Справа № 2-205/10

Машівський районний суд Полтавської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

            25 травня 2010 року. Машівський районний суд Полтавської області в складі:              

            головуючого – судді                                               Косик С.М.,

            за участю секретаря                                                Ткач Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про визнання незаконною бездіяльність та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату сум підвищення до пенсії як дитині війни,

в с т а н о в и в :

У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач здійснював нарахування та виплату вказаної допомоги всупереч Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. та 22.05.2008р., яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та всупереч ст. 22 Конституції України. У зв’язку з наведеним позивач просить визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок і виплату щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 01.03.2010 року.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише для визначення розмірів пенсій визначених цим законом, і на правовідносини визначені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не розповсюджується. У 2007р. передбачені були виплати лише дітям війни, які є інвалідами, а 2008 та 2009 роках зазначені виплати здійснювалися у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України, оскільки на законодавчому рівні не було вирішено питання щодо фінансування цих виплат відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В судове засідання позивач та представник відповідача не з’явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі. В зв’язку з наведеним суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 04.06.1992 року (а.с. 5), а тому вона відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. З довідки відповідача вбачається, що з 01.01.2008р. та по 01.03.2010р. позивачу виплачувалась надбавка «дитині війни» в розмірах від 47 до 49,80 грн.(а.с.6).

Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік: з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., суд вважає, що вони підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Машівському районі Полтавської області повинен був нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Отже у 2007 році виплаті підлягали такі суми доплати до пенсії: липень 123,02 грн. (406х30%), з 9 по 31 липня - 91,27 грн.; з серпня по вересень по 123,02 грн. щомісячно ( 406х30% ); з жовтня по грудень 124,53 грн. (411х30%), всього за 2007 рік: 742,65 грн.; (з розрахунку з 9 липня по 31 грудня - 710,9 грн.). Натомість, як вбачається з довідки управління пенсійного фонду України в Машівському районі, позивачу у 2007 році така доплата взагалі не здійснювалась (а.с.6).

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити йому щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008р. по 01.03.2010 року то суд вважає слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в іншій редакції, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної   допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними, є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Машівському районі Полтавської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Отже, у 2008 році виплаті підлягали такі суми доплати до пенсії: травень - 144,3 грн. (481х30%) з 22 по 31 травня - 46,55 грн.; червень - 144,3 грн. (481х30%); з липня по вересень по 144,6 грн. щомісячно ( 482х30%); з жовтня по грудень по 149, 4 грн. щомісячно (498х30%), а всього: 1170, 60 грн. (з розрахунку з 22 травня по 31 грудня - 1072,85 грн.)

Натомість, відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, підвищення органами пенсійного фонду у 2008 році проводилося у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 грн. Таким чином, позивачем недоотримано у 2008 році з 22 травня по 31 грудня - 682,65 грн. (1072,85 - 390,2).

Питання щодо виплат підвищення дітям війни було врегульовано п. 8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» яким установлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 грн.

Зазначеною постановою керується відповідач при виплаті позивачу підвищення до пенсії у 2009 році.

Але розмір підвищення, який встановлений в п. 8 Постанови № 530 від 28 травня 2008р., суперечить ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і тому не може бути застосований за нормою ч. 4 ст.9 КАС України, якою визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

При цьому слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних  соціальних і демографічних груп населення, діє в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Законом України від 06.11.2009р. внесені зміни до зазначеної статті, де прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з листопада 2009р. складає 573 грн.

Таким чином, за період з 01.01.2009 року по жовтень 2009 року необхідно було нараховувати та виплачувати позивачу по 149,4 грн. щомісячно, а з листопада по грудень 2009р. по 171, 9 грн. (498 х 30%, 573х30%), а всього за 12 місяців – 1837, 8 грн. Разом з тим, оскільки у 2009р. позивачу здійснювалися виплати на підставі постанови № 530 від 28.05.2008р. в розмірах по 49, 8 грн. щомісячно, а тому сума, що повинна бути нарахована та виплачена складає 1240,2 грн. (1837,8 – 597,6 ).

        Згідно ст.1 Закону України № 1646-VI від 20.10.2009 року «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» з 01.01.2010 року по 01.04.2010 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає 695 грн.

       Таким чином, за період з 01.01.2010р. по 01.03.2010 року необхідно було нараховувати та виплачувати позивачу по 187,50 грн. щомісячно (695 х 30%). Натомість у 2010р. позивачу здійснювалися виплати в розмірах по 49, 80 грн. щомісячно, а тому сума, що повинна бути нарахована та виплачена складає 275,40 грн.(375 – 99,60 ).

        Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Виходячи зі змісту Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем, і вважає, що вказані доводи не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Разом з тим, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, оскільки на зазначені вимоги строк позовної давності не розповсюджується.  

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.64,152 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.10,11,60,212-215,218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в :            

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про визнання незаконною бездіяльність та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату сум підвищення до пенсії як дитині війни – задовольнити.    

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області – неправомірними.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області   здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік: з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р., за 2008 рік: з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008р., за 2009 рік:з 01 січня 2009р. по 31 грудня 2009р. та з 01 січня 2010р. по 01 березня 2010р., з урахуванням виплат здійснених за цей період.    

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.        

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд Полтавської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя : (підпис)

Копія вірна:

Суддя Машівського районного суду                                                                     С.М.Косик