ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
13.04.2010 справа № 5020-10/023
Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Комунального підприємства «Орбіта»
(просп. Жовтневої революції, 52-36а м. Севастополь, 99038)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99055)
про стягнення заборгованості в сумі 12270,62 грн., з яких: 10480,00 грн. –основний борг, 1790,62 грн. пеня,
за участю представників сторін:
позивача –Таратуткіної В.В., довіреність №1 від 02.01.2010;
відповідача – не з’явився.
18.02.2010 Комунальне підприємство «Орбіта»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 12270,62 грн., з яких: 10480,00 грн. –основний борг, 1790,62 грн. пеня.
11.03.2010 позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх. №7471-д), відповідно до якої виправив описки допущені у позовній заяві.
Ухвалою від 23.03.2010 відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, замінений на належного - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору №103 від 01.05.2006, а саме, обов’язку щодо внесення плати за надання послуг з обслуговування торгівельного павільйону.
Позивач у судовому засіданні 13.04.2010 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, згідно заяви про уточнення позовних вимог (вх. №7471-д).
Відповідач у судове засідання 13.04.2010 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією та завчасно –02.04.2010 (повідомлення про повернення поштового відправлення вх. №16310 від 09.04.2010 /а.с.55-58/).
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахування вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
01.05.2006 між Комунальним підприємством «Орбіта»(Виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) був укладений договір №103 на господарське обслуговування торгівельного павільйону /а.с.28-30/ (далі –Договір), відповідно до розділу 1 даний Договір регулює на добровільній основі взаємовідносини сторін по наданню господарських послуг у зв’язку з розміщенням павільйону суб’єкта підприємницької діяльності на території ринку по АДРЕСА_2
Строк дії договору встановлений з моменту підписання і до закінчення строку оренди земельної ділянки під ринок по АДРЕСА_2 Договір може бути розірвано з боку Комунального підприємства «Орбіта»у односторонньому порядку у разі порушення Відповідачем правил торгівлі, внутрішнього розпорядку на ринку і невиконання умов даного договору (пункт 3.1 Договору).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.04.2009 по справі №20-11/348-2/353-11/383-9/124 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору №103 на господарське обслуговування торгівельного павільйону. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду 06.07.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2009 вищевказане рішення залишено без змін.
Відповідно до пункту 2.2.3 укладеного Договору, Замовник щомісячно, до 10-го числа наступного місяця, перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця або вносить в його касу плату за послуги по господарському обслуговуванню, згідно затвердженої калькуляції 9з урахуванням зміни цін та витрат), про що Виконавець повідомляє Замовника за 30 днів. За кожен день прострочення платежу стягується пеня у розмірі 0,1% від суми платежу.
Пунктом 2.1.6 Договору передбачено, що Комунальне підприємство «Орбіта»затверджує калькуляцію на послуги по господарському обслуговуванню павільйону, яка є невід’ємною частиною даного Договору.
Згідно з затвердженою калькуляцією-розрахунком /а.с.59/ вартість господарського обслуговування для торгових павільйонів на Юмашевському ринку з 01.02.2007 встановлена у розмірі 58,60 грн. за одне торгове місце.
Згідно з абзацом третім пунктом 13 Правил торгівлі на ринках міста Севастополя, затверджених рішенням Севастопольської міської Ради від 06.04.2004 №1879, одно торгівельне місце в контейнерах, кіосках, палатках та ін. дорівнює двом повним або неповним кв. м. займаємої площі.
Відповідно до свідоцтва від 11.07.2000 /а.с.63/ фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на праві власності належить павільон продтоварів площею 23,3 м. кв. Тобто, у Відповідача 12 торгових місць.
Враховуючи, що у Відповідача 12 торгових місць вартість господарського обслуговування, що надається Відповідачу складає 703,20 грн.
Сума нарахувань за надані послуги з лютого 2007 року по січень 2010 року склала 25315,20 грн.
В період з лютого 2007 року по січень 2010 року, Відповідач не в повному обсязі здійснював оплату за надані послуги, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 10480,00 грн., що вбачається із акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2010 /а.с.60-61/.
Несплата зазначеної заборгованості з’явилась підставою для звернення Позивача до суду з вимогою сплати основного боргу пені за кожен день прострочення та штрафу.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статті 525 та 526 ЦК України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині першій статті 193 ГК України.
Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед Позивачем у розмірі 10480,00 грн., у той час як відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин матеріалами справи підтверджується факт невиконання Відповідачем зобов'язань по остаточному розрахунку за надання послуг за договором №103 від 01.05.2006.
З огляду на наведене, суд визнає позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу в розмірі 10480,00 грн. обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача за період з серпня 2009 по січень 2010, пеню в розмірі 1790,62 грн.
В силу частини другої статті 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).
Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2.2.3 укладеного Договору передбачено, що Замовник щомісячно, до 10-го числа наступного місяця, перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця або вносить в його касу плату за послуги по господарському обслуговуванню, згідно затвердженої калькуляції (з урахуванням зміни цін та витрат), про що Виконавець повідомляє Замовника за 30 днів. За кожен день прострочення платежу стягується пеня у розмірі 0,1% від суми платежу.
Проте, Позивач обчислюючи розмір пені /а.с.42/ не застосував подвійну облікову ставку Національного банку України, що не відповідає нормам спеціального законодавства, а саме - Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 №543/96-ВР (стаття 3).
Згідно з вказаними нормами пеня, яка підлягає стягненню з Відповідача, в межах заявлених вимог за період з 01.08.2009 по 31.01.2010 складає:
01.08.2009 по 11.08.2009 (11 днів) 8980,00 грн. х22%х11/365 = 59,54 грн.
12.08.2009 по 31.08.2009 (20 днів) 8980,00 грн. х20,5%х20/365 = 100,87 грн.
01.09.2009 по 30.09.2009 (30 днів) 9280,00 грн. х20,5%х30/365 = 156,36 грн.
01.10.2009 по 31.10.2009 (31 день) 9580,00 грн. х20,5%х31/365 = 166,80 грн.
01.11.2009 по 31.11.2009 (30 днів) 9880,00 грн. х20,5%х30/365 = 166,47 грн.
01.12.2009 по 31.12.2009 (31 день) 10180,00 грн. х20,5%х31/365 = 177,24 грн.
01.01.2010 по 31.01.2010 (31 день) 10480,00 грн. х20,5%х31/365 = 182,47 грн.
Таким чином, заявлені Позивачем позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково, в розмірі 1009,45 грн.
Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99055, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Комунального підприємства «Орбіта»(просп. Жовтневої революції, 52-36а м. Севастополь, 99038, ідентифікаційний код 20702980, р/р 2600830110992, в ВТ «Банк «Таврика», м. Київ, МФО 300788) заборгованість в сумі 11489,45 грн. (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят дев’ять грн. 45 коп.), з яких: 10480,00 грн. –основний борг, 1009,45 грн. –пеня, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 114,89 грн. (сто чотирнадцять грн. 89 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 220,98 грн. (двісті двадцять грн. 98 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.М. Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу