Справа № 352/540/19

Провадження № 22-ц/4808/358/21

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого                Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів:                Бойчука І.В., Девляшевського В.А.        

секретаря                Єлісевич О.М.,        

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електропостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Тисменицького районного суду від 10 грудня 2020 року, постановлену у складі судді Хоминець М.М. у м.Тисмениця,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» звернулось  в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за електропостачання.

       Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 надавались АТ «Прикарпаттяобленерго» в особі Лисецького РЕМ електричну енергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 на підставі договору про користування електричною енергією від 10 січня 2016 року. ОСОБА_1 не проводила своєчасну оплату наданих їй послуг з постачання електроенергії, тому станом на 01 листопада 2018 року виникла заборгованість в сумі 23 333 грн, 65 коп за період 01 січня 2017 року по 01 травня 2018 року, яку просили стягнути на користь АТ «Прикартпаттяобленерго».

       Ухвалою Тисменицького районного суду від 10 грудня 2020 року залучено до участі в даній справі правонаступників померлої відповідачки ОСОБА_1 , якими є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований по АДРЕСА_2 .

       Не погоджуючись з ухвалою суду,  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3  подали апеляційну скаргу, у якій ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали суду з направленням справи на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянти вказують на те, що вони не подавали заяви про залучення їх у справі як правонаступників, таким чином, ухвала є передчасною. Крім того, їх не викликали у судове засідання для участі в розгляді справи та належним чином не повідомлялось про залучення у справі.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення судової повістки не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Суд відхиляє клопотання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи через захворювання, оскільки ними не подано доказів щодо такого захворювання, тому судом визнає неповажнитми причини відкладення розгляду справи. Крім цього, у разі задоволення такого клопотання буде допущено порушення строків розгляду справи, встановлених ч.1 ст.371 ЦПК України, так як апеляційне провадження за їх апеляційною скаргою відкрито ухвалою судді від 09 березня 2021 року.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ухвалюючи рішення про залучення у справі правонаступників після смерті відповідачки ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що спадщину після смерті ОСОБА_1 прийняли два спадкоємці за законом першої черги: дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії цивільного процесу.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, у березні 2019 року ПрАТ «Прикарпаттяобленерго» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті електропостачання.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 13 березня 2019 року відкрито провадження у справі (а.с.22)

Відповідачка у справі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.91)

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 повідомила, що її мати, відповідачка по справі ОСОБА_1 померла (а.с. 90)

Відповідно до ч.1 ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони у справі іншими особами у зв`язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов`язків попередньої особи.

Отже, підставою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника, доказом якого (в разі смерті громадянина) є документ про право на спадкування.

Даний правовий висновок містить в постанові  Верховного Суду від 03 вересня 2018 року (справа № 431/2072/17).

Встановлено, що після смерті ОСОБА_1 дочка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , та син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 подали заяви від 05 травня 2020 року №102, №103 про прийняття спадщини після смерті матері за якими заведена спадкова справа №42/2020 (а.с. 114, 114 (зворот), 105)

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Вказаний перелік підстав, за якими не допускається правонаступництво, є вичерпним.

Згідно із частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Постановляючи ухвалу про залучення правонаступників відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 і ОСОБА_2 , судом першої інстанції вірно враховано, що у відносинах, щодо яких виник спір допускається правонаступництво, так як останні виявили свою волю про прийняття спадщини, що підтверджується поданими заявами про прийняття спадщини від 05 травня 2020 року № 102, 103.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що вони не подавали заяви про залучення їх в якості правонаступників у цій справі, оскільки подання таких заяв до суду вимог ст.55 ЦПК України не передбачено.Крім цього, зі змісту поданих заяв про прийняття спадщини їм роз`яснено, що до складу спадщини входять як права так і обов`язки спадкодавця.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Тисменицького районного суду від 10 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.                

Судді:                                                        В.Д.Фединяк

                                                               І.В.Бойчук

В.А.Девляшевський