241/1325/20

2-о/241/2/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Повний текст)

25.03.2021 року

Першотравневий районний суд Донецької області

у складі:головуючого судді Чудопалової С.В.,

при секретарі Небиліченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Мангуш цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - ОСОБА_2 , заінтересована особа - Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про встановлення факту сумісного проживання та перебування фізичної особи на утриманні, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - ОСОБА_2 , звернулася до суду із вказаною заявою, в якій просить суд встановити факт сумісного проживання її та її чоловіка ОСОБА_3 , у період з 01.04.1988 по 27.11.2019 за адресою: АДРЕСА_1 та факт перебування її на утриманні чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сніжне Донецької області.

Заява мотивована тим, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 08.04.1983 по день смерті чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно паспортних даних та домової книги, заявниця разом з чоловіком з 01.04.1988 по день його смерті були зареєстровані у АДРЕСА_1 . Протягом часу спільного проживання вона з ОСОБА_3 вели спільне господарство, що підтверджується довідкою «Северной поселковой администрации». ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померу м. Сніжне Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Після смерті чоловіка вона втратила істотну частину доходів, її матеріальне становище значно погіршилось, оскільки пенсія її чоловіка була постійним та систематичним джерелом для існування. Розмір її пенсії в декілька разів менше, ніж у її чоловіка, тому вона змушена була звернутися до УПФ для отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника. У березні 2020 році вона звернулася із заявою до Мангушського ОУПФУ за місцем взяття на облік щодо отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника, однак працівник управління пояснила, що необхідно їй надати довідку ЖКП про те, що вона разом з чоловіком мешкала та вела сумісне господарство або рішення суду про встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні чоловіка. Надана до Мангушського ОУПФУ довідка не влаштовувала заінтересовану особу, оскільки була видана на непідконтрольній території. Встановлення факту сумісного проживання та перебування на утриманні чоловіка їй необхідно для переведення з одного виду пенсії на інший.

Ухвалою судді від 04.08.2020 відкрито провадження у даній справі.

Заявник та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, надавши суду заяву про розгляд справи у їх відсутність. Вимоги заяви підтримали та просили їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000565529 від 25.06.2018, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Сніжне, проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7).

Відповідно до даних паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , та паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_3 , а також свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 08.04.1983, виданого Виконкомом Сєвєрної селищної ради м. Сніжне Донецької області, актовий запис № 40, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 08.04.1983 по 27.11.2019 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 4-6, 8, 20). До того ж, згідно відмітки у вказаних паспортах про зареєстроване місце проживання, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 01.04.1988 були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .

З довідки, виданої «Северной поселковой администрацией», вбачається, що ОСОБА_1 , 1950 року народження, яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на час смерті чоловіка ОСОБА_3 , який також був зареєстрований за цією ж адресою, перебувала на його утриманні, до часу смерті чоловіка вони проживали разом та вели спільне господарство (а.с. 15-16).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Мангушським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14).

Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 від 30.10.2000 ОСОБА_3 був пенсіонером за віком (а.с. 10), та згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 серії НОМЕР_7 від 05.09.2007 ОСОБА_1 була пенсіонером за віком (а.с.9).

З копії трудової книжки, оформленої на ім`я ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_3 працював до 10.10.2009 на шахті «Заря» м. Сніжне, а з копії трудової книжки, оформленої на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 працювала до 28.11.1997 року (а.с.11-13).

З наданої на запит суду інформації Бахмутсько-Лиманським об`єднаним УПФУ Донецької області вбачається, щоОСОБА_3 з 22.08.2000 отримував пенсію в розмірі 7560,47 грн (а.с.66).

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Факт перебування фізичної особи на утриманні встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.

Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, які були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ч.1 ст.37 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні.

Згідно з ч.2 ст.3 СК України, - сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно із роз`ясненнями які містяться в п. 8 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. А ні отримання непрацездатною особою пенсії, а ні її окреме проживання від годувальника не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення», члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Крім того, даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватися положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів суд враховує висновки Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Тuгкеу", "Сурrus v. Тuгкеу"), а також Молдови та Росії (зокрема, Моzег v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v/Moldovav and Russia"), які відповідно до українського законодавства мають застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду згаданої категорії справ ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ суд розуміє в контексті сформульованого у Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою невизнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території.

Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Аналізуючи надані у справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним факт сумісного проживання однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 та перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала їй утримання, на підтвердження чого заявником надано беззаперечні докази, даний факт для заявниці має важливе значення і потрібен для призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 268, 315 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - ОСОБА_2 , заінтересована особа - Мангушське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про встановлення факту сумісного проживання та перебування фізичної особи на утриманні - задовольнити.

Встановити факт сумісного проживання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 01.04.1988 по 27.11.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , та перебування ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) на утриманні свого чоловіка - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сніжне Донецької області.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Повний текст рішення складено 02.04.2021.

Суддя С.В. Чудопалова