Справа № 2а-34

                                                             2009 р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

18 листопада 2009 року Галицький районний суд міста Львова у складі :

        головуючої – судді  –  ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

        суддів              -  КУРИЛЬЦЯ А.Р., ВАНІВСЬКОГО О.М.

        при секретарі       -  БЕСПАЛЬОК О.А.

з участю адвоката   -  ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за адміністративним позовом

ОСОБА_2 до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Львівській області, Головного управління державного казначейства України у Львівській області про визнання дій державного виконавця неправомірними та стягнення завданої шкоди,

в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Львівського міського управління юстиції, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області з участю третьої особи – Західної регіональної митниці про повернення вартості конфіскованих товарів.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що протоколами про порушення митних правил, складеними Західною регіональною митницею № 585/20000/2003 та № 586/20000/2003 від 28 серпня 2003 року оформлено вилучення акрилових ванн у кількості 287 шт., стальних радіаторів у кількості 1.146 шт. та кріплень до них у кількості 131 шт., що надійшли від чеської фірми „Дельта –Ізба ЛТД” на адресу ТзОВ СП „Італвів” для ТзОВ „Цермет АГС”, однак останнім, як вбачається з доручення № 5 від 15 лютого 2002 року, зазначений вантаж не замовлявся. Постановою Галицького районного суду м.Львова від 13 серпня 2004 року, залишеною без змін постановою голови апеляційного суду Львівської області від 29 травня 2006 року, провадження у справі стосовно ОСОБА_2 за ознаками ст. 115 МК України в редакції 1991 року було закрито, постановлено конфіскувати в дохід держави товар, затриманий згідно з протоколами Західної регіональної митниці про порушення митних правил № 585/20000/2003 та № 586/20000/2003 від 28 серпня 2003 року. Постановою голови Верховного Суду України від 11 жовтня 2006 року постанову Галицького райсуду м.Львова від 13 серпня 2004 року та постанову голови апеляційного суду Львівської області від 29 травня 2006 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Постановою Галицького районного суду м.Львова від 21 грудня 2006 року провадження у справі стосовно ОСОБА_2 за ознаками ст. 115 МК України (в редакції 1991 року) закрито, постановлено повернути власнику – ТзОВ „Італвів” затриманий вантаж, перелічений у протоколах Західної регіональної митниці про порушення митних правил             № 585/20000/2003 та № 586/20000/2003 від 28 серпня 2003 року, а саме 287 шт. акрилових ванн, 1.146 шт. стальних радіаторів та 131 шт. кріплень до них. Постановою апеляційного суду Львівської області від 13 лютого 2008 року задоволено протест заступника прокурора Львівської області, постанову Галицького районного суду м.Львова від 21 грудня 2006 року про закриття провадження стосовно ОСОБА_2 за порушення митних правил за ст. 115 МК України (в редакції 1991 року) скасовано, справу направлено на новий розгляд. Постановою Галицького районного суду м.Львова від 02 липня 2008 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 115 МК України (в редакції 1991 року) було закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП та ст. 328 МК України. Затриманий вантаж, згідно протоколів про порушення митних правил № 585/20000/2003 та № 586/20000/2003 від 28 лютого 2003 року, а саме – 287 шт. акрилових ванн, 1.146 шт. стальних радіаторів та 131 кріплень до них постановлено повернути власнику – ТзОВ СП «Італвів». Оскільки зазначений товар вже вибув з володіння Західної регіональної митниці, і вона не має змоги повернули такий позивачу, який є його власником за договором купівлі-продажу від 11 січня 2007 року, він просить стягнути з Головного Управління держказначейства України у Львівській області на свою користь 1.291.667 грн. вартості конфіскованого товару.

У процесі судового розгляду позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, востаннє, 11 листопада 2009 року, позовні вимоги пред’являє до Головного управління державного казначейства України у Львівській області, Галицького ВДВС Львівського міського управління юстиції та Головного управління юстиції у Львівській області, просить стягнути з двох останніх завдану йому неправомірними діями державного виконавця шкоду сумі 1.892.292 грн. 13 коп. з врахуванням розміру індексу інфляції на товар.

У судовому засіданні позивач підтримав уточнений позов, покликаючись на викладені у ньому мотиви, дав аналогічні пояснення, просить такий задовольнити.

Представник відповідача - Галицького ВДВС Львівського МУЮ позов заперечив, пояснив, що у позивача виникли правовідносини з приводу виконання судового рішення з ВДВС Галицького р-ну м.Львова, правонаступник якого не був визначений після реформування системи виконавчих органів, тому ВДВС Галицького МУЮ не є належним відповідачем по справі та не може нести відповідальності за зобов’язаннями, покладеними на ВДВС Галицького р-ну м.Львова. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача - Головного управління юстиції у Львівській області позов заперечив, просить відмовити у його задоволенні, пояснив, що у 2005 році були ліквідовані ВДВС, які були у підпорядкуванні Львівського міського управління юстиції, а питання про їх правонаступництво не стояло. У 2007 році відбулось реформування системи виконавчих органів, створений Сихівський ВДВС Львівського МУЮ, можливо, у них є виконавче провадження по справі позивача, а сучасна система виконавчих органів, яка ніколи не перебувала у жодних правовідносинах з позивачем, не може нести відповідальність за невиконання судового рішення своїми попередниками.

Представник відповідача – Головного управління Державного казначейства України у Львівській області позов заперечила, просить відмовити у його задоволенні, покликаючись на те, не перебували з позивачем у жодних правовідносинах та не порушували його законних інтересів, а примусове виконання рішень державних органів про стягнення коштів з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, здійснює державний виконавець у порядку встановленому Законом України „Про виконавче провадження”. Питання безспірного списання коштів з рахунків розпорядників бюджетних коштів на виконання судових рішень у повній мірі законодавчо врегульовано, а дії органів Державного казначейства безпосередньо залежать від дій органів виконавчої служби, а покладення на Головне управління прямого обов’язку по виконанню рішення суду суперечитиме встановленому чинним законодавством порядку виконання судових рішень.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 02 липня 2008 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до  адміністративної відповідальності за ст. 115 МК України (в редакції 1991 року) закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. ст. 38, 328 МК України. Вантаж, затриманий згідно протоколів про порушення митних правил № 585/20000/2003 та № 586/20000/2003 року від 28 лютого 2003 року, а саме, 287 акрилових ванн, 1.146 стальних радіаторів та 131 кріплення до них постановлено повернути власнику – ТзОВ "Італвів".

Зазначене судове рішення не переглядалось та набуло законної сили, а відтак підлягає виконанню у відповідності до вимог чинного законодавства.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 11 січня 2007 року, укладеного між ТзОВ „Італвів” та ОСОБА_2 (а.с.49), останній придбав вищезазначений товар, а саме – ванни акрилові, радіатори стальні та кріплення до них вартістю 963.363 грн. 44 коп.

У ході судового розгляду встановлено, що у даний час немає можливості повернути позивачу в натурі вищезазначений товар, оскільки такий було передано Галицьким ВДВС ЛМУЮ ТзОВ "Бізнес-Центр Плюс" на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 29 жовтня 2004 року, яке було у подальшому скасоване постановою Вищого господарського суду України від 14 квітня 2005 року.

За наслідками повторного розгляду справи рішенням Господарського суду Львівської області від 10-15 червня 2005 року було постановлено залишити у розпорядженні держави майно, конфісковане згідно постанови Галицького районного суду м.Львова від 13 серпня 2004 року, однак на той час зазначений товар вже вибув з володіння Західної регіональної митниці.

Крім того, постановою заступника прокурора Львівської області від 11 липня 2005 року після розгляду ним матеріалів перевірки, проведеної ЗСМВ УОР ДДСБЕЗ МВС України щодо виконання судового рішення про передачу конфіскованого майна приватному підприємству "Бізнес-Центр Плюс" порушено кримінальну справу за фактом підроблення договору поставки від 15 січня 2003 року та платіжного доручення від 03 лютого 2003 року № 123, використання цих завідомо підроблених документів та шахрайства в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ч.1, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 190 КК України.

Згідно ч.1 ст. 196 КУпАП, у разі неможливості повернення конфіскованих предметів у зв’язку з закриттям провадження у справі повертається його вартість.

Отже, суд приходить до висновку про те, що з огляду на відсутність в натурі спірного товару, ОСОБА_2, який є його власником, завдана шкода неправомірними діями державного виконавця, а відтак позивачу слід відшкодувати збитки, завдані неповерненням конфіскованого товару, які він оцінює його вартістю.  

З представлених позивачем письмових розрахунків вартості спірного майна з врахуванням індексу інфляції на момент вирішення спору вбачається, що така становить 1.892.292 грн. 13 коп.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України    № 14 від 26 грудня 2003 року, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону України „Про державну виконавчу службу” і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Згідно ст. 392 МК України у редакції 2002 року, у разі, якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягається до відповідальності, або її представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних податків і зборів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів, зазначених у цій частині, здійснюється органами Державного казначейства України з Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України „Про виконавче провадження”, шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом за рахунок держави.

Отже, суд не бере до уваги покликання представника державного казначейства про те, що у них безпосередньо не було жодних правовідносин з позивачем, оскільки вищенаведеними нормами закону передбачено покладення саме на них обов’язку повернення спірних грошових коштів.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи у сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що органами виконавчої служби не було вчинено жодних передбачених законом дій щодо виконання постанови Галицького районного суду м.Львова від 02 липня 2008 року, якою вантаж, затриманий згідно протоколів про порушення митних правил № 585/20000/2003 та            № 586/20000/2003 року від 28 лютого 2003 року було постановлено повернути власнику.

Таким чином, суд вважає, що зібрано достатньо доказів, які свідчать про неправомірність дій державного виконавця, не спростованих у ході судового розгляду, що дає підстави для задоволення позову та стягнення з Головного управління юстиції у Львівській області на користь позивача 1.892.292 грн. 13 коп. завданої шкоди.

Керуючись ст. ст. 7-12, 86, 118, 161, 162, 167 КАС України, на підставі Закону України „Про виконавче провадження”, суд

п  о  с  т  а  н  о  в  и  в  :

Адміністративний позов ОСОБА_2 – задовольнити.  

Визнати дії ВДВС Галицького районного управління юстиції у м.Львові (в особі державного виконавця ГУБИЧА Р.О.) неправомірними.

Стягнути з Головного управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_2 1.892.292 гривні (один мільйон вісімсот дев’яносто дві тисячі двісті дев’яносто дві гривні) 13 копійок завданої шкоди.

Судові витрати віднести за рахунок державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

ГОЛОВУЮЧА

СУДДІ:            1.

                  2.    

Оригінал   постанови.