Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
< Список >
26 лютого 2010 року Справа № 2а-633/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Л.І. Хилько, при секретарі - Сириці І.О. < Секретар с/з >
за участю:
позивача: представник Луньова І.М
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Кіровського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області < Позивач в особі > < 3-тя особа позивача >
до громадянина Узбекистану ОСОБА_2 < Відповідач в особі > < 3-тя особа відповідача > про видворення за межі України у примусовому порядку громадянина Узбекистану ОСОБА_2,
ВСТАНОВИВ :
Позивач в особі Кіровського районного відділу УМВС України в Кіровоградській області звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до громадянина Узбекистану ОСОБА_2 про винесення до негайного виконання постанови про видворення за межі України у примусовому порядку громадянина Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.
24 лютого 2010 року під час відпрацювання м. Кіровограда, з метою перевірки своєчасного виїзду на батьківщину іноземців, яким були оформлені матеріали на видворення за межі України, співробітниками сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ м. Кіровограда УМВС України в Кіровоградській області була перевірена адреса провулок З-й Госпітальний №22, за якою проживав іноземець, якому були оформлені матеріали на видворення за межі України. Під час перевірки адреси встановлено, що там проживає відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець Узбекистану, який перебуває на території України без реєстрації в органах внутрішніх справ.
24 листопада 2009 року співробітниками сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського РВ УМВС України в Кіровоградській області, відповідачу громадянину Узбекистану ОСОБА_2 були оформлені матеріали на скорочення терміну перебування на території України № 528/п-1 з поставленням в паспорті відповідного штампу з терміном виїзду до 24 грудня 2009 року.
Відповідач в зазначений термін до 24.12.2009 р. територію України не залишив, втратив при невідомих відповідачу обставинах свій національний паспорт НОМЕР_2, виданий 28.09.2006 р., в якому проставлені штампи про продовження терміну перебування та штамп скорочення цього терміну перебування. Після втрати паспорту відповідач в посольстві Узбекистану в м. Києві отримав сертифікат на повернення на батьківщину № НОМЕР_1 строком дії до 11.03.2010 року, але в Узбекистан не виїхав та продовжував проживати на території України без реєстрації в органах внутрішніх справ.
18 лютого 2010 року, співробітниками сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського районного відділу УМВС України в Кіровоградській області, відповідачу громадянину Узбекистану ОСОБА_2 були і оформлені матеріали на видворення за межі України з зобов’язанням залишити територію України у термін до 23.02.2010 р. з забороною в'їзду в Україну на 6 місяців.
Відповідач в зазначений термін до 23 лютого 2010 року територію України не залишив та перейшов на нелегальне становище, тим самим порушивши вимоги ч.5 ст. 32 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Легальних засобів для покриття витрат, пов'язаних з подальшим перебуванням в Україні та виїздом за його межі не має, що дає підстави вважати, що відповідач і надалі буде ухилятися від виїзду за межі держави.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач проти позову не заперечував, пояснив суду, що не може виїхати з території України у зв’язку з відсутністю коштів.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
26 січня 2009 року громадянин Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, національний паспорт НОМЕР_2, виданий 28.09.2006 р., в якому проставлені штампи про продовження терміну перебування та штамп скорочення цього терміну перебування, (а.с. 8) прибув на територію України в м. Кіровоград в гості до громадянки України ОСОБА_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, за вказаною адресою був зареєстрований.
Станом на час розгляду справи в суді відповідач знаходиться на нелегальному становищі, не маючи відповідних документів на право перебування в країні, легальних засобів для покриття витрат, пов’язаних з подальшим перебуванням в Україні та виїздом за її межі, а також постійного місця проживання в Україні не має.
Згідно наявних у справі матеріалів та пояснень відповідача в судовому засіданні останній не працює, власного житла в Україні не має, займався торгівлею одягу без відповідних дозвільних документів на муніципальному ринку, на даний час проживає в Україні нелегально, перебуває в тяжкому матеріальному становищі, замість втраченого паспорту у наявності сертифікат на повернення на батьківщину № НОМЕР_1 строком дії до 11.03.2010 року (а.с. 3)
Відповідно до пояснення відповідача наданого старшому інспектору СГІРФО Кіровського РВ УМВС у Кіровоградській області Рябоштан Г.В. відповідач приїхав на Україну в м. Кіровоград 26.01.2009 р. в гості до громадянки ОСОБА_4, яка проживає за адресою АДРЕСА_1, зареєструвався за зазначеною адресою, фактично проживає за адресою АДРЕСА_2, займається на території України торгівлею речами, документи відсутні, родичів на території України не має. (а.с. 7)
24 листопада 2009 року старшим інспектором СГІРФО Кіровського РВ УМВС України в Кіровоградській області майором міліції Рябоштан Г.В. зроблений висновок про скорочення терміну перебування громадянина Узбекистану ОСОБА_2. Термін перебування відповідача в Україні скорочений до 24.12.2009 року. (а.с. 6)
24 листопада 2009 року відповідачем надано розписку старшому інспектору СГІРФО Кіровського РВ УМВС у Кіровоградській області Рябоштан Г.В. про оголошення відповідачу, що за порушення встановлених правил перебування в Україні прийнято рішення про скорочення строку перебування на Україні у зв’язку з чим, відповідач зобов’язується покинути територію України до 24.12.2009 р., також, згідно розписки, відповідачу роз’яснено, що у випадку невиїзду з України у встановлений термін відповідач буде затриманий та витворений з території України у примусовому порядку. (а.с. 9)
19.02.2010 року інспектором СГІРФО УМВС України в Кіровоградській області капітаном міліції І.М. Луньовою прийняте рішення про видворення відповідача громадянина Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження за межі України з забороною в’їзду на в Україну терміном на 6 (шість) місяців. Відмітка про прийняте рішення зроблена у сертифікаті на повернення на батьківщину № НОМЕР_1 у вигляді відповідного штампу. (а.с. 3 зв. бік)
Відповідач в установлений термін з України не виїхав і перейшов на нелегальне становище, до теперішнього часу рішення позивача не виконав, територію України у встановлений уповноваженим органом термін добровільно не покинув.
Згідно положень частини 2 статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»від 04.02.1994 року: іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України, якщо такі дії грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п.44 Постанови КМУ «Про правила в’їзду в Україну іноземних громадян, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію № 1074 від 29.12.1995 року іноземець та особа без громадянства зобов’язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення.
Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Згідно з ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд, згідно зі ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що дії відповідача грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, з метою охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України, а також беручи до уваги те, що громадянин Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, визнав факти скоєння ним правопорушень, не заперечував проти заявленого позову, суд дійшов висновку, що відповідач підлягає видворенню за межі України у примусовому порядку, вимоги позивача в частині видворення є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а отже підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судовий збір з відповідача –фізичної особи не стягується.
Згідно ч. 2 ст.256 КАС України суд, який прийняв постанову може звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 162, 163, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 3 ст. 32 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” № 3929 –Х11 від 04.02.1994р., п. 44 постанови КМУ «Про правила в’їзду в Україну іноземних громадян, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію № 1074 від 29.12.1995 р., суд
ПОСТАНОВИВ :
1.Позов Кіровського районного відділу УМВС України в Кіровоградській області про видворення у примусовому порядку за межі України громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження задовольнити в повному обсязі.
2.Громадянина Узбекистану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження видворити у примусовому порядку за межі України.
3.Постанову суду допустити до негайного виконання.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Л.І. Хилько