Справа № 2-1037

2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

07 травня 2010 року Галицький районний суд міста Львова у складі :

головуючої – судді  -  ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

при секретарях      -  ГОШОВСЬКІЙ Р.Г., БЕСПАЛЬОК О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Закритого акціонерного товариства ОТП Банк» в особі філії ЗАТ «ОТП Банк» у м.Львові з участю третіх осіб – приватного нотаріуса Пустомитівського нотаріального округу ОСОБА_6, Національного банку України про визнання кредитних договорів, договорів поруки, договору іпотеки недійсними, а також зобов’язання прийняти кошти з розстрочкою платежів,

в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

ОСОБА_1 з участю третіх осіб – ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ЗАТ «ОТП Банк» в особі філії ЗАТ «ОТП Банк» у м. Львові з участю третьої особи – приватного нотаріуса Пустомитівського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним кредитного договору № CM-SME600/076/2008 від 01 серпня 2008 року та додаткового договору №1 до такого від 27 квітня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» на суму 96.000 доларів США; про визнання недійсним кредитного договору № CM-SME600/076/2008/1 від 01 серпня 2008 року та додаткового договору №1 до такого від 27 квітня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» на суму 52.730,44 доларів США; про визнання недійсним договору іпотеки № CM-SME600/076/2008 від 01 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» на підставі двох вищезазначених кредитних договорів, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 2334 від 01 серпня 2008 року; про визнання недійсним договору поруки № SR-SME600/076/2008 від 01 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк»; про визнання недійсним договору поруки № SR-SME600/076/2008/2 від 01 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ «ОТП Банк»; про визнання недійсним договору поруки № SR-SME600/076/2008/3 від 01 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк»; про зобов’язання  приватного нотаріуса Пустомитівського нотаріального округу ОСОБА_6 виключити з реєстру іпотеки запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, зареєстрованого у реєстрі за № 2335 від 01 серпня 2008 року, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» 01 серпня 2008 року, а саме, нерухомого майна – будинку загальною площею 262,2 кв.м, розташованого у АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2; про зобов’язання приватного нотаріуса Пустомитівського нотаріального округу ОСОБА_6 виключити з реєстру іпотеки запис про іпотеку та заборону відчуження земельної ділянки, зареєстрованого у реєстрі за № 2336 від 01 серпня 2008 року, яка була передана в іпотеку за договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» 01 серпня 2008 року, а саме, земельної ділянки площею 0,1044 га, розташованої у с. Давидів Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер земельної ділянки 4623682400:01:005:0012, яка належить ОСОБА_2; про зобов’язання ЗАТ «ОТП Банк» прийняти у ОСОБА_1 суму у розмірі 576.044,36 грн. з розстрочкою платежів на 150 місяців за таких умов, що місячний платіж буде складати 3.780 грн. 30 коп.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що кредитні договори та додаткові договори до них були укладені у доларах США - валюті, відмінній від гривні України з використанням її як засобу платежу, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки жодній зі сторін договору не була видана індивідуальна ліцензія Нацбанку України на здійснення валютної операції. Погашення основного кредиту та сплата відсотків за користування таким в іноземній валюті суперечить принципу справедливості, закріпленому у цивільному законодавстві, оскільки всі ризики знецінення національної валюти України за наведених обставин покладаються на позичальника. За наведених обставин договори кредиту слід визнати недійсним з моменту їх укладення через невідповідність їх змісту вимогам цивільного законодавства. Оскільки недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, укладені між сторонами договори іпотеки та поруки також слід визнати недійсними. Враховуючи те, що за умови визнання недійсним зазначених договорів застосовується двостороння реституція – приведення сторін до попереднього стану, за підрахунками позивача з врахуванням вже повернутих банку коштів по тілу кредиту та відсотках, він повинен виплатити відповідачу кредитору 576.040,36 грн. З врахуванням тієї обставини, що не має змоги виплатити всю зазначену суму одним платежем, просить суд надати йому розстрочку на 150 місяців, при якій місячний платіж становитиме 3.840 грн. 27 коп.  

01 квітня 2010 року позов було уточнено в частині суб’єктного  складу, а саме – вимоги, крім основного позивача – ОСОБА_1 було заявлено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а Національний Банк України залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог. У частині заявлених вимог позов залишено без змін.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_7 та позивач ОСОБА_2 підтримали уточнений позов, просять такий задовольнити з наведених у ньому мотивів.

Представник відповідача позов заперечив, просить відмовити у його задоволенні, виходячи з тих обставин, що згідно вимог чинного законодавства для укладення оспорюваних договорів сторонам не була необхідна індивідуальна ліцензія, достатньо було генеральної, яка у банку є. Що ж стосується покликань позивачів про покладення на них всього ризику валютних коливань, зазначає, що угоди було укладено на добровільних засадах, і банк також ніс ризик за умови зниженню курсу долара США.

Представник третьої особи – Управління Національного банку у Львівській області залишив вирішення позову на розсуд суду. Пояснив, що на даний час законодавством не встановлено термінів і суми кредитів в іноземній валюті як критерію їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. За наведених обставин банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

Третя особа – приватний нотаріус Пустомитівського нотаріального округу ОСОБА_6 у судове засідання повторно не з»явилась, хоча повідомлялась про таке неодноразово належно та вчасно, що дає суду підстави вирішити спір по суті у її відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду та вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про необґрунтованість позову та відмовляє у його задоволенні, виходячи з наступних підстав.

У ході судового розгляду встановлено, що 01 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір         № CM-SME600/076/2008 на суму 96.000 доларів США з терміном погашення по 28 липня 2023 року включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,5% річних згідно графіку його погашення (а.с.13-19) та кредитний договір № CM-SME600/076/2008/1 на суму 52.730,44 доларів США з терміном погашення по 28 жовтня 2017 року включно зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 14,4% річних згідно графіку погашення (а.с.30-36).

На забезпечення виконання кредитних зобов’язань ОСОБА_1 01 серпня 2008 року між ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2  та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено договори поруки (а.с.48-53), а також договір іпотеки між ОСОБА_2 та відповідачем, предметом якого є належні поручителю на праві приватної власності будинок загальною площею 262,2 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Давидів, вул. Чорновола, 18 та земельна ділянка площею 0,1044 га, кадастровий номер 4623682400:01:005:0012, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с.Давидів (а.с.45-47).                  

27 квітня 2009 року між основним позичальником – ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» було укладено додаткові договори до кредитних договорів від 01 серпня 2009 року (а.с.24-25, 40-41), якими було змінено графік погашення основних кредитів та відсотків за ними.

Позивачі оспорюють дійсність всіх вищезгаданих договорів, покликаючись на те, що кредитні договори було укладено в іноземній валюті, а відтак необхідною умовою їх чинності повинна бути наявність  в однієї зі сторін правочину індивідуальної ліцензії Нацбанку України, якої у них не було. Крім того, у зв’язку з різким ростом курсу долара США стосовно національної валюти України, вартість якого на час укладення договорів становила 4,85 грн., а на даний час складає 7,99 грн., позичальник, котрий повинен повернути кредит в доларовій валюті, одноособово поставлений в несправедливі умови, несучи на собі весь тягар ризику валютних коливань. У свою чергу, на думку позивачів, договори іпотеки та поруки, укладені на забезпечення виконання зобов’язань  основного позичальника за кредитними договорами, також слід визнати недійсними у зв’язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства умов основного зобов’язання.

Суд не погоджується з такою позицією позивачів з огляду на її необґрунтованість та невірне тлумачення ними норм чинного законодавства, а саме.  

Згідно ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійснення розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Нормативно-правовими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є Закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України» та Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно ст. 47 Закону України «Про банку і банківську діяльність», на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. У відповідності зі ст. 2 вищезгаданого Закону України, коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до ч.2 ст. 44 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання та контролю належить, зокрема, видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі, шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Нацбанку на здійснення валютних операцій, у частині дотримання ними валютного законодавства.

Згідно ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством.

Оскільки чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, банк не має зобов’язань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку для надання кредитів в іноземній валюти резидентам.

Відповідно до п.5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Нацбанку України за № 275 17 липня 2001 року, письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 року.

Згідно п.2.3 вищезгаданого Положення, за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України.

08 листопада 2006 року Національний банк України видав ЗАТ «ОТП Банк» ліцензію № 191 на право здійснення банківських операцій, визначених ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки а банківську діяльність», а також дозвіл № 191-1 на право здійснення операцій з валютними цінностями.

Оскільки відповідач отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, він має право на постійній основі здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти, тому немає жодних юридично обґрунтованих перешкод для укладення ним кредитних договорів, які повинні виконуватись обома його сторонами.

Що стосується підвищення курсу долара США по відношенню до національної валюти України – гривні, то суд цілком погоджується з позицією представника відповідача, котрий зазначає, що це є у повній мірі однаково негативним явищем як для кредитора (банку), який не є їх емітентом, так і для позичальника, оскільки валюта кредиту є не власними коштами відповідача, а залученими на внутрішньому ринку валютними ресурсами, які банк, у свою чергу, також повинен повертати юридичним та фізичним особам виключно у доларах США, а не їх гривневому еквіваленті.

Враховуючи нестабільну політико-економічну ситуацію в державі, яка якщо не стабільно, то періодично перебуває у кризовому стані, позичальник міг передбачити невигідність для нього умов оспорюваних договорів за перспективи росту курсу долара США або сплачувати кредит, виходячи зі своїх фінансових можливостей, звернувшись при цьому до банку із зверненням про реструктуризацію залишкової кредитної заборгованості, однак не зробив цього.

За наведених обставин суд не вбачає підстав для визнання недійсним кредитних договорів з наведених позивачами мотивів, а відтак і договорів, укладених з банком на забезпечення їх виконання – договору іпотеки та договорів поруки, оскільки такі повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, а також основному принципам при укладенні таких правочинів – диспозитивності.  

З врахуванням вищенаведеного, на думку суду, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню є також вимога позивачів про зобов’язання ЗАТ «ОТП Банк» прийняти у ОСОБА_1 суму у розмірі 576.044,36 грн. з розстрочкою платежів на 150 місяців за таких умов, що місячний платіж буде складати 3.780 грн. 30 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, на підставі ст. ст. 203, 215, 236, 524, 548 ЦК України, Законів України «Про заставу», «Про іпотеку», «Про Національний банк України», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про банки та банківську діяльність», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, суд

в  и  р  і  ш  и  в  :

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору № CM-SME600/076/2008 від 01 серпня 2008 року та додаткового договору №1 до кредитного договору № CM-SME600/076/2008 від 01 серпня 2008 року від 27 квітня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» на суму 96.000 доларів США; про визнання недійсним кредитного договору № CM-SME600/076/2008/1 від 01 серпня 2008 року та додаткового договору №1 до кредитного договору № CM-SME600/076/20081 від 01 серпня 2008 року від 27 квітня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» на суму 52.730,44 доларів США; про визнання недійсним договору іпотеки № CM-SME600/076/2008 від 01 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» на підставі двох вищезазначених кредитних договорів, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 2334 від 01 серпня 2008 року; про визнання недійсним договору поруки № SR-SME600/076/2008 від 01 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»; про визнання недійсним договору поруки № SR-SME600/076/2008/2 від 01 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»; про визнання недійсним договору поруки № SR-SME600/076/2008/3 від 01 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк»; про зобов»язання приватного нотаріуса Пустомитівського нотаріального округу ОСОБА_6 виключити з реєстру іпотеки запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, зареєстрованого у реєстрі за № 2335 від 01 серпня 2008 року, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» 01 серпня 2008 року, а саме, нерухомого майна – будинку загальною площею 262,2 кв.м, розташованого у АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2; про зобов’язання приватного нотаріуса Пустомитівського нотаріального округу ОСОБА_6 виключити з реєстру іпотеки запис про іпотеку та заборону відчуження земельної ділянки, зареєстрованого у реєстрі за № 2336 від 01 серпня 2008 року, яка була передана в іпотеку за договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» 01 серпня 2008 року, а саме, земельної ділянки площею 0,1044 га, розташованої у с. Давидів Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер земельної ділянки 4623682400:01:005:0012, яка належить ОСОБА_2; про зобов’язання ЗАТ «ОТП Банк» прийняти у ОСОБА_1 суму у розмірі 576.044,36 грн. з розстрочкою платежів на 150 місяців за таких умов, що місячний платіж складатиме 3.780 грн. 30 коп. в і д м о в и т и .  

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ                        

Оригінал рішення.