Справа № 2а-43

2009 р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 грудня 2009 року Галицький районний суд міста Львова у складі :

        головуючої – судді  –  ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

        при секретарі       -  БЕСПАЛЬОК О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у залі суду у місті Львові справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про зобов’язання видати документи, що посвідчують смерть особи, та стягнення моральної (немайнової) шкоди,

в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства закордонних справ України про забезпечення поховання ОСОБА_2 в Україні та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що, як їй стало відомо, орієнтовно ІНФОРМАЦІЯ_2 від раптової зупинки серця помер її чоловік ОСОБА_2, котрий працював на той час на території Іспанії. Оскільки відповідач по справі є органом, уповноваженим на сприяння громадянам України у вирішенні питань, які стосуються репатріації останків їх покійних родичів, вона неодноразово зверталась до міністерства з відповідними заявами та зверненнями, однак такі не дали позитивних результатів, натомість їй пропонувались альтернативи кремації та оплати вартості перевезення тіла покійного чоловіка з Іспанії в Україну, першу з яких вона не обрала з християнських міркувань, а другу - з огляду на високу фінансову затратність, на яку вона, будучи пенсіонеркою, неспроможна. Неправомірні дії відповідача та нез’ясованість вищеописаної ситуації протягом тривалого часу травмували її психіку та зумовили погіршення стану її здоров»я, вона приймала заспокійливі, зіпсувався сон та самопочуття загалом. Вважає, що відповідач заподіяв їй моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 100.000 грн.

У червні 2008 року позивачка уточнила позов, просить суд зобов’язати відповідача видати їй документи, які засвідчують смерть її чоловіка, котрий помер в Іспанії, а також стягнути з Міністерства закордонних справ України 150.000 грн. моральної шкоди.

Уточнені позовні вимоги мотивує тим, що 19 травня 2008 року тіло її покійного чоловіка ОСОБА_2 було доставлене до Львівського аеропорту, де їй видали безліч документів, викладених іспанською мовою, серед яких не було свідоцтва про смерть чоловіка, яке у подальшому зажадав від неї священик під час поховання. Після того, як вона звернулась до Міністерства закордонних справ України із заявою про видачу свідоцтва про смерть чоловіка, відповідач 09 червня 2008 року надіслав їй пакет документів, перекладених українською мовою, з рядом розбіжностей, без жодної конкретизації, з яких вбачалось, що "…знайдене тіло, можливо, належить ОСОБА_2…". Таке ставлення до неї зі сторони відповідача завдає їй моральних страждань, які проявляються у загостренні хронічних захворювань, постійному підвищенні артеріального тиску та порушенні нормальних життєвих зв’язків, тому вважає за необхідне збільшити розмір належної до стягнення суми на відшкодування моральної шкоди до 150.000 грн.

У судовому засіданні позивачка уточнений позов підтримала, дала пояснення, аналогічні фабулі позовної заяви, просить такий задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з”явився, подав письмове заперечення на позов, що дає суду можливість розглянути спір у його відсутності за наявними у справі доказами, відповідно до вимог ст. 128 КАС України.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що чоловік позивачки - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Ставчани Пустомитівського району Львівської області, помер 23 червня 2006 року на території Іспанії, де він перебував на той час на заробітках.

Як свідчать результати судмедекспертизи, причиною смерті ОСОБА_2 стала зупинка серця і органів дихання, оскільки останнім часом, зі слів очевидців, чоловік позивачки не мав в Іспанії роботи та постійного місця проживання, зловживав спиртними напоями. Тіло ОСОБА_2 було опізнано родичем померлого – племінником ОСОБА_2, громадянином України, який на той час проживав та працював в Іспанії.  

Відповідно до ч.6 ст. 11 Закону України «Про поховання та похоронну справу», у разі смерті громадянина на території іноземної держави та за наявності письмового волевиявлення про поховання його тіла на території України, посвідченого належним чином, поховання здійснюється у відповідних місцях поховань на території України виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов’язалась  поховати померлого, за сприяння консульської установи чи дипломатичного представництва України.  

Як вбачається з письмових пояснень відповідача, проти яких не заперечує позивачка, посольство України в Королівстві Іспанія з»ясувало  місцезнаходження тіла покійного ОСОБА_2, отримало від Інституту судово-медичної експертизи м.Мадрид, Слідчого суду № 5 м.Парла (Мадрид) та Відділу Реєстрації актів цивільного стану м.Парла (Мадрид) документи, що підтверджують смерть ОСОБА_2, оформило документи та здійснило інші необхідні дії для репатріації тіла.

Зокрема, Міністерство закордонних справ України, розглянувши заяву позивачки про перевезення в Україну тіла її покійного чоловіка за рахунок держави, незважаючи на те, що закордонні дипломатичні установи України не зобов’язані оплачувати репатріацію тіл загиблих громадян України, оскільки їм не виділяються відповідні кошти, з огляду на скрутний матеріальний стан позивачки та загрозу поховання тіла її покійного чоловіка муніципальною владою м.Мадрида в Іспанії, прийняло рішення про оплату репатріації тіла покійного ОСОБА_2

За рахунок держави було оплачено кошти у розмірі 2.795 Євро, з яких 1.400 Євро – послуги похоронного бюро, 1.174 Євро – бальзамування тіла, 221 Євро – аеропортовий збір.

Тіло покійного ОСОБА_2 було доставлене в Україну 19 травня 2008 року, а оригінали документів про його смерть для подальшої передачі позивачці були надіслані Посольством України в Королівстві Іспанія до Міністерства закордонних справ України командирською поштою 19 травня 2008 року, а їх копії – безпосередньо з труною.  

11 червня 2008 року позивачці були передані оригінали документів, які підтверджують смерть ОСОБА_2, та їх переклади українською мовою.

Суд вважає, що відповідач здійснив всі передбачені законодавством необхідні та можливі дії для репатріації тіла покійного чоловіка позивачки ОСОБА_2, а видача документів, що посвідчують смерть особи, зокрема, свідоцтва про смерть, не входить до їх компетенції, а відтак у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Покликання позивачки про пережиті нею психологічні страждання та погіршення самопочуття в цілому у зв’язку із затяжною процедурою репатріації тіла її покійного чоловіка ОСОБА_2 на територію України, безперечно, є неголослівними, обґрунтованими, викликають співчуття та розуміння, суд, безумовно, бере їх до уваги.

Разом з тим, слід врахувати, що на відповідачеві не лежить обов’язок оплати репатріаційних витрат, а довготривалість процедури перевезення на батьківщину тіла покійного чоловіка позивачки була зумовлена її неспроможністю їх оплатити.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно п.5 вищезгаданої Постанови Пленуму, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому  з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з»ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачка, безперечно, зазнала моральних страждань, однак вони носять персоніфіковано-психологічний характер з огляду на специфіку життєвих обставин, що склались, і жодним чином не пов’язані з неправомірними діями чи бездіяльністю зі сторони відповідача, тому її вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 150.000 грн. не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 7-12, 86, 161, 162, 167 КАС України, на підставі Закону України «Про поховання та похоронну справу», суд

п  о  с  т  а  н  о  в  и  в  :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про зобов’язання видати документи, що посвідчують смерть особи, та стягнення моральної (немайнової) шкоди    в і д м о в и т и .

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.  186 КАС України.

СУДДЯ

Оригінал   постанови.