Дата документу 01.04.2021

Справа № 334/2046/21

Провадження № 2-н/334/270/21

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

01 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Бредіхін Ю.Ю., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131В, код ЄДРПОУ 41279924) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком -

установив:

29.03.2021 року до суду надійшла з заява про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком з боржників, в обґрунтування якої заявник зазначив, що боржники неналежним чином виконували свій обов`язок зі сплати послуг заявника внаслідок чого утворилась заборгованість за період з березня 2018 року по січень 2020 року у сумі 12 286,02 грн. на яку заявником здійснено нарахування сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Вивчивши матеріали заяви та долучені до неї письмові докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом – ЦПК України), судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 160 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 163 ЦПК України в заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Подана до суду заява не відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України.

Суд зауважує, що заявлена заявником сума боргу з урахуванням індексу інфляції розрахована із порушенням вимог чинного законодавства, а тому не може бути стягнута в порядку наказного провадження.

Так, заявником здійснено нарахування суми інфляційних збитків на суму заборгованості, яка утворилась станом на 31.01.2021 року, а індекс інфляції застосовано за період з березня 2018 року по січень 2021 року включно. Проте, згідно із наданих самим заявником документів, наприклад, у квітні 2018 року заборгованість боржників складала 2106,18 грн., а не 12286,02 грн., відтак для обрахунку інфляційних втрат слід використовувати саме суму фактичного боргу станом на квітень 2018 року. Адже, нарахування інфляційних втрат є способом захисту майнових прав і інтересів кредитора, що полягає у відшкодуванні йому матеріальних втрат від знецінення коштів у результаті інфляційних процесів, і гарантують отримання компенсації від боржника за використання утримуваних ним грошових коштів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно поданої заяви боржник не сплачує послуги заявника періодично, а тому нарахування інфляційних втрат має здійснюватись окремо по кожному платежу. Як, наприклад, заявник зробив із розрахунком трьох відсотків річних.

Пунктом 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» встановлено, що якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань).

Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

При цьому, судовий наказ є особливою формою цивільного судочинства, в межах якої суд позбавлений можливості додатково збирати докази та додатково з`ясовувати обставини правовідносин.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 167 ЦПК України, за результатами заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Зазначені обставини свідчать про те, що існує підстава для відмови у видачі судового наказу, заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, таким чином відповідно до ст.165 ЦПК України у видачі судового наказу повинно бути відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 163, 165, 166  ЦПК України, суд –

ухвалив:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Запоріжжя» (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131В, код ЄДРПОУ 41279924) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою у наказному провадженні після усунення її недоліків.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Особа, без участі якої було постановлено ухвалу, має право подати апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

              Суддя:                                                                                            Бредіхін Ю. Ю.