Справа №2-21/2010р.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    26 травня 2010 року Калінінський районний суд м.Горлівки Донецької області у складі: головуючого судді Дундар І.О.

при секретарі                 Бушніной В.М.

за участю представника позивачів ОСОБА_1    

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

співвідповідача             ОСОБА_4

представника співвідповідача ОСОБА_5

представника третьої особи ОСОБА_6

третьої особи                  ОСОБА_7

представника третьої особи ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Горлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_11, ЗАТ "Інвестсервіс", ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_12, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

    18 травня 2009 року позивачі звернулися до суду з даною позовною заявою, в якій вказали, що 28 вересня 2008 року ОСОБА_12, керуючи автомобілем НОМЕР_1 порушив Правила дорожнього руху і допустив зіткнення з мопедом, на якому рухалися вони, внаслідок чого їм були спричинені важкі тілесні ушкодження та ушкодження середньої тяжкості відповідно.  Вироком Калінінського районного суду його було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України. Злочинними діями ним була спричинена матеріальна шкода 4531 грн 12 коп та 1313 грн 62 коп відповідно. Окрім того спричинена моральна шкода в розмірі 100000 та 50000 відповідно, які просили стягнути з відповідача ОСОБА_11, з якою ОСОБА_12 перебував в трудовим правовідносинах.

    Під час розгляду справи позивачі уточнили позовні вимоги і просили стягнути з ЗАТ "Інвестсервіс" на користь кожного з них - моральну шкоду в сумі по 2550 гривен,  матеріальну шкоду з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 в сумі 3108 грн 51 коп, на користь ОСОБА_10 69 грн 32 коп, моральну шкоду на користь ОСОБА_9 - 97450 грн, на користь ОСОБА_10 - 47450 грн.

Позивач ОСОБА_9 підтримав заявлені вимоги на підставах, викладених у позові. Суду пояснив, що відчував моральні страждання, пов"язані з фізичним болем, перебуванням на лікарняному, пересуванням на милицях, втратив роботу. Просив задовольнити позовні вимоги. В подальшому надав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі.

Позивач ОСОБА_10 підтримала заявлені вимоги, суду пояснила, що в неї двоє дітей. До ДТП вона працювала в магазині "Амстор". Зараз не може працювати, оскільки відчуває велике навантаження на ноги. В той же час її чоловік хворий і вона вимушена одна утримувати родину. В подальшому надала суду заяву з проханням розглядати справу без його участі.

Представник позивачів ОСОБА_1 підтримав уточнені позовні вимоги. Суду пояснив, що просить прийняти до уваги другий висновок експерта, оскільки той зроблено пізніше. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 не визнав позовні вимоги, в судовому засіданні пояснив, що в 2005 році він придбав автомобіль. Через рік ОСОБА_4 запропонував його викупити. Він оформив на нього генеральну довіреність. Але в того не було грошей на переоформлення, тому на його прохання, його дружина ОСОБА_11 оформила трудовий договір з ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_4. Після ДТП він пропонував ОСОБА_4 та ОСОБА_12 все владнати миром. Вже після ДТП ОСОБА_4 оформив тимчасовий технічний паспорт на автомобіль. Вважає, що за все повинні відповідати ОСОБА_4 та ОСОБА_12.

Представник відповідача ОСОБА_2 не визнав заявлені вимоги, суду пояснив, що автомобіль на час ДТП фактично належав ОСОБА_4, який працював на ньому по документам ОСОБА_11. З грудня 2008 року він оформив всі документи на своє ім"я і так працював. В подальшому він продав його ОСОБА_7. Він зареєстрував авто на своє ім"я.

Співвідповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що працює приватним підприємцем. Він отримав від ОСОБА_11 довіреність з правом продажу автомобіля. Він продав автомобіль ОСОБА_7, а гроші віддав ОСОБА_11. В теперішній час довіреність анулювали. Ніяких трудових відносин у нього з ОСОБА_12 не було. Той працював у ОСОБА_11 на час ДТП. Він відвідував потерпілих в лікарні із співчуття.

Представник співвідповідача ЗАТ "Інвестсервіс" ОСОБА_5 позовні вимоги визнала частково. Суду пояснила, що їх компанія частково провела виплати потерпілим в частині відшкодування витрат на ремонт мопеда та на лікування, залишилися винними 2000 гривень. За рішенням суду вони погоджуються оплатити моральну шкоду в розмірі по 2550 гривень на кожного потерпілого.

Представник третьої особи ОСОБА_12 - ОСОБА_6 позовні вимоги  визнав частково, суду пояснив, що не згоден з витратами на лікування, так як за вироком суду на користь міської лікарні вже були стягнути витрати на стаціонарне лікування потерпілих; витрати на харчування не підтверджені. ОСОБА_12 перебував в трудових відносинах з ОСОБА_11, з ОСОБА_4 у нього відносин не було.

Третя особа ОСОБА_7 позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що він домовлявся з ОСОБА_4 про продаж автомобіля, а з ОСОБА_11 зустрічався тільки у нотаріуса. ОСОБА_4 пояснював, що за документами власниця автомобіля ОСОБА_11, а продавець - він.

Представник третьої особи ОСОБА_7 - ОСОБА_8 позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що 4 травня 2009 року ОСОБА_7 домовився з ОСОБА_4 про придбання автомобіля, 12 травня він віддав йому завдаток, а 29 травня оформили генеральну довіреність з ОСОБА_11.

При розгляді справи судом були встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

28 вересня 2008 року о 22-40 годині сталася ДТП за участю двох транспортних засобів - ВАЗ-21070 державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_12 та мопеда ACTIVE ZS 50, під керуванням ОСОБА_9 та пасажиром ОСОБА_10 (арк.спр.5-6).  

Транспортний засіб ВАЗ-21070 державний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_11 (арк.спр.78).

Мопед ACTIVE ZS50 належить ОСОБА_9 (арк..спр.233).

23 березня 2009 року ОСОБА_12. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, призначено покарання 4 роки позбавлення волі з випробуванням на 3 роки (арк.спр.5-6).

Внаслідок ДТП ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебували на стаціонарному лікуванні (арк..спр.15-16, 17).

За період лікування ОСОБА_10 придбала ліків на суму 1244 грн 30 коп (арк..спр.11), ОСОБА_13 - на суму 2047 грн 05 коп (арк..апр.12).

Як виходить з вартості продуктів харчування, придбаних ОСОБА_10 30 жовтня 2008 року (арк..спр.13) вона складає 34 грн 66 коп, аналогічна вартість міститься на арк.спр.14.

Виходячи зі звіту про експертну оцінку дорожньо-транспортного засобу №50 від 18 березня 2009 року вартість відновлювального ремонту, як і матеріальної шкоди, складає 2234 гривні 07 копійок (арк.спр.7-8). Даний звіт складено по факту заяви від 3 жовтня 2008 року.

За проведення даної експертизи позивачем сплачено 250 гривень (арк.спр.9).

Але, до цього часу, 6 жовтня 2008 року по факту тієї самої заяви від 3 жовтня 2008 року складено звіт про експертну оцінку дорожнього транспортного засобу №214 по встановленню матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної події мопеду (арк.спр.216-224); висновок: вартість матеріальної шкоди, спричиненої володільцю мопеда складає 1888 грн 56 коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачу пошкодженням мопеду складає 1888 грн 56 коп, як вказано в первісному звіті (арк..спр. 216-224), оскільки ані позивачі, ані їх представник не надали суду доказів в обґрунтування необхідності проведення повторного авто товарознавчого дослідження мопеду, в той час, як виходить з тексту обох звітів, вони зроблені на підставі однієї заяви - від 3 жовтня 2008 року.

Таким чином, у судовому засіданні достовірно було встановлено, що ОСОБА_9 була заподіяна майнова шкода, яка виявилася в пошкодженні його мопеду та в витратах по його відновлювальному ремонту.

На підставі ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.    

    Згідно ч.1 п.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

На підставі ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

    Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як виходить з вироку суду, особою винною у ДТП був ОСОБА_12.

26 вересня 2008 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було укладено трудовий договір (арк.спр.73, 82), який відповідно вимог закону був зареєстрований в Горлівському міському центрі зайнятости, тобто ОСОБА_12 перебував з власником автомобіля ОСОБА_11 в трудових відносинах.

 Згідно ст.1172 ЦК України  юридична  або  фізична  особа  відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідальність за спричинену позивачу шкоду повинна нести ОСОБА_11, оскільки шкода спричинена її працівником під час виконання ним своїх трудових обов"язків.  

Але між відповідачем ОСОБА_11 та ЗАТ "Інвестсервіс" було укладено договір страхування наземного транспорту, факт існування якого підтверджується полісом обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (арк.спр.225, 226).

      На підставі ст..1194 ЦК України особа,  яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової  виплати  (страхового  відшкодування)

для  повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю  між  фактичним  розміром  шкоди  і  страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

            Порядок відшкодування спричиненої шкоди в цьому випадку передбачений Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року.

28 вересня 2008  року ОСОБА_11 повідомила страхову компанію по ДТП (арк..спр.46-47) та 7 квітня 2009 року отримала страхове відшкодування в сумі 4773 грн 80 коп (арк.спр.48).

     Як виходить зі страхового акту №855-09-59-017 (арк..спр.140) дане ДТП визнано страховим випадком, встановлено, що спричинена матеріальна шкода - пошкоджено мопед, сума збитків 1885 грн 56 коп, до сплати ОСОБА_9 призначено 1375 грн  56 коп за відрахуванням франшизи, з урахуванням витрат на ліки загальна сума страхового відшкодування склала 3422 грн 61 коп (арк..спр.149, 210), з яких сплачено1422 грн 61 коп 17 березня 2010 року (арк..спр.206, 209).

      Відповідно до акту №855/1-09-59-017 (арк..спр.150, 232) ОСОБА_10 призначено страхове відшкодування за життя та здоров"я в сумі 1244 грн 30 коп, яке сплачено 17 березня 2010 року (арк..спр.207, 209).

           Таким чином, з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди належить стягнути, так звану, "франшизу" в сумі 510 грн, на яку страхова компанія зменшила суму страхового відшкодування.

    В той же час суд приходить до висновку, що 2000 грн, які в рахунок відшкодування витрат на ліки нарахувала, але не сплатила на користь ОСОБА_9 ЗАТ "Інвестсервіс" підлягають оплаті саме страховою компанію і правових підстав для стягнення їх з ОСОБА_11 не має.

    Але до ЗАТ "Інвестсервіс" позивачі не пред"являли в цій частині позовні вимоги.

    На підставі ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    Таким чином в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_11 в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі  2598 грн 51 коп належить відмовити.

Крім того, суд не приймає до уваги вартість продуктів харчування, придбаних ОСОБА_10 30 жовтня 2008 року (арк..спр.13), яка складає 34 грн 66 коп та аналогічну вартість на арк.спр.14, оскільки дані довідки містять переліки ідентичних наборів продуктів харчування, яки придбані нібито в один день, і при цьому не додано доказів, що саме дані продукти харчування були необхідні позивачам в якості посиленого харчування (арк..спр.11, 12), тобто в задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 до ОСОБА_11 в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 69 грн 32 коп належить відмовити.

    Стосовно моральної шкоди.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається  судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

    У судовому засіданні був встановлений той  факт, що діями третьої особи ОСОБА_12, власнику транспортного засобу ОСОБА_9 та пасажиру ОСОБА_10, була спричинена моральна шкода. Але суд вважає, що розмір моральної шкоди, вказаний позивачами забагатий, не відповідає характеру та обсягу страждань, тобто розмір моральної шкоди не відповідає тим доказам, які позивач надав в його обґрунтування.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що загальний розмір моральної шкоди, яка була спричинена позивачам складає - ОСОБА_9 - 10000 гривень, ОСОБА_10 - 5000 гривень.

На підставі ст.22.3. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року потерпілому  відшкодовується  також   моральна   шкода, передбачена  пунктами  1,  2 частини  другої статті 23 Цивільного кодексу  України.  Така   шкода    відшкодовується   у

встановленому   судом   розмірі  відповідно  до  вимог  статті  23 Цивільного  кодексу  України.  При   цьому   страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті  9  цього  Закону.  Різницю  між  сумою  відшкодування,

визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком,

сплачує особа,  яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Як виходить з полісів (арк..спр.225, 226) ліміт відповідальності п"ятдесят одна тисяча.

    Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ЗАТ "Інвестсервіс" на користь позивачів моральної шкоди в сумі по 2550 гривень кожному підлягають задоволенню.

В той же час позовні вимоги стосовно стягнення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 моральної шкоди підлягають частковому задоволенню - з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 належить стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди 7450 гривень, на користь ОСОБА_10 - 2450 гривень.

            При цьому судом не прийняти до уваги заперечення представників ОСОБА_11 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з наступних підстав.

7 березня 2008 року ОСОБА_11 надала довіреність на ім"я ОСОБА_4 на право продажу та розпорядження автомобілем НОМЕР_1 (арк..спр.79), який з 24 травня 2007 року по 31 жовтня 2008 року перебував з нею в трудових відносинах (арк..спр.81).

3 грудня 2008 року той отримав тимчасовий реєстраційний талон (арк..спр.80).

На підставі ч.3 ст.245 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Таким чином, надання довіреності не може свідчити про перехід права власності на автомобіль на ОСОБА_4, враховуючи також те, що він заперечує проти цього.  

    Лист №116 від 10 вересня 2009 року Виробничо-комерційної фирми "Селект" (арк..спр.83) судом не прийнятий до уваги, оскільки викладені в ньому відомості не підтверджуються документально.

    Суд вважає, що в судовому засіданні не був доведений той факт, що власником автомобіля, який приймав участь в ДТП, був ОСОБА_4 - під час ДТП за кермом автомобіля перебував ОСОБА_12, який на той час був в трудових правовідносинах з ОСОБА_14 і саме вона повинна відповідати за дії свого працівника.

Стосовно стягнення судових витрат.

На підставі ст..88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

В ході судового розгляду позивачами були надані квитанція про оплату послуг спеціаліста в сумі 250 гривень від 17 березня 2009 року (арк..спр.9) та квитанція про оплату послуг адвоката від 17 лютого 2009 року в сумі 3000 гривень (арк..спр.18-19).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що належить відмовити в стягненні витрат по оплаті послуг спеціаліста в сумі 250 гривен, оскільки даний висновок спеціаліста судом не прийнято до уваги.

    Крім того, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для відшкодування витрат на правову допомогу.

            Згідно додатку до Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27 квітня 2006 р. "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави"                     встановлений граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справа, а саме витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь  |якої ухвалено судове рішення: не перевищує суму,  що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі,   виплачується 40 відсотків розміру мінімальної  заробітної плати за годину її роботи.

    Ані з тексту квитанції, ані з тексту договору про надання правової допомоги не вбачається конкретний розрахунок розміру оплаченої суми за правову допомогу. Це позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість відшкодування витрат на правову допомогу.

На підставі ст.ст.23, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, Закону України "Про бов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст..ст.6, 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_11, ЗАТ "Інвестсервіс", ОСОБА_4, треті особи ОСОБА_12, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 510 (п"ятсот десять) гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 7450 (сім тисяч чотириста п"ятдесят) гривень.

 Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2450 (дві тисячі чотириста п"ятдесят) гривень.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Інвестсервіс" на користь ОСОБА_9, ОСОБА_10 в рахунок відшкодування моральної шкоди по 2550 (дві тисячі п"ятсот п"ятдесят) кожному.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд м.Горлівки протягом десяти днів з наступного дня після його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя