Справа № 643/12330/20

н/п 2-а/953/56/21

                                               РІШЕННЯ

                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

у складі головуючого судді        -        Шаренко С.Л.,

при секретарі                                -        Вареник К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого сержанта батальйону №1 роти №1 батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль УПП Київської області поліцейського Урсакій Олега Вікторовича, Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, Бориспільський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,-

ВСТАНОВИВ:

29.10.2020 на підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова до Київського районного суду м. Харкова надійшов вказаний адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд визнати дії поліцейського роти №1 батальйону №1 патрульної поліції у м. Бориспіль УПП Київської області старшого лейтенанта поліції Урсакій Олега Вікторовича, щодо складання постанови серії ЕАМ № 2890235 від 28.07.2020 про адміністративне правопорушення та адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 225,00 грн. за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП – протиправними, а також скасувати вказану постанову, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, зокрема, що 27.08.2020 поліцейським старшим сержантом патрульної поліції батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль УПП Київської області було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2890235, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.

Вважає, що вищевказана постанова є незаконною, безпідставною, винесеною з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, а зазначені у постанові обставини вчинення правопорушення не відповідають дійсності.

Так, позивач зазначає, що 28.07.2020 року, близько 17 години він, рухаючись містом Бориспіль по вул. Київський шлях у напрямку м. Харкова, побачив сигнал поліцейського, що зобов`язував його зупинитись. Виконавши вимогу, він притиснувся до правого краю дороги та зупинився і чекав, коли поліцейський підійде до нього та вкаже про причину його зупинки. Поліцейський підійшовши попросив пред`явити документи та ствердив, що ОСОБА_1 порушив правила дорожнього руху, а саме швидкісний режим у населеному пункті. Виконуючи вимогу пред`явити свої документи, позивач запитав у поліцейського про прилад, яким було зафіксовано його правопорушення, на що отримав відповідь про те, що фіксація здійснювалась на прилад ТгиСАМ, але жодних слів, щодо законності застосування та документів, щодо приладу на його вимогу він не отримав. Під час складання постанови позивач наголосив на тому, що бажає дати пояснення щодо обставин, на що відповіді він не отримав, а отже і пояснень не міг надати. Після короткої розмови з поліцейським (суті він не пам`ятає), йому повідомили що є відео його правопорушення, проте я його не побачив. Після цього йому надали постанову та попросили підписати про те, що він проінформований щодо своїх прав та що він отримав копію постанови. Позивач зазначає, що до його відома не було доведено про те, що він має можливість скористатися послугами адвоката. Підписуючи постанову він зазначив, що не згоден з нею, про що у відповідь почув те, що він має можливість оскаржити її. Отримавши свою копію постанови він продовжив рух. Інших документів, крім постанови, від поліцейського позивач не отримував.

Крім того позивач зазначив, що перевищення швидкості не було, а все це лише здогадки поліцейських та ніщо більше, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, як особи яка не здійснювала безпосередню експлуатацію – керування транспортного засобу того вечора.

Також позивач зазначає, що факт руху автомобіля, яким керував позивач зі швидкістю 76 км/год. підтверджується фотознімком, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000722), який отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року №UА-МІ/1-2903-2012 та який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12. При цьому, поліцейським ОСОБА_2 не доведено та не представлено доказів, які вказують на правомірність його дій та їх відповідності вимогам ПДР, а також, на неправомірність дій працівника поліції при виявленні порушення ПДР та притягненні позивача до адміністративної відповідальності.

З постанови серії ЕАМ №2890235 від 28.07.2020 року слідує, що вимірювання швидкості руху автомобіля позивача було проведено відповідачем з використанням лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС000722, яким зафіксовано, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 76 км/год.

Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam , що використовувався під час фіксації дій позивача, зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3 197-12, затверджений сертифікатом №UA-МІ/1 -2903-2012, виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 29.08.2012.

Наказом державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №100 від 19.02.2002, зареєстрованим Міністерством юстиції України 04.03.2002 року за №222/6510, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі №972 від 14.06.2016 року, затверджено Порядок оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, згідно з п.п. 2.5 якого, сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва оформлюються на типи засобів вимірювальної техніки, які занесено під одним реєстраційним номером до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до п. 2.6 Порядку оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки, затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки чинні до вилучення відповідних типів засобів вимірювальної техніки з Державного реєстру.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року №1362 були внесені зміни до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а саме: згідно з п.1 були виключені з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки певні типи засобів вимірювальної техніки, внесені до нього за відповідними номерами, зокрема У3197-12.

Отже, тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний TruCam LTI 20/20, який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, є виключеним з Державного реєстру на підставі наказу Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року № 1362 та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № UA-МІ/1-2903-2012 від 29.08.2012 року є не чинним з 02.11.2015р., а отже і притягнення до адміністративної відповідальності, яке базується на зафіксованих показаннях даного приладу є незаконним.

Також позивач зазначає, що поліцейський роти №1 батальйону №1 Батальйону Патрульної поліції у м. Бориспіль УПП Київської області старший сержант поліції Урсакій Олег Вікторович, 28.07.2020 року проігнорував вимоги ст.59 Конституції України, ст.245, 268 ,Глави 22 КУпАП щодо процедури розгляду справи про адміністративні правопорушення, оскільки був відсутній розгляд справи, про такий розгляд він не був проінформований, жодні процесуальні документи, чи їх копії, що складалися після розгляду справи про адміністративне правопорушення йому не надавались. Позивач в своєму позові також зазначив про те, що під час складання постанови ніхто не роз`яснював йому право мати адвоката під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надавати заперечення, оскаржувати вищевказану постанову, тощо. Про роз`яснення інших прав, які передбачені Конституцією України а також ст.268 КУпАП, навіть мови і не йшло.

Також позивач вказував на те, що постанова поліцейського складена з грубим порушенням, оскільки не має обов`язкових реквізитів, а саме: відсутні додатки до постанови, відеозаписи чи фотографії на які посилається поліцейський, а тому твердження відповідача про те, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, порушують його права та потребують судового захисту, а тому, позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

18.12.2020 від представник відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до статей 249, 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито і за місцем його вчинення.

Інспектор патрульної поліції, який уповноважений виносити постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, на місці вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, має право здійснювати розгляд адміністративної справи де було вчинено таке адміністративне правопорушення та на місці де він несе службу в той час.

Тому, розгляд справи про адміністративне правопорушення у відповідності до статті 276 КУпАП відповідачем за місцем його перебування та виконанням ним посадових обов`язків, який в даному випадку був уповноважений розглядати вказану адміністративну справу на місці здійснення адміністративного правопорушення безпосередньо в присутності особи відносно якої розглядалася вказана адміністративна справа. При застосуванні положень статті 276 КУпАП також слід враховувати зміни до норм КУпАП, які були внесені після прийняття Закону України «Про Національну поліцію» та те, що рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, яке містить роз`ясненая щодо застосування словосполучень використаних у нормах КУпАП «на місці» та «за місцем», прийнято також до набрання чинності цього Закону, тобто без врахування його положень.

Таким чином, представник відповідача зазначає, що підготовка та розгляд справи про адміністративне правопорушення у відповідності до статті 276 КУпАП здійснена відповідачем за місцем йото перебування та виконанням ним посадових обов`язків, який в даному випадку був уповноважений розглядати вказану адміністративну справу на місці здійснення адміністративного правопорушення, а не за місцем розташування БПП в м. Бориспіль УШІ у Київській області ДПП. УПП у Київській області ДПГІ чи ДПП).

Також представник відповідача зазначив, що на виконання вимог ст. ст. 33, 252, 268, 278, 279 КУпАП Відповідач, розпочавши розгляд справи, назвав своє ім`я, посаду та спеціальне звання, зазначив порушення, яке вчинив Позивач, а саме керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 76 км/год в населеному пункті, при цьому перевищив обмеження швидкості руху на 26 км/год і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, пояснив Позивачеві його права та надав можливість надати письмові чи усні пояснення з приводу вчиненого правопорушення. Жодних клопотань Позивач не заявляв. Після чого інспектор здійснив дослідження та оцінку наявних доказів та повідомив Позивача про прийняте по справі рішення (накладення штрафу на Позивача в розмірі 255 гри. 00 коп.) та виніс Постанову.

Також представник відповідача зазначив, що треба врахувати, що позивач скористався своїм правом на власний розсуд і не надав поліцейським письмового пояснення по суті вчиненого ним правопорушення. Жодної іншої письмової заяви чи клопотання, як під час підготовки так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку частини 5 статті 278 КУпАП - не надходило. Також представник відповідача у своєму відзиві зазначив, що справа відносно позивача у справі про адміністративне правопорушення була розглянута в скороченому провадженні. Скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо па місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277-280 КУпАП.

За приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справ і накладення штрафу інспектором поліції фактично відбувається у спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачені. В своєму відзиві на позовну заяву представник відповідача також зазначив, що Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція статті КУпАП, відповідно до якої позивача було притягнуто до відповідальності, не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень. Також представник відповідача зазначив, що законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку, як і не обґрунтував, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце зупинки транспортного засобу. В ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач не перешкоджав реалізації права па отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі, про що роз`яснено порушнику.

Крім того, у відзиві представник відповідача зазначив про те, що у частині 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що «поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку». Тобто, вищезазначені положення надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Факт порушення позивачем правил дорожнього руху зафіксовано на відео з реєстратора АІ 00025 та із записом із приладу TruCAM LT1 20/20 номер ТС 000722, вказане також підтверджується фото з приладу TruCAM LTI 20/20 номер ТС 000722. Винесена відповідачем постанова містить посилання на дані засоби фото та відео зйомки у вигляду напису «Відео з Трукам, відео з нагрудного відеореєстратора аі00025»), із зафіксованим фактом вчинення адміністративного правопорушення. Вказаний відсозапис є належним, достовірним та достатнім доказом у цій справі як і згідно норм КУпАП, так і згідно норм КАС України. Таким чином, твердження позивача про те, що винесена відповідачем постанова не містить посилань на докази, не відповідає дійсності, крім того, представник відповідач звертає увагу на те, що говорячи в позовній заяви про те, що постанова винесена з грубим порушень норм чинного законодавства, позивач вказує на недоліки постанови серія ВР № 254967, яка не є предметом оскарження та не стосується розгляду справи. Таким чином, позивач посилається на події та обставини, які не мають жодного відношення до оскаржуваного позивачем рішення суб`єкту владних повноважень.

Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Позивач не падав жодних доказів на обґрунтування своїх вимог, які б підтвердили його твердження про відмову у можливості надати пояснення щодо ситуації, що він був позбавлений можливості ознайомитись з відео з приладу TruCAM та що йому не було доведене його право на професійну правничу допомогу. Вказане повністю спростовується записами портативного відеореестратора А1 00025, на якому зафіксовано розгляд справи.

Факт вчинення адміністративного правопорушення був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС000722 та підтверджується наявними в справі матеріалами. Щодо правомірності використання лазерного вимірювача швидкості TruCam представник відповідача зазначив наступне. в лазерному вимірювачі швидкості TruCam LTI 20/20, згідно експертного висновку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 27.09.2018 № 04/02/03-3008, з терміном до 27.09.2021, правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES відповідно до ДСТУ 1SO/IEC 18033-3:2015, із довжиною ключа 256 біт. Також встановлено, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 забезпечує конфіденційність, цілісність та автентичність зареєстрованих даних. Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.

Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим.

Щодо твердження позивача, стосовно використання приладу ТruСАМ LTI 20/20 є незаконним, оскільки його було виключено з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, представник відповідача зазначив.

Відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який діяв до 31.12.2015, для серійного виробництва в Україні або для ввезення засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), на територію України партіями передбачалося проведення їх державних випробувань та занесення цих ЗВТ до Державного реєстру ЗВТ.

У разі виключення затвердженого типу ЗВТ із Державного реєстру ЗВТ заборонялося їх серійне виробництво на території України або їх ввезення на територію України партіями.

Слід звернути увагу, що ЗВТ, які були введені в експлуатацію до моменту виключення типу ЗВТ з Державного реєстру ЗВТ, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.

У 2012 році на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань, було затверджено тип ЗВТ «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 ТruСАМ, виробник Laser Technology, Inc., США, який було зареєстровано в Державному реєстрі ЗВТ за № УЗ 197-12.

Наказом Мінекономрозвитку від 02.11.2015 № 1362 зазначений тип ТruСАМ був вилучений із Державного реєстру ЗВТ, оскільки не був поданий на періодичні державні випробування.

Проте новим Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01.01.2016 не передбачено проведення державних випробувань ЗВТ та внесення нових ЗВТ до Державного реєстру, натомість передбачено здійснення оцінки відповідності законодавчо регульованих ЗВТ вимогам технічних регламентів.

Вимоги до нових вимірювачів швидкості руху транспортних засобів дистанційних встановлені Технічним регламентом законодавчо регульованих ЗВТ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94, який набрав чинності 04.09.2016.

Разом з тим, законодавчо регульовані ЗВТ, які було введено в експлуатацію, у тому числі вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, відповідно до статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Кабінетом Міністрів України постановою від 04.06.2015 № 374 затверджено Перелік категорій законодавчо регульованих ЗВТ, що підлягають періодичній повірці, пунктом 20 якого визначені вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, до яких належать, у тому числі, ТruСАМ.

Для всіх законодавчо регульованих ЗВТ, що застосовуються в Україні, наказом Мінекономрозвитку від 13.10.2016 № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями», зареєстрованим в Мін`юсті 01.11.2016 за № 1417/29547, встановлені міжповірочні інтервали незалежно від назви, типу, модифікації, виробника цих ЗВТ. Для вимірювачів швидкості руху транспортних засобів дистанційних встановлено міжповірочний інтервал - 1 рік. пристрої ТгиСЛМ, за умови позитивних результатів їх повірки, дозволяється використовувати для фіксації швидкості транспортних засобів. Таким чином, представник відповідача зазначає, що докази, отримані шляхом такої фіксації є належними та допустимими в ході адміністративного судочинства для підтвердження вчинення особою адміністративного правопорушення. На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки інспектор під час винесення постанови діяв в межах закону та виконував свої службові обов`язки.

16.02.2021 на адресу суду надійшли письмові пояснення на відзиві на позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Донець А.А. відповідно до яких він зазначив, що доводи відповідача, надані у відзиві на позовну заяву про скасування постанови суду про адміністративне правопорушення вважає необґрунтованими та такими, що не варті увагу суду, з огляду на наступне. Згідно тексту Відзиву на позовну заяву вбачається, що працівнику поліції було видано портативний відео реєстратор АІ00025, таким чином, згідно Інструкції, працівник поліції був зобов`язаний увімкнути, виданий йому відео реєстратор під час спілкування з позивачем, чого працівник поліції не виконав, оскільки матеріали справи не містять відеозаписів із зафіксованими діями працівника поліції, а отже і твердження щодо того, що позивач не заявляв жодних клопотань та розгляд справи дійсно відбувався за законом, як стверджує відповідач, встановити неможливо, а тому, представник позивача просить усі сумніви щодо цих дій розглядати з точки зору презумпції невинуватості та розглядати на користь позивача. Щодо тверджень представника відповідача в обґрунтування правомірності винесення постанови представник позивача зазначив, що факт руху автомобіля, яким керував позивач зі швидкістю 76 км/год. підтверджується фотознімком, здійсненим за допомогою лазерного вимірювача швидкості ТruСат LTI 20/20 (серійний номер ТС000722), який отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року та який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12. При цьому, поліцейським ОСОБА_2 не доведено та не представлено доказів, які вказують на правомірність його дій та їх відповідності вимогам ПДР, а також, на неправомірність дій працівника поліції при виявленні порушення ПДР та притягненні позивача до адміністративної відповідальності. Також, представник позивача в своїх письмових поясненнях наполягав на тому, що відповідно до п. 2.6 Порядку оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки, затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки чинні до вилучення відповідних типів засобів вимірювальної техніки з Державного реєстру. Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року №1362 були внесені зміни до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а саме: згідно з п.1 були виключені з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки певні типи засобів вимірювальної техніки, внесені до нього за відповідними номерами, зокрема УЗ 197-12.

Також представник позивача зазначив, що наданий представником відповідача відеозапис не був засвідчений електронним цифровим підписом, більш того, неможливість його відтворення свідчить про пошкодження частини відеозапису та унеможливлює представнику Позивача надати пояснення у відповіді на відзив стосовно подій 28.07.2020 року, які відбувалися під час запису нагрудним відеореєстратором. Крім того, на вказаному диску відсутній запис з приладу TruCam на якому зафіксовано перевищення швидкості позивачем. Таким чином, представник позивача просив постанову про накладення адміністративного стягнення скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, представник позивача – адвокат Донець А.А. подав до суду заяву у якій просить провести судове засідання без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити .

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив справу розглядати без участі представника відповідача, в задоволенні позовних вимог позивача просив відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищевказане, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Суд, вивчивши подані сторонами заяви по суті справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.1 ч.1ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно ч.1ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.6 КАС України).

Згідно приписів ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що постановою поліцейського патрульної поліції у м. Бориспіль УПП Київської області старшого сержанта поліції Урсакій О.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2890235 від 28.07.2020 на позивача   ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП .

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 28.07.2020 17:07:29 м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 124 , водій керуючи транспортним засобом Skoda Superb д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 76 кв/год в населеному пункті при цьому перевищив швидкість руху на 26 км/год. Зафіксовано приладом TruCAM LTI 20/20 № ТС000722, чим порушив п.12.4 ПДР Порушення швид.режиму. в населених пунктах (дозвол.швид.не більше 50 км/год.)

Стаття, частина статті КУпАП: ст..122 ч.1. Прийняте по справі рішення, вид адміністративного стягнення та сума штрафу: накласти штраф 255 грн.

Закон України «Про Національну поліцію» визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (частина 1 статті 2 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положення п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Єдиний порядок дорожнього руху на території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до положень статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Наведеною нормою передбачено, що відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП настає у разі перевищення водієм встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП відбулося через порушення, за висновком відповідача, п.12.4 ПДР України, оскільки позивач, керуючи транспортним засобом Skoda Superb д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Бориспіль по вул. Київський шлях, 124, рухався зі швидкістю 76 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 26 км/год.

Згідно вимог п. б п.12.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7.

Відповідно до п. 12.4. ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Отже, у разі перевищення водієм у населеному пункті швидкості руху транспортного засобу, передбаченої п. 12.4. ПДР, більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, настає відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи.

Перевіряючи обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, суд зазначає наступне.

Оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2890235 від 28.07.2020 містить посилання на те, що швидкість руху позивача вимірювалась за допомогою вимірювача швидкості руху TruCAM LTI 20/20 № ТС 000722.

У відповідності до ст. 31 Закону України Про Національну поліцію, полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Як зазначено в оскаржуваній постанові, порушення визначеного п.12.4 ПДР обмеження швидкості руху, встановлено відповідачем за допомогою відповідного технічного засобу TruCAM LTI 20/20 № ТС 000722. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UA-MI/2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17469, виданого ДП "Укрметртестстандарт" від 27.11.2011, та чинного до 27.11.2020, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 № TС000722, є придатним до застосування.

При цьому, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Більше того, така процедура як "сертифікація" взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.

Необхідно зазначити, що можливість використання виробу "TruCam LTІ 20/20" виробництва LaserTechnologyInc, США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку.

Прилад володіє додатковою функцією фото-, відео, але не є автоматичним засобом фото-, кінозйомки у розумінні статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Прилад працює у неавтоматичному режимі.

При вимірюванні швидкості прилад TruCam, зокрема, може знаходитись в руках поліцейського, що допускається інструкцією з експлуатації приладу та самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання).

Пунктом 9 статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», в якості поліцейського превентивного заходу, дозволено застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Отже, використання приладів TruCam поліцейськими у службовій діяльності належить до повноважень поліцейських визначених Законом України «Про Національну поліцію».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що використання приладів TruCam в ручному, режимі є правомірним.

Наявними фотоматеріалами, які надані представником відповідача разом з відзивом на позовну заяву підтверджено, що автомобіль Skoda Superb, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Київський шлях, 124 в м. Бориспіль, рухався зі швидкістю 76 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 26 км/год

Таким чином, судом встановлено, що позивач перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 26 км/год, що мало місце 27.07.2020.

Щодо доводів позивача та його представника про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення суд зазначає.

Наказом, Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Відповідно до розділу ІІІ Інструкції, поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення, визначені у статті 222КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.

Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Наданий суду диск з відеореєстратора АІ00025, про який відповідач зазначив у своїй постанові про накладення адміністративного стягнення, вбачається, що інспектором поліції після зупинки автомобілю позивача було встановлено особу правопорушника, повідомлено те, що ним було вчинено адміністративне правопорушення, а саме перевищення швидкості руху, з`ясовано думку водія щодо вчиненого правопорушення, після того, як водій повідомив про незгоду з правопорушенням, інспектор поліції повідомив про розгляд справи, роз`яснив права у відповідності до вимог закону, в тому числі і про право заявляти клопотання та скористатись правовою допомогою адвоката, далі повідомив, що стосовно водія винесено постанову та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, та запропоновано сплатити штраф або оскаржити постанову. Водій під час роз`яснення поліцейським йому прав ніяких клопотань не заявляв, в тому числі відкласти розгляд справи у зв`язку з необхідністю скористатись правничою допомогою адвоката. На пропозицію поліцейського ознайомитись з відео на якому зафіксовано правопорушення відмовився, пояснив, що ознайомиться з ним в суді.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи позивача, що йому не було роз`яснено право мати адвоката, надавати заперечення та оскаржувати постанову поліцейського. Зазначені доводи позивача спростовані матеріалами справи, а саме записом з відеодиску на якому зафіксовано розгляд справи.

Крім того, щодо скороченої процедури розгляду справи суд зазначає наступне.

У Рішенні Конституційним судом України 26.05.2015р. по справі №5-рп/2015 (п. 2.3) зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу (у редакції Закону №767-VII від 23.02.2014) визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Таким чином, КСУ зазначив, що перелік адміністративних правопорушень, які підлягають розгляду у скороченому провадженні (тобто фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення) є вичерпним і може бути змінений лише законом, зокрема, такий перелік порушень передбачений ч. 1 та ч. 2 ст. 258 Кодексу (у редакції Законами № 767-VII від 23.02.2014)

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.15р. № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП (в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII), протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, навіть якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа не складає протокол про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, згідно з положеннями ч.ч. 2,3,4,5 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі, справи за ч.1 ст.122 КУпАП відносно позивача.

Рішення КСУ 26.05.2015р. по справі №5-рп/2015 приймалось до внесення змін до ч. 2 ст. 258 КУпАП в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII, а тому на ці випадки не поширюються.

У зв`язку з цим, відповідач мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення, тому ці обставини не є самостійними підставами для скасування постанови.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Досліджуючи надані представником відповідача докази, судом встановлено, що вони підтвердили наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Суд зазначає, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувану постанову слід залишити в сила, а в задоволенні вимог позивача відмовити.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 4, 5 9, 19, 20, 31, 73, 77, 134, 139, 242, 249, 286 КАС України, ст.7, 9, 121, 222, 247, 251, 252, 258, 268, 280 КУпАП, ст..23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до старшого сержанта батальйону №1 роти №1 батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль УПП Київської області поліцейського Урсакій Олега Вікторовича, Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, Бориспільський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій поліцейського роти №1 батальйону №1 патрульної поліції у м. Бориспіль УПП Київської області старшого сержанта поліції Урсакій Олега Вікторовича, щодо складання постанови серії ЕАМ № 2890235 від 28.07.2020 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 грн. за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП протиправними , скасування постанови серії ЕАМ № 2890235 від 28.07.2020 та закриття провадження у адміністративній справі відмовити.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суддя  Шаренко С.Л.