СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2021 р. Справа № 922/3059/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шевель О.В.

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників:

апелянта - Кундіус О.Ю. - на підставі Ордеру Серії ХВ№1582 від 21.08.2020р.;

Мазепи Г.Б. (особисто);

ОСОБА_1 - Лимар О.В. - на підставі Ордеру Серії АХ№1015374 від 22.02.2021р.;

ліквідатора боржника - арбітражний керуючий Гриценко І.І. - на підставі свідоцтва від 04.07.2013р. №1216,

боржника - Розумна О.О. - на підставі договору про надання правової допомоги №1 від 10.01.2019р., додаткової угоди №2 від 09.01.2021р. до договору №1 від 10.01.2019р., Ордеру Серії ХВ№000088 від 10.01.2019р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 , Харківська область, Лозівський район, смт. Орілька, (вх.№111 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.12.2020р. у справі №922/3059/16 (суддя Міньковський С.В., постановлену в м.Харків о 14:52год., дата складення повного тексту - 15.12.2020р.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", м. Обухів Київської області,

до боржника Фізичної особи-підприємця Довженка Олександра Сергійовича, смт. Орілька Лозівського району Харківської області,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Харківської області від 22.11.2016р. фізичну особу-підприємця Довженко Олександра Сергійовича визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Гриценка І.І.

27.08.2020р. ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Харківської області з заявою про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженко О.С., в якій просила суд:

- визнати недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженка Олександра Сергійовича, а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного 04.12.2018 Центральною універсальною біржею та майнових прав у статутному капіталі ФГ "Любава-2015", що оформлені протоколом про результати проведення торгів з продажу майна ФОП Довженко О.С. від 04.12.2018р.

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майна на аукціоні від 04.12.2018р. - частини лоту №№ 3099/АТ/18, а саме квартири АДРЕСА_2 , укладений між ліквідатором ФОП Довженко О.С. ОСОБА_6 та ОСОБА_1.

- визнати недійсним Акт прийому-передачі права на нерухоме майно від 04.12.2018р., згідно якого арбітражний керуючий Гриценко Ігор Іванович передав, а Пономаренко Юрій Михайлович прийняв квартиру АДРЕСА_2 .

- визнати недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства (код 39830422) від 04.12.2018р., укладений між арбітражним керуючим (ліквідатором) ФОП Довженко О.С. ОСОБА_6 та ОСОБА_1.

- визнати недійсним Акт приймання-передачі частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства "Любава-2015" від 04.12.2018р..

В обґрунтування поданої заяви зазначала, що є дружиною боржника (банкрута), та на початку серпня 2020 року їй стало відомо, що 04.12.2018р. Центральною універсальною біржою було проведено другий повторний аукціон з продажу майна боржника у складі цілісного майнового комплексу, до якого увiйшли: квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та майновi права у статутному капiталi ФГ "Любава-2015" (64641, Харкiвська обл., Лозiвський р­ н, смт. Орiлька, Мiкрорайон 2, буд. 3, кв. 31, код ЄДРПОУ 39830422) та визначено переможця.

Під час проведення другого повторного аукціону з продажу майна боржника було порушено низку вимог: 1) продаж спільного майна на аукціоні, зокрема, корпоративних прав в ФГ "Любава-2015", було здійснено без виділення частки дружини, 2) договори купiвлi-продажу майна на аукціоні були укладені з іншою особою, відмінною вiд тiєї, що сплатила внески та вартість майна, 3) відсутнє нотаріальне посвідчення договору купiвлi-продажу нерухомого майна - квартири, 4) на другому повторному аукціоні було продано майно, на яке не може бути звернено стягнення, 5) текст договору, що був укладений на аукціоні, не відповідає договору, що був укладений iз переможцем аукціону.

У зв`язку з вказаними обставинами, заявник зазначав про те, що пiд час проведення 04.12.2018р. другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженко О.С., були допущені порушення вимог ч. 6 ст. 42, ч. 3 ст. 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що є підставою для визнання результатів другого повторного аукціону з продажу майна банкрута недiйсним.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.12.2020р. у справі №922/3059/16 відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Кундіус О.Ю. про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженко О.С. (вх. №19693 від 27.08.2020р.), з тих підстав, що судом не було встановлено обставин для визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, договорів купівлі-продажу майна банкрута, оформлених за результатами проведеного аукціону та актів прийому-передачі прав.

Місцевим господарським судом було зазначено про те, що не зважаючи на створення фермерського господарства під час перебування Довженко О.С. у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , статутний капітал господарства не може бути автоматично визнаний спільною власністю подружжя, оскільки, як встановлено та закріплено судовою практикою для визнання майна спільною сумісною власністю необхідно також довести спільність коштів, направлених на набуття такого майна.

Проте, заявником у даній справі не було доведено спільність коштів, покладених в основу формування статутного капіталу ФГ "Любава-2015" в розмірі 2500,00грн., у зв`язку із чим, судом було відхилено доводи заявника про те, що на другому повторному аукціоні було реалізовано спільне майно без виділення частки ОСОБА_2 в ФГ "Любава-2015" як дружини банкрута в спільному майнi подружжя та продажу майна, на яке не може бути звернено стягнення.

Щодо доводів заявника про те, що договори купiвлi-продажу майна на аукціоні були укладені з іншою особою, відмінною від тієї, що сплатила внески та вартість майна господарським судом першої інстанції було зазначено, що вказані доводи не можуть бути самостійною підставою для визнання результату аукціону недійсним, стосуються виключно взаємовідносин ОСОБА_1 з фіскальним органом, та до моменту визнання його винним у встановленому законом порядку за порушення податкового законодавства, порушення фінансової дисципліни в банківському секторі, ухилення від сплати податків не може свідчити про порушення з його боку під час використання коштів з рахунків фізичної особи - підприємця на особисті потреби як фізичної особи.

Щодо доводів заявника про відсутність нотаріального посвідчення договору купiвлi-продажу нерухомого майна - квартири судом зазначено, що переможець аукціону відповідно до приписів частини 4 статті 75 Закону про банкрутство звернувся до нотаріуса з метою оформлення результатів аукціону, зокрема нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна та отримання свідоцтва про придбання нерухомого майна з публічних торгів.

Проте, постановою державного нотаріуса Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області від 17.12.2018р. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні на цілісний майновий комплекс ФОП Довженко О.С. у складі: квартири розташованої в будинку АДРЕСА_3 та на частку у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства "Любава-2015".

Вказана відмова нотаріуса неодноразово оскаржувалася в судовому порядку, наразі аналогічна скарга подана ліквідатором боржника та розглядається в провадженні цього ж суду в рамках справи про банкрутство.

Крім того, судом було заначено, шо вказане питання вже розглядалося судами під час розгляду заяви представника Довженко О.С. адвоката Розумної О.О. про визнання недійсним результатів другого повторного аукціону як під час розгляду місцевим господарським судом, так і під час апеляційного перегляду ухвали господарського суду Харківської області від 12.07.2019 у справі №922/3059/16.

Місцевим господарським судом також було визнано необґрунтованими доводи заявника щодо того, що текст договору, що був укладений на аукціоні, не відповідає договору, що був укладений iз переможцем аукціону оскільки Законом про банкрутство визначено порядок оформлення нотаріусами свідоцтва про придбання майна на аукціоні виключно на нерухоме майно, а стосовно рухомого майна такі встановлені на законодавчому рівні вимоги відсутні, рухоме майно (корпоративні права) оформлюється шляхом внесення державним реєстратором відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Враховуючи наведене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що організатором аукціону було вірно укладено 2 договори про придбання майна на аукціоні: окремо на нерухоме майно, яке підлягає нотаріальному посвідченню та оформлюється шляхом видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні, та на рухоме майно, яке не підлягає нотаріальному посвідченню.

Cудом першої інстанції було зазначено, що заявником не обґрунтовано належним чином як саме укладення двох окремих договорів для різних за своєю суттю видів майна у результаті продажу майна боржника порушило права та законні інтереси ОСОБА_2 та, якою нормою передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу рухомого майна на аукціоні.

ОСОБА_2 з ухвалою місцевого господарського суду не погодилася та звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 10.12.2020р. у справі №922/3059/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженко О.С. в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженко О.С. (вх. №19693 від 27.08.2020р.).

Апелянт наголошує, що під час проведення другого повторного аукціону з продажу майна боржника у складі цілісного майнового комплексу, до якого увiйшли: квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та майновi права у статутному капiталi ФГ "Любава-2015", було допущено низку порушень, що свідчить про наявність підстав для визнання його недійсним.

Зокрема, продаж спiльного майна на аукцiонi, а саме корпоративних прав в ФГ "Любава-2015", було здійснено без видiлення частки дружини.

На думку апелянта, при постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд з посиланням на висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 03.07.2013р. у справі №6-61цс13 дійшов до передчасного висновку про те, що статутний капітал господарства не є спільною сумісною власністю подружжя.

Апелянт наголошує, що вказані висновки суперечать рішенню Конституційного Суду України від 19.09.2012р. у справі № 17-рп/2012 відповідно до якого приватне підприємство (або його частина), засноване одним із подружжя, - це окремий об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, до якого входять усі види майна, у тому числі вклад до статутного капіталу та майно, виділене з їх спільної сумісної власності, з огляду на що дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об`єктом їх спільної сумісної власності.

Крім того, як зазначає апелянт, укладені договори купівлі - продажу майна боржника на відкритих торгах (аукціоні) від 04.12.2014р. не відповідають проекту договору купівлі - продажу розміщеному в оголошенні.

Окрім викладеного, на думку апелянта, при постановлені оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального законодавства, що полягає у наданні преюдиційного значення рішенню, яке такого значення не має.

Зокрема, при постановлені оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд послався на ухвалу господарського суду Харківської області від 30.10.2018р., винесену у справі № 922/3059/16, що, на думку суду, є підтвердженням правомірності включення до ліквідаційної маси 100% частки у статутному капіталі ФГ "Любава-2015".

Проте, з такими висновками суду та надання преюдиційного значення вказаній ухвалі погодитися неможливо, оскільки передумовою для її винесення слугувало звернення представника банкрута з клопотанням про виключення з ліквідаційної маси майнових прав Довженко О.С. у статутному капіталі господарства на підставі ч. 9 ст. 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У відповідності до вказаної норми, господарський суд має право за вмотивованим клопотанням фізичної особи та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити із складу ліквідаційної маси майно фізичної особи, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством може бути звернено стягнення, якщо майно є неліквідним чи дохід від реалізації якого істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна фізичної особи, яка виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати шести з половиною тисяч гривень.

Лише у зв`язку із розглядом вказаного клопотання господарським судом Харківської області було винесено 30.10.2018р. відповідну ухвалу, питання наявності/відсутності права дружини боржника на частку в статутному капіталі не досліджувалось.

Апелянт також наголошує на невідповідності висновків місцевого господарського суду обставинам справи, зокрема, при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом було зазначено, що питання про вiдсутність нотарiального посвiдчення договору купiвлi-продажу нерухомого майна - квартири вже розглядалось судами під час розгляду заяви представника Довженко О.С. адвоката Розумної О.О. про визнання недійсним результатів другого повторного аукціону як під час розгляду місцевим господарським судом, так і під час апеляційного перегляду ухвали господарського суду Харківської області від 12.07.2019 у справі №922/3059/16.

Проте, під час апеляційного перегляду ухвали господарського суду Харківської області від 12.07.2019 у справі №922/3059/16 судом апеляційної інстанції не надавалась правова оцінка зазначеним обставинам.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2021р. залишено апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.12.2020р. у справі №922/3059/16 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що апелянтом не надано суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

29.01.2021р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: платіжне доручення на підтвердження сплати судового збору (вх.№1182).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2021р. у зв`язку із відпусткою судді Мартюхіної Н.О., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.12.2020р. у справі №922/3059/16; встановлено сторонам у справі строк до 17.02.2021р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання та призначено справу до розгляду на 22.02.2021р.

09.02.2021р. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№1680), в якому просять суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , ухвалу господарського суду Харківської області від 10.12.2020р. у справі №922/3059/16 залишити без змін.

18.02.2021р. ліквідатором боржника арбітражним керуючим Гриценко І.І. подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№2108), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , ухвалу господарського суду Харківської області від 10.12.2020р. у справі №922/3059/16 залишити без змін.

22.02.2021р. боржником подано до апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№2275), в якому просить суд зупинити апеляційне провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №916/2813/18.

В обґрунтування наявності підстав для задоволення вказаної заяви боржник посилався на те, що однією з підстав для подання заяви про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна банкрута, так само, як і однією з підстав для подання апеляційної скарги, ОСОБА_2 вказувала на реалізацію на спірному аукціоні майна без виділення частки у спільній сумісній власності подружжя, а саме 100% статутного капіталу у Фермерському господарстві "Любава-2015", оскільки ОСОБА_2 вважає, що має право на 50% статутного капіталу у фермерському господарстві, оскільки підприємство було створено під час перебування ФОП Довженко ОС. в шлюбі, а грошові кошти, що були внесені до статутного капіталу належали Довженко ОС. та ОСОБА_2 , як подружжю.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 30.11.2020р. прийнято та призначено до розгляду справу № 916/2813/18.

Підставами для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду стало те, що справа містить виключні правові проблеми:

1) питання юрисдикції у спорах, предметом яких є визнання недійсним укладеного одним із подружжя без згоди іншого з подружжя договору відчуження (купівлі-продажу, дарування) частки (корпоративних прав) приватного підприємства, яке було створено за рахунок майна, що належить до спільної сумісної власності подружжя.

2) визначення правового режиму майна приватного підприємства.

3) правова природа приватного підприємства та співвідношення приватного підприємства і товариства з обмеженою відповідальністю.

4) питання юрисдикції у спорах, предметом яких є визнання недійсним укладеного одним із подружжя без згоди іншого з подружжя договору відчуження (купівлі-продажу, дарування) частки (корпоративних прав) приватного підприємства, яке було створено за рахунок майна, що належить до спільної сумісної власності подружжя.

Оскільки апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.12.2020р. у даній справі мотивована неправомірністю укладення одним з подружжя без згодим іншого з подружжя договору купівлі - продажу корпоративних прав приватного підприємства, яке було створено за рахунок майна, що належить до спільної сумісної власності подружжя, наявні правові підстави для зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №916/2813/18.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021р. відкладено розгляд справи на 18.03.2021р.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2021р. у зв`язку із відпусткою судді Здоровко Л.М., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д., суддя Шевель О.В.

16.03.2021р. боржником подано до апеляційного господарського суду заяву про перенесення судового засідання, у зв`язку із перебуванням на лікарняному його представника (вх.№3209).

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021р. у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гези Т.Д., для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2021р. оголошено в судовому засіданні перерву до 30.03.2021р.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 30.03.2021р. представник боржника підтримав подане клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №916/2813/18, просив його задовольнити.

Представник апелянта підтримав подане представником боржника клопотання, просив його задовольнити.

Ліквідатор боржника, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заперечили проти задоволення заявленого клопотання.

Представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 10.12.2020р. у справі №922/3059/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженко О.С. в повному обсязі.

ОСОБА_4 та представник ОСОБА_1 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили відмовити в її задоволенні, ухвалу господарського суду Харківської області від 10.12.2020р. у справі №922/3059/16 залишити без змін.

Представник боржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.

Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Гриценко І.І. заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, ухвалу господарського суду Харківської області від 10.12.2020р. у справі №922/3059/16.

Колегія суддів, розглянувши подане представником боржника клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №916/2813/18 (вх.№2275 від 22.02.2021р.), дійшла висновку про відмову в його задоволенні, враховуючи наступне.

Так, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення ЄСПЛ від 08.11.2005р. в справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§ 51 рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом", зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа Steel and others v. The United Kingdom).

Можливість зупинення провадження у справі не повинна призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.02.2017р. у справі №6-1957цс16.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

За змістом вищевказаної статті причиною зупинення в даному випадку є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду в кожному конкретному випадку слід з`ясувати як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Тобто, господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Водночас, вищенаведеною нормою статті 227 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до збільшення розумного строку розгляду справи. Зупинення провадження у справі не може здійснюватися усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

Як було зазначено вище, в обґрунтування наявності підстав для задоволення вказаної заяви боржник посилався на те, що однією з підстав для подання заяви про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна банкрута, так само, як і однією з підстав для подання апеляційної скарги, ОСОБА_2 вказувала реалізацію на спірному аукціоні майна без виділення частки у спільній сумісній власності подружжя, а саме 100% статутного капіталу у Фермерському господарстві "Любава-2015", оскільки ОСОБА_2 вважає, що має право на 50% статутного капіталу у фермерському господарстві, оскільки підприємство було створено під час перебування ФОП Довженко ОС. в шлюбі, а грошові кошти, що були внесені до статутного капіталу належали Довженко ОС. та ОСОБА_2 , як подружжю.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 30.11.2020р. прийнято та призначено до розгляду справу № 916/2813/18.

Підставами для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду стало те, що справа містить виключні правові проблеми, зокрема, питання юрисдикції у спорах, предметом яких є визнання недійсним укладеного одним із подружжя без згоди іншого з подружжя договору відчуження (купівлі-продажу, дарування) частки (корпоративних прав) приватного підприємства, яке було створено за рахунок майна, що належить до спільної сумісної власності подружжя.

Апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.12.2020р. у даній справі мотивована, в т.ч., неправомірністю укладення договору купівлі - продажу 100% статутного капіталу фермерського господарства, який є спільною сумісною власністю подружжя.

Судова колегія зазначає, що справа №916/2813/18 була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду через наявність виключної правової проблеми щодо юрисдикції у спорах, предметом яких є визнання недійсним укладеного одним із подружжя без згоди іншого з подружжя договору відчуження частки приватного підприємства, яке створено за рахунок спільного майна; визначення правового режиму майна приватного підприємства; правової природи приватного підприємства та його співвідношення з товариством з обмеженою відповідальністю.

Оскільки в межах розгляду даної справи не досліджується питання юрисдикції, з огляду на те, що заява ОСОБА_2 про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженко О.С. розглядається в межах справи про банкрутство з урахуванням особливостей визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Кодексом України з процедур банкрутства, приймаючи до уваги те, що продаж активів банкрута відбувався не одним з членів подружжя, а відповідно до діючого законодавства, що регулює здійснення ліквідаційних заходів у справі про банкрутство арбітражним керуючим, який здійснює повноваження ліквідатора у справі про банкрутство ФОП Довженко О.С., судова колегія не вбачає жодного зв`язку між цими двома справами, у зв`язку із чим, підстави для задоволення клопотання представника боржника про зупинення апеляційного провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №916/2813/18 (вх.№2275 від 22.02.2021р.) відсутні.

Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, а також, що сторони з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційний скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

09.07.2020р. ТОВ "Спектр-Агро" звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ФОП Довженко Олександра Сергійовича в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (т.1 а.с.4-18).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2016р. (підготовче засідання) порушено провадження у справі про банкрутство ФОП Довженко Олександра Сергійовича; визнано розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора в сумі 786997,92 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; зобов`язано арбітражного керуючого Гриценко І.І. кандидатура якого була визначена за допомогою автоматизованої системи, надати суду докази в підтвердження організаційної та технічної можливості виконувати повноваження арбітражного керуючого у даній справи (договір оренди офісу, наявність транспортного засобу, квитанція про сплату страхового внеску згідно договору цивільно-правової відповідальності арбітражного керуючого, завантаженість по іншим справам, тощо) (т.1 а.с.62-66).

26.09.2016р. до суду надійшла заява арбітражного керуючого Гриценко І.І. на участь у даній справі (вх. №31688), в якій він просив призначити його ліквідатором боржника, а також сповістив суд, що порушень законодавства при виконанні обов`язків арбітражного керуючого і порушень строків подання інформації за час виконання своїх обов`язків він не має; повідомив, що не є особою, яка згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є заінтересованою у справі, не є особою, якій заборонено здійснювати цей вид діяльності або займати керівні посади, не має судимості за вчинення корисливих злочинів.

Постановою господарського суду Харківської області від 22.11.2016р. фізичну особу-підприємця Довженко Олександра Сергійовича визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Гриценка І.І. (т.2 а.с.68-72).

На засіданні зборів кредиторів ФОП Довженко О.С. оформлених протоколом від 07.04.2017р., було прийнято рішення щодо визначення кількісного складу комітету кредиторів в кількості однієї особи: обрати членом комітету кредиторів в кількості однієї особи - ТОВ "Спектр-Агро" (т.2 а.с. 179-182).

На засідання комітету кредиторів ФОП Довженко О.С. оформлених протоколом від 07.04.2017р. №1, обрано головою комітету кредиторів обрано ТОВ "Спектр-Агро"; прийнято рішення визнати порядок визначення ліквідатором Гриценком І.І. організатора аукціону з продажу активів ФОП Довженко О.С. таким, що відповідає вимогам IV розділу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та погоджено визначення організатора аукціону з продажу майна банкрута а саме: Міжнаціональну універсальну товарно-сировинну біржу "Епсілон" (т.2 а.с. 183-186).

Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення ліквідатора щодо формування ліквідаційної маси банкрута, ліквідатором сформовано склад ліквідаційної маси ФОП Довженко О.С а саме: квартира АДРЕСА_4 ; частка власності 4/5 комплексу будівель: нежитлова будівля адміністративна з гаражем літ."А", "А-1" загальною площею 233, 1кв.м; нежитлова будівля проміжного газорегуляторного пункту №3 (ПРП-3), літ."Б", загальною площею 63,0 кв.м з допоміжними будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: Харківська область, Лозівський район, смт. Орілька, вул. Мічуріна, буд. 14; майнові права у статутному капіталі ФГ "Любава-2015" та чотири земельні ділянки (т.4 а.с.187-189).

У звітах від 09.10.2017р. № 01-14/432, від 08.11.2017р. № 01-14/456 поданих ліквідатором до господарського суду Харківської області, останній зазначав про те, що 10.07.2017р. до ліквідатора ФОП Довженко О.С. звернулась Міжнаціональна універсальна товарно-сировинна біржа "Епсілон" з заявою про неможливість провести аукціон з продажу майна боржника через відсутність технічної можливості; 13.07.2017 до ліквідатора ФОП Довженко О.С. звернулась Товарна біржа "Аукціоніст" (04053. м. Київ, вул. Обсерваторна, 21-А. код ЄДРПОУ 35010836) з пропозицією участі у конкурсі відбору організатора аукціону з продажу майна боржника та запропонувала аналогічні умови участі у процедурі продажу майна боржника, що і Міжнаціональна універсальна товарно-сировинна біржа "Епсілон".

Ліквідатор зазначав, що за результатами розгляду зазначеної пропозиції, у зв`язку із неможливістю Міжнаціональною універсальною товарно-сировинною біржею "Епсілон" організувати аукціон з продажу майна ФОП Довженко С.В., ліквідатором було проведено заміну організатора проведення аукціону з продажу майна боржника на Товарну біржу "Аукціоніст" (т.2 а.с. 175-178, 195-198).

На засіданні комітету кредиторів боржника, оформленому протоколом від 11.08.2017р. №2, прийнято рішення визнати порядок визначення ліквідатором Гриценком І.І. організатора аукціону з продажу активів ФОП Довженко О.С. таким, що відповідає вимогам IV розділу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та погодити визначення організатора аукціону з продажу майна банкрута а саме: Товарну біржу "Аукціоніст" (т.2 а.с. 187-193).

Окрім того, з вказаного протоколу вбачається, що комітет кредиторів погодив включення до ліквідаційної маси банкрута наступного майна ФОП Довженко О.С., станом на дату проведення комітету кредиторів (11.08.2017), а саме:

-квартира: АДРЕСА_6;

-частка власності 4/5 комплексу будівель: нежитлова будівля адміністративна з гаражем, літ. "А". "А-1". загальною площею 233,1 кв.м; - нежитлова будівля проміжного газорегуляторного пункту №3 (ПРП-3), літ. "Б", загальною площею 63,0 кв.м з допоміжними будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: Харківська область, Лозівський район, смт. Орілька, вулиця Мічуріна, будинок 14;

-майнові права у статутному капіталі ФГ "Любава-2015" (64641, Харківська область, Лозівський район, смт. Орілька, Мікрорайон 2. буд. 3. кв. 31, код ЄДРПОУ 39830422);

-земельні ділянки із наступними кадастровими номерами: 6323955700:02:000:0011, 6323955700:02:000:0002, 6323955700:02:000:0005, 6323955700:02:000:0008 (т.2 а.с. 187-194).

17.08.2017р. на офіційних сайтах Міністерства юстиції України та Вищого господарського суду України розміщене оголошення (публікація №45319) про проведення 18.09.2017р. аукціону з продажу майна банкрута ФОП Довженко О.С.: організатор аукціону - Товарна біржа "Аукціоніст", вид майна: лот №1 - ЦМК (перелік та характеристика майна у додатку №1); початковою вартістю майна цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних вимог кредиторів, що складає 786997,92грн., без можливості зниження початкової вартості.

Проте, аукціон з продажу майна банкрута не відбувся за відсутності заяв від учасників, про що також було розміщено повідомлення на вищевказаних сайтах 06.09.2017 №45742 (т. 9 а.с. 24).

20.09.2017р. на офіційних сайтах Міністерства юстиції України та Вищого господарського суду України розміщене відповідне оголошення (публікація №46068) про проведення 23.10.2017р. аукціону з продажу майна банкрута ФОП Довженко О.С., з якого вбачається, що проводиться повторний аукціон з продажу майна у вигляді цілісного майнового комплексу з можливістю зниження початкової вартості, але не нижче, ніж до граничної вартості, яка становить 50 % початкової вартості, вказаної в цьому оголошенні; початкова вартість складає 629598,34 грн (т.9 а.с. 25-27).

Проте, за відсутності заяв від учасників перші повторні відкриті торги у формі аукціону з продажу майна банкрута також визнано такими, що не відбулися (повідомлення на сайті Міністерства юстиції України та Вищого господарського суду України від 18.10.2017 №46466) (т.9 а.с. 28).

18.10.2017р. розміщені відповідні оголошення на офіційних сайтах Міністерства юстиції України та Вищого господарського суду України (публікація №46467) про проведення 16.11.2017р. другого повторного аукціону з продажу майна банкрута ФОП Довженко О.С. у вигляді цілісного майнового комплексу, початкова вартість майна 503678,67 грн, аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості (т.9,а.с. 29-31).

30.10.2017р. на сайті Вищого господарського суду України розміщене оголошення (публікація №46827) організатора аукціону Товарної біржі "Аукціоніст" про скасування аукціону з продажу майна боржника ФОП Довженко О.С., призначеного на 16.11.2017 у зв`язку з допущеними помилками при проведенні інвентаризації та включенні деякого майна до складу ліквідаційної маси (т.9, а.с. 32).

Тобто, 17.08.2017р., 20.09.2017р. та 18.10.2017р. на замовлення ліквідатора Гриценко І.І. організатором аукціону Товарною біржею "Аукціоніст" призначалися аукціони з продажу майна ФОП Довженко О.С. До складу майна, що виставлялося на продаж були включені 4 земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Аукціони, призначені на 17.08.2017 та 20.09.2017 не відбулися у зв`язку з відсутністю заявок, аукціон, призначений на 18.10.2017 був скасований організатором аукціону у зв`язку з допущенними помилками при проведенні інвентаризації та включення певного майна до складу ліквідаційної маси.

З матеріалів справи вбачається, що боржник - ФОП Довженко О.С. звернувся до ліквідатора із заявою щодо виключення з переліку складу ліквідаційної маси від 06.12.2017 б/н часини майна, а саме: частки власності 4/5 комплексу будівель: нежитлова будівля адміністративна з гаражем, літ "А", "А-1", загальною площею 233,1 кв.м., нежитлова будівля проміжного газорегуляторного пункту № З (ПРП-3), літ. "Б", загальною площею 63,0 кв.м. з допоміжними будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: Харківська обл., Лозівський р., смт. Орілька, вул. Мічуріна, 14, а також земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровими номерами: 6323955700:02:000:0011; 6323955700:02:000:0002; 6323955700:02:000:0005; 6323955700:02:000:0008 (т.3 а.с. 36-38)

Однак, листом від 19.01.2018 за вих. № 01- 14/25 ліквідатором Гриценко І.І. було відмовлено у виключенні зазначеного майна зі складу ліквідаційної маси (т.3 а.с. 39-40) .

15.02.2018р. боржником було подано до господарського суду Харківської області скаргу на дії ліквідатора, в якій боржник вважає неправомірними дії ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси банкрута: 1) 4/5 комплексу будівель за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н, смт. Орілька, вул. Мічуріна, 14, оскільки вони отримані на підставі договору дарування та належать Довженко С.О., а не боржнику; 2) земельних ділянок із кадастровими номерами: 6323955700:02:000:0011; 6323955700:02:000:0002; 6323955700:02:000:0005; 6323955700:02:000:0008 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які відповідно до пункту 15 Перехідних положень Земельного кодексу України не підлягають купівлі-продажу, а тому є майном, що вилучене з цивільного обороту та не може бути включено до складу ліквідаційної маси; 3) квартири за адресою: АДРЕСА_5, оскільки дана квартира є спільною власністю дружини банкрута та двох малолітніх дітей банкрута. У зв`язку з цим боржник просив суд усунути ліквідатора Гриценко І.І. від виконання обов`язків ліквідатора ФОП Довженко О.С. та призначити нового ліквідатора; виключити з ліквідаційної маси банкрута частку власності 4/5 комплексу будівель та земельні ділянки (т.3 а.с. 5-7).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.06.2018р. частково задоволено скаргу Довженко О.С. на дії ліквідатора; виключено зі складу ліквідаційної маси банкрута ФОП Довженко О.С. земельні ділянки, що належать Довженко О.С. з кадастровими номерами: 6323955700:02:000:0011; 6323955700:02:000:0002; 6323955700:02:000:0005; 6323955700:02:000:0008 загальною площею 4,86 га кожна. В іншій частині скарги боржника - відмовлено (т.7 а.с. 45-50).

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що під час розгляду судом скарги боржника, ліквідатор визнав, що ним помилково було включено до складу ліквідаційної маси 4/5 комплексу будівель за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н, смт. Орілька, вул. Мічуріна, буд. 14, та зазначив, що зазначене майно належать іншій особі, а саме Довженко С.О. на підставі договору дарування від 07.11.2013, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області, а тому підлягає виключенню з ліквідаційної маси банкрута.

Окрім того, місцевим господарським судом було встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , належить виключно Довженко О.С. на підставі договору купівлі-продажу від 09.07.2004, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В та зареєстрованого в реєстрі за № 457 (т. 3 а.с. 156-157, 201-202), а тому визнав правомірним включення ліквідатором спірної квартири до складу ліквідаційної маси банкрута.

На виконання вимог Закону про банкрутство та постанови господарського суду Харківської області про визнання ФОП Довженко О.С. банкрутом під час здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором вживалися заходи щодо реалізації майна банкрута.

Зокрема, ліквідатором розміщено оголошення в газеті "Жовта Газета" від 4- 6.06.2018р. №45/2259 щодо оголошення конкурсу з визначення організатора аукціону з продажу майна банкрута (т. 10 а.с. 9-10).

У встановлений в оголошенні строк надійшла одна пропозиція від торгівельної організації - Центральної Універсальної Біржі(код ЄДРПОУ 32996161, 36004, м. Полтава, вул. Пушкіна, 88, тел.(0532) 69-15-45) (т.7 а.с. 72-82, 232-255, т. 10 а.с. 11-12).

За результатами розгляду зазначеної пропозиції та запропонованих умов проведення аукціону з продажу майна, ліквідатором було вирішено визначити організатором аукціону з продажу майна ліквідаційної маси боржника - Фізичної особи-підприємця Довженко Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_5 , код ІПН НОМЕР_1 ), справа № 922/3059/16 - Центральна Універсальна Біржа, м. Полтава (код ЄДРПОУ 32996161, 36004, м Полтава, вул. Пушкіна, 88, тел.(0532) 69-15-45). Вказані обставини підтверджуються протоколом проведення конкурсу на залучення організатора аукціону з продажу ліквідаційної маси ФОП Довженко О.С. від 18.06.2018 №1 (т.7, а.с. 83, 256-260).

На засіданні комітету кредиторів ФОП Довженко О.С. оформленому протоколом від 05.07.2018р. № 5, було прийнято рішення визнати порядок визначення ліквідатором Гриценком 1.1. організатора аукціону з продажу майна ліквідаційної маси ФОП Довженко О.С. таким, що відповідає вимогам IV розділу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та погодити визначення організатора аукціону з продажу майна ліквідаційної маси банкрута а саме: Центральна Універсальна Біржа, м. Полтава (т.9 а.с. 195-198).

Зміст даного протоколу свідчить про те, що комітет погодив включення до ліквідаційної маси банкрута наступного майна ФОП Довженко О.С.. а саме: квартири АДРЕСА_6 ; майнові права, а саме: 100% статутного капіталу ФГ "Любава-2015" (64641, Харківська обл.. Лозівський район, смт. Орілька, Мікрорайон 2, буд. 3. кв. 31, код ЄДРПОУ 39830422).

Боржником 17.09.2018 було подано до господарського суду Харківської області клопотання про виключення з ліквідаційної маси майнових прав Довженко О.С. у статутному капіталі ФГ "Любава-2015", посилаючись на ч.9 ст.90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції після 19.01.2013р., якою визначено, що господарський суд має право за вмотивованим клопотанням фізичної особи та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити із складу ліквідаційної маси майно фізичної особи, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством може бути звернено стягнення, якщо майно є неліквідним чи дохід від реалізації якого істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів (т.7 а.с. 122-123).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.10.2018р. відмовлено в задоволенні клопотання банкрута про виключення майна з ліквідаційної маси (т.7 а.с.176-180).

Таким чином, після вирішення спірних питань щодо складу ліквідаційної маси ліквідатором повторно було сформовано склад ліквідаційної маси та оголошено конкурс на визначення організатора аукціонів щодо продажу майна ФОП Довженко О.С. як передбачено розділом IV Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

04.12.2018р. в межах справи про банкрутство відбувся другий повторний аукціон з продажу майна боржника, який було проведено Центральною універсальною біржею у формі цілісного майнового комплексу, до складу якого увійшло: квартира №31 у будинку 3, мікрорайон 2, смт. Орілька, Лозівський р-н, Харківська обл., загальною площею 76,9 кв.м.; корпоративні права у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства "Любава-2015", розмірі частки 2,5 тис.грн. або частка у розмірі 100% від статутного (складеного) капіталу.

З протоколу про результати проведення торгів з продажу майна банкрута від 04.12.2018р. вбачається, що аукціон відбувся за участю Уланової Ю.А. (учасник №1) та Пономаренка Ю.М. (учасник №2), які погодились з початковою вартістю продажу лоту №3099АТ/18; ціна запропонована переможцем аукціону по цьому лоту - 528862,61грн. без урахування ПДВ (пропозиція учасника №2).

Вказаний протокол засвідчує право покупця на укладення договору купівлі-продажу квартири № 31, розташованої в будинку № 3 по вулиці Мікрорайон 2 в селищі Орілька Лозівського району Харківської області та частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства "Любава-2015" у розмірі 100% статутного (складеного) капіталу (т.7 а.с. 227-229, т.10 а.с. 33-36).

За результатами проведення аукціону з продажу майна банкрута, 04.12.2018р. між ліквідатором ФОП Довженко О.С. (надалі - продавець) та переможцем аукціону ОСОБА_1 (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу майна на аукціоні, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця частину лоту № 3099АТ/18, а саме: квартиру АДРЕСА_7 (т.10 а.с. 57-59, 199-200).

Також, 04.12.2018р. між ліквідатором ФОП Довженко О.С. (продавець) та переможцем аукціону ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства "Любава-2015", відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця частину лоту № 3099АТ/18, а саме: корпоративні право у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства "Любава-2015" у порядку та на умовах, передбачених договором (т.10 а.с. 60-62, 197-198).

04.12.2018р. арбітражним керуючим Гриценко І.І. та ОСОБА_1 у відповідності з вказаними договорами купівлі-продажу від 04.12.2018р. щодо об`єкта аукціону складено та підписано акт прийому-передачі частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства "Любава-2015" та акт прийому-передачі права на нерухоме майно (т.10 а.с. 198, зворотна частина, а.с. 200 зворотна частина).

На підставі зазначених правовстановлюючих документів 11.12.2018р. до відомостей про юридичну особу ФГ "Любава-2015" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі по тексту - ЄДРЮОФОПГФ) було внесено зміни, зумовлені переходом права власності на корпоративні права у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства "Любава-2015" у розмірі 100% статутного (складеного) капіталу до ОСОБА_1 , а саме: зміна керівника юридичної особи; зміна складу підписантів; зміна складу або інформації про засновників; інші зміни (реєстраційні дії №14761070001001486 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах", проведена від 11.12.2018 о 12:55:48, та №14761050002001486 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", проведена від 11.12.2018 о 13:13:10, - державним реєстратором Харківської філії комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Бурдюк Іриною Сергіївною) (т. 16 а.с. 38-41)

13.12.2018р. боржником було подано до господарського суду Харківської області заяву про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженко О.С., в якій заявник просив суд визнати недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна банкрута, який проведено 04.12.2018 Центральною універсальною біржою (т.9 а.с. 4-13).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.07.2019р. у справі №922/3059/16 залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2019р. та Верховного Суду від 07.05.2020р. відмовлено у задоволенні заяви представника банкрута Розумної О.О. про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженко О.С., який проведено 04.12.2018 Центральною універсальною біржою (т.11 а.с.104-118, т.11а а.с.160-192, т.13 а.с.51-86).

Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено правомірність реалізації майна боржника у складі цілісного майнового комплексу, до складу якого було включено, зокрема, частку у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства "Любава-2015".

Після набуття права власності на корпоративні права у вигляді частки 100% в статутному капіталі ФГ "Любава-2015", гр. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2018р. було передано у власність (продано) корпоративні права у вигляді частки 100% в статутному капіталі ФГ "Любава-2015" гр. ОСОБА_4 , про що підписано відповідний акт приймання-передачі частки від 11.12.2018р. (т. 16 а.с.42-43).

Як свідчать матеріали справи, в зв`язку з відчуженням частки у розмірі 100% у статутному (складеному) капіталі ФГ "Любава-2015" (код ЄДРПОУ 39830422) на користь гр. ОСОБА_4 , Рішенням власника/засновника ФГ "Любава-2015" №2 від 11.12.2018р., прийнятим гр. ОСОБА_1 було вирішено: вийти зі складу засновників/учасників; включити до складу засновників/учасників - гр. ОСОБА_4 ; покласти на ОСОБА_4 обов`язки голови ФГ; внести зміни до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів); змінити юридичну адресу ФГ; затвердити Статут в новій редакції. (т. 16 а.с. 44)

Після придбання корпоративних прав у ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до відомостей про юридичну особу ФГ "Любава-2015" в ЄДРЮОФОПГФ було внесено такі зміни: зміна складу або інформації про засновників; зміна місцезнаходження юридичної особи; інші зміни; зміна керівника юридичної особи; зміна складу підписантів (реєстраційні дії №14761050004001486 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи", проведена від 11.12.2018 о 18:21:34, та №14761070005001486 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах", проведена від 11.12.2018 о 18:26:06, - приватним нотаріусом Марюхніч Жанною Євгеніївню).

Зазначене також підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.12.2018р. (т. 16 а.с. 45-55).

27.08.2020р. ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Харківської області з заявою про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженко О.С. (т.19 а.с.3-57), в якій просила суд:

- визнати недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженка Олександра Сергійовича, а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , проведеного 04.12.2018р. Центральною універсальною біржею та майнових прав у статутному капіталі ФГ "Любава-2015", що оформлені протоколом про результати проведення торгів з продажу майна ФОП Довженко О.С. від 04.12.2018р.

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майна на аукціоні від 04.12.2018р. - частини лоту №№ 3099/АТ/18, а саме квартири АДРЕСА_2 , укладений між ліквідатором ФОП Довженко О.С. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

- визнати недійсним Акт прийому-передачі права на нерухоме майно від 04.12.2018р., згідно якого арбітражний керуючий Гриценко Ігор Іванович передав, а Пономаренко Юрій Михайлович прийняв квартиру АДРЕСА_2 .

- визнати недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства (код 39830422) від 04.12.2018, укладений між арбітражним керуючим (ліквідатором) ФОП Довженко О.С. ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

- визнати недійсним Акт приймання-передачі частки у статутному (складеному) капіталі Фермерського господарства "Любава-2015" від 04.12.2018р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.12.2020р. у даній справі відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Кундіус О.Ю. про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ФОП Довженко О.С. (вх. №19693 від 27.08.2020), з підстав викладених вище (т.19 а.с.207-224).

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд ухвали господарського суду Харківської області від 10.12.2020р. у справі №922/3059/16 виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 441).

Згідно частини 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. (рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) від 13.05.1997р. №1-зп/1997).

Принцип, закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09.02.1999р. №1-рп/1999).

Таким чином, в частині розгляду заяви ОСОБА_2 про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна банкрута, закріпленим в статті 58 Конституції України, судом застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за приписами якого було здійснено продаж майна, а при вирішенні питань, які виникли під час розгляду судом зазначеної заяви ОСОБА_2 за приписами Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

Згідно частини 3 статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Згідно статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Щодо доводів апелянта про те, що при проведенні другого повторного аукціону з продажу майна банкрута, було порушено вимоги Закону України "Про банкрутство", що полягає, зокрема, в тому, що продаж спільного майна на аукціоні, зокрема, корпоративних прав в ФГ "Любава-2015", було здійснено без виділення частки ОСОБА_2 як дружини банкрута в спільному майні подружжя та продажу майна, на яке не може бути звернуто стягнення, судова колегія зазначає наступне.

Так, відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про шлюб cepії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 є дружиною Довженко О.С. з 17.07.2004р. (т.19 а.с.35).

Фермерське господарство "Любава-2015" було створено 07.04.2015р., тобто в перiод шлюбу, членом господарства також є ОСОБА_2 .

В обґрунтування наявності підстав для задоволення заяви про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону заявник посилався на те, що вона, як дружина Довженко О.С. , є власницею 50% статутного капiталу ФГ "Любава-2015", проте ліквідатором боржника, в порушення вимог статті 42 Закону про банкрутство, при формуваннi лiквiдацiйної маси не було здiйснино видiл в натурi частки банкрута в спiльному майнi подружжя.

Частиною 6 статті 42 Закону про банкрутство визначено, що ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки, що кореспондується з частиною 5 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства.

Однак, не зважаючи на створення господарства під час перебування Довженко О.С. у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , статутний капітал господарства не може бути автоматично визнаний спільною власністю подружжя, оскільки, як встановлено та закріплено судовою практикою для визнання майна спільною сумісною власністю необхідно також довести спільність коштів, направлених на набуття такого майна.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013р. у справі № 6-79цс13.

Проте, як вірно зазначено місцевим господарським судом, заявником у даній справі та заяві не доведено спільність коштів, покладених в основу формування статутного капіталу ФГ "Любава-2015" в розмірі 2500,00грн.

Судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 Сімейного кодексу України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 Сімейного кодексу України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв`язку з викладеним в разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт набуття спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.12.2015р. у справі № 6-2641цс15 та постанові Верховного Суду від 24.01.2020р. у справі № 546/912/16-ц.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" № 973-IV (надалі - Закон №973-IV) Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства).

В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Згідно приписів частини 1 статті 3 вказаного Закону - членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства.

Відповідно до статті 19 Закону №973-IV до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Частинами 5 та 6 статті 20 Закону №973-IV визначено, що порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

Пунктом 1.2 Статуту в редакції від 07.04.2015 ФГ "Любава-2015" (надалі по тексту - Статут ФГ т.19 а.с.22-34) визначено, що ОСОБА_2 є членом ФГ.

Згідно пункту 5.5 Статуту ФГ визначено, що джерелами формування майна Господарства можуть бути: грошові і матеріальні внески Засновника та його членів; прибуток, одержаний від господарської діяльності; прибуток від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; безплатні внески, пожертвування організацій і підприємств; інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Пунктом 5.2 Статуту ФГ визначено, що господарство є власником: майна переданого йому Засновником та його членами у власність; продукції, виробленої Господарством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів, а також іншого майна набутих на підставах, не заборонених законом.

В пункті 5.12 Статуту ФГ вказано, що статутний (складений) капітал ФГ "Любава-2015" створено (сформовано) за рахунок внеску Довженко О.С. у розмірі 2500,00грн., що складає 100% від загального розміру статутного капіталу.

Вказаний розмір статутного капіталу не змінювався до 2018 року, тобто до моменту реалізації на відкритому аукціоні спірного майна, інших внесків до статутного капіталу від Голови та членів ФГ не надходило. Докази внесення дружиною боржника коштів до статутного (складеного) капіталу ФГ суду не було надано.

Пунктами 7.4 та 7.5 Статуту ФГ визначено, що прибуток господарства розподіляється за підсумками календарного року між його членами за рішенням загальних зборів членів господарства пропорційно внескам в статутному (складеному) капіталі господарства. Розподілений прибуток між членами господарства пропорційно внескам в статутному (складеному) капіталі є дивідендами членів господарства. Термін виплати дивідендів визначається загальними зборами членів господарства при розподілу прибутку господарства.

Згідно абзацу 2 пункту 5.14.2 Статуту ФГ - член фермерського господарства має, право продати чи іншим чином відступити свою частку в статутному (складеному) капіталі господарства або її частини одному або декільком учасникам фермерського господарства. Допускається відчуження членом своєї частки третім особам.

Отже, можливість відчуження частки вказаного ФГ третім особам, які не є членами Фермерського господарства, передбачений Статутом.

Судова колегія зазначає, що з аналізу правових норм Закону України "Про фермерське господарство" випливає, що заборони на перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі фермерського господарства вказаний Закон не містить.

Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства до іншої особи врегульований статтею 53 Закону України "Про господарські товариства".

Вирішуючи спори між подружжям про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, суд враховує, що одним з видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Підприємство (в даному випадку - фермерське господарство) є юридичною особою, йому належить право власності на майно, у тому числі і яке передано засновником до статутного фонду як внесок (статті 62 та 66 Господарського кодексу України).

Фермерське господарство, створене одним громадянином України і зареєстроване як юридична особа, з точки зору класифікації підприємств є унітарним. Характеризуючи унітарне приватне підприємство, суд зазначає, що ознаки приватності та унітарності свідчать, що це мала би бути за своєю природою класична конструкція юридичної особи, заснованої на основі вільного ініціативного волевиявлення єдиного засновника (учасника) щодо її утворення шляхом передання у власність юридичної особи майнового вкладу засновника.

Вказане стосується і фермерського господарства - юридичної особи, яке створене одним громадянином.

Так, з моменту внесення майна до статутного фонду, підприємство (ФГ) є єдиним власником майна і це майно не може одночасно перебувати у власності інших осіб. Подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.07.2013р. у справі № 6-61цс13.

Тобто в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.10.14р. у справі №6-79цс13.

Отже, право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч статті 65 Сімейного кодексу України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.

З огляду на положення статей 116, 147 Цивільного кодексу України подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі є суб`єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім`ї.

Таким чином, у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського чи іншого товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності,

При цьому враховуючи вищезазначені норми Закону та Статуту, при припиненні членства в фермерському господарстві, член ФГ може отримати майно або компенсацію (вартість) такого майна пропорційно його внеску.

Разом з тим, як вірно зазначено місцевим господарським судом, належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що частка в статутному капіталі ФГ "Любава-2015" належить заявнику ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, та, відповідно наявності презумпції спільності права власності на майно, гр. ОСОБА_2 суду не надала.

Під час розгляду спору про визнання аукціону недійсним, є встановлення обставин можливого впливу такого порушення на результати аукціону, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні аукціону, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка його оспорює.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.05.2019р. у даній справі №922/3059/16.

Як було зазначено вище, ОСОБА_2 не є учасником ФГ, на момент включення майнових прав до ліквідаційної маси - була членом сім`ї засновника ФГ Довженко О.С., внесок до статутного капіталу ФГ не вносила, отже, права на отримання дивідендів та майна пропорційного внеску у випадку припинення членства в ФГ згідно приписів Статуту не має.

Щодо доводів апелянта про невідповідність тексту договору, що був укладений за результатами аукціону, договору, що був укладений з переможцем аукціону, судова колегія зазначає наступне.

Так, в якості обґрунтування наявності підстав для визнання результатів аукціону недійсними ОСОБА_2 вказує на невідповідність проекту договору та фактично укладених договорів купівлі-продажу майна на аукціоні, проте, зі зміст заяви не вбачається, які саме законодавчі приписи були порушені ліквідатором та переможцем аукціону в процесі оформлення результатів оспорюваного аукціону.

Статтею 50 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.

Обов`язковими умовами договору купівлі-продажу майна є: відомості про майно, його склад, характеристика; ціна продажу майна; порядок і строк передачі майна покупцю; відомості про наявність або про відсутність обтяжень стосовно майна; інші умови, передбачені законодавством України.

На аукціоні не може бути використано переважне право купівлі майна, крім випадків, передбачених законом.

Укладений на аукціоні договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Статтею 75 того ж Закону визначено, що передача майна замовником аукціону і прийняття його покупцем здійснюється за передавальним актом, що підписується сторонами і оформлюється відповідно до законодавства.

В акті про передання права власності на куплене нерухоме майно зазначаються: ім`я (назва) та місце проживання (місцезнаходження) продавця та покупця, а також організатора аукціону; відомості про продане нерухоме майно; адреса веб-сторінки, на якій розміщено відомості про проведення аукціону.

Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно разом із протоколом про проведення аукціону не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни передається нотаріусу, а копії акта не пізніше наступного дня разом із відомостями про нотаріуса надсилаються (вручаються) покупцю, замовнику аукціону та продавцю. За невчасне передання акта нотаріусу організатор торгів сплачує покупцю пеню у розмірі 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення.

Відповідно до пунктів 4-4.2 Розділу 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012р. № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. за № 282/20595 нотаріус видає покупцю свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні в порядку, встановленому законом.

Видача нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в провадженні у справі про банкрутство:

Придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажі в провадженні у справі про банкрутство оформлюється нотаріусом відповідно до статті 75 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва за умови надання договору купівлі-продажу, оформленого відповідно до статті 50 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Свідоцтво про придбання майна на аукціоні видається нотаріусом на підставі акта про передання права власності на придбане майно, що підписується сторонами, та протоколу про проведення аукціону, складеного організатором аукціону.

Враховуючи, що Законом визначений порядок оформлення нотаріусами свідоцтва про придбання майна на аукціоні виключно на нерухоме майно, а стосовно рухомого майна такі встановлені на законодавчому рівні вимоги відсутні, рухоме майно (корпоративні права) оформлюється шляхом внесення державним реєстратором відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що організатором аукціону було вірно укладено 2 договори про придбання майна на аукціоні: окремо на нерухоме майно, яке підлягає нотаріальному посвідченню та оформлюється шляхом видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні, та на рухоме майно, яке не підлягає нотаріальному посвідченню.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, предмет обох договорів, які підлягають різному виду оформлення в розумінні вимог вказаних Законів, складають один Лот, договори містять відомості про майно, його склад, характеристику; ціну продажу майна (Лота); порядок і строк передачі майна покупцю; відомості про наявність або про відсутність обтяжень стосовно майна; інші умови, передбачені законодавством України, що повністю відповідає вимогам статті 50 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, судова колегія зазначає, що згідно преамбули Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Згідно статті 42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту.

З`ясовуючи питання про те, чи стосується подана заява про визнання недійсним результатів аукціону та договорів купівлі-продажу прав та інтересів гр. ОСОБА_2 суд вважає за необхідне виходити з наступного.

Згідно статті 1 Закону про банкрутство та статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, сторони у справі про банкрутство - є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

Частиною 3 статті 55 Закону про банкрутство встановлено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними в разі порушень: порядку проведення аукціону (його результатів), повторного аукціону, аукціону, проведеного в електронній формі, аукціону з продажу прав вимоги. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Дані приписи кореспондуються зі статтею 73 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно якої правочин щодо продажу майна, вчинений на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення, що перешкодило або могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною, може бути визнаний недійсним господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою боржника, арбітражного керуючого, кредитора або особи, інтереси якої були при цьому порушені.

Правова природа продажу майна з публічних торгів (аукціону) дає підстави для можливості визнання таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства.

Частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначає, що правом оспорювати правочин в судовому порядку наділяє "заінтересованих осіб", які не є сторонами, але які вважають, що їх права порушені і підлягають захисту.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 02.19.2019р. у справі 5006/5/39Б/2012.

Власний інтерес "заінтересованої особи" полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у її власності, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.05.2016р. у справі №6-605цс16, постанові Великої Палати Верховний Суду від 18.04.2018р. у справі №439/212/14-ц.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Матеріальний аспект захисту охоплює й положення глави 3 Цивільного кодексу України, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Разом з тим, як вірно зазначено місцевим господарськими судом, обраний заявником ОСОБА_2 , спосіб захисту, на її думку порушеного права, шляхом подання заяви про визнання недійсним результатів другого повторного аукціону з продажу майна банкрута ФОП Довженка О.С., є таким, що не призведе до відновлення порушеного права, з огляду на наступне.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Отже, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При дослідженні обставин існування в особи порушеного права, суд повинен встановити наявність майнового інтересу, фактичне підтвердження чого є підставою реалізації права на захист.

Згідно з положеннями статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

Поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Як було зазначено вище, в іншого з подружжя право власності на майно у спільній сумісній власності, в даному випадку це статутний капітал Фермерського господарства "Любава-2015", (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Відповідно до частини 6 статті 42 Закону про банкрутство ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту у спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки. Дана норма кореспондується з частиною 5 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, ліквідатор, при виявленні такої частки порушує питання про її виділення. Однак, суд наголошує, що тягар доказування про наявність такої частки покладається саме на особу, яка вважає, що її право спільної сумісної власності було порушено.

Проте, враховуючи, що судом не було встановлено наявності у ОСОБА_2 "майнового інтересу" в межах даного провадження, про що було зазначено вище, суду не доведено належними та допустимими доказами спільності майна - майнових прав в ФГ "Любава-2015", колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушеного права у ОСОБА_2 , у зв`язку з чим констатує і відсутність правових підстав для звернення до суду з заявою про визнання недійсним результатів аукціону.

Разом з тим, враховуючи приписи частини 6 статті 42 Закону про банкрутство (частини 5 статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства), така особа не позбавлена права звернутись з відповідною заявою до ліквідатора (керуючого реалізацією) в межах ліквідаційної процедури (процедури погашення боргів) задля отримання компенсації вартості частини коштів статутного капіталу фермерського господарства.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів також враховує, що в пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини Справа "Проніна проти України" (Заява №63566/00) Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду Харківської області від 10.12.2020р. у справі №922/3059/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 255, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 10.12.2020р. у справі №922/3059/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 01 квітня 2021р.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя О.В. Шевель