Справа № 2-401/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2010 року Світловодський міськрайсуд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді             Регеша В.О.

при секретарі                      Фадєєвій О.О.

розглянуши у відкритому судовому засіданні у м. Світловодську справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого   акціонерного товариства «Чисті метали» та арбітражного керуючого-ліквідатора ВАТ «Чисті метали» ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вихідної допомоги та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом в якому просив суд скасувати наказ № 27-к від 08.10.2009 року про звільнення, поновити його на роботі, стягнути з ВАТ «Чисті метали» не сплачені при звільненні кошти, стягнути з ВАТ «Чисті метали» середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення, стягнути з керівника матеріальний еквівалент моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Під час розгляду справи позивачем позовні вимоги змінювалися та доповнювалися.

Остаточно позивач просив суд, поновити його на роботі скасувавши наказ про звільнення, зобов’язати відповідача ВАТ «Чисті метали» сплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.10.2009 року, стягнути з ВАТ «Чисті метали» на його користь нестягнені за рішенням суду кошти в сумі 5603,06 грн., середній заробіток і компенсації за час затримки виплати належної йому суми при звільненні, зобов’язати ВАТ «Чисті метали» здійснити нарахування і сплату страхових внесків до пенсійного фонду з квітня 2008 року, зобов'язати відповідача нарахувати та зазначити в розрахунковому листі моральну шкоду в сумі 500 грн., стягнену за рішенням суду у справі № 2-199 від 23.05.2008 року, покласти на арбітражного керуючого-ліквідатора ОСОБА_2 обов’язок покрити шкоду заподіяну ВАТ «Чисті метали» у зв’язку з оплатою за час затримки виплати коштів при звільненні та стягнути з нього матеріальний еквівалент відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги частково, відмовившись від стягнення на його користь несплачених за рішенням суду коштів в сумі 5603,06 грн., мотивуючи свою відмову тим, що 28.01.2010 року такі кошти вже були стягнуті за рішенням Світловодського міськрайсуду по справі № 2-160/2010. В іншій частині позов підтримав та просив суд його задовольнити обґрунтовуючи тим, що його незаконно було звільнено з підприємства під час зупинення ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 05.08.2009 року провадження у справі № 14/60 про банкрутство ВАТ «Чисті метали» на підставі ліквідації підприємства. Вважає, що винесення господарським судом Кіровоградської області 12.05.2009 року постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ВАТ «Чисті метали» не є повною ліквідацію, а тому його звільнили передчасно, оскільки Вищий господарський суд у справі про банкрутство міг ще відмінити ліквідацію. Позивач вказав, що Верховний Суд України 19.01.2010 року у справі про банкрутство ВАТ «Чисті метали» виніс постанову, якою повернув справу про банкрутство на новий розгляд до суду першої інстанції і це означає, що питання ліквідації знову буде вирішуватись господарським судом Кіровоградської області. Крім того, позивач вважає своє звільнення незаконним оскільки підприємством в день звільнення не було проведено з ним повного розрахунку не зважаючи на постійний дохід підприємства та пропозиції в інвестуванні, а також не перерахував відповідних внесків до Пенсійного фонду України.

В обґрунтування позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, стягнення з арбітражного керуючого у розмірі 5000 грн., позивач зазначив, що його незаконно звільнили, а тому повинні компенсувати моральну шкоду.

В судовому засіданні представник відповідача. ВАТ «Чисті метали» позовні вимоги не визнав та пояснив, що 12.05.2009 р. Постановою господарського суду Кіровоградської області відповідача ВАТ «Чисті метали», було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, постанова набрала чинності 16.07.2009 року після її оскарження до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, який залишив постанову першої інстанції без змін, а тому, після набрання постановою про ліквідацію законної сили було звільнено працівників підприємства. Провадження у справі про банкрутство дійсно зупинялось, проте, суд касаційної інстанції не зупинив виконання постанови господарського суду Кіровоградської області від 12.05.2009 року. Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2009 року були скасовані попередні судові рішення, але Постановою Верховного Суду України від 19.01.2010 року Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2009 року, а відповідно і постанова  господарського суду Кіровоградської області від 12.05.2009 року були залишені в силі. Верховний Суд України виніс свою постанову 19.01.2010 року, до винесення Конституційним Судом України свого рішення щодо повторної касації, а тому немає підстав вважати його незаконним.

Відповідно до статей 25 та 33 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатор, під час ліквідаційної процедури, без погодження із профспілкою підприємства, як то передбачено ст. 43-1 КЗпП України, мав право звільняти працівників в зв'язку із ліквідацією підприємства, про що ним було видано наказ, після того, як у відповідності до ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Постанова апеляційного господарського суду від 16.07.2009 року набрала законної сили. Відповідно до ст. 121-1 ГПК України виконання Постанови господарського суду Кіровоградської області від 12.05.20009 р. судом касаційної інстанції не зупинялося, а тому підстав не виконувати зазначену Постанову, як того вимагає ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» не було. Фонд державного майна України, хоч і звертався до суду касаційної інстанції відповідно до ст. 121-1 ГПК України з клопотання про зупинення виконання судового рішення, проте в цьому було відмовлено, про що зазначено в Постанові Вищого господарського суду України від 04.11.2009 року. Зупинення провадження у справі, відповідно до ч. 1. ст. 79 ГПК України, не зупиняє виконання судового рішення. Враховуючи викладене, вивільнення працівників відбулося на законних підставах. Також, представник відповідача вважає, що крім того, що підприємство визнано банкрутом, що підтверджує його неплатоспроможність, відповідач, з метою отримання коштів для погашення боргу перед працівниками, які звільняються, звертався до банку з проханням отримати кредит, в чому йому було відмовлено, що виключає наявність вини підприємства у не проведенні розрахунку в день звільнення. Саме тому відповідач не повинен нести відповідальність, передбачену ст. 117 КЗпП України. Оплата праці в цьому випадку, відповідно до ст. 28 Закону України «Про оплату праці», здійснюється згідно положень законодавства про банкрутство, тобто, в порядку черговості, визначеною ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Щодо перерахування стахових внесків до Пенсійного фонду України представник відповідача зазначив, що згідно ст.20 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», перерахування таких внесків здійснюється одночасно з виплатою коштів працівнику, а оскільки у підприємства відсутні кошти для розрахунку з працівниками, що підтверджується його неплатоспроможністю, відповідно підприємство має заборгованість по сплаті внесків. В частині відшкодування моральної шкоди представник відповідача вважає, що позивач з 2007 року не працював, йому проводилося нарахування 2/3 від заробітку, знав про скрутне становище підприємства, а звернувся за таким відшкодуванням лише в 2009 році, чим порушив передбачені ст. 233 КЗпП України строки.

В судове засідання не з'явився інший відповідач по справі. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Справа розглядається с порядку ст. 169 ЦПК України, без участі іншого відповідача.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши всі матеріали справи суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні було з достовірністю встановлено, що відповідно до постанови господарського суду Кіровоградської області по справі № 14/60 від 12.05.2009 року, ВАТ «Чисті метали», було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедура. Згадана постанова була залишена без змін, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2009 року, яка набрала чинності відповідно до ст. 105 ГПК України з дня її прийняття. Постановою Верховного Суду України від 19.01.2010 року було залишено без змін Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2009 року. Виконання Постанови господарського суду Кіровоградської області від 12.05.2009 року, відповідно до ст. 121-1 ГПК України, не зупинялося судом касаційної інстанції, а тому, арбітражний керуючий - ліквідатор, під час вивільнення працівників, діяв в межах статей 25 та 33 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та вивільнення працівників підприємства банкрута відбулося відповідно до чинного законодавства, з відповідним попередженням працівників за 2 місяці про наступне звільнення та повідомлення про вивільнення працівників служби зайнятості. При цьому відповідно до ст. 43-1 КЗпП України, згода профспілкової організації на звільнення працівника, у зв'язку з ліквідацією підприємства, не вимагається. Зупинення провадження у справі відповідно до ч.1. ст.79 Господарського процесуального кодексу України не зупиняє виконання судового рішення.

Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, те що вивільнення працівника відбулося відповідно до законодавства, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення відшкодування моральної шкоди в сумі 5000,0 грн., заподіяної позивачу його звільненням.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, ст. ст. 47, 116, 117 КЗпП України, власник зобов'язаний в день звільнення працівника провести з ним повний розрахунок. У разі порушення строків розрахунку із звільненим працівником за вини власника, останній сплачує працівнику середній заробіток за весь час затримки розрахунку з ним. Проте, згідно ст. 28 Закону України «Про оплату праці», у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку, зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до законодавства про банкрутство, в порядку черговості, визначеною ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідач ВАТ «Чисті метали» в судовому процесі довів відсутність вини у невиплаті заробітної плати вивільненим працівникам у зв'язку з його стійкою неплатоспроможністю, тривалим простоєм, банкрутством, що виключає його відповідальність згідно ст. 117 КЗпП України.

Безпідставними та передчасними є позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача ВАТ «Чисті метали», здійснити нарахування та перерахування Пенсійному фонду України страхових внесків з нарахованої але не виплаченої працівникові заробітної плати, оскільки такі нарахування відповідачем проводяться, а згідно ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). Так як виплата працівникові сум заборгованості із заробітної плати не здійснювалась, відповідне перерахування страхових сум не відбувалось.

Відповідно до ст. 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри та підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати. Стягнення з відповідача моральної шкоди за рішенням суду у розмірі 500 грн. не належить до нарахувань із заробітної плати, а тому згадана сума не може бути включена до складу заробітної плати із відображенням суми такого відшкодування у розрахунковому листі працівника.

Судом враховано, що рішення Конституційного суду України від 11 березня 2010 року, № 8-рп/2010. щодо надання офіційного тлумачення, відповідно до якого Верховний Суд України не має право здійснювати повторну касацію, після того, як в касаційному порядку вищим спеціалізованим судом було переглянуте рішення судів апеляційної інстанцій та місцевого господарського суду, але враховуючи, що рішення Конституційного Суду було проголошено і набрало законної сили після винесення Верховним Судом України постанови від 19.01.2010 року, у відповідності до ст. ст. 67 - 70 Закону України «Про Конституційний Суд України», зазначене рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі.

Таким чином, суд прийшов до висновку про неможливість задоволення позовних вимог.

Керуючись: ст. 43 Конституції України; ст. ст. 67-70 Закону України «Про Конституційний Суд України»; ст.ст. 2, 4, 5', п.1. ч.1. ст.40, ст.ст.47, 43-1. 49-2, 110, 116, 117, 232, 237, 237-1 КЗпП України; ст. 28 Закону України «Про оплату праці»; ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»; ст.ст.25, 33 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; ст.ст. 79, 105, 121-1 ГПК України; ст.ст. 3, 8, 10, 11, 79, 81, 88, 208-209, 212-215, 292, 294, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідного бюджету судові витрати, у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, з позовних вимог немайнового характеру, які залишилися без задоволення, та які не були оплачені позивачем під час звернення до суду, відповідно до ч.3, ст. 81 ЦПК України, в сумі тридцять сім гривень.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору, від сплати яких позивач звільнений відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», віднести за рахунок держави.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Світловодського міськрайсуду

Кіровоградської області                                                                                                В.О. Регеша