Справа № 2-а-12864/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

        25 березня 2010 року                                      м. Одеса                      

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

             головуючого судді - Глуханчука О.В.,

             при секретарі – Мартиновій А.О.

за участю: представників позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2 (за довіреністю)

                   представника відповідача –  Білик Н.М. (за довіреністю)

                   прокурора – Вайнбранда В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспеції у Суворовському районі м.Одеси за участю прокуратури Сувроровького району м.Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

                                                        ВСТАНОВИВ:

         24 листопада  2009 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до державної податкової інспеції у Суворовському районі м.Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень № 00000304171/0 від 13.11.2009 року та № 0000303171/0 від 13.11.2009 року .

         Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на ті обставини, що висновки податкової про перевищення позивачем граничного розміру виручки на 100247,61 грн. є безпідставними та неправомірними, оскільки, дана сума була визначена по даним виписок банку за 2008 рік і виписки банку є єдиним документом, на підставі яких перевіряючі зробили висновки про обсяг виручки.

        Також, представник позивача зазначив, що згідно діючого законодавства лише на підставі інформації яка заноситься підприємцем в книгу обліку доходів та витрат форми №10 і в якій фіксуються суми виручки та квартальні звіти суб`єкта малого підприємництва-фізичної особи - платника єдиного податку, можна зробити висновок про завищення або заниження виручки.  

        Крім того, представник позивача стверджував, що згідно вимог ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 06 липня 1999 року, первинний документ-це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, тобто, банківські виписки за 2008 рік на які посилаються перевіряючі податкової не містять відомості про господарську операцію та інші обов`язкові реквізити, які визначають такий документ, як первинний документ бухгалтерського обліку.  

        Представник позивача вважає, що твердження відповідача стосовно того, що вся сума коштів яка надійшла на рахунок позивача, вважається виручкою та підлягає оподаткуванню є безпідставними.

        Також, представником позивача в судовому засіданні були надані копії листів АТ «Укрсіббанк», в яких зазначено, що кошти, які були внесені позивачем на розрахунковий рахунок, є його особистими коштами, які ФОП ОСОБА_4 вносила для поповнення свого рахунку для збільшення оборотних коштів.  

        Представник відповідача позовні вимоги не визнає та вважає оскаржувані рішення обґрунтованими, та просить суд в задоволені позовних вимог відмовити.

         Представник відповідача зазначив, що обсяг виручки ФОП ОСОБА_4 від реалізації товарів за 4 квартал 2008 року з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році склало 600 247,61 грн., та позивачем порушено вимоги п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.13 Декрету Кабінету Міністрів  України «Про прибутковий податок з громадян» та п.п4.2.8 п.4.2 ст. 4, п.п 9.12.1 та 9.12.2 п.9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

         Крім того, представник відповідача стверджував, що надані позивачем в судовому засіданні копії листів АТ «Укрсіббанк» щодо зміни призначення платежу, не є належними доказами у справі, оскільки, згідно вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.      

      Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.  

23.09.2005 року виконавчим комітетом Одеської міської ради була зареєстрована фізична особа- підприємець ОСОБА_4, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № НОМЕР_2 та підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.77).

Відповідно до  положень до ст.4 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. №1251-XII (зі змінами та доповненнями)  платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

ФОП ОСОБА_4 є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку від 01 січня 2009 року та займається роздрібною торгівлею меблями (а.с. 78).  

           Судом встановлено, що 02 литопада 2009 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Суворовському районі, а саме: старшим державним податковим інспектором Іордановим В.Ю. та державним податковим інспектором ІІІ рангу Скришевською А.В. на підставі направлення № 1743/17-1 від 27.10.2009 року проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_4 за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року.  Перевірку проведено згідо плану-графіку на ІУ квартал 2009 року. Термін перевірки було продовжено згідно наказу № 537 від 26.10.2009 року (а.с. 69-70) з 27.10.2009 року по 02.11.2009 року.

       За результатами перевірки було складено акт перевірки № 6968/17-1/2873719124 від 02.11.2009 року  (а.с. 10-25).

       Суд дослідив, що на підставі акту перевірки від 02.11.2009 року відповідачем - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси були прийняті рішення № 00000304171/0 від 13.11.2009 року та № 0000303171/0 від 13.11.2009 року  (а.с. 8-9) за порушення вимог п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.13 Декрету Кабінету міністрів  України «Про прибутковий податок з громадян» та п.п 4.2.8 п.4.2 ст. 4, п.п 9.12.1 та 9.12.2 п.9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

           Перевіркою було встановлено, що обсяг виручки ФОП ОСОБА_4 від реалізації товарів за 4 квартал 2008 року з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році складає 600 247,61 грн., тому, ФОП ОСОБА_4, втратила право на застосування спрощеної системи оподатквання обліку та звітності.

          Згідно вимог п.1 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва», спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

           У разі порушення вимог, установлених статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

           Суб`єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України (п.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»).

             З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що єдиним податком оподатковуються доходи лише у межах 500 тисяч грн., а суми встановленого перевищення, передбаченого Указом Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98, оподатковуються згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889.

             Таким чином, ФОП ОСОБА_4 повинна була здійснити перехід на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, як тільки було встановлено перевищення доходу 500 тисяч гривень, оскільки отримані нею доходи перевищували встановлену чинним законодавством межу 500 тисяч гривень.

            Пунктом 22.10 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» втратив чинність, крім розділу ІV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності.

           Згідно із підпунктом 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 зазначеного Закону України, якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

          Перевіркою встановлено, що обсяг виручки ФОП ОСОБА_4 від реалізації товарів за 4 квартал 2008 року з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році складає 600 247,61 грн.

          Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

          Згідно із статтею 9 зазначеного Закону, особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку,  визначеному центральним податковим органом. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. 

          Виходячи із вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що ФОП ОСОБА_4 повина була зареєструватись як платник податку на додану вартість і подавати декларації з податку на додану вартість.

         Крім того, надані  в судовому засіданні представником позивача копії виписок з банку де було змінено графу призначення платежу, та зазначено, що це було “поповнення оборотних коштів”, суд не приймає до уваги, оскільки, згідно вимог п.2.3 та п.2.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку. Якщо  розрахункові   документи, у яких перевірені реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5 і 6 та додатка 8 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно  з  пунктами  2.15  і  2.18  цієї глави.

      З матеріалів справи вбачається, що АТ «Укрсіббанк» не повертав ФОП ОСОБА_4 розрахункові документи щодо зарахування грошових коштів за призначення платежу «виручка» на її розрахунковий рахунок з підстав порушення їх заповнення.

       Також, відповідно до вимог п.2.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі клієнта, за винятком випадків, обумовлених пунктом 2.26 цієї глави та іншими нормативно-правовими актами Національного банку. В пункті 2.26 даної Інструкції зазначено, що банк платника може робити в розрахункових документах
виправлення реквізитів у разі:

-    часткового виконання платіжної вимоги (реквізит "Сума" виправляється згідно з  пунктом  5.10  глави 5 цієї Інструкції);  

-    зміни з ініціативи банку платника (у зв'язку з реорганізацією банку,  зміною в банку правил бухгалтерського обліку, виконанням банком вимог законодавства) номера рахунку платника, назви та коду банку платника. На звороті цього розрахункового документа зазначаються дата внесення виправлень, пункт цієї Інструкції, згідно з яким вони  вносяться, підстава для їх унесення, і це засвідчується підписами відповідального виконавця та працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку.

        Отже, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що банк на мав права вносити виправлення в платіжні документи.

        Судом встановлено, що відповідачем – ДПІ у Суворовському районі м.Одеси правомірно визначені суми податкових зобов`язань за порушення вимог п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.13 Декрету Кабінету міністрів  України «Про прибутковий податок з громадян» та п.п4.2.8 п.4.2 ст. 4, п.п 9.12.1 та 9.12.2 п.9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

       Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

       Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

       З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що рішення ДПІ у Суворовському районі м.Одеси №  0000304171/0 від 13.11.2009 року та № 0000303171/0 від 13.11.2009 року прийняті без порушення вимог чинного законодавства, у зв’язку з чим скасуванню не підлягають.      

     Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4   задоволенню не підлягають.

     Керуючись Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 року, Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 158 – 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

           Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4  в задоволенні позову до д ержавної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси за участю прокуратури Сувроровького району м.Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень № 00000304171/0 від 13.11.2009 року та № 0000303171/0 від 13.11.2009 року – відмовити повністю.

            Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження постанови протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду, протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 30 березня 2010р.

            Суддя                                                                                         О.В.Глуханчук