Справа № 734/3104/19 Головуючий у І інстанції Бараненко С. М.

Провадження № 11-кп/4823/63/21

Категорія - ч. 3 ст. 286 КК України        Доповідач Демченко О. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіДемченко О. В.

суддів: Антипець В.М., Заболотного В.М.,

за участю секретаря – Аврашко Н.А.,

прокурора –  Авраменко А.А.,

захисника – Вовка С.П.,

потерпілої – ОСОБА_1 ,

представників потерпілих – Селюх А.В., Лобок В.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 06 червня 2019 року за № 12019270000000300, за апеляційною скаргою захисника Вовка С.П. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2020 року відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця пос. Бошняково, Вуглегірського району, Сахалінської області, Російської Федерації, громадянина України, працюючого водієм автотранспортних засобів на підприємстві ПП «Транс-Логістик», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

                                        в с т а н о в и л а :

Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2020 року ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з часу затримання.

Зараховано в строк відбування покарання перебування ОСОБА_2 під вартою з 06.06.2019 по 08.06.2019 року включно.

Процесуальні витрати по справі в розмірі 5024,32 грн. на залучення експертів стягнуто з ОСОБА_2   на користь держави.

Питання щодо речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.

При розгляді кримінального провадження судом  першої інстанції встановлено, що 06.06.2019, о 12 год. 30 хв., ОСОБА_2 , керуючи вантажним автомобілем «МАN-ТGМ 18.250», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався автодорогою «Київ - Чернігів - Н. Яриловичі» в с. Лемеші, Козелецького району, Чернігівської області, у напрямку від м. Чернігова до м. Києва та на 89 км + 100,5 м. проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на праве узбіччя по напрямку свого руху, де здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які знаходилися біля заднього лівого кута напівпричепу «SCHMITZ-S01», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що стояв в нерухомому стані в зчепленні з сідельним тягачем «VOLVO-FН12», реєстраційний номер НОМЕР_3 на правому узбіччі біля проїзної частини дороги.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкрита внутрішньо черепна травма - крововилив в м`які тканини голови, розтрощення черепа – множинні переломи кісток склепіння та основи черепа, розчавлення головного мозку; перелом нижньої щелепи, забійна рана та садно на голові; закрита травма грудної клітки - множинні переломи ребер з обох сторін, перелом 3-го грудного хребця; розриви та забій обох легень, розрив трахеї; садна на грудній клітці; перелом 7-го шийного хребця з розривом спинного мозку; відкрита травма органів черевної порожнини - розриви печінки; забійна рана, садно на передній черевній стінці; розрив селезінки; закритий перелом обох кісток лівої гомілки; множинні садна на верхній лівій кінцівці, на обох нижніх кінцівках, комплекс тілесних ушкоджень мас ознаки тяжкого ступеню тілесних ушкоджень та пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закрита внутрішньо черепна травма, крововилив в м`яку мозкову оболонку; відкрита травма грудної клітки: перелом грудного відділу хребта; множинні переломи ребер з обох сторін, розриви обох легень, розриви серця: закрита травма органів черевної порожнини - розриви печінки; розриви селезінки, розрив правої нирки; переломи кісток тазу; травматична ампутація правої верхньої кінцівки, відкритий перелом обох кісток лівої гомілки, закритий перелом лівого гомілково-ступневого суглоба, множинні садна на голові, грудній клітці, животі; забійні рани на голові, на грудній клітці, комплекс тілесних ушкоджень має ознаки тяжкого ступеню тілесних ушкоджень. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 померли на місці пригоди.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3 б) (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну), п.10.1 (перед будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що стало умовою та причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП.

В апеляційній скарзі захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить змінити вирок суду, яким визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого  ч. 3 ст. 286 КК України та призначити йому покарання  у виді 5 років позбавлення волі. Звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи навчання. Вважає, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність в частині призначення строку відбування покарання.  Вказує, що не зважаючи на щире каяття та визнання вини ОСОБА_2 , прокурором не було зазначено в обвинувальному акті таку пом`якшуючу обставину, також суд, вказавши на таку позицію обвинуваченого, не визнавав її  як таку, що пом`якшує вину обвинуваченого. Звертає увагу, що обвинувачений як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового слідства відшкодував матеріальну шкоду сім`ям загиблих, проте розписки не були долучені до матеріалів справи захисником обвинуваченого ОСОБА_5 , та відповідно судом не було взято до уваги такі обставини та не враховано при визначенні міри покарання. Також наголошує, що матеріальна шкода потерпілим була відшкодована і роботодавцем обвинуваченого ПП “Транс Логістик”. Вказує на позитивні характеристики обвинуваченого за місцем проживання та роботи, на висновок органу пробації, згідно якого обвинувачений є пенсіонером, однак зобов`язаний працювати на пенсії, оскільки має на утриманні сина інваліда, який потребує забезпечення, та, на думку сторони захисту, виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе і не становить високої небезпеки для суспільства. Зазначає, що судом не взято до уваги вік та стан здоров`я обвинуваченого, адже він є пенсіонером, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, нагороджений орденом “Ветеран Чорнобиля”. На переконання захисника, є всі підстави  для застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України. 

В запереченні на апеляційну скаргу  адвокат Лобок В.М., представник потерпілої Циби Т. М. просить  вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу  захисника Вовка С.П. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 – без задоволення.

Заслухавши  доповідача,  думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги та наполягав на законності і обґрунтованості вироку суду, позицію захисника, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, потерпілу ОСОБА_1 та представників потерпілих, які наголошували на залишенні вироку суду без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла до наступного висновку.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Ці вимоги закону судом першої інстанції були дотримані.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 місцевий суд зробив на підставі належно досліджених доказів у встановленому законом порядку і, згідно із ст.ст. 370, 374 КПК України, у вироку навів докладні мотиви прийнятого рішення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в ході судового розгляду матеріалів провадження судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та підтвердив обставини, які викладені в обвинувальному акті.

Дії органом досудового розслідування правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 286 КК України, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили загибель ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання” звертається увага суддів на те, що висновки з усіх питань, пов`язаних із призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.

Згідно роз`яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання” суди, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити із кваліфікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб вчинення, кількість епізодів, характер і ступінь тяжкості наслідків тощо).

Згідно з вимогами ст. 50 КК України покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та попередження вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстави для призначення більш м`якого покарання, як це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

На думку колегії суддів, покарання обвинуваченому ОСОБА_2 судом першої інстанції призначено відповідно до вказаних вимог закону України про кримінальну відповідальність.

Так, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватого, його спосіб життя,  врахував обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченому -  каяття у скоєному, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому,  також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, висновок органу пробації, згідно якого виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб), виконання покарання у громаді можливе за умови нагляду та застосування соціально – виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, та прийшов до обґрунтованого висновку про призначення основного покарання обвинуваченому, пов`язаного з позбавленням волі, яке буде необхідне та достатнє для його виправлення і запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень, та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_2 призначене з дотриманням вимог ст. 65 КК  України, за своїм видом та розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого та даним про особу обвинуваченого, є необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним нових кримінально-караних діянь.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 75 КК України суд, звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, повинен ураховувати тяжкість кримінального правопорушення, особу винуватого, належним чином дослідити та оцінити всі обставини, які мають значення для справи й застосовувати вказаний кримінальний закон лише в тому разі, коли для цього є умови та підстави, про що в судовому рішенні мають бути викладені докладні мотиви.

Перевіривши вирок, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги сторони захисту про невірне застосування районним судом вимог кримінального закону при призначенні виду покарання обвинуваченому є необґрунтованими.

З урахуванням принципів призначення покарання, а саме обґрунтованості та індивідуалізації покарання, в даному випадку покарання є саме необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а доводи  в апеляційній скарзі про суворість покарання колегія суддів вважає безпідставними через тяжкість та значну суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, що призвело до загибелі двох осіб.

Колегія суддів не знаходить порушення місцевим судом вимог ст. 65 КК України, ст. 370 КПК України і вважає вирок законним, обґрунтованим і вмотивованим.

У відповідності до ст. 3 Конституції України,  життя людини визнається в Україні найвищою соціальною цінністю.

В засіданні апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_2 під час досудового розслідування сплачував потерпілим певні грошові суми на відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Проте, на думку колегії суддів, ніякі гроші не можуть компенсувати потерпілим втрату близьких людей. Тому, з урахуванням позиції потерпілих, які в судовому засіданні категорично наполягали на  неприпустимості пом`якшення покарання чи звільнення від нього з випробуванням, з урахуванням тяжкості злочину та його наслідків, колегія суддів вважає, що обвинуваченому повинно бути призначене  покарання, за видом та розміром співмірне скоєному ним злочину.

До того ж, місцевий суд, з урахуванням всіх обставин справи, призначив ОСОБА_2 покарання, ближче до найменшого розміру, передбаченого законом за дваний злочин.

Отже, підстав вважати призначене ОСОБА_2 покарання надмірно суворим, колегія суддів не вбачає. Підстав для зміни вироку та призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України, про що просить захисник в апеляційній скарзі, не встановлено.

Інших переконливих доводів, відомостей та доказів, які б безумовно спростовували висновки суду у вироку та були підставою для його скасування або зміни, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Таким чином, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування або зміну судового рішення у кримінальному провадженні, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 411, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника Вовка С.П. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2020 року відносно ОСОБА_2   – залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

О.В. Демченко                            В.М. Антипець                     В.М. Заболотний