Конотопського міськрайонного суду Сумської області Буток Т. А. відмовити.

Кримінальне провадження № 574/875/20 за заявою засудженого ОСОБА_2 про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області  від 15.12.2004 за нововиявленими обставинами повернути до Конотопського міськрайонного суду  Сумської області для розгляду по суті.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

судді:

В. Ю. Рунов         В. І. Криворотенко         Ю. О. Філонова