ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
справа № 5020-5/045
За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1);
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
про стягнення заборгованості в розмірі 29853,00 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивач: (ФОП ОСОБА_1.) - ОСОБА_3, представник, довіреність ВМР № 254710 від 02.04.2010;
Відповідач: (ФОП ОСОБА_2.) - ОСОБА_2, ФОП, посвідчення Водія КРА № 093086 від 23.09.1999.
Суть спору:
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором суборенди від 01.01.2010 в розмірі 29853,00 грн., з яких: 14760,00 грн. –основний борг, 333,00 грн. –витрати по утриманню приміщенню, 14760,00 грн. –штрафні санкції.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо внесення орендної плати та інших платежів.
Відповідач позовні вимоги не визнав мотивуючі свої заперечення тим, що позивач не мав права здавати приміщення у суборенду, на підставі того, що умовами договору оренди від 01.07.2009, укладеному між позивачем та ПП „Компанія „Миф” таки умови не передбачені.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.05.2010 по 20.05.2010.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
01.01.2010 між позивачем (Суборендодавець) та відповідачем (Суборендар) укладений договір суборенди зі строком дії з 01.01.2010 по 31.01.2010.
Відповідно до умов договору, Суборендодавець передає, а Суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 147,6 кв.м., розташоване на першому поверху будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_3
Суборендодавець передає приміщення у суборенду на правах Орендаря приміщення, відповідно до умов договору оренди від 01.07.2009, укладеному між позивачем та ПП „Компанія „Миф” (пункт 1.2 договору суборенди).
Відповідно до пункту 3.1 договору, суборенди за користування приміщенням Суборендар зобов’язаний сплачувати Суборендодавцю орендну плату в розмірі 100,00 грн. за 1 кв.м., на загальну суму 14760,00 грн.
Оплата орендних платежів здійснюється до 15 числа поточного місяця шляхом 100% оплати за поточний місяць оренди, згідно виставленим рахункам Суборендодавця (пункт 3.3 договору суборенди).
Відповідно до пункту 2.3.3 договору суборенди, суборендар зобов’язався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати витрати по утриманню орендованого приміщення.
Згідно виставлених рахунків, в тому числі відшкодовувати витрати по забезпеченню приміщення електроенергією та водою.
Відповідно до акту прийому-передачі виконаних послуг № 01 від 31.01.2010 позивачем надані відповідачу послуги у вигляді оренди приміщення на суму 14760,00 грн. та послуги по утриманню приміщення на суму 333,00 грн. (а.с.8).
Розпискою від 31.01.2010 відповідач зобов’язався погасити наявну у нього заборгованість в розмірі 15093,00 грн. в строк до 14.02.2010 (а.с.9).
Свої зобов’язання щодо внесення орендної плати та інших платежів відповідач виконував неналежним чином у зв’язку з чим його заборгованість склала 15093,00 грн.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).
Об'єктом оренди можуть бути:
· державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;
· нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);
· інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини першої статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.
Твердження відповідача про те, що позивач не мав права здавати приміщення у суборенду, на підставі того, що умовами договору оренди від 01.07.2009, укладеному між позивачем та ПП „Компанія „Миф” таки умови не передбачені, судом до уваги не приймаються на підставі того, що листом № 18 від 01.09.2009 ПП „Компанія „Миф” повідомило про те, що не заперечує проти передачі приміщення в суборенду (а.с.22).
Відповідно до частини першої статті 774 Цивільного кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, судом встановлений факт неналежного виконання обов’язків з боку відповідача за договором суборенди від 01.01.2010, а тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 15093,00 грн.
Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 4.4 договору суборенди передбачено, що за затримку внесення орендної плати від 3-х до 5-ті днів суборендар сплачує штраф в розмірі 100% від суми боргу.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 14760,00 грн.
Відповідно до статей 218, 233 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В силу статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Таким чином, суд приймає до уваги невеликий термін затримки сплати орендної плати, важке фінансове становище відповідача, надмірно великий розмір штрафу порівняно із збиткам позивача, а тому вважає, що розмір суми штрафних санкцій підлягає зменшенню до 1000,00 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16093,00 грн., з яких: 14760,00 грн. –основний борг, 333,00 грн. –витрати по утриманню приміщенню, 1000,00 грн. –штрафні санкції.
Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 160,93 грн. і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 127,22 грн. покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) заборгованість в розмірі 16093,00 грн., з яких: 14760,00 грн. –основний борг, 333,00 грн. –витрати по утриманню приміщенню, 1000,00 грн. –штрафні санкції, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 160,93 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 127,22 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 14000,00 грн. фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
20.05.2010