Справа № 2-1670

       2010 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

06 травня 2010 року Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючої – судді – ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

при секретарі      - БЕСПАЛЬОК О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у залі суду м. Львова цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 30 квітня 1999 року уклала з відповідачем шлюб, у якому прожили разом менше року. у 2000 році відповідач поїхав на постійне проживання в Ізраїль, а вона залишилась на Україні. З того часу вони жодного разу не бачились та практично не спілкувались. Наведе свідчить про те, що їх шлюб був помилкою, вони близько десяти років не підтримують подружніх стосунків та не ведуть спільного господарства. Спільних дітей від шлюбу немає. Ще у 2002 році відповідач написав заяву, у якій підтвердив своє бажання розірвати зазначений шлюб.  

У судовому засіданні позивачка позов підтримала, просить такий задоволити, покликаючись на наведені у позовній заяві мотиви.

Відповідач у судове засідання не з»явився, однак суд вважає можливим розгляд справи у його відсутності з постановленням заочного рішення по справі у відповідності з положеннями ст.224 ЦПК України з огляду на складену ним та завірену консулом України в Ізраїлі заяву про розірвання шлюбу.

Заслухавши позивачку та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Як вбачається із свідоцтва про одруження (а.с.4), сторони уклали шлюб 30 квітня 1999 року, зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому, про що зроблено актовий запис № 461.

Згідно ч.1 ст.112 СК України, суд з”ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.

    Судом встановлено, що сторони менше року прожили у зазначеному шлюбі, від якого не мають дітей, як і будь-яких матеріальних претензій один до одного.

    Як вбачається із заяви ОСОБА_2 від 06 серпня 2002 року (а.с.5), засвідчену консулом України в державі Ізраїль, відповідач підтверджує факт відсутності у них з позивачкою дітей, а також спору про поділ спільного майна, просить розірвати шлюб.

    Згідно ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

    Враховуючи те, що сторони остаточно визначилися і збереження шлюбу не бажають, реально припинили подружні стосунки та сумісне проживання у 2000 році, спору з приводу поділу майна між ними немає, суд приходить до висновку, що немає підстав для подальшого збереження їх шлюбу, у зв”язку з чим доцільно такий розірвати, а позов задоволити.  

Керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 208-209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.105, 110, 112 Сімейного Кодексу України,

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, укладений 30 квітня 1999 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Львівського міського виконкому, актовий запис № 461.

При оформленні розірвання шлюбу в органах РАЦСу стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 – з кожного по 12 грн. 50 коп. державного мита у дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 08 грн. 50 коп. недоплаченого судового збору в дохід держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:

Оригінал рішення