Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #93184250

Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 2-229/2010

провадження № 61-280св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Свидівоцька сільська рада Черкаського району,

третя особа - Громадське об`єднання дачний кооператив «Дніпро»,

особи, які подавали апеляційні скарги: Асоціація керівників шкіл міста Черкаси, прокурор Черкаської обласної прокуратури, який діє в інтересах Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В, Бородійчука В. Г., Василенко Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Свидівоцької сільської ради Черкаського району, третя особа: Громадське об`єднання Дачний кооператив «Дніпро» (далі - ГО ДК «Дніпро») про визнання права власності на будинок.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є членом - ГО ДК «Дніпро», який 27 грудня 2005 року отримав від Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району свідоцтво про право власності на нерухоме майно. 01 березня 2008 року він уклав із Свидівоцькою сільською радою Черкаського району угоду про плату за фактичне користування землею, загальною площею 1,67 га на АДРЕСА_1 . В лютому 2003 року ГО ДК «Дніпро» йому надано дозвіл на будівництво дачного будинку площею 105,3 кв. м на місці старого будинку та збудовано будинок для відпочинку.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , видане 27 грудня 2005 року Свидівоцькою сільською радою Черкаського району, в частині визнання за ГО ДК «Дніпро»права власності на будинок відпочинку, позначений у технічній документації літ. «2 П», розташований на АДРЕСА_1 , та визнати за ним право власності на вказаний будинок відпочинку.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , видане 27 грудня 2005 року Свидівоцькою сільською радою Черкаського району, в частині визнання за ГО ДК «Дніпро» права власності на будинок відпочинку, позначений у технічній документації літ. «2 П», розташований на АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок відпочинку, позначений у технічній документації літ. «2 П», розташований на АДРЕСА_1 .

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що Свидівоцька сільська рада Черкаського району визнала позовні вимоги, а ГО ДК «Дніпро» проти визнання позовних вимог не заперечувало, тому суд зазначивши, що визнання позову не суперечить закону і не порушує прав, свобод та охоронюваних законом інтересів інших осіб, прийшов висновку про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Асоціація керівників шкіл м. Черкаси, яка не брала участі у розгляді справи, подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі заявник вказував на те, що визнання права власності на будинок для відпочинку працівників освіти перешкоджає реалізації статутної діяльності Асоціації керівників шкіл м. Черкаси. Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 вересня 2010 року в справі № 2а-2584/10 визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області від 29 листопада 2005 року № 128 «Про надання дозволу на оформлення права власності на нерухоме майно ГО «ДК Дніпро», на підставі якого видано ГО «ДК Дніпро» свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 27 грудня 2005 року, оскільки рішення не обґрунтоване на нормах права щодо підстав набуття права власності, та прийняте з перевищенням повноважень. Ухвалою КААС від 19 травня 2011 року та ухвалою від 18 січня 2012 року в справі №№ К/9991/34858/11, К/9991/35352/11 постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 вересня 2010 року в справі № 2а-2584/10 залишена без змін, рішення першої інстанції набрало законної сили, в частині скасування рішення Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради. Відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно ГО «ДК Дніпро» від 27 грудня 2005 року є похідним від рішення Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області від 29 листопада 2005 року № 128 і втратило свою чинність з моменту визнання рішення протиправним та його скасування. Вказаним рішенням доведено, що Виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради не враховано право користування Департаментом освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (правонаступник - управління освіти) земельною ділянкою, на якій розташована база відпочинку, посвідчене державним актом відповідно до розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 14 вересня 1995 року № 45-р. Право на розпорядження об`єктами комунальної власності належить виключно відповідній територіальній громаді в особі міської ради як органу місцевого самоврядування. Дозволи на здійснення будівельних робіт будинків бази відпочинку не надавались, не відводилась земельна ділянка для цих потреб, оскільки з 1995 року управлінню освіти виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який був чинним на час прийняття оскаржуваного рішення. Із аналізу зазначених судових рішень вбачається, що у ГО «ДК Дніпро» повноважень щодо надання дозволів на будівництво не передбачено законодавством України, тобто його посадові особи діяли з перевищенням повноважень.

17 листопада 2020 року від прокурора Черкаської обласної прокуратури надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги.

Заява про приєднання до апеляційної скарги мотивована тим, що земельна ділянка, на якій побудована база відпочинку вчителів, відноситься до земель рекреаційного призначення, вид використання - під базу відпочинку вчителів. Право постійного користування виникло у суб`єкта користування до 01 січня 2002 року і після цієї дати воно продовжує зберігатися. На час прийняття оспорюваного рішення суду, відповідна земельна ділянка не була вільною та знаходилась у постійному користуванні Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, відповідне право якого на цю земельну ділянку не припинено, тому будь-яке будівництво на ній без надання відповідних дозволів було неможливе. Дозволи на здійснення будівельних робіт будинків бази відпочинку не надавались, не відводилась земельна ділянка для цих потреб, оскільки в 1995 році управлінню освіти виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який був чинним на час прийняття оскаржуваного рішення суду. Вважає, що оскаржуваним судовим рішенням порушені права територіальної громади м. Черкаси, а отже, судове рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Асоціації керівників шкіл м. Черкаси та заявою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури про приєднання до апеляційної скарги на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2010 року закрито.

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Асоціація керівників шкіл м. Черкаси не є власником земельної ділянки чи майна, що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , та не володіє речовими правами на таке майно, а статутна діяльність асоціації жодним чином не пов`язана із вищевказаним майновим комплексом. Отже, за встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Асоціації керівників шкіл м. Черкаси при вирішенні спору не вирішувалися. Ні мотивувальна, ні резолютивна частини оскаржуваного рішення не містять будь-яких висновків щодо прав та обов`язків скаржника, тому відсутні підстави для висновку, що оскаржуваним рішенням допущено порушення їх прав та інтересів.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2021 року прокурор Черкаської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, в якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Вказує на те, що Асоціація керівників шкіл м. Черкаси є добровільною громадською організацією директорів та заступників директорів загальноосвітніх навчальних закладів м. Черкаси, які на добровільних засадах об`єднались для виконання статутних завдань. Пунктом 2.1 Статуту визначено, що метою Асоціації є, зокрема, сприяння управлінню щодо захисту інтересів своїх членів. Згідно з абзацами 2, 4, 7 пункту 2.2 Статуту основними завданнями асоціації є аналіз стану і перспективи розвитку системи управління школою, фінансового забезпечення, представництво та захист інтересів своїх членів державних та громадських органах, співпраця з управлінням освіти міськвиконкому. Отже, особливістю функціонування особи, яка подала апеляційну скаргу, є те, що входження до складу громадської організації відбувається за посадою - як представників навчальних закладів м. Черкаси, та особливістю функціонування асоціації є комплексне представництво інтересів всіх освітніх установ міста через одну організацію. Перебування частин цілісного майнового комплексу на балансі загальноосвітніх навчальних закладів міста, зумовлює їх спільне право на користування майном комунальної власності, а вибуття його частини у приватний власність породжує порушення майнового права всіх і кожного окремо закладу освіти. При цьому, саме на керівників навчальних закладів покладено обов`язок щодо представництва інтересів комунальних закладів у судах та захист їх майнових прав.

Враховуючи, що асоціація є організацією, що консолідує їх спільні інтереси, та наділена згідно зі статутом повноваженнями на захист порушених інтересів і прав її членів у державних органах, то суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі. До розгляду в справі не були залучені ні навчальні заклади міста, хоча вказане рішення стосується їх прав та обов`язків.

Будинок розміщений на землях рекреаційного призначення, законність використання яких вже сама по собі становить суспільний інтерес. Відповідно, вказаний спір безпосередньо стосується інтересів територіальної громади та прав її членів (працівників галузі освіти та учнів) на відпочинок та оздоровлення, відтак інтересів держави, оскільки інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

У лютому 2021 року Департаментом освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради подано відзив на касаційну скаргу, згідно з яким право на розпорядження об`єктами комунальної власності належить виключно відповідній територіальній громаді в особі міської ради як органу місцевого самоврядування. Дозволи на здійснення будівельних робіт будинків бази відпочинку не надавались, не відводилась земельна ділянка для цих потреб, оскільки з 1995 року управлінню освіти виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який був чинним на час прийняття оскаржуваного рішення. У ГО «ДК Дніпро» повноважень щодо надання дозволів на будівництво не передбачається законодавством України, тобто його посадові особи діяли з перевищенням повноважень. Суд апеляційної інстанції належно не дослідив наявність порушених прав асоціації, як представника навчальних закладів м. Черкаси, що унеможливило встановлення необхідних фактичних обставин і призвело до обмеження реалізації права на доступ до правосуддя.

У лютому 2021 року Асоціацією керівників шкіл м. Черкаси подано відзив на касаційну скаргу, згідно з яким ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки прийнятим у справі рішенням суду першої інстанції порушено права асоціації.

У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, згідно з яким протягом 10 років із моменту прийняття рішення суду в апелянта було достатньо часу для ознайомлення з ним, але, як бачимо, протягом цього часу жодні права та обов`язки ніяким чином не порушувалися. Hi мотивувальна, ні резолютивна частини оскаржуваного рішення не містять будь-яких висновків щодо прав та обов`язків апелянта, тому відсутні підстави для висновку, що оскаржуваним рішенням допущено порушення їх прав та інтересів.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Частиною четвертої статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обставини встановлені судами

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 вересня 2010 року у справі № 2а-2584/10 за адміністративним позовом Департаменту освіти та гуманітарної політики Виконавчого комітету Черкаської міської ради до Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, третя особа - обслуговуючий кооператив «Дніпро-2003», визнано незаконним та скасовано рішення від 29 листопада 2005 року № 128 Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області «Про надання дозволу на оформлення права власності на нерухоме майно - ГО ДК «Дніпро».

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 вересня 2010 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно скасовано, провадження у справі закрито. В іншій частині постанову залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України вказані судові рішення залишено без змін.

Цими судовими рішеннями встановлено, що міська база відпочинку вчителів створена в 1969 році в АДРЕСА_1 , згідно з рішенням Черкаського міськвиконкому від 07 травня 1969 року № 314. Майно бази відпочинку належить до комунальної власності міста і складається з 54 літніх будиночків та господарських споруд, які перебувають на балансах загальноосвітніх навчальних закладів загальною балансовою вартістю 157 000, 30 грн.

Згідно з рішенням Черкаського облвиконкому від 10 червня 1980 року № 358 Черкаському обкому профспілки працівників освіти за рахунок земель управління захисних споруд на Кременчуцькому водосховищі Черкаського району відведена земельна ділянка площею 1,67 га під базу відпочинку вчителів.

На підставі клопотання Черкаського міськвиконкому рішенням сесії Черкаської обласної ради народних депутатів від 28 жовтня 1994 року № 2-5 земельна ділянка площею 1,67 га вилучена із підпорядкування обкому профспілки працівників освіти та передана управлінню освіти Черкаського міськвиконкому.

Наказом Управління освіти від 19 травня 1995 року № 72 затверджено Положення про міську базу відпочинку для вчителів, створеної в 1969 році згідно з рішенням Черкаського міськвиконкому від 07 травня 1969 року № 314 для організації оздоровлення педагогічних та інших кадрів системи освіти міста. Майно бази належить до комунальної власності. Приватизація літніх будинків заборонена.

Відповідно до розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 14 вересня 1995 року № 46-р Управлінню освіти Черкаського міськвиконкому для забезпечення потреб бази відпочинку вчителів с. Свидівок Черкаського району 22 вересня 1995 року Черкаською районною радою виданий державний акт на право постійного користування землею, площею 1,67 га.

01 червня 2003 року між Міським управлінням освіти Черкаського міськвиконкому та ГО ДК «Дніпро» укладений договір про спільну діяльність, предметом якого визначено об`єднання майна та зусиль спільно діяти в сфері утримання та експлуатації бази відпочинку, що знаходиться на балансі Міського управління освіти Черкаського міськвиконкому для створення належних санітарно-гігієнічних умов для відпочиваючих, проведення ремонтів будиночків та утримання території, монтаж та експлуатації електромереж, водопостачання.

Рішенням третьої сесії Черкаської міської ради від 26 червня 2003 року № 3-531 база відпочинку вчителів передана в оперативне управління Управлінню освіти міськвиконкому.

29 листопада 2005 року рішенням Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району № 128 на підставі листа голови правління кооперативу Широкова О. О. наданий дозвіл на оформлення права приватної власності - ГО ДК «Дніпро» на нерухоме майно - комплекс будівель на АДРЕСА_1 , вирішено доручити ЧОБТІ провести реєстрацію та видати свідоцтво про право власності.

Частково задовольняючи позов, суд адміністративної юрисдикції виходив із того, що рішення Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району від 29 листопада 2005 року № 128 прийняте з перевищенням компетенції виконавчого органу місцевого самоврядування, визначеної статтею 29 Закону України «Про місцеве самоврядування», оскільки ухваленням цього рішення відповідачем фактично протиправно, в позасудовому порядку, односторонньо, припинено право територіальної громади на нерухоме майно, яке не належало територіальній громаді с. Свидівок. Тим самим порушені права Управління освіти Черкаського міськвиконкому як балансоутримувача нерухомого майна, якому його власником передано в оперативне управління рішенням третьої сесії Черкаської міської ради від 26 червня 2003 року № 3-531. Крім того, припинивши право комунальної власності на базу відпочинку вчителів, відповідачем без законних підстав надано дозвіл на оформлення на це майно права приватної власності кооперативу «Дніпро».При цьому, відповідачем також проігноровано право користування Управління освіти Черкаського міськвиконкому на земельну ділянку, на якій розташована база відпочинку, посвідчене державним актом відповідно до розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 14 вересня 1995 року № 46-р. На момент укладення договору про спільну діяльність на території бази відпочину знаходились 54 літні будинки, які перебували на балансі управління освіти Черкаського міськвиконкому та були об`єктами комунальної власності. Вказаний договір не передбачає перехід права власності на ці будиночки, його стороною є балансоутримувач нерухомого майна комунальної власності та громадське об`єднання, право на розпорядження об`єктами комунальної власності належить виключно відповідній територіальній громаді в особі міської ради як органу місцевого самоврядування, яка не була стороною договору про спільну діяльність.

Ні ГО ДК «Дніпро», ні окремим його членам, не надавались дозволи на здійснення будівельних робіт, не відводилась земельна ділянка для цього, оскільки з 1995 року управлінню освіти виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який був чинним на час прийняття оскаржуваного рішення та є чинним на цей час.Майно бази відпочинку - 54 літніх будинки і до цього знаходяться на балансі управління освіти Черкаського міськвиконкому.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2010 року, про перегляд якого Асоціацією керівників шкіл м. Черкаси подано апеляційну скаргу, а прокурором Черкаської обласної прокуратури - заяву про приєднання до апеляційної скарги, скасовано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , видане 27 грудня 2005 року Свидівоцькою сільською радою Черкаського району, в частині визнання за ГО ДК «Дніпро»права власності на будинок відпочинку, позначений у технічній документації літ. «2 П», розташований на АДРЕСА_1 , визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок відпочинку, позначений у технічній документації літ. «2 П», розташований на АДРЕСА_1 .

Нормативно-правове обґрунтування

У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11?рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.

Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Повноваження прокурора у спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією Українита Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції Українипрокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»в редакції, чинній на час пред`явлення прокурором позову, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України(справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК Україниу визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France), № 61517/00, 31 березня 2005 року).

Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що Черкаська міська рада є власником цілісного майнового комплексу бази відпочинку вчителів за адресою: АДРЕСА_1 , який включає у себе, зокрема і спірний будинок відпочинку, закриваючи апеляційне провадження, вказав на те, що повноважень на звернення до суду в інтересах Черкаської міської ради та Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради Асоціація керівників шкіл м. Черкаси не має. Асоціація керівників шкіл м. Черкаси не є ні власником майнового комплексу - бази вчителів, як і не володіє речовими правами на таке майно, а статутна діяльність асоціації жодним чином не пов`язана із вказаним вище майновим комплексом.

Такий висновок апеляційного суду є передчасним, оскільки суд апеляційної інстанціїне звернув уваги на те, що прокурор Черкаської обласної прокуратури, приєднуючись до апеляційної скарги Асоціації керівників шкіл м. Черкаси, вказував, що діє в інтересах Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради.

У справі судом апеляційної інстанції встановлено, що державний акт на право постійного користування землею площею 1,67 га для розміщення бази відпочинку, на якій розташований будинок відпочинку, літ. «2 П», що належить ОСОБА_1 , виданий Управлінню освіти Черкаського міськвиконкому, тобто земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, тобто тієї особи, в інтересах якої прокурором подано заяву про приєднання до апеляційної скарги.

Проте, суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Асоціації керівників шкіл м. Черкаси, залишив поза увагою заяву прокурора Черкаської обласної прокуратури, подану в інтересах Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, не навів мотивів на спростування доводів прокурора, що є порушенням статті 263 ЦПК України.

За викладених обставин і з огляду на правила статті 411 ЦПК України, Верховний Суд вважає за необхідне ухвалу Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин, Верховний Суд зробив висновок, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушення норм процесуального права, що відповідно до частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратуризадовольнити.

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко



  • Номер: 22-з/821/94/21
  • Опис: про ухвалення додаткового рішення
  • Тип справи: на заяву (роз'яснення рішення суду, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, повернення судового збору, додаткове рішення суду)
  • Номер справи: 2-229/2010
  • Суд: Черкаський апеляційний суд
  • Суддя: Ступак Ольга В`ячеславівна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 17.12.2021
  • Дата етапу: 17.12.2021
  • Номер: 22-ц/801/767/2022
  • Опис: за матеріалами заяви Терлецького Олександра Олеговича про заміну про заміну сторони виконавчого провадження у справі №2-229/2010
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 2-229/2010
  • Суд: Вінницький апеляційний суд
  • Суддя: Ступак Ольга В`ячеславівна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 14.03.2022
  • Дата етапу: 14.03.2022
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація