Справа № 2-551/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2010 року             Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого   судді      БОБРОВСЬКОГО І.М.

        при секретарі                 ЗАЦЕПІНІЙ І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Южноукраїнську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування. Мотивує свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік –  ОСОБА_3. Під час спільного проживання вони з ОСОБА_3 придбали квартиру АДРЕСА_1. До своєї смерті ОСОБА_3 тяжко хворів. ОСОБА_2 – відповідач по справі є рідним сином покійного. Відповідач ухилявся від допомоги по лікуванню, утриманню і догляду за ОСОБА_3, не навідував його в лікарні і квартирі, не купляв продукти і ліки. Крім того заперечував проти складання ОСОБА_3 заповіту на її користь. З цих підстав просить прийняти рішення про усунення відповідача від спадкування.

    У судовому засіданні ОСОБА_4 позов підтримала. Пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3. До самої смерті чоловік тяжко хворів, потребував сторонньої допомоги, проте відповідач грошей не давав. Станом здоров’я батька не цікавився, ухилявся від  допомоги по лікуванню, утриманню і догляду за ОСОБА_3, не навідував його в лікарні і квартирі, не купляв продукти і ліки. Проте визнає, що відповідач неодноразово возив ОСОБА_3 в лікувальні заклади Миколаєва, Первомайська і Южноукраїнська. Позивач зазначає, що кожного разу відповідач брав у неї гроші на лікування батька, в зв’язку з чим вона була вимушена позичати різні суми у знайомих. Також відповідач брав у неї гроші на поховання ОСОБА_3. Кілька разів гуляв з батьком і приходив до них в квартиру.

    Відповідач позов не визнав. Пояснив, що згоден з тим, що деякий час перед смертю батько був в безпорадному стані і потребував сторонньої допомоги. Проте він не ухилявся від надання допомоги, купляв ліки і продукти харчування, гуляв з батьком, допомагав позивачу доглядати його. Крім того, коли не міг цього робити сам, за батьком доглядали його дружина, донька і батько дружини. Неодноразово возив ОСОБА_3 до різних лікувальних закладів Миколаєва, Первомайська і Южноукраїнська. Дійсно брав у позивача, як у дружини батька гроші на бензин. Грошей на лікування батька він позивачу не давав, але і були відсутні вимоги від батька про таку допомогу. Разом зі старшим братом організовували похорон батька.

    Вислухавши сторони, третю особу, свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

    Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с. 13). Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9-11).

    Позивач ОСОБА_1 перебувала з померлим ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 12).

    Відповідач ОСОБА_2 є рідним сином померлого ОСОБА_3.

  Відповідно до ст. 1261 ЦК України сторони по справі мають право на спадкування за законом у першу чергу.

    ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про усунення відповідача від права на спадкування з підстав передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

Відповідно до цієї норми права, за рішенням суду особа може бути усунута від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

В судовому засіданні сторони погодились з тим, що деякий час до самої смерті спадкодавець через тяжку хворобу був у безпорадному стані, і ця обставина, з огляду на ч. 1 ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягає.

Що стосується твердження позивача про ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю, слід зазначити наступне.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Між тим в судовому засіданні встановлено, і це не заперечувала позивач, що відповідач неодноразово возив ОСОБА_3 до різних лікувальних закладів Миколаєва, Первомайська і Южноукраїнська, гуляв з ним, допомагав в догляді, придбав ліки, приймав участь в похованні.

Ці обставини не спростовують покази свідків про те, що вони позичали гроші ОСОБА_1 для лікування ОСОБА_3.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що спадкодавець вимог до відповідача про надання допомоги не пред’являв.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач не довела в суді, що відповідач, без поважних причин, навмисно, ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, а тому позов задоволенню не підлягає.

    Керуючись ст.ст. 10, 11,  60, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду                                                                                                                   І.М. Бобровський