Справа № 2-1052

                                              2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

09 березня 2010 року Галицький районний суд міста Львова у складі :

    головуючої – судді  –  ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

    при секретарі       -  БЕСПАЛЬОК О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності на жиле приміщення та вселення,

в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

    ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист прав власника квартири.

    В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 30 листопада 2006 року, однак не використовує квартиру з моменту її придбання, оскільки така потребує капітального ремонту. Як їй стало відомо, ОСОБА_2 має намір оскаржити у суді її право власності на спірну квартиру, де проводить з 16 жовтня 2009 року ремонтні роботи без її дозволу та згоди, позбавляючи її цим права використовувати зазначене майно на свій розсуд. Просить суд зобов’язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у користуванні належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1 та вселити її у таку.

    У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов, дали пояснення, аналогічні наведеним у позовній заяві. Пояснили, що позивачка випадково дізналась, що у належній їй квартирі проводиться ремонт, після чого подала заяву у Галицькій РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, де було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, та порадили звернутись з позовом до суду.    

    Представник відповідача позов визнав, пояснив, що сторони мають різне бачення з приводу використання зазначеної квартири та не вчиняли жодних дій для мирного врегулювання спору. Позивачка є тещею відповідача і між ними існувала усна домовленість про те, що квартирою буде користуватись відповідач, котрий дійсно проводить у квартирі ремонтні роботи, в тому числі, провів заміну вхідних дверей, що, очевидно, унеможливило доступ до такої позивачки.  

    Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

    Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 30 листопада 2006 року (а.с.6), позивачка прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1.

    Згідно витягу ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" № 12752344 від 04 грудня 2006 року (а.с.9), квартира АДРЕСА_1 перебуває у приватній власності позивачки на підставі договору купівлі-продажу від 30 листопада 2006 року.

    Судом встановлено, що після того, як позивачка дізналась про те, що ОСОБА_2 проводить без її дозволу ремонт у вищезгаданій квартирі, вона зверталась у Галицький РВ ЛМУ ГУ МВС Ураїни у Львівській області із заявами про вжиття заходів для унеможливлення доступу у квартиру сторонніх осіб (а.с.10-12, 14-15).  

    У листі № 341/3108 від 21 жовтня 2009 року (а.с.13) Галицький РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області повідомляє дочку позивачки ОСОБА_3, що наведені у її заяві відомості підтвердились у тій частині, що ОСОБА_2 замовив виконання ремонтних робіт у спірній квартирі, однак приводи та підстави для порушення кримінальної справи відсутні, оскільки в його діях відсутній склад злочину.    

    Відповідно до ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

    Суд вважає, що незважаючи на існування певної усної домовленості між сторонами по справі, які перебувають у родинних відносинах, з юридичної точки зору законним власником спірної квартири є позивачка, про що свідчать вищезгадані судом документи, а відповідач, здійснюючи без її дозволу ремонт у такій, шляхом заміни вхідних дверей позбавив її можливості вільно користуватись та розпоряджатись належним їй майном.

    Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.  

    За наведених обставин суд приходить до висновку, що відповідача слід зобов’язати не чинити позивачці перешкод у користуванні належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1 та вселити її таку.

Керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, на підставі ст. ст. 386, 391 ЦК України, ст. 48 Закону України "Про власність", суд

в  и  р  і  ш  и  в  :

Позов ОСОБА_1   з а д о в о л и т и .

    Зобов’язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні належною на праві власності квартирою АДРЕСА_1.

    Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

    СУДДЯ

Оригінал рішення.