ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3757/21 Справа № 201/4534/20 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Заворотного К.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2020 року та на додаткове рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури

В С Т А Н О В И Л А:

       У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури.

       В обґрунтування позовних вимог  ОСОБА_1  посилався на те, що 18 червня 2015 року слідчим СВ Петриківського РВ ГУМВС України у Дніпропетровській області йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, які спричиним тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя потерплої  ОСОБА_2 ) Повідомлення про підозру погоджене прокурором прокуратури Петриківського району Дніпропетровської області. Згідно із повідомленням про підозру 27 березня 2015 року приблизно об 11 годині 10 хвилин водій  ОСОБА_1 , здійснюючи перевезення пасажирів на автобусі “Богдан А-091” із реєстраційним номерним знаком  НОМЕР_1 , з лівого берегу за маршрутом м. Дніпродзержинськ - с.Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області, здійснював рух по асфальтованій дорозі вул. Комінтерна в напрямку с.Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області, з боку м. Дніпродзержинськ. Під час руху водій  ОСОБА_1 , маючи об`єктивну можливість при русі по дорозі, що має одну смугу для руху, при виявленні рухомого транспортного засобу в зустрічному напрямку по смузі руху керованого транспортного засобу з яким утруднений зустрічний роз`їзд, не прийняв заходів щодо забезпечення безперешкодного (безпечного) зустрічного роз`їзду в порушення вимог п. 12.3. та 13.4. Правил дорожнього руху України. Внаслідок винних дій ОСОБА_1  водію автомобіля “Daewoo Lanos  НОМЕР_2 ”  ОСОБА_2  заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. При цьому, в матеріалах справи містились результати експертизи та дослідження, які за висновками суперечили одне одному. 09 липня 2015 року обвинувальний акт відносно  ОСОБА_1  прокуратурою Петриківського району Дніпропетровської області направлено до Петриківського районного суду Дніпропетровської області. 09 липня 2015 року згідно із протоколом автоматизованого розподілу судових справ, справу розподілено судді ОСОБА_3 . Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2015 року призначено підготовче засідання у справі № 187/918/15-к. 02 грудня 2015 року у зв`язку із закінчення повноважень судді Говорухи В.О., справу повторно розподілено на суддю Караул О.А. Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року у зв`язку з тим, що на досудовому слідстві слідчий експеримент не проводився, а в матеріалах справи містилися дві експертизи, висновки яких відрізнялися, було задоволене клопотання прокурора та призначено провести слідчий експеримент за участю обвинуваченого, потерпілої, свідків із залученням спеціаліста. Однак, при проведенні слідчого експерименту було порушено право обвинуваченого на захист. Захисник обвинуваченого заявив клопотання про визнання протоколів проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого, потерпілої від 13 травня 2016 року недопустимими доказами. У судовому засіданні 30 травня 2016 року прокурор також заявив клопотання про визнання протоколів проведення слідчого експерименту недопустимими доказами, але з інших підстав і просив призначити проведення повторних слідчих експериментів за участю обвинуваченого, потерпілої, однак їх проведення доручити іншому слідчому та спеціалісту. Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2016 року задоволене клопотання захисника обвинуваченого і прокурора. Протоколи проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого, потерпілої від 13 травня 2016 року визнано недопустимими доказами, доручено органу досудового слідства повторно провести слідчий експеримент. 17 травня 2016 року праведно 5 слідчих експериментів за участю обвинуваченого, захисника обвинуваченого, потерпілої, свідків та захисника - адвоката Ходюша А.М. Крім того, за клопотанням прокурора, у зв`язку із суттєвими протиріччями висновку автотехнічної експертизи № 44/27-18 від 28 квітня 2015 року та судової автотехнічної експертизи №70/27-392 від 02 липня 2015 року ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року призначено комплексну автотехнічну транспортно-трасологічну експертизу. Проведення експертизи затягувалося у зв`язку із ненаданням прокурором необхідних вихідних даних. Після проведення експертизи, вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2017 року ОСОБА_1  в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 cт. 286 КК України визнано невинуватим і виправдано з підстав не доведення в його діянні складу кримінального правопорушення. За результатами оскарження вироку прокурором Новомосковськом місцевої прокуратури, ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2017 року скасований і призначений новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду. Справу повернуто до Петриківського районного суду Дніпропетровської області. 23 травня 2018 року стороною обвинувачення надано до суду змінений обвинувальний акт стосовно обвинувачення ОСОБА_1 , згідно у діях ОСОБА_1  вбачалось порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України. В результаті повторного розгляду справи, проведених 12-ти засідань, вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року ОСОБА_1  визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 cт. 286 КК України і призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі cт. 75 КК України звільнено ОСОБА_1  від відбування покарання з іспитовим терміном на 1 (один) рік. За результатами оскарження вироку захисником і прокурором ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року скасований і призначений новий розгляд в суді першої інстанції. 29 січня 2019 року до Дніпровського апеляційного суду надійшло подання Петриківського районного суду Дніпропетровської області про визначення підсудності кримінального провадження № 12015040520000177 від 23 травня 2015 року, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. В обґрунтування подання, суд першої інстанції зазначив, що неможливо утворити склад суду для розгляду даного провадження, у зв`язку з тим, що згідно штатного розпису станом на 2019 рік кількість суддів Петриківського районного суду Дніпропетровської області складає 4 одиниці. У суддів Соловйова І.М. та Караула О.А. закінчився строк повноважень, суддя Іщенко І.М. 03 серпня 2018 року ухвалювала вирок у кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 , який скасовано ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року. Суддя Говоруха В.О. з 09 липня 2015 року до закінчення п`ятирічного терміну повноважень 20 листопада 2015 року розглядав кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , вирок по справі не винесено, в період з 14 січня 2019 року по 21 січня 2019 року перебував у щорічній відпустці. За поданням Петриківського районного суду Дніпропетровської області, постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2019 року кримінальне провадження відносно  ОСОБА_1  передано до Царичанського районного суду Дніпропетровської області. Під час розгляду справи прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, обґрунтовуючи це тим, що під час судового розгляду безспірних доказів вчинення  ОСОБА_1  кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не здобуто і всі їх можливості отримання вичерпано, а тому в діях  ОСОБА_1  відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Потерпіла ОСОБА_2  також підтримала відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення та відмовилися від підтримання обвинувачення. Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 cт. 286 КК України, закрито у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення на підставі п. 2 ч. 2 cт. 284 КПК України. Ухвала набрала законної сили 10 березня 2020 року. Отже, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1  у ході якого праведно 42 засідань у судах першої інстанції, 4 судових засідань у судах апеляційної інстанції, 7 слідчих експериментів та 2 експертизи, 1 комплексне дослідження, тривало в період з 18 червня 2015 року по 10 березня 2020 року, тобто протягом майже 5 років. За весь період розгляду справу тричі направляли для нового розгляду в суд першої інстанції. При цьому, через 2 роки з початку судового розгляду справи вироком від 05 квітня 2017 року.  ОСОБА_1  визнано невинуватим. Проте прокурор подав апеляційну скаргу, що призвело до затягування розгляду справи ще на 3 роки і закінчилось відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення. Хоча цього можливо було уникнути при належному процесуальному керівництві прокуратури ще на стадії досудового розслідування, проведення слідчих експериментів, належним чином, з усіма учасниками та очевидцями пригоди та призначенні відповідних експертиз з наданням всіх вихідних даних. Вищевказаними діями органів досудового слідства та прокуратури позивачеві завдана моральна шкода, яка полягає у переживаннях через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, втручання у приватне і сімейне життя, порушення у зв`язку з цим нормальних життєвих зв`язків, втраті заробітку, вимушених змінах в організації його життя, втраті ділової репутації. Наслідки події, що сталася потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу, сильний емоційний стрес, у зв`язку з тим що позивача незаконно притягнули до кримінальної відповідальності, що зумовила необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів задля їх подолання. Моральну шкоду оцінює у 5 000 000 грн. з розрахунку 1 000 000 грн. на рік. Також позивач просив відшкодувати за рахунок державного бюджету витрати на юридичну допомогу, оскільки 18 червня 2015 року на час кримінального провадження він уклав договір з адвокатом про надання правової допомоги. Вартість оплачених послух в сумі 208 500 грн. підтверджується актами виконаних робіт і квитанціями про оплату. Крім того, позивач вважав, що незаконними діями органів слідства і прокуратури йому заподіяна матеріальна шкода, яка полягає в тому, що він тривалий час не міг відремонтувати свій пошкоджений транспортний засіб (автобус), оскільки треба було проводити його незалежну оцінку. За результатними оцінки вартість матеріального збитку, завданого власнику автобуса “Богдан-А091”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП складає 51 730 грн. 47 коп. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України, шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000000 грн. з врахуванням будь-яких податків, що можуть нараховуватись на суму відшкодування; на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 260 230,47 грн. з врахуванням будь-яких податків, що можуть нараховуватись на суму відшкодування; на відшкодування правової (правничої) допомоги у розмірі зазначеному у Акті приймання-передачі виконаних робіт з врахуванням будь-яких податків, що можуть нараховуватись на суму відшкодування.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2020 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Стягнуто із Державної казначейської служби України (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, 6) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 283709 грн. 67 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03 лютого 2021 року стягнуто з Державної казначейської служби України (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, 6) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 510 грн. 17 коп.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить рішення суду від 09 грудня 2020 року та додаткове рішення суду від 03 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Інші учасники справи рішення суду не оскаржували.

У відзиві на апеляційну скаргу Дніпропетровська обласна прокуратура просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

       У справі встановлено, 18 червня 2015 року слідчим СВ Петриківського РВ ГУМВС України у Дніпропетровській області ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, які спричиним тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя потерплої ОСОБА_2 ). Повідомлення про підозру погоджене прокурором прокуратури Петриківського району Дніпропетровської області Яловим О.М. (т.1 а.с. 32, 33).

       Згідно із повідомленням про підозру ОСОБА_1 підозрювався у тому, що 27 березня 2015 року приблизно oб 11 год. 10 хв. водій ОСОБА_1 , здійснюючи перевезення пасажирів на автобусі “Богдан А-091” державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з лівого берегу за маршрутом м.Дніпродзержинськ - с.Єлизаветівка, Петриківського району Дніпропетровської області, здійснював рух по асфальтованій дорозі вул.Комінтерна, в напрямку с.Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області з боку м. Дніпродзержинськ. Під час руху водій ОСОБА_1 , маючи об`єктивну можливість при русі по дорозі, що має одну смугу для руху, при виявленні рухомого транспортного засобу в зустрічному напрямку по смузі руху керованого транспортного засобу з яким утруднений зустрічний роз`їзд, не прийняв заходів щодо забезпечення безперешкодного (безпечного) зустрічного роз`їзду в порушення вимог п. 12.3. та 13.4. Правил дорожнього руху України. Невиконання 12.3. та 13.4. Правил дорожнього руху України призвело до настання ДТП, в результаті якої водію автомобіля “Daewoo Lanos НОМЕР_2 ” ОСОБА_2 завдані тяжкі тілесні ушкодження.

       09 липня 2015 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, складений слідчим СВ Петриківського РВ ГУМВС України у Дніпропетровській області Шаплавським О.В., погоджений старшим прокурором Петриківського району Дніпропетровської області ОСОБА_4 направлений до суду (т.1 а.с. 24-28).

       Судом за даними Єдиного державного реєстру судових рішень судом перевірено, що ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2015 року призначено підготовче засідання з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №12015040520000177 (справа №187/918/15-к) відносно ОСОБА_1 .

       Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року доручено органу досудового слідства Петриківському ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області провести слідчий експеримент за участю обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з залученням спеціаліста шляхом відтворення події, обстановки та обставин ДТП, яка відбулася 27 березня 2015 року на вул. Комінтерна в напрямку с. Єлизаветівка Петриківського району з боку м. Дніпродзержинська.

       Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2016 року за клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора задоволено, визнано протоколи проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 від 13 травня 2016 року недопустимими доказами у даному кримінальному провадженні.

       Доручено органу досудового слідства Петриківському ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області повторно провести слідчий експеримент за участю обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з залученням іншого спеціаліста та слідчого шляхом відтворення події, обстановки та обставин ДТП, яка відбулася 27 березня 2015 року на вул. Комінтерна в напрямку с. Єлизаветівка Петриківського району з боку м.Дніпродзержинська. Слідчі експерименти проводити з обов`язковою участю захисника обвинуваченого ОСОБА_8 .

       За клопотанням прокурора у зв`язку із протиріччями висновку автотехнічної експертизи № 44/27-18 від 28 квітня 2015 року та судової автотехнічної експертизи №70/27-392 від 02 липня 2015 року, ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України призначено комплексну судову автотехнічно-транспортно-трасологічну експертизу.

       У зв`язку із ненаданням прокурором необхідних для проведення експертизи вихідних даних, ухвалою Петриківського районного суду в Дніпропетровській області від 03 листопада 2016 року за клопотанням судового експерта, прокурором Петриківського відділу Новомосковської місцевої прокуратури експерту надані необхідні вихідні дані, а також, забезпечено транспортування транспортного засобу “Daewoo Lanos”.

       Вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2017 року ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 cт. 286 КК України визнано невинуватим та виправдано з підстав не доведення в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення (т.1 а.с. 56 – 60).

       Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2017 року апеляційну скаргу прокурора Новомосковської місцевої прокуратури задоволено частково. Вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2017 року скасований і призначено новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду (т.1 а.с. 67-69).

       23 травня 2018 року стороною обвинувачення змінений обвинувальний акт стосовно обвинувачення ОСОБА_1 , згідно із яким у діях ОСОБА_1 передбачалось порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України (т. 1 а.с. 29-31).

       Вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 cт. 286 КК України і призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі cт. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим терміном на 1 (один) рік. Покладено на ОСОБА_1 відповідно до положень cт. 76 КК України обов`язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, а також періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації. Стягнуто із Приватного підприємства “Матеріал- Сервіс” грошові кошти в розмірі 21 369 грн. 59 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 71 369 грн. 59 коп. на користь ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 393 грн. 12 коп. за проведення судової авто технічної експертизі та 3 518 грн. 04 коп. за проведення комплексної судової експертизи та транспортно-трасологічної експертизи, а всього 3 911 грн. 16 коп. на користь держави (т.1 а.с. 70-76).

       Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, апеляційну скаргу захисника Коломійчука С.І. задоволено частково. Вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року скасований і призначений новий розгляд в суді першої інстанції (т.1 а.с. 81, 82).

       У зв`язку із неможливістю утворити склад суду за поданням Петриківського районного суду Дніпропетровської області, постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2019 року кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 передано до Царичанського районного суду Дніпропетровської області для здійснення судового провадження.

       Під час розгляду справи прокурор Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_9 відмовився від підтримання державного обвинувачення, надавши в судовому засіданні постанову про відмову від підтримання державного обвинувачення від 28 лютого 2020 року, погоджену керівником Новомосковської місцевої прокуратури Даниловим Д., обґрунтовуючи її тим, що під час судового розгляду безспірних доказів вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не здобуто і всі їх можливості отримання вичерпано, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (т.1 а.с. 83-85).

       Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2020 року кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, закрито у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення на підставі п. 2 ч. 2 cт. 284 КПК України (т.1 а.с. 86 – 88).

       Ухвала набрала законної сили 10 березня 2020 року (т.1 а.с. 88).

       Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 у ході якого праведно 42 засідань у судах першої інстанції, 4 судових засідань у судах апеляційної інстанції, 7 слідчих експериментів та 2 експертизи, 1 комплексне дослідження, тривало в період з 18 червня 2015 року по 10 березня 2020 року.

       Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

       Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

       Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статей 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

       Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

       Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

       Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

       За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу).

       Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

       Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”.

       Відповідно до статті 1 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешті на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

       Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

       Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

       Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”).

       Частинами першою та другою статті 12 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

       Пунктом 6 Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” громадянинові, відповідний орган, зазначений у п.11 цього Положення одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) направляє повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

       Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”, затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції.

       Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, в тому числі і судом.

       У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що “моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості”.

       Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) висловила правову позицію про те, що при визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, проте суд також має оцінити надані позивачем докази, визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

       Такий же висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

       У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

       Відповідно до ст.13 вказаного Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.

       Відповідно до ст. 8 Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” розмір мінімальної заробітної плати з 01 вересня 2020 року встановлено в розмірі 5000 грн.

       Встановлено, ОСОБА_1 перебував під слідством та судовим розглядом справи 56 місяців і 23 дні (з 18 червня 2015 року по 10 березня 2020 року).

       При прийнятті рішення щодо відшкодування моральної шкоди, суд враховує тривалість, характер, глибину та обсяг страждань позивача.

       Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

       Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

       Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

       При визначенні розміру моральної шкоди завданої ОСОБА_1 незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд першої інстанції, врахувавши глибину моральних і душевних страждань останнього, період його перебування під слідством та судом, а саме 56 місяців і 23 дні, беручи до уваги конкретні обставини справи, характер моральних страждань, їх наслідки й інші негативні впливи, внаслідок притягнення позивача до кримінальної відповідальності, вірно визначив розмір відшкодування моральної шкоди з розрахунку 56 мінімальних заробітних плат за кожен повний місяць і за 23 дні 1-го неповного місяця.

       Законом України “Про державний бюджет України на 2020 рік” з 01 вересня 2020 року встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 5000 грн., тому суд дійшов обгрунтованого висновку, що розмір моральної шкоди, яку слід стягнути на користь ОСОБА_1 (виходячи з розрахунку: (56 х 5000 грн.) + (5000/31 х 23 = 3709,37 грн.), становить 283 709 грн. 67 коп.

       Враховуючи викладене, приймаючи до уваги тривалість часу, протягом якого позивач зазнав кримінального переслідування, керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди, стягнувши з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача на відшкодування завданої йому моральної шкоди кошти в сумі 283 709 грн. 67 коп., що є достатнім для відновлення його порушених прав в цій частині.

       Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 51 730 грн. 47 коп. слід зазначити наступне.

       Положеннями частин 1, 2, 7 ст.і 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

       Відповідно до ст. 3 Закону “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

       Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, ОСОБА_1 вказує, що йому завдано матеріальної шкоди пошкодженням його автомобіля. У зв`язку із розглядом кримінальної справи він не міг відремонтувати автобус, а винуватця ДТП не виявлено. Тому незаконні дії органів досудового слідства і прокуратури призвели до того, що позивач не мав можливості звернутись із позовом до винуватця ДТП для відшкодування шкоди.

       Однак, вказані вимоги не ґрунтуються на вимогах ч.ч. 1, 2, 7 ст.і 1176 ЦК України і нормі ст. 3 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” .

       Право на відшкодування витрат, завданих наслідками ДТП, позивач може реалізувати до винної особи або до страхової компанії у порядку ч. 2 ст. 1187 ЦК України та Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, а не у порядку Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

       Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 51 730 грн. 47 коп.

       Стосовно вимог позивача про визначення розміру сум сплачених за надання юридичної допомоги слід зазначити.

       Згідно із п. 4 ст. 3 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”, у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

       Позивач просив суд стягнути на його користь з Держави України витрати на правову допомогу у розмірі, зазначеному в Акті приймання-передачі виконаних робіт в загальній сумі 208 500 грн.

       З матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2015 року ОСОБА_1 уклав з адвокатом Ходюшем А.М. договір про надання правової допомоги № 1/1 (т.1 а.с. 96-98).

       До позову долучені акти виконаних робіт до договору № 1/1 від 30 грудня 2015 року на суму 66 500 грн., від 30 грудня 2016 року на суму 66 000 грн., від 30 грудня 2017 року на суму 23 000 грн., від 30 грудня 2018 року на суму 30 500 грн., від 30 грудня 2019 року на суму 17 500 грн. і від 30 грудня 2020 року на суму 5 000 грн., а всього 208 500 грн.

       При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Позивачем на підтвердження понесених адвокатом витрат до договору про надання правової допомоги не надано ані детального опису робіт (наданих послуг), про які домовлявся клієнт з адвокатом.

       У договорі про надання правничої допомоги необхідно вказувати хоча б мінімальні ціни конкретних послуг адвоката, а в рахунку та акті виконаних робіт (якщо його підписання передбачено договором) потрібно вказувати детальний опис наданих послуг.

       У договорі відсутні ціни на конкретні послуги адвоката, акти складені вже по факту виконаних робіт із зазначенням розцінок, які у договорі попередньо не обумовлені, і обґрунтованого розрахунку цих витрат на послуги адвоката позивач і його представник не надали.

       У наданих позивачем актах виконаних робіт зазначено про представництво адвоката у 46-ти судових засіданнях у різних судах вартістю по 2500 грн. за кожне судове засідання, а до позову долучено лише 29 протоколів судових засідань (т.1 а.с. 106-123).

       Квитанції не є доказом обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена позивачем за послуги адвоката та не можуть братися судом до уваги про визначення розміру матеріальної шкоди.

       Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог в цій частині, стягнувши на користь позивача 1 510 грн. 17 коп. витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу у цій справі.

       Доводи апеляційних скарг стосовно наявності правових підстав задоволення у повному обсязі позовних вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 000 грн. та матеріальної шкоди у розмірі 260 230 грн. 47 коп. є необгрунтованими належними та допустимими доказами у справі.

Доводи апеляційних скарг про неправильне застосування судом норм матеріального права, незаконності та необґрунтованості рішення суду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними.

Приведені в апеляційних скаргах інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційних скаргах не наведено, тому рішення суду та додаткове рішення суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09 грудня 2020 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03 лютого 2021 року — залишити без змін.

       Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді