Справа № 2-а-1577
2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
( в порядку письмового провадження)
23 квітня 2010 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:
головуючого - судді Воронкіна О.А.,
за участі сторін:
позивача не з’явилася,
представника відповідача не з’явилася,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Старобільську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі про проведення перерахунку і виплати соціальної допомоги до пенсії «Дітям війни»,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі (далі УПФ) про проведення перерахунку і виплати соціальної допомоги до пенсії «Дітям війни», у якому просить суд зобов’язати УПФ нарахувати і виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за січень-грудень 2009 року у сумі 1 240 грн. 20 коп.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що вона є дитиною війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2009 рокі їй така допомога виплачувалась частково. Відповідач відмовляється нарахувати і виплатити передбачену законом вказану допомогу.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності.
Представник відповідача – Управління Пенсійного Фонду України по Старобільському району в судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. В своїй письмовій заяві просить суд розглянути справу у її відсутності. Надала суду письмові заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч.3 ст.122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без участі сторін.
Дослідивши докази по справі, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підляглає повному задоволенню з наступних підстав:
Судом встановлені такі факти і відповідні ним правовідношення:
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням і не оспорюється відповідачем УПФ. (а.с.3).
У зв'язку з чим відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Управління Пенсійного фонду відмовило в такій доплаті з тих підстав, що фінансування таких виплат законодавчо не врегульовано і кошти на ці виплати не передбачені.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, що набрав чинності з 01 січня 2006 року, - з 1 січня 2006 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-VI та ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646- VI встановлений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01.01.2009 року –498 грн., з 01.11.2009 року – 573 грн.
Таким чином, починаючи з 01.01.2009 року відповідач при виплаті позивачу доплати до пенсії дітям війни повинен був виходити з зазначених сум.
Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2009 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року відповідач повинен донарахувати позивачу 1 240 грн. 20 коп. ( 498, 00 х 30% х 10 + 573 х 30% х 2 = 1 837 грн. 80 коп. – повинно бути нараховано – 49,80 х 12 = 597 грн. 60 коп. - сплачено).
Оскільки позивач просить суд стягнути з відповідача 1 484 грн. 40 коп., а суд задовольняє позов у сумі 1 240 грн. 20 коп., то суд позов задовольняє частково.
Суд вважає, що незважаючи на те, що відповідно до діючого законодавства нарахування пенсій та інших соціальних виплат покладено на органи УПФ України, але приймаючи до уваги, що УПФ не нараховує належні позивачу суми доплат, суд на захист прав позивача вважає за необхідне підрахувати правильність належних позивачу сум у грошовому еквіваленті. Крім того, вирішуючи таким чином ( у грошовому еквіваленті) належні до сплати суми суд враховує, що УПФ не має можливості нараховувати належні позивачу суми за минулий час, оскільки УПФ обмежений в цьому відповідними відомчими та інишими нормативними актами, а тому суд сам, захищаючи права позивача встановлює належну до сплати суму.
З огляду на положення ст.21 КАС України, - суд вважає, що позивач має право вимагати в одному провадженні також і стягнути з відповідача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком) в сумі 1 240 гривень 20 коп. Ці вимоги витікають з Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відповідачем УПФ порушені вимоги вказаного Закону. Суд вважає, що в даному випадку ці вимоги взаємопов’язані з іншими вимогами позивача.
З огляду на положення ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконними дією чи бездіяльністю, або інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів.
Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.162 КАС України, - при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною 2 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про: п) 1 визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень; п.2) зобов’язання відповідача вчинити певні дії; п.4) стягнення з відповідача коштів. А ч.3 ст. 162 КАС України передбачає, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод і інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Суд також враховує, що ч.1 ст.3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в України найвищою соціальною цінністю.
При цьому суд приймає до уваги, що відповідно до вимог ст.147 Конституції України, - визнання неконституційними законів України є виключно компетенцією Конституційного Суду України.
Суд вважає, що вимога ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-УI, якою було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, в даному випадку не можуть бути застосовані, оскільки на виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії «дитина війни». Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремої категорії громадян» передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 1 липня – 48,2 та з 1 жовтня – 49,8 гривні, проте вказана Постанова Кабінету Міністрів протиречить принципам верховенства права.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-Х IV «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Крім того, статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІУ застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який установлено статтею 28 Закону № 1058-ІУ.
Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.11 КАС України, - суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем, оскільки це необхідно для його повного захисту прав, свобод та інтересів, про захист яких він просить, як «дитина війни» і визнає протиправною бездіяльність УПФ щодо нездійснення нарахування і належних виплат позивачу як «дитини війни» недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, оскільки дії УПФ не відповідають вимогам ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд вважає, що позивач не пропустила строк звернення до суду, оскільки вона у січні 2010 року зверталася з цим питанням до УПФ, але 24.02.2010 року їй було відмовлено в цьому. (а.с.2). Тому суд вважає, що вона дізналася про своє порушене право 24.02.2010 року.
Незважаючи на те, що постановою Старобільського районного суду від 16.04.2009 року ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні вимог: при нарахуванні пенсії з 01.01.2009 року враховувати ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, оскільки підставою відмови задоволення вимог в цій частині було те, що КАС України передбачено відновлення лише порушеного права громадянина, а не того, яке може бути порушено в майбутньому. При розгляді справи зараз 2009 рік минув і суд встановив, що відповідачем порушено право позивача.
Відповідно до вимог ч.1 ст.88 КАС України суд звільняє позивача від сплати судових витрат, враховуючи майновий стан. Відповідач звільнений від сплати судових витрат згідно діючого законодавства.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача УПФ проти позову, оскільки обґрунтування відповідача протиречать вимогам діючого законодавства, про що суд вказав вище в своєму рішенні. Посилання відповідача на відсутність коштів не приймається до уваги, оскільки протиречить принципам верховенства права. Також не можуть бути взяті до уваги доводи УПФ щодо неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІУ.
На підставі наведеного і ст.ст.6, 8, 19, 22, 46, 92 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», положеннями Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-VI та ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646- VI, керуючись ст.ст. 2,4,5, 9,11, 12, 17,18, 112, 122, 158-163 КАС України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» № 1691-VI від 18.02.2010 року, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі про проведення перерахунку і виплати соціальної допомоги до пенсії «Дітям війни» задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі щодо нездійснення нарахування і належних виплат ОСОБА_1 як «дитини війни» недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком) в сумі 1 240 гривень 20 коп. ( одну тисячу двісті сорок грн. двадцять коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Постанову складено та підписано 23 квітня 2010 року.
Суддя О.А.Воронкін