ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.10                                                                                           Справа№ 24/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю  фірми „Західний Каскад”, м. Львів

До відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Львів

Про стягнення 24 039,33грн.

                                                                                                    Суддя Хабіб М.І.

                                                                                                    Секретар Савченко Ю.А.                                            

Представники:  

Від позивача – Ящинський А.Л. - представник

Від відповідача –не з’явився

Суть спору: Позов заявлено стягнення 24 039,33грн., в т.ч.: 14331,96грн. основного боргу за поставлені нафтопродукти, 8599,20грн. штрафу, 775,79грн. втрат від інфляції та 332,38грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі договору №БК-11/03-06 від 16.11.2006року позивач зобов’язується передати у власність відповідачеві товар (нафтопродукти), шляхом заправки автотранспорту відповідача за допомогою старт-карти, а останній зобов’язується його оплатити.

Як зазначено у позовній заяві, за період з 16.11.2006 року по 07.12.2009 року позивач надав відповідачеві товар на загальну суму 94 923,96грн., за який останній розрахувався частково в сумі 80 532,00грн. Заборгованість відповідача становить 14 331,96грн.

Відповідачу направлена претензія від 04.06.2009р. № 2009/06-04 про сплату боргу, яка залишена без відповіді.

За прострочення виконання грошового зобов’язання на підставі п.6.6 договору позивачем заявлений до стягнення штраф в сумі 8599,20грн.

        Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 775,79грн. та 3% річних в сумі 332,38грн.        

        Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримує.

Відповідач явку свого представника в жодне судове засідання 02.03.2010р, 23.03.2010, 13.04.2010р. та 13.05.2010року не забезпечив, відзиву на позов чи будь-яких заперечень проти позову, ніяких пояснень не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення йому  поштових відправлень за №5162914, №4578629 та №4630817.

Згідно із ухвалою від 23.03.2010р. строк вирішення спору, встановлений ст.69 ГПК України, був продовжений.

Розглянувши спір в порядку вимог ст.75 ГПК України, суд встановив наступне.

16.11.2006року сторонами укладено договір № БК-11/03-06, відповідно до умов якого позивач зобов’язується  відпустити відповідачу по пластиковій старт-картці товар (нафтопродукти), а останній зобов’язується його оплатити.

Закладна вартість однієї старт-картки становить 30грн., яка повертається покупцю після повернення старт - картки продавцю (п.5.2 договору).

Згідно із п.3.1 покупець оплачує товар на умовах 100% попередньої оплати.

Пунктом 6.7 договору встановлено, що заборгованість за отриманий товар покупець зобов»язується погасити упродовж 5 днів наступного місяця.

Накладними позивача та довіреностями відповідача, доданими до позовної заяви, підтверджено, що 23.11.2006р. позивач  передав відповідачу 2 смарт - картки на суму 60,00 грн. та відпустив за період з грудня 2006р.по лютий 2009р.  нафтопродукти на суму  94863,96грн., в т.ч. по накладній № БК-02/08 від 28.02.2009р. на суму 14 995,85грн.

( довіреність ЯОЯ №917865 від 01.02.2009р.).   

За період з 08.12.2006 року по 02.02.2009 року відповідач оплатив нафтопродукти в сумі 80532,00грн, підтвердженням чого є подані суду виписки банку з рахунка клієнта за вказаний період.

Відтак, заборгованість відповідача за нафтопродукти становить 14331,96грн. (94863,96 –80532,00).

За прострочення оплати товару на підставі п.6.6 договору позивачем заявлений до стягнення штраф в сумі  8599,20грн., нарахований в розмірі 10%  від суми боргу  14 331,96грн. за період з лютого по липень 2009 року.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 775,79грн.,  нараховані за період з березня по жовтень 2009 року, та 3% річних в сумі 332,38грн. за період з 01.03.2009року по 07.12.2009року.

Розрахунки втрат від інфляції та 3% річних додані до матеріалів справи.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення  частково з наступних підстав.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).         

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання  зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Згідно із ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов’язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

       В силу ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору від 16.11.2006р. позивач відпустив відповідачу за період з грудня 2006р.по лютий 2009р.  нафтопродукти на загальну суму  94863,96грн., в. т. ч. по накладній № БК-02/08 від 28.02.2009р. на суму 14 995,85грн.  За період з 08.12.2006 року по 02.02.2009 року відповідач оплатив нафтопродукти в сумі 80532,00грн.

Отже, неоплаченими залишились нафтопродукти на суму 14331,96грн., які були відпущені відповідачу по накладній № БК-02/08 від 28.02.2009р., заборгованість за які згідно із п.6.7 договору підлягала оплаті  упродовж 5 днів наступного місяця, тобто до 06.03.2009р.

На день вирішення спору суду не подано доказів сплати названої суми боргу.

       На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення  14331,96грн. основного боргу, та 775,79грн. втрат від інфляції законні обґрунтовані та підлягають до задоволення.

       3% річних підлягають до задоволення частково в сумі 326,29грн. за період з 06.03.2009р. по 07.12.2009р. Нарахування 3% річних за період до 06.03.2009р. є безпідставним.

       Заявлений позивачем до стягнення штраф в сумі 8599,20грн. до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

Як зазначено вище, згідно із чинним законодавством виконання грошового зобов’язання забезпечується пенею, яка підлягає стягненню з боржника  у разі прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.549 ЦК України ст.ст.231,343 ГК України).  Договором не передбачено сплату пені за прострочення оплати товару, а передбачений  штраф в розмірі 10% від суми боргу, сума  якого відображається у товарній накладній у  вигляді збільшення % сервісного обслуговування(п.6.6 договору). Чинним законодавством не передбачено стягнення штрафу в розмірі 10% за невиконання грошового зобов’язання. Враховуючи викладене, суд вважає, що  умови договору (п.6.6) щодо штрафу в розмірі 10% за прострочення оплати товару суперечать законодавству, тому не можуть застосовуватись.

Слід також зазначити, що позивач нарахував штраф в розмірі 10% від суми боргу за кожен місяць прострочення, що суперечить як чинному законодавству, так і умовам договору, оскільки штраф, на відміну від пені, нараховується одноразово від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання незалежно від кількості днів прострочення  виконання зобов’язання.

Враховуючи те, що спір виник з вини відповідача,  судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82-85, 116-118  ГПК України, суд

                                                                      ВИРІШИВ:

     1.  Позов задоволити частково.

          Стягнути з  фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 79052, АДРЕСА_1., на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Західний Каскад”, ідентифікаційний код 20844326, юр. адреса: 79035, м.Львів, вул.Зелена,109, факт. адреса: 79053, м.Львів, вул.Вол.Великого,18, - 14331,96грн. основного боргу,  775,79грн. втрат від інфляції, 326,29грн. 3% річних, 154,33грн. державного мита та 151,51грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя