Справа № 2163/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Цховребової М.Г.
при секретарі судового засідання - Міхно Н.В.
за участю сторін:
представника позивача - Цибулько О.В.
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області до громадянки Грузії ОСОБА_2 про її примусове видворення з України та заборону в’їзду на територію України на певний строк, -
встановив:
25 лютого 2010 року Портофранківський ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до громадянки Грузії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки Грузії, про її примусове видворення з території України та заборону в’їзду на територію України строком на 6 (шість) місяців.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала, просила задовольнити його в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні визнала адміністративний позов.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши докази у справі, дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду справи встановлено, що громадянка Грузії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка Грузії, 23.11.2008 року прибула в Україну через КПП «Одеса»по національному паспорту НОМЕР_1, виданому владою Грузії 19.11.2008 року, терміном дії до 19.11.2018 року, з метою працевлаштування.
На території України ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, без оформлення договору найму цього житла. Працює офіціанткою у ресторані «Гамарджоба»за адресою: м. Одеса, вул. Вільямса, 61, без оформлення дозволу на працевлаштування в Україні.
Після закінчення терміну дії первинної реєстрації ОСОБА_2 до органів внутрішніх справ з питання продовження терміну перебування в Україні не зверталась.
Факт незаконного перебування ОСОБА_2 на території України встановлено 29.01.2010 року співробітниками СГІРФО Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в ході проведення оперативно-профілактичних заходів.
29.01.2010 року інспектором СГІРФО Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області за порушення правил перебування іноземних громадян на території України, проживання та працю без реєстрації відносно ОСОБА_2 складений протокол про адміністративне правопорушення, серія ОД №00959, за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 203 КУпАП.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2010 року ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП і на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Суму штрафу ОСОБА_2 сплатила 05.03.2010 року.
03.02.2010 року інспектором СГІРФО Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області прийнято рішення, 03.02.2010 року затверджене начальником Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, про видворення громадянки Грузії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з території України, зобов’язання ОСОБА_2 залишити територію України до 15.02.2010 року та заборону їй в’їзду в Україну строком на 6 (шість) місяців.
Про прийняте рішення 03.02.2010 року повідомлено прокурора Приморського району м. Одеси.
03.02.2010 року у ОСОБА_2 відібрана розписка, зокрема, про те, що їй оголошено про прийняття вищезазначеного рішення, відповідно до якого вона зобов’язана залишити територію України не пізніше 15.02.2010 року.
Однак, громадянка Грузії ОСОБА_2 до 15.02.2010 року територію України не покинула, ухиляється від виїзду до теперішнього часу та нелегально знаходиться на території України.
Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Тобто, наявність прав іноземців прямо пов’язана із законністю їх перебування на території України.
Правовий статус іноземця та особи без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов’язки, порядок вирішення питань, пов’язаних з їх в’їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” (далі –Закон).
Згідно зі ст. 2 Закону іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов’язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачене Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Згідно зі ст. 32 Закону, якщо іноземець грубо порушує законодавство про статус іноземців, орган внутрішніх справ приймає рішення про видворення такого іноземця за межі України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення.
Відповідно до ч.ч. 3 та 10 ст. 32 Закону рішення про видворення тягне за собою обов’язок іноземця, особи без громадянства покинути територію України.
Примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України здійснюється лише на підставі постанови адміністративного суду.
Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України (які діють на підставі Законів України “Про міліцію”, “Про Державну прикордонну службу України” та “Про Службу безпеки України” відповідно) якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду (ч. 5 ст. 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”).
З аналізу ч. 5 ст. 32 Закону вбачається, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини:
1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про видворення за межі України;
2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про видворення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що такі особи будуть ухилятися від виїзду.
Виходячи з обставин справи, на підставі та з урахуванням наведеного законодавства, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про примусове видворення громадянки Грузії ОСОБА_2 з України законодавчо обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про заборону в’їзду на територію України громадянці Грузії ОСОБА_2 строком на шість місяців, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 32 Закону прийняття рішення про заборону подальшого в’їзду іноземцям та особам без громадянства на територію України відноситься до компетенції органів внутрішніх справ. Відповідно до п. 17 Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 №1074, термін заборони в’їзду в Україну встановлюється органом внутрішніх справ, Служби безпеки або Державної прикордонної служби.
За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в’їзду в Україну строком від шести місяців до п’яти років. Таке рішення може бути оскаржене разом або окремо від рішення про видворення.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Статтею 162 КАС України закріплені повноваження суду при вирішенні справи, зокрема, п. 7 ч. 2 зазначеної статті передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України.
З аналізу зазначеного законодавства вбачається, що розгляд питання про заборону в’їзду на територію України на певний строк в порядку адміністративного судочинства не встановлений законом.
Вказане питання може бути предметом розгляду справи в порядку адміністративного судочинства лише в разі оскарження рішення суб’єкта владних повноважень з боку особи, відносно якої таке рішення прийнято.
На підставі та з урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача про заборону в’їзду на територію України громадянці Грузії ОСОБА_2 строком на шість місяців не підлягають задоволенню.
Керуючись Конституцією України, Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, ст.ст. 158-162, 167, 184-186, 254 КАС України, суд
постановив:
Адміністративний позов Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області до громадянки Грузії ОСОБА_2 про її примусове видворення з України та заборону в’їзду на територію України на певний строк –задовольнити частково.
Примусово видворити громадянку Грузії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (національний паспорт, серія НОМЕР_1, виданий 19.11.2008 року, термін дії до 19.11.2018 року) за межі України.
В решті позовних вимог –відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений для її подання і якщо строк апеляційного оскарження не буде поновлено, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складання в повному обсязі, та послідуючим поданням апеляційної скарги протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 23 березня 2010 року.
Суддя М. Г. Цховребова
23 березня 2010 року