Постанова

іменем України

01 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 759/2992/17

провадження № 51-3360км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Огурецького В.П.,

суддів Маринича В.К., Макаровець А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Батка Є.І.,

прокурора Кузнецова С.М.,

захисника Каліннікова О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Каліннікова О.В. на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016010000000204, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), такої, що не має судимості,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України (далі - КК) у редакції Закону України від 08 квітня 2014 року № 1183-VII.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 111 КК у редакції Закону України від 08 квітня 2014 року № 1183-VII до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

За наслідками судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 323 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) (in absentia) ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона, будучи колишнім депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим шостого скликання, повноваження якої припинено Постановою Верховної Ради України

від 15 березня 2014 року № 891-VII, 17 березня, 11 квітня та у період з липня по вересень 2014 року умисно вчинила діяння на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканності, державній та економічній безпеці України у виді надання Російській Федерації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України (державна зрада).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання захисника Каліннікова О.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 а його апеляційну скаргу повернуто.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник засудженої - адвокат Калінніков О.В. порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник зазначає, що строк на апеляційне оскарження вироку щодо ОСОБА_1 пропущений з поважних причин. Стверджує, що ні ОСОБА_1 , ні він не були обізнані про наявність кримінального провадження в суді, не були присутніми під час судового розгляду справи та проголошення вироку. Про наявність вироку захисник дізнався 16 січня 2020 року, коли отримав відповідь місцевого суду

від 08 січня 2020 року на його адвокатський запит від 26 грудня 2019 року. При цьому після отримання зазначеної відповіді він вжив невідкладних заходів для оскарження вироку в апеляційному порядку. Також зазначає, що судове засідання, на якому розглядалося його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку, всупереч вимогам ч. 1 та п. 8 ч. 2

ст. 52 КПК відбулося за відсутністю захисника Могуренка М.В., який на день розгляду клопотання ще здійснював захист засудженої ОСОБА_1 за призначенням. Загалом вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам ст. 370 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Захисник Калінніков О.В. підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Прокурор вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала апеляційного суду має бути залишена без зміни.

Мотиви суду

Перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку про таке.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК апеляційна скарга на вирок подається через суд, який ухвалив судове рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Відмовляючи захиснику Каліннікову О.В. у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов висновку, що підстави для його поновлення відсутні. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент укладення договору про надання правової допомоги - 19 грудня

2019 року строк на апеляційне оскарження вироку від 10 грудня 2019 року ще не сплинув і захисник не був позбавлений можливості дізнатися про прийняте Святошинським районним судом м. Києва рішення в кримінальному провадженні, про здійснення якого ОСОБА_1 була обізнана. На думку апеляційного суду, об`єктивна спроможність вчасно оскаржити вирок в апеляційному порядку залежала безпосередньо від сторони захисту, яка не вжила для цього необхідних заходів. При цьому захисник не повідомив суду таких обставин, які б перешкоджали йому в період з дня укладення договору з обвинуваченою по останній день оскарження вироку (09 січня 2020 року) реалізувати право на подання апеляційної скарги.

У зв`язку із цим колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для поновлення строку є поважні причини його пропуску, якими є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Так, 10 грудня 2019 року Святошинським районним судом м. Києва щодо ОСОБА_1 було ухвалено обвинувальний вирок за відсутності обвинуваченої (in absentia).

За правилами ч. 3 ст. 323 КПК інформація про процесуальні документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікується у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 КПК. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

На виконання зазначених вимог закону Святошинський районний суд

м. Києва повідомляв ОСОБА_1 про судові засідання (у тому числі й про те, на якому було проголошено вирок) шляхом розміщення оголошення на веб-порталі «Судова влада України» та в газеті КМУ «Урядовий кур`єр».

Таким чином, з огляду на положення ч. 3 ст. 323 КПК ОСОБА_1 вважається належним чином ознайомленою зі змістом судових повісток, а отже - обізнаною про здійснюване щодо неї судом кримінальне провадження.

Більш того, як свідчать у справі наявні документи, подані захисником Калінніковим О.В., після ухвалення щодо ОСОБА_1 обвинувального вироку, 19 грудня 2019 року особисто нею з Адвокатським об`єднанням «Могильницький та партнери» був укладений договір про надання правової (професійної правничої) допомоги. Цього ж дня цим адвокатським об`єднанням адвокату Каліннікову О.В. був виданий ордер про надання правової допомоги ОСОБА_1 у Святошинському районному суді м. Києва.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що, окрім ОСОБА_1 , про наявність щодо останньої кримінального провадження в зазначеному місцевому суді був обізнаний і її захисник - адвокат Калінніков О.В. принаймні з дня укладення відповідного договору (що спростовує його доводи в касаційний скарзі з цього приводу).

Європейський суд з прав людини (практика якого з огляду на положення ч. 5 ст. 9 КПК враховується при застосуванні процесуального законодавства України) неодноразово зазначав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Колегія суддів звертає увагу на те, що право подати апеляційну скаргу на вирок не є необмеженим й обмежується саме нормою КПК, яка передбачає певний процесуальний строк, протягом якого сторони реалізують це гарантоване їм право на апеляційне оскарження судового рішення. Передбачене ст. 117 КПК право на поновлення процесуального строку теж не є необмеженим, для цього мають бути вагомі (переконливі) підстави (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України»). Крім того, учасники провадження мають добросовісно користуватися наданими їм правами, адже в протилежному випадку це призведе до зловживання ними.

Як свідчать матеріали кримінального провадження, захисник

Калінніков О.В., будучи обізнаним про наявність кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , уклавши договір 19 грудня 2019 року (після ухвалення вироку 10 грудня 2019 року), звернувся до місцевого суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи 17 січня 2020 року, про отримання копії обвинувального вироку щодо неї - 21 січня 2020 року, а апеляційну скаргу взагалі подав лише 14 лютого 2020 року.

У даному випадку залишається незрозумілим і адвокатом не зазначено, які ж саме непереборні обставини завадили захиснику, адвокатське об`єднання якого розташоване в м. Києві, одразу ж після укладення відповідного договору безпосередньо дізнатися у Святошинському районному суді м. Києва про стан кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та протягом визначеного процесуальним законом строку (який тривав до 09 січня 2020 року включно) принаймні заявити про своє бажання оскаржити обвинувальний вирок шляхом подачі апеляційної скарги та згодом, у разі необхідності, й відповідного доповнення до неї.

Отже, відмовляючи захиснику Каліннікову О.В. у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку Святошинського районного суду м. Києва

від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 за відсутністю для того підстав та повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд діяв у межах своїх повноважень та відповідно до вимог КПК. Ухвала апеляційного суду з цього приводу належним чином мотивована, підстав вважати її такою, що не відповідає вимогам ст. 370 КПК, колегія суддів не вбачає.

Доводи захисника в касаційній скарзі про те, що апеляційним судом порушені вимоги ч. 1 та п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК з огляду на відсутність у судовому засіданні захисника за призначенням Могуренка М.В., є неприйнятними.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02 червня 2011 року

№ 3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» надання безоплатної вторинної правової допомоги припиняється за рішенням Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у разі, якщо особа користується захистом іншого захисника або залучила іншого представника у справі, за якою їй призначено захисника чи представника відповідно до цього Закону.

Як було вже зазначено, і про що свідчать матеріали справи, договір про надання правової (професійної правничої) допомоги між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Могильницький та партнери», від імені якого діє захисник Калінніков О.В., був укладений 19 грудня 2019 року, відповідні документи на підтвердження повноважень у справі (разом із заявою, зокрема, про ознайомлення з матеріалами справи) були надані Святошинському районному суду м. Києва 17 січня 2020 року.

Таким чином, на час розгляду в апеляційному суді 01 липня 2020 року клопотання захисника Каліннікова О.В. повноваження захисника

Могуренка М.В., який здійснював захист ОСОБА_1 за призначенням, припинили свою дію. Відсутність з цього приводу відповідного рішення Центру (про що зазначає Калінніков О.В. у касаційній скарзі) не скасовує положень

ч. 1 ст. 23 згаданого Закону України щодо припинення повноважень захисника за призначенням.

Підсумовуючи наведене, не вбачаючи передбачених законом підстав для скасування судового рішення, касаційна скарга захисника - адвоката Каліннікова О.В. задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2020 року про повернення апеляційної скарги захисника - адвоката Каліннікова О.В. на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

В.П. Огурецький В.К. Маринич А.М. Макаровець