Справа № 2-864

  2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 квітня 2010 року Галицький районний суд міста Львова у складі :

головуючої – судді - ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.

при секретарях     - БЕСПАЛЬОК О.А., КОЦАН М.І. та КОЗАК К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької про визнання рішень атестаційної комісії, наказів незаконними та частково незаконним, про приведення наказу у відповідність, про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

    в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного академічного українського драматичного театру ім. М.Заньковецької про визнання недійсним рішення атестаційної комісії.

    В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що працює в театрі на посаді артиста 2-ї категорії з 11 липня 2001 року. Відповідно до висновку атестаційної комісії від 14 липня 2009 року він визнаний таким, що не відповідає займаній посаді. Вважає зазначене рішення незаконним, упередженим та необґрунтованим з наступних підстав. У 2008 році в театрі проводилась планова атестація художнього та артистичного персоналу, у зв’язку з чим у червні 2008 року художнім керівником театру ОСОБА_7 була підписана характеристика на нього, в якій не було наведено жодних негативних фактів стосовно його акторської роботи і, відповідно, не було подано жодних рекомендацій щодо їх усунення. Однак рішенням атестаційної комісії від 11 липня 2008 року він, позивач, був визнаний таким, що відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій комісії з повторною атестацією через рік. Вважає, що згадане рішення прийняте з порушенням вимог п.2.3 Положення про проведення атестації художнього та артистичного персоналу театрів, яким передбачено, що якщо у діяльності працівника театру виявлено та зафіксовано шляхом складання акта чи доповідної записки невиконання або неналежне виконання службових обов’язків працівником театру, що є ознакою недостатньої кваліфікації, керівник театру може призначити такому працівникові театру позачергову атестацію, але не раніше, ніж через рік після проходження останньої атестації. Оскільки законом чітко передбачені випадки призначення повторної атестації, а стосовно нього не було складено жодних актів про невиконання чи неналежне виконання ним своїх посадових обов’язків, що б могло свідчити про його недостатньо кваліфікацію, він вважає рішення атестаційної комісії від 11 липня 2008 року незаконним. Незважаючи на це, він використав рекомендації атестаційної комісії у своїй подальшій творчій діяльності, доказом чого є підписана на нього ОСОБА_7 характеристика від 12 червня 2009 року, де відзначено його особисту ініціативу зіграти у класичній виставі "ІНФОРМАЦІЯ_1" не тільки заплановану для нього роль ОСОБА_8, але й роль ОСОБА_8. Як вбачається зі змісту протоколу атестаційної комісії від 14 липня 2009 року, такий містить багато суперечливих моментів, зокрема, у п.5 зазначено, що жодних зауважень та рекомендацій, висловлених членами атестаційної комісії, немає, а відтак незрозуміло, у зв’язку з чим прийнято рішення про невідповідність його займаній посаді. Обставини, наведені у п.8 протоколу, не відповідають характеристиці на нього, оскільки в позиціях щодо намагання проявити себе творчо в житті колективу і подавати заявки на ролі, а також уважності на репетиціях із незрозумілих причин зазначено «частково». Позивач вважає оскаржуване рішення необ’єктивним та необґрунтованим, оскільки воно всупереч п.1.3 Положення про проведення атестації працівників підприємств, установ, організацій та закладів культури приймалось без реальної оцінки його професійної кваліфікації і ділових якостей, виходячи з результатів його роботи. Крім того, всупереч п. 4.4 згаданого Положення атестаційна комісія не заслуховувала та не ознайомлювалась з його звітом про виконану роботу, він не був долучений до матеріалів атестації, що є, на думку позивача, доказом упередженого та необґрунтованого ставлення до нього членів комісії, котрі, визнаючи його таким, що не відповідає займаній посаді, не переглядали ні вистав, ні репетицій з його участю, що підтверджує необґрунтованість їх рішення. Просить визнати незаконними рішення атестаційної комісії Національного академічного українського драматичного театру імені М.Заньковецької від 11 липня 2008 року та наказ "Про результати атестації" незаконними; визнати незаконним рішення атестаційної комісії від 14 липня 2009 року та частково незаконним наказ № 71 від 17 липня 2009 року "Про результати атестації" у частині визнання його таким, що не відповідає займаній посаді; зобов’язати генерального директора театру привести у відповідність наказ № 71 від 17 липня 2009 року "Про результати атестації" стосовно відповідності його займаній посаді.      

    У подальшому ОСОБА_1 уточнив позов, просить визнати незаконним звільнення його з роботи на підставі наказу № 128-К від 08 жовтня 2009 року про виявлення невідповідності займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації та поновити на посаді артиста драми 2-ї категорії Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької та зобов’язати виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу.

    У судовому засіданні позивач та його представники підтримали позов, дали пояснення, аналогічні наведеним у позовній заяві обставинам. Просять задовольнити позов.

    Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечила, пояснила, що у 2008 році в театрі проводилась чергова атестація, і у наказі від 05 серпня 2008 році за її результатами позивачу призначено повторну атестацію 14 липня 2009 року, а не позачергову, як він зазначає. Оскільки законодавець не визначає порядку проведення повторної атестації, така проводилась за загальними правилами. Позивач був присутній на атестації, мав право голосу, а тому його покликання про те, що комісія не заслухала його звіту, не відповідає дійсності, оскільки у випадку його подачі дані про це були б занесені до протоколу. Не відповідає дійсності твердження позивача про те, що за час роботи до нього не пред’являлось  жодних претензій та зауважень, оскільки режисери-постановники неодноразово висловлювали такі, що і підтвердили на засіданні атестаційної комісії. Оскільки позивача було звільнено з посади за результатами атестації, яка була проведена об’єктивно та неупереджено, а сама процедура звільнення його з посади здійснена згідно з вимогами чинного законодавства, просить відмовити у задоволенні позову.  

    Заслухавши пояснення сторін та покази свідків, вивчивши матеріали цивільної справи та атестаційних матеріалів художнього та артистичного персоналу театру за 2008-2009 роки, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

    Відповідно до ч.5 ст. 20 Закону України "Про театри і театральну справу”, професійні творчі працівники зобов’язані проходити обов’язкову  атестацію художнього та артистичного персоналу театру, під час якої оцінюються творчий рівень, професійні якості, можливість подальшого використання працівника до перспективних та поточних планів роботи театру.

    Як вбачається з протоколу засідання атестаційної комісії № 17 від 11 липня 2008 року (а.с.9-10 т.1), за результатами атестації ОСОБА_1 відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій комісії з повторною атестацією через рік.

    Відповідно до наказу № 89 від 05 серпня 2008 року (а.с.34 т.1), за результатами проведеної 11 липня 2008 року атестації художнього та артистичного персоналу театру ОСОБА_1 відповідає займаній посаді за умови усунення зазначених недоліків і виконання рекомендацій комісії з повторною атестацією через рік.

Згідно наказу № 71 від 17 липня 2009 року (а.с.15 т.1), за результатами проведеної 14 липня 2009 року атестації художнього та артистичного персоналу Національного академічного українського драматичного театру імені М.Заньковецької, ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає займаній посаді.

    Наказом № 128-к від 08 жовтня 2008 року позивача звільнено за п.2 ст. 40 КЗпП України з посади артиста драми 2-ої категорії у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації (а.с.49 т.1).

    Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів” № 9 від 06 листопада 1992 року, при розгляді справ про звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору у тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов’язків. Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами у справі.

    Згідно п. 4.6 Положення про проведення атестації художнього та артистичного персоналу театрів, затвердженого наказом Міністерства культури та туризму України № 31 від 03 травня 2007 року, атестаційна комісія на підставі всіх даних, за наявності не менше 2/3 її членів таємним або відкритим голосуванням дає оцінку про відповідність чи невідповідність працівника займаній посаді.

Як вбачається з протоколу засідання атестаційної комісії № 26 від 14 липня 2009 року (а.с.11-12 т.1), за результатами атестації восьмеро членів атестаційної комісії оцінили позивача як такого, що не відповідає займаній посаді.

Згідно атестаційного листа (а.с.13 т.1), ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді відповідно до результатів атестації, проведеної 14 липня 2009 року. Позивач відмовився підписувати атестаційний лист, про що складено відповідний акт.

Відповідно до п. 5.3 Положення про проведення атестації художнього та артистичного персоналу театрів, затвердженого наказом Міністерства культури та туризму України № 31 від 03 травня 2007 року, якщо за результатами атестації працівника театру визнано таким, що не відповідає займаній посаді, керівник театру має право протягом двох місяців переглянути категорію цього працівника театру та розмір його посадового окладу або перевести працівника театру за його згодою на іншу роботу, що відповідає його кваліфікації. У разі незгоди працівника театру з переведенням на іншу роботу або неможливості його переведення, трудовий договір (контракт) з ним може бути розірвано відповідно до законодавства України.

    Судом встановлено, що 15 вересня 2009 року позивачу у порядку ч.2 ст. 40 КЗпП України було запропоновано для переведення вакантні посади головного інженера та гардеробника. Позивач цього ж дня ознайомився із зазначеними пропозиціями, про що свідчить його власноручний підпис (а.с.44 т.1).

    Заявою № 21-вн від 17 вересня 2009 року позивач відмовився від переведення на запропоновані вище посади, мотивуючи тим, що така пропозиція є для нього зневажливою, оскільки він навчався за спеціальністю «акторське мистецтво», є артистом драми та має твердий намір залишитись у подальшому на цій посаді (а.с.45 т.1).

    Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів” № 9 від 06 листопада 1992 року,

відповідно до ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.    

    Отже, покликання позивача про необґрунтованість пропозиції керівництва театру щодо переведення його на посади, які не відповідають його спеціальності, є безпідставними.

    Як вбачається з витягу зі стенограми засідання атестаційної комісії від 14 липня 2009 року (а.с.223-227 т.1), з приводу реакції позивача на зауваження, зазначені в його атестаційному листі за 2008 рік, а саме, бути уважним на репетиціях, намагатися проявити себе у житті колективу, подавати заявки на ролі, члени комісії висловили думку про те, що він може запізнитись на виставу; бути присутнім на виставі фізично, але не духовно; розмовляти під час репетиції по мобільному телефону; залишити таку без дозволу, не даючи звіту своїм діям; подав заяву на роль ОСОБА_8 у виставі "ІНФОРМАЦІЯ_1" Карпенка-Карого.    

    Відповідно до п.10 ст. 247 КЗпП України, виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом профспілки.

    Як вбачається з протоколу № 7 засідання профкому первинної профспілкової організації працівників Національного академічного українського драматичного театру ім. М.Заньковецької від 23 квітня 2010 року, члени профкому одноголосно дали згоду на звільнення позивача із займаної посади за п.2 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із виявленням невідповідності займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню даної роботи (а.с.19-21 т.2).

    Згідно п.4.3 Положення про проведення атестації художнього та артистичного персоналу театрів, затвердженого наказом Міністерства культури і туризму України № 31 від 03 травня 2007 року, працівник театру, який підлягає атестації, на засіданні атестаційної комісії у присутності керівника творчого цеху звітує згідно з посадовою інструкцією. У разі необхідності атестаційна комісія має ознайомлюватись з творчим доробком за звітний період шляхом перегляду вистав, репетицій тощо.

    За наведених обставин безпідставним є покликання позивача, що члени атестаційної комісії проявили свою упередженість до нього, не бажаючи заслухати його звіту та переглянути вистави та репетиції, у яких він брав участь, оскільки, виходячи зі змісту вищезгаданої норми Положення, це – їх право, а не обов’язок, і зазначені дії вчиняються у разі необхідності. Крім того, опитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили той факт, що атестаційна комісія заслуховувала творчий звіт позивача. Даного факту не заперечили і опитані свідки з боку позивача.

    Проведені та надані позивачем висновки експертиз не можуть служити підставою до задоволення позовних вимог останнього, оскільки звільнення ОСОБА_1 з роботи відповідачем проведено з дотриманням вимог чинного законодавства.

    Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких порушень зі сторони керівництва театру під час проведення атестації та у самій процедурі звільнення позивача з роботи з посади артиста драми 2-ої категорії.

    За наведених обставин суд, оцінивши у сукупності всі наявні у матеріалах справи докази, приходить до висновку про безпідставність та необгрунтованість позову, у зв’язку з чим відмовляє у його задоволенні.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, на підставі п.2 ст. 40, ст. ст. 231, 232, 235 КЗпП України, суд

в  и  р  і  ш  и  в  :

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконними рішення атестаційної комісії Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької від 11 липня 2008 року та наказу № 89 від 05 серпня 2008 року «Про результати атестацій», про визнання незаконними рішення атестаційної комісії Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької від 14 липня 2009 року та наказу "Про результати атестації" № 71 від 17 липня 2009 року в частині визнання приведення наказу № 71 від 17 липня 2009 року "Про результати атестації" стосовно відповідності ОСОБА_1 займаній посаді, про поновлення на роботі на посаді артиста драми 2-ої категорії Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу   в і д м о в и т и .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ                            

Оригінал рішення.